Народився Євген Гуцало 14 січня 1937 року в селі Старому Животові (нині — Новоживотів) Вінницької області в родині сільських учителів. Атмосфера родини сільської української інтелігенції відобразилася на подальшому життєвому шляху хлопчака. Уже з дитинства він був привчений до наук та захоплено поглинав книжки та навчання своїх батьків. Будучи учителями, вони плідно навчали довколішніх дітей та сина і прививали їм тяглість до книжок та навчання. І той, важкий, післявоєнний селянський побут минав для Євгена дуже швидко, адже він поглинав книжки, які ставали йому промінчиком світла та майбуття. Навчання за гасовою лампою і важка праця в оборі й колгоспі — щоденні Євгенові справи, та поряд завжди була книжка — бо без неї він уже не уявляв свого буття. . І саме читання сподвигнуло хлопця на його перші творчі експерименти, він мріяв стати письменником і почав викладати свої думки — під впливом прочитаного і навіть створив собі відповідний письменницький антураж (як він собі уявляв) — аби краще писалося: Та окрім вироблення смаку до книжного слова й розуміння літератури Євген ставав надзвичайно ерудованим та впевненим у собі оповідачем. Відтак, кращий учень школи, Євген Гуцало, закінчив її на відмінно.
Після блискучого закінчення середньої школи, на початку 50 -х років, найкращий школяр села подався на науку до Києва. Він подав документи до Київського університету ім. Т. Шевченка на факультет журналістики. На ті часи конкурс до цього ВУЗу складав до 16 чоловік на місце, але селянському сину вдавалося успішно здавати екзамени з усіх дисциплін , і лише на останньому іспиті, географії — яку він пречудово знав, йому зрізали бала — так Євген не пройшов по конкурсу. Повернувшись засмученим додому, в рідне село, він не міг собі втямити, що квота на поступлення для сільських дітей — була дуже обмежена. Та вперто бажаючи стати журналістом і письменником, Євген Гуцало, через рік, вступив у Ніжині до педагогічного інституту ім. М. Гоголя. І з 1955 року він почав здобувативищу освіту в колишній колегії Павла Галагана. І тамтешня творча атмосфера вплинула на подальші кроки юного студента, він одразу ж вступає до літературної студії, пише вірші, прозу у 1959 році Євген Гуцало уже закінчуючи інститут отримав кілька пропозицій щодо працевлаштування у періодичних виданнях. Тоді ж, він відчув свою затребуваність і почав співпрацювати з редакціями газет Вінниччини, Львівщини та Чернігівщини — дописуючи туди публіцистику, й, надаючи декотрі свої оповідання та новели з тогочасного життя. Відтак, молодий письменник, спершу, знайшов свого читача, а потім уже й вломився у двері українського письменницького клубу, заставивши сталінсько-партійне представництво рахуватися з молодим вінницьким талантом.
Творчий та життєвий злет Євгена Гуцала припав на період «хрущовської весни» на теренах СРСР. Уже перші систематичні його публікації впали в око тогочасним літературним корифеям: Миколі Бажану, Михайлові Стельмаху та Павлу Загребельному, і саме отанньому спало на думку запросити молодого автора до редакції літературної газети, очільником якої він був. Так, з 1961 року, Євген Гуцал почав працювати в «Літературній Україні» , потім у видавництві «Радянський письменник» . А вже невдовзі, в 1962 році, вийшла друком перша його повноцінна книжєка — збірка оповідань «Люди серед людей» і одразу ж звернула на себе увагу свіжою емоційністю та відтворенням розмаїтих живих характерів. В той же час стала знакова подія у житті 25 -річного письменника, він, у складі делегації молодих літераторів, побував у Францію. . І вже по приїзду додому, письменник натхненно заглибився в роботу, і, одна за одною, виходять книжки новел та повістей, в яких уже самі назви кидали виклик звичним соцреалістичним сірим багатотиражкам: «Яблуко з осіннього саду» (1964), «Скупана в любистку» (1965) «Олень Август» (1966), «Хустина шовку земного» (1966), «Запах кропу» (1969) та інші твори. Як наслідок, плідний вінницький літератор Євген Гуцало ввійшов до плеяди українських письменників-шістдесятників.
Нагороди Літературна премія імені Юрія Яновського (1982) — за збірники оповідань «Орлами орано» , «Що ми знаємо про любов» , «Полювання з гончим псом» и «Оповідання з Тернівки» ; Державна премія України ім. Т. Г. Шевченка (1985) — за дитячі збірки «Саййора» , «Пролетіли коні» ; Міжнародна премія фундації О. і Т. Антоновичів (1995) — за романтрилогію «Позичений чоловік» ; Премія ім. Івана Огієнка (1995) — за публіцистичну книжку «Ментальність орди» .
Висновок: Євген Гуцало — один із найбагатших кількісно і найрізноманітніших жанрово в українській літературі 2 -ї половини 20 століття. Він — поет, новеліст, повістяр, романіст, публіцист