Народження соціального Я людини 1 Соціальне Я людини

Народження соціального “Я” людини 1. Соціальне “Я” людини – продукт еволюції 2. Культурно-історичний підхід Льва Виготського 3. Антропологічний підхід 4. Уявлення про особистість в різних культурах

1. Соціальне “Я” людини – продукт еволюції Еволюційний підхід в соц. психології сформувався в 60 -ті роки ХХ ст. В основі лежить теорія Ч. Дарвіна та його базовий принцип природного добору. Еволюційна психологія робить наголос на вивченні психологічних механізмів і гнучкості реакцій в адаптивній в поведінці людей, що задана генетикою.

а)Просоціальна поведінка Просоціальна поведінка – це поведінка людей, яка спрямована на благо іншої людини. Вона сформувалася в процесі еволюції і в умовах вибору, допомогти іншому чи ні. Ті людські спільноти, в яких була присутня просоціальна поведінка, забезпечили умови для виживання членам свого племені. В середині племінної спільноти відсутня агресія Просоціальна поведінка передбачає надання допомоги іншому без очікування відповідної подяки. Таку поведінку називають ще альтруїстичною.

Відкриття просоціальної поведінки Князь Петро Кропоткін (1842 -1921). Він першим дослідив альтруїстичну поведінку у шимпанзе. Його дослідження широко відомі на Заході. На думку дослідника позив поділитися має у людей дуже глибоке коріння і часто носить спонтанний характер.

Прояви просоціальної поведінки У тварин: самопожертва комах, відчуття безперечної довіри у всіх зграйних та стадних тварин, безкорислива допомога дельфінів потопаючим. Всі ці моделі поведінки розвилися в процесі еволюції і генетично обумовлені До просоціальної поведінки відносяться доброта і безкорислива допомога як найбільш природні прояви людини, що забезпечують виживання не тільки окремої особи, але і всього виду Homo sapiens

б) Співробітництво і конкуренція Принцип природного добору диктує необхідність спільних дій і співробітництва, щоб забезпечити виживання роду. Але виживання забезпечує і конкуренція, яка спрямована на те, щоб поліпшити ознаки виду та його подальший розвиток. До конкуренції схильна перш за все чоловіча стать, яка бореться за право вступити у статеві стосунки. Самки у тварин і жінки у людей змушені бути більш розбірливими в статевих стосунках, тому що несуть більшу відповідальність за народжених малят. Суперництво і конкуренція – це еволюційно виправдані форми поведінки людей, що спрямовані на підвищення якості репродукції генів у нових поколінь.

Теорія Трайверса. 1972 рік. Поведінка тварин обумовлена “батьківським внеском”, тобто, хто з батьків відповідає за вигодовування малят. Ця обставина пояснює статеву поведінку і тварин і людей. Конкуренція між самцями у тварин забезпечує розповсюдження найбільш здорових генів. Батьківський внесок – це така поведінка одного або обох батьків, що забезпечує кращий догляд і виживання потомства. Конкуренція призвела до того, що чоловіки прагнуть до кількості, а жінки - до якості.

Дослідження Девіда Боаса Керуючись теорією Трайверса Ф. Боас опитав 10 тис. чоловіків і жінок, що належать до різних культур світу. Всі чоловіки віддають перевагу привабливим фізичним якостям жінок, тобто молодості і здоров'ю, тому що вони «обіцяють» високу продуктивність. Жінки, у свою чергу, віддають перевагу матеріально забезпеченим чоловікам з високим статусом у суспільстві. Це дозволило Д. Боасу стверджувати, що і «сьогодні ми розділяємо симпатії наших щасливих предків» .

Співробітництво забезпечує виживання Співробітництво – це кооперування зусиль двох і більше індивідів для досягнення взаємної вигоди. Співробітництво вимагає від людей уміння домовлятися. Це найважливіше людське уміння. Співробітництво і єдність стимулюється: - 1) факторами зовнішньої загрози, - 2) екстраординарними цілями (Єгипетські піраміди та Велика китайська стіна, великі будівлі комунізму як фактори єднання). Без конкуренції співробітництво приводить до явища соціальної лінивості.

2. Культурно-історичний підхід Виготського Лев Семенович Виготський (18961934) – засновник культурноісторичного підходу. “Этюды по истории поведения: Обезьяна. Примитив. Ребенок» . – М. , 1931 р.

Виготський виокремив 2 лінії розвитку людської поведінки: природну і культурну. Природний момент, органічний, котрий полягає в тому, що дитина опановує вертикальне положення, спочатку сидячи, а пізніше самостійно опановуючи вертикальну ходу. Це приводить до вивільнення рук, за допомогою яких дитина починає маніпулювати предметами. Культурний момент, полягає в тому, що дитина опановує мову, що приводить до поступової перебудови всіх особливостей мислення, пам'яті та інших функцій. Пізніше дослідження довели, що здатність до мови є у людини вродженою. Сьогодні ми б додали до цього соціальні моменти: дитина засвоює культуру того народу, в межах якого вона виховується, в неї складається певний габітус.

Процес становлення особистості людини розвертається у певному культурно-історичному просторі. “Особистість. . є поняття соціальне, воно охоплює надприродне, історичне в людині. Вона невроджена, але виникає в результаті культурного розвитку, особистість тому є поняттям історичним» Народження «Я» , на думку Виготського, проходить через кілька етапів і його повне формування завершується в підлітковому віці. Між 12– 14 роками остаточно виникає визначеність, стійкість, характер особистості.

Психологія розвитку На Заході її називають пост-Виготською Грейс Крайг “Психологія розвитку” (Human development) вперше з’явилась у 1976 р. На основі декількох теорій , видатних біхевіористів і психоаналітиів, а також Е. Еріксона, Ж Піаже, Л. Виготського і Д. Боулбі був створени новий напрямок в психології, який дозволяє з високим рівнем точності передбачити поведінку людини в тій чи іншій соціальній ситуації. Вперше в залежності від досвіду дитинства і соціально ситуації розвитку стали передбачати поведінку дорослої людини.

3. Антропологічний підхід Перші пралюди з’явились близько 3, 5 млн років тому. Це показали розкопки у Танзанії подружжя Лікі на початку 60 -х років ХХ ст. Вони тривають досі. Якості перших людей формувалися протягом мільйонів років під впливом необхідності постійної взаємодії зі своїми родичами й одноплемінниками. На відміну від тварин людина народжується абсолютно безпомічною і не пристосованою до самостійного життя. Це має певні наслідки.

Загадка еволюції При народженні мозок людини сформований тільки на 25%. Але вже у 2 роки він набирає повний об’єм. Тому інстинктивна поведінка тварин у людей заміщується індивідуальною здатністю до навчання, оскількі потенціал мозку значно вищій за інших істот. Діти починають пізнавати світ з моменту народження.

Необхідність соціальної організації Для догляду і вирощування потомства у людей необхідна соціальна організація. «Природно, – пише П. А. Кропоткін, – що. . . серед дуже багатьох людиноподібних видів, з якими людина знаходилася в боротьбі за життя, вижив той вид, у якого було сильніше розвинуте почуття взаємної підтримки, той, де почуття суспільного самозбереження брало верх над почуттям самозбереження особистого, котре могло іноді шкодити роду або племені. » У сучасних людей сформувалась потреба у дбайливому ставленні до дітей і старих, тому що це забезпечувало виживання.

Агресивність Агресивність у первісних людей була спрямована за межі своєї спільноти, тому що у повсякденному житті було занадто багато труднощів, щоб використовувати агресивність серед родичів. Знищенню і переслідуванню підлягали тільки чужі, що не належали до спільноти. Але і тут дотримувався певний добір і розподіл на більш близькі племена, з якими підтримувалися шлюбні контакти, і зовсім далекі, особливо ті, що претендували на територію. Війни, заздрість, жорстокість і жадібність з'явилися набагато пізніше, коли люди стали хліборобами або кочовиками і отримали можливість господарювати силами однієї родини.

Основи соціальності Соціальність людей заснована на почутті спільності і взаємній довірі між членами різноманітних спільнот, яка передбачає обов’язкову взаємодопомогу, оскільки спільноти відчувають себе одним цілим. Основої спільності є почуття прив’язаності, яке виникає у дитини у перший і другий рік життя. Якості людей, які ми вважаємо позитивними, визначають виживання сучасних великих спільностей. Єдність, взаємодопомога і чесність взаємин називають соціальним капіталом.

Розвиток взаємин і прив’язаність Необхідність прив’язаності для нормального соціального розвитку людини була відкрита у тільки всередені ХХ ст. Девід Боулбі “Теорія прив’язаності”. Почав її розробляти після Другої світової війни. У 1947 р. вийшла його книга “ 44 малолітніх злочинця. ” Виявилося, що всі вони були позбавлені в дитинстві батьківської опіки і виховувались в інтернатах. Здатність до формування прив’язаності є народженою, і сенситивний період триває до 2 років. Якщо вона не має можливості реалізуватися, людина втрачає цю здатність. Саме прив’язаність дає можливість людині будувати свої стосунки з іншими.

Культурно-антропологічні розбіжності В ході людської еволюції сформувались великі спільноти на різних континентах: африканці, європейці, індоєвропейці Азії, китайці та монголоїдний расовий типи Азії, американські індіанці. Однак у всіх сучасних людей є спільні Мати і Батько, які з'явились у Підсахарній Африці 70 тис. років тому. Ці нові люди не швидко розповсюдилися по всій планеті. За рахунок природно-кліматичних умов сформувались антропологічні типи, які мають спільне колективне несвідоме. Це впливає на цінності різних народів, їх соціальні уявлення про форми влади, мораль і цінність людського життя.

4. Уявлення про особистість у західних і східних культурах Ігор Кон. Соціокультурні вимоги до “Я” людини Західна модель людини, на його думку, є активно предметною, і західна культура формує особистість за рахунок зовнішньої діяльності, у діяннях, учинках, прагненні до успіху. Східна модель, особливо індійська, стверджує, що творча активність, яка складає пружину особистості, розвивається лише у внутрішньому духовному просторі і пізнається не практикою, а в акті миттєвого осяяння, інсайту.

Західна і східна моделі Особистість самоцінна Цілісність особистості, множинність Я розшлядається як щось ненормальне, хворобливе Особистість оцінюється в цілому, а вчинки пояснюються її людськими якостями Для людей важливий моральний аспект вчинків Цінність особистості залежить від її групи Особистість многоліка, це сукупність обовязків до родини, батьків При оцінці спочатку звертають увагу на ситуацію, в які діє особистість Поведінка оцінюється загальними нормами і правилами

Модель особистості в західній та східній культурах Незалежне Я Взаємозалежне Я Мать Отец са. Я ЯЯЯ Я Товариши Брат Я Сестрa вмест е Брат узья Дяди и тети Друг Друзі Сестра

Японський філолог М. Дзедзі порівняв два типи особистості: Західний тип особистості - це яйце у шкарлупі. Цю тверду, позбавлену еластичності оболонку важко зруйнувати, щоб добратися до внутрішнього змісту. Але коли тиск ззовні перевершує межу опору, оболонка ламається й особистість хворіє або гине. Особистість західної людини має зовнішній захист, що охороняє внутрішній зміст від грубих зовнішніх впливів. Таке «яйце в шкарлупі» переміщається в просторі і легко адаптується в інших суспільствах і культурах. Вона скрізь зберігає свою Я-ідентичність. Особистість східної людини – це яйце без шкарлупи. М'яка, еластична оболонка під впливом ззовні не руйнується, а лише деформується, при цьому внутрішній зміст не змінюється. «Яйце в м'якій оболонці» не автономно, воно тісно зв'язано з іншими, може розвиватися тільки у своєї культурній спільноті. Його не можна різко переміщати в просторі і виривати з культурного середовища.