Народний етикет Народна етика і етикет охоплюють

Народний етикет

Народна етика і етикет охоплюють принципи і норми ставлення не лише до людини, суспільства, а й до живої і неживої природи. Учні захоплюються етноетикою, яка віками утверджувала красу і благородство людських взаємин, дотримання принципів, вимог народного права, правил і норм подружнього, побратимського і товариського життя.

Розрізняють кілька видів етикету, основними з який є: придворний етикет - строго регламентований порядок і форми обходження, установлені при дворах монархів; дипломатичний етикет - правила поведінки дипломатів і інших офіційних осіб при контактах один з одним на різних дипломатичних прийомах, візитах, переговорах; військовий етикет - звід загальноприйнятих в армії правил, норм і манер поводження військовослужбовців у всіх сферах їхньої діяльності; загальногромадянський етикет - сукупність правил, традицій і умовностей, дотримуваних громадянами при спілкуванні один з одним.

Чоловікам можна надягати будь-які костюми не яскравих кольорів. В офіційній обстановці піджак повинний бути застебнутий. У застебнутому піджаці входять у кабінет, до знайомих, у ресторан, у глядацький залу театру, але при цьому варто знати , що нижній ґудзик піджака ніколи не застібають. Розстебнути ґудзика піджака можна на обіді, чи вечері сидячи в кріслі. Колір чоловічих носків повинний бути в будь-якому випадку темніше, ніж костюм, що створює перехід від кольору костюма до кольору взуття. Лаковане взуття повинне надіватися тільки до смокінга.

Жінка користається значно більшою волею у виборі фасону одягу і тканини, ніж чоловік. Основне правило, яке варто дотримувати при виборі одягу - це відповідність часу й обстановки. Тому не прийнято приходити на роботу в офіс у розкішних платтях. Для таких випадків підійде елегантне плаття, чи плаття-костюм.

Учені вважають етикет системою знаків. Безперечно, етикетні жести важливі для нас не самі по собі, а лише тому, що несуть інформацію, яка допомагає окреслити місце особи в колективі. Основною властивістю етикету є його комунікативність. Виконання кожного правила завжди спрямоване на певного адресата й вимагає обов’язкової відповіді. Т. В. Ців’ян наголошує, що етикетна поведінка зазвичай скерована принаймні на двох адресатів – безпосереднього й віддаленого (“публіку”); у цьому розумінні її можна прирівняти до дій актора, які орієнтовані на партнера і на зал.

Виділяють дванадцять груп етикетних жестів відповідно до їх комунікативних значень. Етикетні жести використовують: для вітання (рукостискання, шапкування тощо); для прощання (помахи рукою, повітряний поцілунок тощо); знайомлячись (рукостискання, уклін тощо); прохаючи (складання рук, як при молитві, колінкування тощо); перепрошуючи (прикладання руки до серця тощо); поздоровляючи (рукостискання, поцілунок тощо); запрошуючи (уклін тощо); для привернення уваги (доторкання до плеча, піднімання руки тощо); під час застілля (чаркування, частування тощо); щоб виявити зацікавлення (повертання голови або корпусу в бік співрозмовника тощо); для похвали (поплескування по плечі, погладжування по голові тощо); висловлюючи співчуття (доторкання до плеча, обійми тощо) та в інших етикетних ситуаціях. ).

Українська система виховання переконує підростаючі покоління в тому, що наш народ здавна будував правове суспільство, однак насильство чужоземних) загарбників, політичних сил (шляхом війни, агресії, загарбання території України, знищення її духовності) було першопричиною гальмування і руйнування народної високоморальної правової держави.

Народна правосвідомість завжди утверджувала право на свободу, землю, власність, працю, вільне господарювання, житло тощо. В останні століття і десятиліття народна правотворчість, правосвідомість значно ослабла. Загрозливих масштабів набули скептицизм, цинізм, лицемірство, двоєдушність щодо законів та їх дотримання. Народну правосвідомість відроджує національна система виховання, яка є надійною запорукою будівництва суверенної української правової держави.