Наполеон Бонапарт Наполеон І Бонапарт

Зарегистрируйтесь, чтобы просмотреть полный документ!

Наполеон Бонапарт

• Наполеон І Бонапарт (Napoléon Bonaparte) (народився 15 серпня 1769 — помер 5 травня 1821) — генерал революційної армії з 1796 року, у 1799 році повалив владу Директорії і став диктатором (потім — імператором). З 1803 р. завоював майже всю Європу, створивши на її території маріонеткові королівства для своїх братів.

Імперія Наполеона виявилася неміцною. Однак, трагічна доля імператора глибоко потрясла його сучасників, в тому • числі й художників, музикантів, • поетів, дала щедрий харч романтизму, який розквітнув у європейській • культурі наступних десятиліть. • •

• Битви Наполеона увійшли • до військових підручників, а “Наполеонівське право” лежить в основі соціальних • норм багатьох сучасних західних • демократій. Навіть реставрована • монархія Бурбонів не змогла • знищити закріплені Наполеоном • результати Революції.

Молодість Наполеона • Наполеон походив з небагатої корсиканської дворянської родини Шарля і Летиції Буонапарте (всього в сім’ї було 5 синів і 3 доньки). Коли Людовік XVI надав дітям зі збіднілих дворянських сімей право безкоштовно • здобувати освіту, • цим скористалися і • корсіканці, зокрема • декілька синів і дочок • Шарля, включаючи • Наполеона.

• 23 лютого 1796 року Наполеон отримав посаду командуючого армією Італії. • 9 березня 1796 року, Наполеон одружився на вдові страченого при якобінському терорі генерала, графа Богарне Жозефіні, колишній коханці одного з тодішніх правителів Франції — П. Барраса. В 1796 -97 командував французькою армією, що розгромила сардинські та австрійські війська в Італії. • Після повернення з Єгипту до Франції (серпень 1799), Наполеон при підтримці промислової буржуазії здійснив 10 -11 листопада 1799 державний переворот, який встановив режим консульства.

Проголошення імперії • З 18 травня 1804 — імператор Франції. У внутрішній політиці проводив заходи спрямовані на зміцненя французької держави. Ліквідувавши самоуправління, запровадив систему префектів, мерів та їх підлеглих, які призначалися зверху. В економічній політиці сприяв розвиткові промисловості та торгівлі. За особистою участю Наполеона були розроблені цивільний (1804), торговельний (1807) і кримінальний (1810) кодекси.

Російська кампанія • В червні 1812 Наполеон розпочав похід у Росію. Наполеон розраховував розгромити російську армію в генеральній битві недалеко біля західного кордону і примусити імператора Олександра І заключити мир. Наполеону довго не вдалось нав’язати росіянам генеральну битву. Армія ведучи бої втягнулась глибоко в Росію. В битві під селом Бородіно французи завдали поразку російським військам, але не змогли їх остаточно розгромити. • Після битви французи ще зайняли Москву, але так і не дочекавшись мирних пропозицій росіян Велика армія була вимушена розпочати відступ на захід, який завершився майже повною загибеллю його армії. Партизанська війна, російська армія і суворі морози призвели до повної катастрофи військ

Наполеон і Україна Західна Волинь (Ковельський, Володимир-Волинський, Луцький і частина Дубенського повітів) була єдиним регіоном України, що їх зайняла наполеонівська армія. У військово-політичних планах Наполеона певне місце займала Україна. Наполеон звернув увагу на українську проблему, слідуючи традиційній французькій політиці щодо України (підтримка планів П. і Г. Орликів, таємні контакти з К. Розумовським, виступи в 1795 у Конвенті на захист прав козацької нації). Політичні плани французького імператора щодо України в період підготовки російської кампанії 1811 -12 передбачали відокремлення українських земель від Росії й поділ їх на три частини: Правобережна Україна відходила до Великого Герцогства Варшавського (без Волині, яка була обіцяна Австрії за воєнну допомогу у війні проти Росії), у Лівобережній і Південній Україні планувалося створити дві держави, т. зв. «наполеоніди» під протекторатом Франції (план був розроблений графами А. -М. Бланом де ля Нольтом д’Отерівом і Г. М. де Монгейяром).

• Кінець імперії • Під час воєнної кампанії 1813 -14 армія Наполеона нанесла ряд поразок військам Шостої антинаполеонівської коаліції (Австрія, Англія, Пруссія, Росія, Швеція), однак у вирішальній Лейпцігській битві 1813 наполеонівські війська були розбиті. Після вступу союзницьких військ у квітні 1814 у Париж Наполео зрікся престолу. Переможці • зберегли йому титул • імператора і передали в • управління острів Ельба.

• Сто днів та смерть • Після відходу Наполеона від влади до Франції повернулися Бурбони та емігранти, які сподівалися повернення своєї власності та привілеїв. Це викликало невдоволення та страх у французькому суспільстві та армії. Скориставшись цим, Наполеон втік з Ельби і повернувся до Парижу. Його зустріли захоплені вигуки юрби. Війна відновилася, але Франція вже не в силах була нести її ярмо. “Сто днів” закінчилися остаточною поразкою Наполеона біля бельгійського селища Ватерлоо (18 червня 1815 року).

• Посилання • Наполеон I на Wikipedia • Сайт Міжнародної Наполеонівської Спільноти • Napoleonic Guide

Скачать презентацию Наполеон Бонапарт Наполеон І Бонапарт

Наполеон Бонапарт.pptx

Количество слайдов: 12