Населення трудові ресурси та розселення 1 Чисельність

Населення, трудові ресурси та розселення

1. Чисельність і територіальне розміщення населення 2. Відтворення населення та його регіональні Особливості 3 Міграція населення та її види 4. Рівень життя населення та його регіональні відмінності 5. Етнічний склад населення та його територіальні особливості 6. Міське і сільське населення 7. Трудові ресурси та їх структура

1. Чисельність і територіальне розміщення населення • Населення — це сукупність людей, які проживають у межах відповідних територій (світу, материків, країни, міста, села та ін. ). • Населення разом з природними умовами і ресурсами та способом виробництва матеріальних благ є основою матеріального життя суспільства. • Взаємодія людей за допомогою засобів виробництва — з одного боку, та предметів праці — з іншого, забезпечують матеріальний добробут людей на землі.

• Взаємозв'язок між населенням і розвитком господарства — процес історичний. • На початку розвитку суспільства • населення забезпечувало свою життєдіяльність за рахунок – дарів природи шляхом • збиральництва, • рибальства • та мисливства. • На наступних етапах розвитку тип господарства змінився і замість присвоєння даних природою засобів існування треба було розвивати відтворювальне господарство.

• • • землеробство тваринництво ремісників. Виробництво засобів праці і спеціалізація регіонів на виробництві різних продуктів відповідно до наявних природних умов і ресурсів спричинили • розвиток торгівлі як наступного сектору господарювання

стадії від доіндустріального суспільства до індустріального, постіндустріального. • • інформаційна стадія розвитку суспільства, наука, розробки нових технологій надання різних послуг забезпечують засоби їх існування.

• людина є активною продуктивною силою, • що власною трудовою діяльністю забезпечує • виробництво матеріальних засобів свого існування та • надання необхідних їй послуг. • Водночас вона є споживачем продуктів праці, які забезпечують її життєдіяльність.

• Населення і економіка єдині: • людські потреби викликають появу нових виробництв та послуг, а • останні впливають на людей. • Чисельність населення, • кваліфікація його працездатної частини є чинником, який обумовлює економічний розвиток.

• Демографічна структура населення впливає на • масштаби, структуру і якість товарів, що призначені для споживання. • розміщення і масштаби розвитку тих галузей, які виробляють продукцію щоденного попиту і насамперед продуктів харчування. • Потреби людей зумовлюють і розвиток галузей соціальної інфраструктури (транспорт, зв'язок, інформація тощо) та сфери послуг (освіта, культура, охорона здоров'я тощо).

Чисельність населення країн та регіонів постійно змінюється внаслідок природного руху — народжень і смертей, міграцій населення — переміщенню людей з одних регіонів до інших.

• Різниця між кількістю народжених та кількістю померлих називається природніш приростом; • різниця між кількістю прибулих та вибулих — сальдо міграцій; • Величина зміни чисельності населення країни (регіону) дорівнює сумі його природного приросту та сальдо міграцій.

• Україна є однією з найбільших за чисельністю населення держав Європи. • За кількістю жителів Україна посідає сьоме місце серед європейських країн після Росії, Німеччини, Туреччини, Великої Британії, Франції та Італії. • 21 st in the world. It’s share 7% of European population and less than 1% of world population.

Демографічна статистика розрізняє поняття: • «наявне населення» - особи, що перебувають на території країни (регіону) незалежно від місця їх постійного проживання • «постійне населення» - це сукупність людей, які постійно проживають в країні (регіоні) незалежно від того, де вони перебувають у момент спостереження. • чисельність постійного населення = чисельність наявного - тимчасово проживаючі + тимчасово відсутні.

Найбільш повну інформацію про чисельність населення, його структуру і розселення, а також процеси руху дають загальнодержавні переписи. • Особливе значення мають післявоєнні переписи колишнього СРСР — 1959, 1970, 1979, 1989 рр. та перший перепис незалежної України 2001 р. – вибори

• Згідно з переписами населення по Росії і колишньому СРСР чисельність наявного населення України становила (у сучасних кордонах): • у 1897 р. — 28, 4 млн чол. , • 1926 — 29, 5 млн; • 1939 — 40, 5 млн; • 1959 — 41, 9 млн; • 1970 — 47, 1 млн; • 1979 — 49, 8 млн; • 1989 — 51, 7 млн чол. • на кінець 2001 р. в Україні проживало трохи менше 49 млн чол. • 2010 – 45 795 911 человек. • Чисельність населення України протягом великого періоду часу постійно зростала. • Однак під впливом зниження народжуваності, збільшення смертності, переходу позитивного зовнішнього міграційного сальдо у негативне темпи зростання чисельності населення України з початку 1960 -х рр. неухильно сповільнювалися.

• 1990 рр. - в Україні відбулися різкі зміни тенденцій динаміки чисельності населення. • 1991 р. - загальна кількість померлих у державі вперше за відсутності воєн і голоду перевищила кількість народжених. • Через два роки почалося зниження абсолютної чисельності населення, а роком пізніше сальдо зовнішніх міграцій стало від'ємним. • В останні роки кількість мешканців держави зменшується приблизно на 500 тис. осіб щорічно.

• Україна належить до держав з високою густотою населення. У цілому по країні густота населення становить 80 чол. на 1 км 2. • Найменша густота населення характерна для Українського Полісся та півдня країни - менш як 60 чол. на 1 км 2; для півдня України, особливо Херсонська та Миколаївська області. • Найвищий показник густоти населення в Україні в Східному регіоні - 130 чол. на 1 км 2, в Донецькій області — 185 чол. /км 2. • Висока густота населення характерна і для західних областей України, в Львівській області вона становить 124 чол. /км 2, у Чернівецькій — 115 чол. /км 2.

2. Відтворення населення та його регіональні особливості Відтворення населення — це процес постійної заміни поколінь людей, які йдуть з життя, новими поколіннями. Складовими процесу відтворення є: ü народжуваність— процес дітонародження, ü смертність — процес вимирання поколінь, ü шлюбність, ü розлучуваність, ü овдовіння, ü міграції ü соціальні переходи — зміни соціальних станів людей (здобуття освіти, початок або закінчення трудового життя, зміна професійної належності тощо).

• Для характеристики перебігу процесів відтворення використовують низку показників. • Найбільш простими і вживаними є: • загальний коефіцієнт народжуваності-к-ть народжених, • загальний коефіцієнт смертності - к-ть померлих , • загальний коефіцієнт природного приросту - природний приріст (різницю перших двох чисел) у розрахунку на 1000 чол. населення країни (регіону). Одиниця виміру цих коефіцієнтів є проміле (‰) — 1/1000 від цілого або 1/10%. В Україні в 2000 р. народилося 385, 1 тис. дітей, а померло 758, 1 тис. осіб; чисельність населення при цьому в середньому за рік становила 49 501, 0 тис. чол. Отже, коефіцієнт народжуваності становив за цей рік 7, 8 ‰, коефіцієнт смертності — 15, 3 ‰ , а коефіцієнт природного приросту дорівнював 7, 5 ‰.

Для поглибленого аналізу народжуваності використовують: • повікові коефіцієнти народжуваності - відношення кількості дітей, народжених жінками певного віку, до середньорічної кількості жінок цього ж віку; • сумарний коефіцієнт народжуваності - характеризує кількість дітей, які в середньому народжує одна жінка за своє життя. • У 2009 р. сумарний коефіцієнт народжуваності в Україні становив 1, 09 - у кожних 100 українських жінок народжується 109 дітей. • Оскільки в середньому на 1000 новонароджених припадає 488 дівчаток, покоління дочок є майже вдвічі меншим за чисельністю від покоління їх матерів. • Отже, сучасний рівень народжуваності далеко не забезпечує навіть простого відтворення поколінь.

• За 2010 в Україні народилось 500 тис. діт, що на 14, 5 тысяч меньше, ніж в 2009 году, • Найменша народжуваність (менше 10 діт на 1000 чол. ). Донецький, Луганской, Полтавской, Сумской, Харьковской, Черкасской, Черниговской областях • Найвища смертність (більше 17 на 1000 чол) в Кировоградской, Луганскій, Сумській і Чернігівській обл.

• Скорочення народжуваності в Україні – відбиває світові тенденції її змін, які зумовлені складним впливом політичних, економічних, соціально-психологічних, біологічних та інших чинників. – загострення цього процесу наприкінці XX ст. стало наслідком складної соціально-демографічної та соціально-економічної ситуації, що склалася саме в Україні. • Середній вік матері при народженні в Україні утримується на рівні 24 років.

• • Украина вымирает? 80% младенцев болеют с рождения 15: 15 | 13. 05. 2011 • В Украине только 20% младенцев рождаются здоровыми. • "Два миллиона украинских семей состоят на учете по поводу женского и мужского бесплодия. Это втрое выше, чем в развитых странах. у нас только 20% младенцев рождаются здоровыми. У каждого третьего младенца обнаруживают психические или физические отклонения" больше всего "косят" украинцев сердечно сосудистые заболевания. • • В частности, из 46 миллионов населения, заболевания сердечно сосудистой системы отмечено у 13 миллионов украинских граждан. • "Из 46 миллионов граждан, сердечно сосудистыми заболеваниями страдают от 12 до 14 миллионов человек. • В основном это мужчины трудоспособного возраста 45 55 лет", сообщил Гайдаев. • более одного миллиона людей имеют онкологические заболевания (уровень заболеваемости раком за последние пять лет увеличился на 2, 4%), у такого же количества населения Украины по официальным данным обнаружен сахарный диабет различных типов.

Population en 2010 : 45, 9 millions d'habitants Population en 2025 : 41, 9 millions d'habitants Population en 2050 : 35, 3 millions d'habitants

темпи росту

Size of countries based on population note: this graph only shows countries with a population over 5 million on July 1, 2002 (est. ). The color indicates the size: Orange means a country > 100 million Blue means a country between 50 and 100 million Green a country between 40 and 50 million Yellow a country between 30 and 40 million Lavender a country between 20 and 30 million Grey a country between 5 and 10 million.

• У сільській місцевості рівень народжуваності є в 1, 5 раза більшим, ніж у міських поселеннях: • сумарний коефіцієнт становить відповідно 1, 48 та 0, 94. • Територіальна диференціація інтенсивності народжуваності залежить від чинників: ü особливості історичного розвитку регіону, ü рівень урбанізації, ü рівень добробуту, ü рівень освіти населення. v В нашій державі народжуваність знижується з заходу на схід, найвищий рівень спостерігається в Рівнененській та Волинській областях, найнижчий — на Донеччині та Луганщині

• На сучасному етапі країнам розвинутої ринкової та перехідної економіки притаманні такі закономірності диференціації смертності: • підвищена смертність у перші роки, особливо в перші дні життя, що зумовлено слабкістю новонародженого організму. Інтенсивність смертності немовлят може істотно знижуватися за досить високого розвитку медицини; • зниження рівня смертності приблизно до 8— 12 років, після чого її показники починають зростати, спочатку повільно, а починаючи з 45— 50 років — швидкими темпами; • підвищена смертність чоловіків порівняно з жінками ( «надсмертність чоловіків» ).

• • • Основні причини смертності Хвороби с м кровообігу Новоутворення Зовнішні причини захворюваності та смертності Хвороби органів травлення Хвороби органів дихання Інфекційні та паразитарні хвороби Туберкульоз — 10. 357 Хвороби, зумовлені вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) • Останніми роками зростає кількість померлих від хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини • від хвороб органів травлення (на 11%), • від інфекційних та паразитарних хвороб (менш ніж на 1%).

• В Україні жінки живуть довше чоловіків на 11 років, що є наслідком • напруженого ритму життєдіяльності чоловіків (які частіше працюють на двох-трьох роботах, щоб забезпечити своїй сім'ї хоча б більш-менш прийнятний життєвий рівень), і • нездорового способу життя чоловічого населення (алкоголізм, паління тощо). • Тривалість життя в ЄС • для чоловіків 76, 4 р Тривалість життя в Україні 61 • для жінок 82, 4 р 72

• • Статево-вікова структура населення На сучасному етапі існує зростання питомої ваги осіб старших вікових груп - «старіння населення» , що обумовлює зростання державних витрат на їх соціальне забезпечення. Якщо одночасно не збільшується кількість платників податків, неминучим стає зростання податкового тиску. Високі податки знижують мотивацію до праці, а отже, і продуктивність останньої, що негативно позначається на суспільному добробуті.

Причини демографічного старіння: • довготривале збереження народжуваності на рівні, що не забезпечує навіть простого відтворення поколінь; • збереження в ряді країн відносно високої передчасної смертності населення від нещасних випадків, отруєнь, травм тощо, передусім чоловіків працездатного віку; • вплив міграційного обміну населенням, який сприяє збільшенню питомої ваги молоді у складі населення країн, які є центрами тяжіння мігрантів і посилює процес старіння в тих країнах, які виконують функції донорів робочої сили.

• Населення України належить до найстарших в країнах СНД, • воно старше від населення ряду країн Європи • внаслідок того, що протягом тривалого часу в одному напрямі діють усі перелічені чинники процесу старіння.

3. Міграція населення та її види • Міграція населення (від лат. migratio — переміщення, переселення) — це процес переміщення індивідів у просторі, пов'язаний зі зміною місця проживання назавжди або на певний досить тривалий термін.

• Для здійснення переїзду необхідна наявність двох умов — • рішення переселитись • можливість здійснити свій намір. • Людина має схильність не змінювати місце проживання, доки її не змусить діяти незадоволена потреба або загроза дискомфорту. – Багато залежить від • психології та вольових якостей особи, • набутого міграційного досвіду — обставини, які є дріб'язковими для одного, здатні унеможливити міграцію іншого.

Закономірності формування міграційних потоків : – основна маса переміщень у просторі викликана бажанням індивідів покращити свій матеріальний стан; – підвищений ступінь участі в міграційному русі притаманний молодим, добре освіченим особам, які не перебувають у шлюбі, мають кращий стан здоров'я, певні особливості характеру (ініціативність, сміливість);

• досить тривале існування потоку міграції в певному напрямку приводить до формування зворотного потоку внаслідок повернення частини мігрантів, яким не вдалося закріпитись на новому місці; • переміщення населення в усталеному напрямку продовжуються ще деякий час після того, як припиняється дія чинників, що зумовили формування відповідного потоку; • міграційний потік тим масовіший, чим більші за чисельністю населення регіони, між якими він проходить; • чим ближче розташовані регіони, тим, за інших рівних умов, інтенсивніші міграційні зв'язки між ними;

• чим більший ступінь спорідненості менталітету жителів двох регіонів (схожість мов, звичаїв, релігії, переважаючих цінностей, репродуктивних установок), тим інтенсивніші міграційні контакти, а наявність тривалого та інтенсивного обміну населенням сприяє зближенню соціальних ознак.

• Відомо, що у міграціях беруть участь переважно молоді люди. • Тому в регіонах припливу мігрантів (регіонах-реципієнтах) зростає питома вага молоді, а отже, і формуються передумови до покращання демографічної ситуації (адже саме молодим жінкам притаманні найвищі показники народжуваності). • Навпаки, у регіонах відпливу населення (регіонах-донорах) частка молоді зменшується, а питома вага старших вікових груп відповідно зростає. • зниження загального коефіцієнта народжуваності • підвищення загального коефіцієнта смертності (які, як відомо, суттєво залежать від вікової структури населення), • уповільнення темпів зростання чисельності населення або посилення процесу депопуляції.

Розвиток міграційних контактів виступає механізмом досягнення відповідності між попитом на робочу силу та її пропозицією: • імміграція часто приводить до заповнення робочих місць, що не користуються попитом у корінного населення, • емігранти ж звільнюють вакансії, якими можуть скористатись особи, котрі за інших умов не могли б реально претендувати на робоче місце. • Переїжджаючи до економічно благополучніших регіонів, індивіди отримують можливість використати свою робочу силу з більшою ефективністю.

• Процес вибуття (сукупність відповідних міграційних актів) за політичні кордони держави дістав назву еміграції, • процес прибуття з за її меж — імміграції.

В умовах України можна виокремити 4 рівні зовнішніх міграційних контактів : 1 -й рівень. • Обмін населенням з найбільш етнічно та географічно близькими державами СНД— Білоруссю, Молдовою та Росією. – Ознаки зовнішніх міграцій мінімальні — відмінності соціального середовища та менталітету населення між Україною та цими країнами не набагато більші, ніж між різними регіонами нашої держави.

2 -й рівень. • Міграційні контакти з державами Балтії, Закавказзя та Центральної Азії. – Тривале перебування у складі єдиної держави зумовило наявність національних діаспор та збереження деяких спільних рис умов життя в усіх колишніх республіках СРСР. – Однак спостерігається стійка тенденція до посилення розбіжностей, у результаті чого міграційні потоки, які зв'язують Україну і відповідні держави, затухають і можуть бути охарактеризовані як інерційні.

3 -й рівень країни Центральної Європи — Польща, Німеччина, Чехія, Словаччина, Угорщинф, Румунія, Болгарія, Греція, а також Ізраїль. Представники основних етносів перелічених держав проживають в Україні, в більшості з цих країн наявна помітна українська діаспора, тобто з обох сторін існують контингенти населення, для яких відповідний переїзд лише за формою є зовнішньою міграцією, тоді як за змістом наближається до внутрішньої.

4 -й рівень. • Інші географічні напрямки міждержавних міграцій. • як окремий різновид можна виділити еміграцію до так званих переселенських країн (США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, ПАР), – які своїм існуванням зобов'язані минулим міграціям вихідців з різних країн, і де в результаті тривалого змішування народів утворилися сприятливі можливості для адаптації будь-якого мігранта.

За причинами всі міграційні переїзди можна об'єднати у дві великі групи: • добровільні (трудова, навчальна, етнічна, шлюбна, кліматична міграція тощо) • вимушені (екологічні міграції, насильницький вивіз, втеча населення в результаті воєнних дій та міграції з політичних мотивів).

За способом реалізації міграції поділяють на: » організовані » індивідуальні

• головним міграційним партнером, як з прибуття, так і з вибуття, є Росія припадає близько 55% загального зовнішньоміграційного обороту. • За відносною інтенсивністю вибуття з України – – – Ізраїль, Молдова, Росія, Білорусь, Німеччина та більшість країн СНД.

• Основними міграційними партнерами з прибуття населення до України є – – – Російська Федерація, Молдова, Узбекистан, Вірменія, Білорусь Ізраїль, США, Чехия, Германия, Турція.

4. Рівень життя населення та його регіональні відмінності

Під рівнем життя традиційно розуміють: – забезпеченість населення необхідними матеріальними благами та послугами, – досягнутий рівень їх споживання – ступінь задоволення раціональних потреб.

• Підвищення рівня життя населення виступає водночас метою та пріоритетним напрямом суспільного розвитку і ототожнюється із соціальним прогресом суспільства. • Динаміка показників рівня життя свідчить про результати економічного розвитку країни, а також про ступінь соціалізації економіки.

• Одне з центральних місць у вивченні рівня життя населення посідають показники доходів і витрат. • В монетарній економіці саме доходи характеризують економічний статус особи чи домогосподарства. • В умовах трансформаційних процесів, що відбуваються в економіці України, збільшуються масштаби тіньових доходів населення

• Традиційно значна частина доходів населення повинна надходити у грошовій формі. • по Україні грошові доходи становлять 71, 8 % сукупних, однак у деяких областях (Волинській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій та ін. ) майже половина доходів має негрошове походження, що частково може пояснюватися аграрною спрямованістю економіки цих регіонів. • У промислових областях (Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій) цей показник перевищує 80 %, • в Києві — досягає 90 %.

• У структурі грошових доходів основну роль продовжує відігравати оплата праці, незважаючи на помітне зниження її питомої ваги протягом останніх років

1 місце – оплата праці. 2 місце – особисте підсобне господарства 3 місце – соціальні виплати, трудові і соціальні пенсії

• одним з найважливіших показників рівня життя населення виступає • частка витрат на харчування в сукупних витратах домогосподарства. • по Україні перевищує 70 %, що за міжнародними стандартами є свідченням недосконалої структури споживання. • по областях частка витрат на харчування коливається від 62 % у м. Києві до 83 % у Закарпатській і Чернігівській областях. .

• У сукупних витратах українських сімей дуже низька питома вага витрат на непродовольчі товари (10, 9 %) та послуги (11, 8 %). • у населення відсутні засоби не тільки для створення заощаджень, а й для оплати за послуги • культури і відпочинку, • медичного обслуговування, • навчання та ін. • Внаслідок цього значна частина населення стає ізольованою від суспільства і почуває певний дискомфорт.

• Харчування населення України характеризується середньодобовим споживанням у межах норм, встановлених МОЗ України (3009, 6 к. Кал), – низьким вмістом у раціоні білків (79 г на добу) і – підвищеним вмістом жирів (106 г). • середньодобовий раціон харчування населення України можна визначити як незбалансований, оскільки вміст протеїнів є недостатнім, а вміст жирів перевищує норму.

• Аналізуючи диференціацію населення, вивчають поширення бідності в країні. • Традиційно ступінь розшарування населення за рівнем добробуту вимірюється за допомогою коефіцієнтів диференціації, найпоширенішим з яких є коефіцієнт Джині. У 2000 р. по Україні він становив 29, 3 %, що відповідає рівню країн Східної Європи. • Рівень бідності в Україні в 2010 р. становить 78 %,

5. Етнічний склад населення та його територіальні особливості

Належність особи до того чи іншого етносу відбивається на всіх сферах життєдіяльності індивіда: окремі етнічні групи мають специфічну репродуктивну поведінку, різний ступінь схильності до зміни місця проживання, неоднакові трудоактивні настанови.

• За даними перепису населення України (2001 р. ), в країні постійно проживало 37, 5 млн (77, 8 % населення) українців. • росіяни — 8, 3 млн чол. (17, 3 % населення); • ще 15 народів мали чисельність від 30 до 300 тис. чол. кожний. Це — євреї, білоруси, молдовани, болгари, поляки, угорці, румуни, греки, татари, вірмени, цигани, кримські татари, німці, азербайджанці, гагаузи. • Таким чином, Україна є поліетнічною державою, але в структурі її населення спостерігається яскраво виражена перевага представників двох етносів.

• Протягом 1990 х рр. питома вага українців у загальній чисельності населення держави зросла, а частка етнічних росіян зменшилася. • За цей період – кількість кримських татар в Україні зросла більш як у п'ять разів, – вірмен — як мінімум на 40 %, – азербайджанців — не менш як на 1/5, – чисельність євреїв та німців суттєво зменшилася

• Деякі народи протягом не одного століття живуть у межах нашої країни в основному на невеликих компактних територіях, що охоплюють від кількох сіл до двох трьох адміністративних районів, і часто становлять абсолютну більшість населення в місцях свого історично компактного проживання.

• Такі ареали розселення молдован є в Одеській, Чернівецькій та Миколаївській областях: – болгар — в Одеській та Запорізькій, – угорців та словаків — у Закарпатській – гагаузів та албанців — в Одеській, – румун — у Чернівецькій та Закарпатській областях, – кримських татар у Криму та південних районах Херсонщини.

• У Херсонській області існують два шведських села, • у Криму — кілька невеликих естонських селищ. • Свої етнічні території мають також поляки (на Житомирщині, Хмельниччині та Львівщині), • греки (у Донецькій області), • чехи (на Житомирщині) • та караїми (у Криму). • Нині представники цих етносів поступово переміщуються у великі та середні міста, які в результаті багаторічного втілення принципів радянської національної політики втратили національний колорит і перетворилися на космополітичне середовище

• Найбільш міським етносом України є євреї, • найбільш сільським — гагаузи. • Українці є більшістю населення в усіх регіонах, крім А Р Крим та Севастопольської міськради. • Росіяни є найчисленнішою етнічною групою Криму (близько 60 % населення), понад 40 % в областях Донбасу; • 3 ю за чисельністю — у Закарпатті (після українців та угорців), • 4 ю — у Чернівецькій області (після українців, румун та молдован) • 2 ю — в усіх інших регіонах.

• ареали історично компактного розселення росіян є • в Сумській області (Путивльський район) • на Півдні України. • • • Найбільш етнічно строкаті регіони України — Чернівецька, Одеська, Закарпатська області та АР Крим. • Сумарна питома вага всіх етносів, крім росіян та українців, у цих чотирьох регіонах становить 15— 25 %, тоді як в усіх інших не перевищує 8 %.

• Українці є • 2 м за чисельністю етносом в Молдові, • 3 м — у Росії, Польщі та Казахстані. • Українська діаспора існує • у всіх колишніх республіках СРСР, • Східній та Західній Європі (в Словаччині, Румунії, Сербії, Хорватії, Німеччині, Великій Британії, Франції), • у переселенських країнах (США, Канада, Аргентина, Австралія, Бразилія та ін. ).

6. Міське і сільське населення

• до міст зараховують поселення з кількістю мешканців 10 тис. чол. і більше, • до селищ міського типу — поселення з кількістю мешканців 2 тис. чол. і більше, якщо основна частина зайнятого населення не пов'язана з сільським господарством

• За людністю міста поділяють на: – малі (з чисельністю населення до 50 тис. чол. ), – середні (50— 100 тис. чол. ) – та великі (100 тис. чол. і більше). • Серед останніх • великі міста (понад 500 тис. мешканців) • міста мільйонери (1 млн і більше).

• Станом на 1 січня 2010 р. в Україні налічувалося: – 457 місто, – 897 селища міського типу – та 28 651 сільських населених пунктів.

• У складі держави виокремлюються 27 регіонів, у тому числі: – – – 24 області, АР Крим, Київська та Севастопольська міськради, мають статус областей.

• 47 міст держави належать до великих, тобто мають чисельність населення 100 тис. чол. і більше, – в т. ч. налічується 5 міст мільйонерів — • • • Київ (2629 тис. чол. ), Харків (1490 тис), Дніпропетровськ (1094 тис), Донецьк (1042 тис), Одеса (1002 тис) та ще 4 великі міста — • Запоріжжя (840 тис. чол. ), • Львів (786 тис. чол. ), • Кривий Ріг (697 тис чол. ) • та Миколаїв (503 тис. чол. ).

• З 47 великих міст – 7 розташовані у Донецькій області, – по 5 — у Луганській та Дніпропетровській – по 3 — в АР Крим та Запорізькій області, – по 2 — у Полтавській та Хмельницькій областях – по 1 — у решті регіонів (включаючи Київську та Севастопольську міськради).

• Однією з основних глобальних тенденцій демографічного розвитку в XX—XXI ст. є – випереджуюче зростання міст, – особливо великих і найбільших, порівняно з сільськими поселеннями, – яке супроводжується • підвищенням ролі міст у житті націй, • поширенням міського способу життя і в сільській місцевості. • урбанізація, а результатом є формування агломерацій.

Під агломерацією розуміють територіально економічне утворення на базі великого міста або кількох компактно розташованих міст, що характеризуються: – – високою густотою населення, значною концентрацією міських поселень, широким розвитком транспортної мережі, становленням маятникової мобільності населення (щоденних поїздок до місця роботи або навчання в інший населений пункт, не пов'язані зі зміною місця проживання

• • Особливо високий рівень урбанізації в Донецькій (90 %), Луганській (86 %) Дніпропетровській (84 %) областях. • Низький ступінь урбанізації (менше 50 %) – – – – Вінницька, Рівненська, Тернопільська, Івано Франківська, Чернівецька Закарпатська областей. Питома вага міського населення не сягає і 40 %.

• Some large cities together with attached towns and villages form agglomerates. • The largest among them are those of Kyiv, Zaporizhia, Kharkiv and others. • The largest concentration of population lives in Donetsk (90%), Dnipropetrovsk (83%), Lugansk (86%) and Kharkiv (79%) regions. • The largest volumes of villagers live in Zakarpattia (63%), Chernivtsi (57%), Ivano Frankivsk (58%) and Vinnytsia (54%) regions.

• Збільшення питомої ваги городян, зокрема частки жителів великих міст, у чисельності населення є необхідною умовою зростання ролі «міських» галузей — – на ранніх стадіях урбанізації головним чином промисловості, – згодом сфери обслуговування, – а нині інформаційної індустрії, в структурі зайнятості.

• Зростання антропогенного навантаження на територію ядра агломерації, викликане механічним припливом населення, • зумовлює поступову зміну направленості міграційних потоків. • їх кінцевими пунктами • стають міста супутники ядра агломерації, широкий розвиток яких супроводжує зростання чисельності населення великого міста.

• У жителів перенаселеного міста, в якому все гострішими стають екологічні, житлові та інші проблеми, виникає бажання бути ближче до природи і • використовувати переваги приватних будинків та присадибних ділянок, • — за сучасного розвитку приміського транспорту витрати часу на поїздку на роботу в місто з приміської зони не набагато більші ніж всередині міста.

• Поступово за темпами зростання чисельності населення міста супутники (і навколишні села) випереджають ядро агломерації, • в результаті місто немов би «розпливається» в пригороди. • Цей процес отримав назву суб урбанізації.

• Одним із наслідків урбанізації є підвищення рівня забруднення навколишнього середовища. • Особливо гострою є ця проблема у високоурбанізованих регіонах (Донбас, Придніпров'я та ін. ). • У цих районах рівень забруднення повітря, поверхневих вод і землі перевищує можливості їх самоочищення, що негативно впливає на здоров'я населення. • Несприятливі екологічні умови є причиною близько 20 % прямих захворювань.

• В селах проживають в основному люди пенсійного віку. • за роки незалежності чисельність сільського населення скоротилась із 17, 0 млн чол. до 14, 8 млн чол. , або • в середньому за рік більше ніж на 200 тис. чоловік. • Сільське розселення України зазнало змін через хибну аграрну політику, яка сприяла – погіршенню умов життя і праці людей, – привела до руйнації сфери послуг та зростання безробіття, особливо серед молоді.

7. Трудові ресурси та їх структура

• Трудові ресурси — це частина населення країни, яка за – фізичним розвитком, – набутою освітою, – професійно кваліфікаційним рівнем • здатна працювати у народному господарстві, займатися суспільно корисною діяльністю. • Чисельний склад трудових ресурсів, їх динаміка залежать від – природного приросту населення, – його статево вікової структури, – інтенсивності міграційних процесів.

• у 2006 р. із загальної чисельності населення 46, 6 млн чол. та чисельності населення працездатного віку 28, 1 млн чол. непрацюючих інвалідів І і II гр. в працездатному віці — 1, 0 млн чол. , та чисельності працюючих пенсіонерів 1, 9 млн чол. загальна чисельность трудових ресурсів становила 29, 0 млн чол. (28, 1 1, 0+1, 9).

Зайнятість населення України у 2008 році[54] Зайнятих тис. Частка % Промисловість 3871, 4 18, 4 Сільське, лісове господарство 3222, 1 15, 4 Торгівля, сфера обслуговування 4744, 4 22, 6 Будівництво 1043, 4 5, 0 Транспорт, зв'язок 1465, 8 7, 0 Державне управління 1067, 5 5, 1 Освіта 1702, 4 8, 1 Охорона здоров'я 1369, 9 6, 5 Комунальні послуги, культура та спорт 840, 1 4, 0 Фінансова діяльність 394, 9 1, 9 Операції з нерухомістю, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям 1150, 4 5, 5 Сфера Всього 20972. 3 100

• Які причини спонукають дбати про раціональне використання трудових ресурсів? • 1. на підготовку працівника, на навчання у середній загальноосвітній школі, у професійно технічних училищах, у вищих навчальних закладах І і II та НІ і IV рівнів акредитації держава витрачає значні кошти. • 2. раціонально використати фізичну силу і розумові здібності можна лише у період активної трудової діяльності. • 3. кожна людина незалежно від того, працює вона чи ні, потребує витрат на їжу, одяг, взуття, забезпечення житлом і всіма видами комунальних та соціальних послуг. • 4. людина лише в праці удосконалює свою май стерність і навики. Закріпити отримані у навчальному закладі знання, підвищити свою ділову кваліфікацію можна лише на робочому місці.

• Державна служба зайнятості населення сприяє працевлаштуванню населення, виконує такі функції: – здійснює посередництво між роботодавцями і найманими працівниками; – реалізує основні напрями державної політики зайнятості населення; – регулює рух робочої сили; – веде облік безробітних; – надає допомогу офіційно зареєстрованим безробітним чи сприяє їм у відкритті власної справи; – здійснює перепідготовку незайнятого населення і підвищення професійно кваліфікаційного рівня працівників.

Залежно від рівня забезпеченості трудовими ресурсами розрізняють • трудодефіцитні території, • трудонадлишкові • трудорівноважні.

• Трудодефіцитні території характеризуються нестачею трудових ресурсів внаслідок інтенсивного природного скорочення чи його міграційного відливу.

• Трудонадлишковими є території, яким властиво переважання чисельності трудових ресурсів над кількістю існуючих робочих місць.

• Трудорівноважною називається ситуація, коли спостерігається кількісна і якісна відповідність між наявними трудовими ресурсами і робочими місцями. • це ідеальний стан збалансованості трудових ресурсів і робочих місць. • може виникнути на певній обмеженій території, • як правило, тривалий час не зберігається, оскільки зміни в попиті на робочу силу, та її пропозиції мають динамічний характер.

• До такої ситуації необхідно постійно прагнути через: • регулювання потоків робочої сили, • створення нових робочих місць у пріоритетних сферах господарювання, • структурні перетворення у галузях економіки, їх модернізацію тощо.

• За сучасної соціально економічної ситуації характерною ознакою територіального розвитку є трудонадлишковість. • внаслідок чого утримується: – низький рівень попиту на робочу силу, – недостатньо завантажені виробничі потужності, – існує приховане і зареєстроване безробіття.

• За чисельністю зайнятих у промисловості вирізняються – Донецький регіон (38, 4% трудових ресурсів), – Придніпровський (30, 2%) – Східний регіон (25 %).

• несприятлива трудоресурсна ситуація склалася у – західних областях України, – монопрофільних містах Донбасу та Придніпров'я, – шахтарських регіонах.

• На територіях, де не вирішується проблема працевлаштування населення в реальному секторі економіки, інтенсивно поширюються натуральні форми ведення господарства. • Це регресивний процес відносно ринкових перетворень.

• Ринок праці — це система суспільних відносин, що ґрунтується на товарно грошових засадах у сфері розподілу, обміну і використання робочої сили.

• РП — властивий ринковій економіці засіб залучення робочої сили до економічної системи через певні форми її руху відповідно до структури суспільних потреб. • Завдяки ринковим механізмам формується економічний простір, в якому взаємодіють роботодавці і наймані працівники.

Суб'єктами ринку праці виступають: – роботодавці, – наймані працівники, – посередники між ними — державні, профспілкові та інші організації, які забезпечують їх взаємодією.

• Сукупний попит — це загальна потреба господарства у найманій робочій силі, визначається загальною кількістю укомплектованих і вакантних робочих місць в усіх сферах економічної діяльності. • залежить від: – кількості робочих місць у галузях економіки, – інтенсивності структурних і технологічних зрушень у ній, – характеру інноваційної та інвестиційної політики, – руху робочої сили тощо.

• Ефективний попит формується тією кількістю робочих місць, яка є економічно доцільною і забезпечує продуктивну зайнятість населення з відповідною винагородою за результати трудової діяльності.

• Якщо сукупний попит на робочу силу значно перевищує ефективний, • це свідчить про поширення непродуктивної зайнятості.

• Сукупна пропозиція робочої сили визначається • чисельністю економічно активного населення, яке працює або активно шукає роботу.

Поточна пропозиція включає такі категорії населення: – працівників, які прагнуть змінити місце роботи; – офіційно зареєстрованих безробітних; – осіб, які працюють або прагнуть працювати на умовах вторинної зайнятості.

• Фрикційне безробіття зумовлено пошуком або очікуванням роботи. • Робочі тимчасово знаходяться без роботи

• Структурне безробіття виникає під впливом структурних зрушень в економіці, спричинених запровадженням: – досягнень нтп, – вдосконаленням територіально галузевих пропорцій господарства, – змінами в структурі споживчого попиту.

Циклічне безробіття • Виникає внаслідок коливань економіки. • В фазі рецесії підприємства звільняють робочих та наймають на роботу в разі економічного підйому. • Вважається, що циклічне безробіття зникає через 2 3 роки

• Моделі ринку праці: • Японська модель ґрунтується на відносинах «довічного найму» , які передбачають зайнятість працівника на одному підприємстві до досягнення пенсійного віку. • У разі скорочення обсягів виробництва зменшується тривалість робочого часу, працівники переводяться за їхньої згоди в інші структурні підрозділи цього підприємства.

• Американська модель ринку праці передбачає: – високу децентралізацію законодавства про зайнятість населення, – питання щодо регулювання працевлаштування населення вирішуються самостійно кожним штатом. • Будь які скорочення обсягів виробництва супроводжуються масовими вивільненнями робочої сили, значна частина якої самостійно веде пошук прийнятної роботи. • Внаслідок цього безробіття має досить високий рівень. • Статус безробітного дає право на одержання необхідної матеріальної допомоги.

• Шведська модель ринку праці характеризується активною політикою зайнятості населення, спрямованою на попередження зростання безробіття. • Держава – активно втручається у процеси руху робочої сили, – здійснює підтримку зайнятості у пріоритетних сферах економічної діяльності, – забезпечує соціальний захист населення.

• У 2010 року рівень зайнятості населення віком 15 70 років становив 58 відсотків. • Рівень безробіття населення зазначеної вікової групи становив 9 відсотків. • В 2010 року на обліку в державній службі зайнятості перебувало 542, 8 тис. осіб, • розмір середньомісячної допомоги по безробіттю становив 630, 1 гривні.

• Скорочення чисельності найманих працівників усіх регіонах України без винятку. • найбільшим воно було у Херсонській області — на 56, 3%, в Автономній Республіці Крим — на 53, 6, Чернівецькій — на 53, 3%, Тернопільській на 54, 5%, Івано Франківській — на 51, 6%. • 1990 р. доходи населення 110 млрд. крб. , або 195, 8 млрд. доларів США, • 2006 р. — 479, 3 млрд. грн, або 94, 9 млрд. доларів США, що становить 48, 5% рівня 1990 р. • у виді заробітної плати у 1990 р. було отримано 78 млрд. крб. , або 138, 8 млрд. доларів США • у 2006 р. відпвідно 206, 4 млрд. грн, або 40, 8 млрд. доларів США, що становить лише 29, 4% рівня 1990 р.

• 2002 Закон України № 73 "Про затвердження державної програми зайнятості на 2001 — 2004 рр. ". створити 1, 5 млн робочих місць. • В постанові Кабінету Міністрів України № 14 від 16 січня 2008 р. «Український прорив: для людей, а не політиків» передбачалось створення щорічно 1 млн робочих місць. • постанові від 8 вересня 2010 р. N 831 Про затвердження Основних напрямів реалізації державної політики зайнятості на 2010 2011 роки

• Проблеми у сфері зайнятості: • недостатня економічна активність населення (чисельність економічно неактивного населення працездатного віку становить понад 8 млн. осіб), • кількісно якісний дисбаланс між попитом та пропонуванням робочої сили, • низький рівень кваліфікації осіб, які шукають роботу. • Причини недостатньої економічної активності населення • значне відставання ціни робочої сили від її вартості, • незадовільні умови праці, • недосконалість механізмів державної підтримки підприємницької ініціативи громадян та створення сприятливого підприємницького середовища.

• Питома вага витрат на робочу силу в собівартості виробництва становить майже 9 відсотків, • ЄС – 45 відсотків. • Робота пропонується з • низьким рівнем заробітної плати, • важкими та шкідливими умовами праці, • на застарілому обладнанні.

• Майже 50% незайнятих громадян, зареєстрованих у державній службі зайнятості як безробітні, становить молодь. • Протягом 2010 року на обліку в державній службі зайнятості перебували 1 млн. осіб віком до 35 років. Основними причинами молодіжного безробіття є • невідповідність обсягів та напрямів професійного навчання потребам економіки та ринку праці, • недостатній рівень якості професійної підготовки, • незадовільні умови праці, які пропонуються молоді роботодавцями на конкретних робочих місцях.

• Кількість пенсіонерів в Україні, за даними на 1 квітня цього року, збільшилася – до 13 млн. 766 тисяч осіб. • кількість платників внесків до Пенсійного фонду на постійній основі, скоротилася– до 14 мільйонів осіб. • Тобто кількість пенсіонерів і працівників майже зрівнялась і фактично кожен працюючий українець утримує одного пенсіонера. • середній розмір пенсії у чоловіків в Україні становить 1 тисяча 470 гривень, у жінок – 1 тисяча 15 гривень

• зберігається так званий природний рівень безробіття, який складається зі – структурного і – фрикційного безробіття. Він зумовлений пошуком нового місця роботи і здійсненням структурних трансформацій.

• значна частина населення зараз перебуває в умовах вимушеної неповної зайнятості. • Лише чисельність працюючих у режимі неповного робочого тижня (дня) перевищує 2 млн чол.

• 2010 р. співвідношення чисельності незайнятих громадян і вакантних робочих місць у Донецькій області становило майже 13 осіб на одне вільне робоче місце (на початку 2009 р. 6 осіб). • Дисбаланс між попитом і пропонуванням робочої сили спостерігається також у Львівській та Луганській областях, в яких на одне вільне робоче місце претендувало відповідно 22 і 14 осіб. • У містах, в яких закривалися шахти, цей показник досягав 130 осіб. • у сільському господарстві на одне вільне робоче місце претендували 57 осіб.

«Стратегии-2020» не нужны 71% населения ← Блог им. tor

• • • По словам Леонида Гохберга, на шее модернизации тяжелым камнем висят более 100 миллионов граждан России: инвалиды, безработные, бедные и сельское население. Леонид Маркович Гохтенберг — первый проректор Национального исследовательского университета «Высшая школа экономики» и по совместительству руководитель одной из многочисленных групп путинской «Стратегии 2020» . Таким образом более 71% населения России признаны ненужными государству по той причине, что они не владеют английским языком, имеют отличный от западного тип поведения и лишены возможности участвовать в инновационном процессе. на шее модернизации тяжелым камнем висят 39, 7 миллионов инвалидов, свыше 5 миллионов безработных, 18, 5 миллионов людей с доходами ниже прожиточного минимума и еще 37, 6 миллионов человек сельского населения. Все они, по словам руководителей группы, «имеют консервативный тип поведения по сравнению с Западом, лишены возможности участвовать в инновационном процессе и, к тому же, при этом не владеют английским языком» . Леонид Гохберг даже воскликнул в сердцах: «Я не понимаю, как эти люди до сих пор еще могут существовать без английского в условиях растущих вызовов? !»