Наочні методи навчання Серед наочних найчастіше застосовується метод

Наочні методи навчання Серед наочних найчастіше застосовується метод показу. Показ – це навчальний метод, що являє собою сукупність прийомів, дій і засобів, за допомогою яких в учнів створюється наочний образ предмета, котрий вивчається, формується конкретне уявлення про нього. Цей метод використовується під час проведення майже усіх видів занять, незалежно від їх змісту й методики. За його допомогою реалізується принцип наочності навчання учнів.

Демонстрування характеризується рухливістю засобу показу. Це можуть бути: діюча модель техніки; навчальний кінофільм чи його фрагменти; навчальна телепередача; технічний пристрій; комп'ютерний показ тощо.

В демонструванні – менше елементів супроводу, а більше самостійного значення натурального експоната, тому воно сприймається ефективніше, ніж ілюстрування.

Поруч з демонструванням важливу роль у процесі навчання відіграє ілюстрування. У процесі навчання використовуються ілюстрації з різним характером відображення предметів, що їх вивчають учні. Дуже часто як ілюстрації, особливо в початкових класах, застосовуються предмети в натурі: рослини, живі тварини, мінерали, предмети техніки та ін. Спостерігаючи справжні предмети, учні мають можливість ознайомитися з їх зовнішнім виглядом, з рухами, діями, елементарними процесами, що їх можна спостерігати зовні. Ілюстрування - переведення певних знань у наочну форму пізнання за допомогою малюнків, репродукцій картин, фотографій, схем, плакатів, карт, портретів, графіків, таблиць, колекцій, гербаріїв, матеріалів чи предметів у натурі.

Зображення, що відтворюють предмети, явища у вигляді фотографій, моделей, картин, рисунків і т, д. , теж становлять ілюстративний матеріал і потрібні для того, щоб створити конкретний образ, посилити емоційний ефект, допомогти міцно запам’ятати навчальний матеріал. Важливим засобом ілюстрування є символічні зображення предметів, які дають просторові уявлення, наприклад, географічні карти, рисунки, діаграми, схеми, графіки, таблиці. За допомогою таких ілюстрацій учні ефективніше сприймають матеріал, у них формуються конкретні уявлення, точні поняття. Вдаються також до ілюстрування за допомогою художнього слова, інсценізації літературного твору або його уривка, читання байки в особах, показу картин, наочних приладів, технічних засобів і т. д.

Ефективність ілюстрування дуже залежить від методики показу. Добираючи наочний посібник і форму ілюстрування, слід продумати його дидактичне призначення. Якщо треба ознайомити учнів із зовнішніми ознаками об’єкта, краще показати його в натурі, а коли ставиться завдання розкрити внутрішні якості об’єкта, то доцільніше використати опосередкований вид наочності – рисунок, схему, модель тощо. Велика кількість ілюстрацій на уроці розпорошує увагу учнів, відвертає від основного. Тому не рекомендується на одному занятті показувати більш як чотири-п’ять ілюстрацій

Для того щоб показ був ефективним, треба, по-перше, щоб наочні посібники чітко відображали характерні особливості об’єкта, процесів або дій, по-друге, щоб забезпечувалось повноцінне, активне, правильне і усвідомлене сприймання учнями об’єкта і формування на цій основі адекватних уявлень, понять. Перша вимога забезпечується відповідним добором засобів показу, а друга стосується організації ї застосування показу. Ці засоби підбираються залежно від педагогічних завдань, зв’язаних з показом.

Самостійне спостереження «Ніщо не може бути важливішим у житті, як уміти бачити предмет з усіх боків і серед тих відносин, в які він поставлений» К. Ушинський

Школа має великі можливості для організації спостережень, їх можна вести на уроці (лабораторні і практичні заняття), використовуючи наочні посібники, під час екскурсій. Наприклад, за завданням учителя біології учні тривалий час спостерігають за ростом рослин.

Формування складних географічних понять (клімат, погода) потребує самостійних спостережень упродовж року за атмосферою. Такі спостереження привчають учнів глибше аналізувати їх, порівнювати, робити висновки, занотовуючи все це в свої щоденники.

Методика організації будь-якого виду самостійного спостереження потребує послідовного використання його елементів. Це інструктаж учителя про мету, завдання і методику спостереження (повторення або вивчення навчального матеріалу, необхідного для свідомого виконання завдань спостереження), здійснення спостереження, фіксація, відбір і аналіз його результатів учнем, узагальнення і формулювання висновків (вивчення вчителем поданих учнями матеріалів спостереження, їх аналіз і оцінка виконаної роботи).

Ефективність методу спостереження залежить від того, якою мірою зібрані під час спостереження матеріали вивчають і відповідно обробляють під керівництвом учителя й на їх основі роблять певні висновки, узагальнення.