НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ КАФЕДРА ВІЙСЬКОВОЇ ПІДГОТОВКИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ” КАФЕДРА ВІЙСЬКОВОЇ ПІДГОТОВКИ АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ГУМАНІТАРНОЇ ПІДГОТОВКИ Військова ДЕВІАНТОЛОГІЯ 1

Тема 8. Види відхильної поведінки Заняття 1. Девіантно – делінквентна, аддиктивна поведінка військовослужбовців. 2

Література: § Военная педагогика и психология (А. В. Барабанщиков и др. ). – М. : Воениздат, 1986. – 240 с. (с. 31 56). § Психология и педагогика высшей военной школы (Под ред. А. В. Барабанщикова). – М. : Воениздат, 1989. – 366 с. (с. 70 98). § Психология и педагогика. Военная психология / Под ред. А. Г. Маклакова. СПб. : Питер , 2004. 486 с. § Курс лекцій Київського військового гуманітарного інституту. § О. М. Бандурка, В. О. Тюріна, О. І. Федоренко. Основи психології і педагогіки: Підручник. Харків. 2003. 336 с. 3

Навчальні питання: 1. Поняття та механізми виникнення девіантної поведінки. 2. Особливості аддиктивної поведінки в умовах військової служби. 3. Індивідуальна профілактика девіантно делінквентної, аддиктивної поведінки 4

Поведінка – це система цілеспрямованих дій людини у оточуючому середовищі. Нормативна поведінка - поведінка, яка характеризується дотриманням соціальних норм і правил. Девіантна поведінка (позднелат. deviatio - відхилення) Це види відхилень в поведінці, пов'язані з порушенням відповідних віку соціальних норм і правил поведінки, характерних для мікросоціальних відносин (сімейних, шкільних) і малих соціальних груп. Цей тип поведінки можна назвати антидисциплінарною. Аддиктивна поведінка визначає донозологичний етап формування алкоголізму і наркоманії і має на увазі наявність ситуаційної психічної залежності і «пошукової активності» у відношенні алкоголю і різних психоактивних речовин до того, як від них сформувалася фізична залежність. 5

Алкоголи зм — наркотическая зависимость, болезненное пристрастие к алкоголю (психическая и физическая зависимость) и алкогольное поражение внутренних органов. Происходит деградация человека как личности. В повседневной жизни и исторически алкоголизмом называют состояние, которое приводит к постоянному употреблению алкогольных напитков, несмотря на проблемы со здоровьем и негативные социальные последствия. Современное определение в медицине описывает алкоголизм как болезнь и наркотическую зависимость, которая приводит к систематическому потреблению алкоголя, несмотря на негативные последствия. Употребление алкоголя вызывает алкоголизм, но это не означает, что любое использование алкоголя ведёт к алкоголизму. Развитие алкоголизма зависит от объёма и частоты употребления алкоголя, а также индивидуальных факторов и особенностей организма. Некоторые люди подвержены большему риску развития алкоголизма ввиду специфичного социально экономического окружения, эмоциональной и/или психической 6 предрасположенности, а также наследственных причин.

§ Під час воєн у Кореї і В'єтнамі від 30 до 45% американських військовослужбовців приймали наркотики або зловживали алкоголем. § У перший період війни у В'єтнамі всі психічні розлади складали 5% від числа бойових санітарних втрат. Коли американську армію захлиснула хвиля наркоманії, показник зріс до 60%. Зі складу експедиційного корпуса збройних сил США в Індокитаї, щомісяця звільнялися як «невиліковні наркомани» від 1 до 2 тис. військовослужбовців. Серед них 50% вживали маріхуану, 17, 4% — опіум, 2, 5% — героїн. Основні представники — молоді солдати у віці від 18 до 23 р. Серед офіцерів і унтер офіцерів особи, що вживали наркотики, 10 до 20%. § Наочно позначився тісний взаємозв'язок аддиктивных розладів з іншими формами деструктивного (протиправного) поводження: було встановлено, що із солдатів, що утримувалися на гауптвахті в зв'язку з протиправними діями, 63% постійно приймали маріхуану, а понад 40% солдатів, що повертались з Південного В'єтнаму, виявили схильність до агресивного поводження і насильства. 7

1. Поняття та механізми виникнення девіантної поведінки. До аддиктивної поведінки відносять поведінку, що відхиляється, із прагненням до відходу від реальності за допомогою прийому психоактивних речовин або надмірною фіксацією на визначених видах діяльності. Виділяють: - наркотичну, - алкогольну, - тютюнову аддикцію - аддикцію у формі втечі від реальності шляхом зосередження у вузьконаправленій сфері діяльності. 8

Втеча від реальності шляхом зосередження у вузьконаправленій сфері діяльності виявляється в: заміщенні традиційних форм життєдіяльності винятково власним психічним або фізичним «удосконалюванням» ( «втеча в тіло» ), виключно службовими обов'язками ( «втеча в роботу» ), постійною (перебільшеною) потребою до спілкування або, напроти, самоті ( «втеча в контакти» (соціальні мережі) або «втеча в самітність» ), життям у світі ілюзій і фантазій ( «втеча у фантазії» ) і т. і. 9

В повсякденній практиці термін «аддиктивна поведінка» використовується у вузькому змісті: для позначення початкового етапу залежності від психоактивних речовин, що передує алкоголізмові, наркоманії або токсикоманії. …наявність ситуаційної психичної залежності і пошукової активності у відношенні психоактивних речовин до того, як від них сформувалась фізична залежність; вказує не на хворобу, а на просте порушення поведінки, а також відбиває, властивий молодим людям, «первинний» , «пошуковий» наркотизмом. Суть в тому, що в умовах епідемії відхильної поведінки багато молодих людей схильні випробувати на собі дію всіляких засобів: від алкоголю, інгалянтів, до галлюціногенів, психостимуляторів, тому аддиктивна поведінка є однією з форм 10 деструктивної поведінки.

Початком аддиктивної поведінки служить етап перших спроб. Ту чи іншу психоактивну речовину вперше пробують в компанії або під впливом приятеля. Далі може піти відмова від зловживання або повторення з все більшою частотою або у визначеному ритмі. Причиною відмови можуть стати неприємні відчуття, інтоксикація, страх пристраститися до даної речовини або погроза серйозного покарання. На даному етапі молода людина поперемінно вживає то алкоголь, то ті, чи інші психоактивні речовини. Звичайно це відбувається в компаніях, що збираються не тільки для спільного зловживання. Психоактивні речовини в цих компаніях використовуються «для веселощів» , для загострення сприйняття модної музики, для сексуального розгальмування і т. п. етап вибору уподобання. На даному етапі виявляється гедоністична установка — бажання одержати визначені приємні відчуття. 11

Етапи розвитку форм соціальнообумовлених девіацій (за винятком суїциду) : 1. Виникнення почуття гостро змінюваного психічного стану. 2. Розуміння того, що існує засіб чи речовина за допомогою яких можна досягти бажаного стану. 3. Збільшення частоти вживання психоактивних речовин. 4. Формування аддиктивних форм поведінки (ухід від реальності). 5. Аддиктивні форми поведінки стають звичайними стереотипними станами. На цьому етапі руйнуються зв’язки з суспільством. 6. Аддиктивна форма поведінки стає домінуючою. 7. Руйнується біологічна та психологічна структура організму. 12

2. Особливості аддиктивної поведінки в умовах військової служби. Форми відхильної поведінки військовослужбовців: Ш девіантно-делінквентна поведінка (гетероагресивна поведінка) Ш аддиктивна поведінка Ш суїцидальна поведінка Форми девіантно-делінквентної поведінки військовослужбовців непатологічні форми девіантно-делінквентної поведінки: - дисциплінарні проступки, які не містять ознак складу злочину; - злочини; - акцентуації характеру - нестійкість характеру, гіпертимність характеру, істероїдний характер; - інтелектуальна недостатність (у тому числі інфантилізм як затримка психічного розвитку); соціально-педагогічна занедбаність. патологічні форми девіантно-делінквентної поведінки: (психопатії, легкі ступені олігофренії (дебільності), неврози, 13 психози).

Типи самовільного залишення військової частини: А) Реакції втечі із ситуації. Б) Реакції втечі, з метою здобуття незалежності. В) Реакції втечі зі спрямованістю на вирішення ситуації. Г) Реакції втечі зі спрямованістю на задоволення примітивних бажань і розваг. Д) Реакції втечі з нез'ясованою мотивацією. Основні форми прояву порушень статутних правил взаємовідносин: А) перекладання військовослужбовцями своїх обов'язків по службі та у побуті на інших військовослужбовців, в першу чергу молодшого періоду служби. Б) вимагання. В) моральний тиск на товаришів по службі: Г) фізичне насильство. Д) насадження негативних традицій, ритуалів і звичаїв: - символічні порушення у формі одягу; - жаргонна “ієрархія”; - встановлення нестатутних ритуалів і звичаїв. 14

ОЗНАКИ НАЯВНОСТІ НЕСТАТУТНИХ ВЗАЄМИН У ПІДРОЗДІЛІ: - пригнічений морально-психологічний стан молодих солдат, їх неохайний зовнішній вигляд, відсутність у них окремих елементів обмундирування; - виконання молодими воїнами найбільш тяжких господарських робіт, постійна зайнятість молодих солдатів роботами та нарядами, особливо у вільний час (вихідні та святкові дні); - наявність на тілі ознак побиття. Спроба приховати різного роду травми; - пасивність спілкування, замкнутість молодих воїнів; - використання з боку окремих військовослужбовців фізичного насильства або загроза його застосування; - висловлення з боку молодих солдат бажання бути переведеним до іншого підрозділу (військової частини); - часті скарги на самопочуття, звернення до медичних установ з метою «сховатись» . 15

Психологічний портрет осіб з делінквентною поведінкою (переважає вплив соціальних чинників) Ш виховання в неповній сім'ї; Ш алкоголізм батьків; Ш аморальний спосіб життя батьків; Ш систематичні конфлікти у сім'ї; Ш систематичне биття дитини; Ш злочинність серед батьків; Ш неблагополучні матеріально-побутові умови сім'ї; Ш вплив неформальної групи з антисоціальними тенденціями. 16

АДДИКТИВНА ПОВЕДІНКА (алкоголізм, наркоманія, тютюнопаління) 17

ФОРМИ АДДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ: - тютюнопаління; - зловживання спиртними напоями; - наркотизм, токсикоманія. Початком аддиктивної поведінки служить етап перших спроб. Ту чи іншу психоактивну речовину вперше пробують в компанії або під впливом приятеля. етап пошукового полінаркотизму поперемінне вживання то алкоголю, то інших психоактивних речовин. етап вибору уподобання. На даному етапі виявляється гедоністична установка — бажання 18 одержати визначені приємні відчуття.

Фактори, що сприяють або перешкоджають переходу аддиктивної поведінки в хворобу: Соціальні фактори: «+» - доступність речовини, «мода» на нього. «-» - ступінь соціальної відповідальності, що загрожує, позитивний вплив групи, до якої належить аддикт. Психологічні фактори: «+» - тип акцентуації характеру, привабливість виникаючих відчуттів і переживань, формування гедоністичної установки. «-» - страх звикання та заподіяти собі шкоду. Біологічні фактори: «+» - ступінь толерантності (наприклад, індивідуальна нестерпність або, навпроти, висока стійкість), обтяжена алкоголізмом спадковість, органічна поразка головного мозку, хронічні хвороби печінки з порушенням її функції. 19

Такі форми аддиктивної поведінки, як алкоголізм та наркоманія, розвиваються за наступною схемою: 1 етап - виникнення гостро зміненого психічного стану (наприклад: радість, натхнення, ризик, екстаз); 2 етап - зрозуміння того, що існує засіб або речовина за допомогою яких можна досягти бажаного стану; 3 етап - зростання частоти реалізації цього стану (темпи цього етапу залежать як від речовини або засобу, так й від індивідуальних характеристик людини); 4 етап - формування аддиктивних форм поведінки (втеча від реальності); 5 етап - аддиктивні форми поведінки стають звичайними стереотипними станами. На фоні формування соціальних зв'язків між особами з відхильною поведінкою, руйнуються зв’язки з суспільством; 6 етап - адиктивна поведінка стає домінуючою, на цьому етапі - руйнується біологічна та психологічна структура особистості. 20

Вживання спиртних напої розподіляють: Ш зловживання алкоголем надмірне вживання спиртних напоїв порівняно з прийнятою культурною нормою у відповідному соціальному середовищі. Ш побутове пияцтво - Зловживання алкогольними напоями, яке вже не може бути припинене, незважаючи на те, що шкодить здоров'ю і соціальному функціонуванню індивідуума (стан перед хвороби). Ш алкоголізм – хвороба, яка проявляється у патологічній психічній та фізіологічній залежності від алкоголю, виникненні абстинентного (похмільного) синдрому та як наслідок у порушеннях соціальних функцій хворого. Стадії алкоголізму: Перша стадія - "неврастенічна" – (чоловіки – триває 5 - 8 років; жінки та підлітки - 3 -5 років). Друга стадія - наркоманічна – триває від 5 до 15 років. Зміни, що відбуваються на перших двох етапах носять зворотний характер. Третя стадія – кінцева. 21

При вживанні психоактивних і наркотичних речовин розрізняють наркоманію, токсиманію та наркотизм. Ш Наркотизм - це епізодичне вживання наркотиків або психо активних засобів без формування наркотичної залежності або токсикоманії, а також вживання стимуляторів та допінгів. Ш Наркоманія - це хвороба, яка виявляється в психічній і фізичній залежності від наркотичних речовин, а також у психічній і соціальній деградації. Ш Токсикоманія - це хвороба, яка викликається систематичним вживанням речовин, офіційно не віднесених до наркотиків, і виявляється у психічній і фізичній залежності, а також у психічній і соціальній деградації. Стадії розвитку наркоманії та токсикоманії: Перша стадія порушенням міжособистісних зв'язків у сім'ях. Формування абстинентного синдрому "ломка" (тяжкі розлади настрою, страх, туга, головний біль, нудота, серцебиття). Друга стадія поглиблення конфліктів, порушенням комунікації з оточуючими людьми. Зростання дози, необхідної для досягнення наркотичного сп'яніння, зниження толерантності до наркотичних речовин. Третя стадія відчуття втрати сенсу існування, розривом соціальних зв'язків на всіх рівнях. Фізична і соціальна деградація. Втрата соціальної ролі емоцій. 22

Психологічний портрет особи, яка стає жертвою аддиктивної поведінки: Ш не більше 25 років вік Ш високий рівень тривоги; Ш наявність комплексу неповноцінності; Ш нездатність до тривалого напруження; Ш схильність до фантазування, ухід від реальності. Основні шляхи надходження наркотиків у військові частини: ь збут цивільними особами; . ь пересилання поштою; ь розкрадання з медичних складів, аптек військових частин і військово-лікувальних установ. 23

24

3. Індивідуальна профілактика девіантно-делінквентної, аддиктивної поведінки військовослужбовців. 25

Профілактика девіантної поведінки військовослужбовців – це сукупність виховних, правових, соціальнопсихологічних та медичних заходів, спрямованих на попередження, усунення та нейтралізацію основних причин та умов, які сприяють виникненню та розвитку різного роду відхилень у поведінці військовослужбовця. Профілактика відхильної поведінки поділяється на: Ш загальну Ш спеціальну ЗА ВИДАМИ: - первинна профілактика – виявлення, корекція та ліквідація несприятливих факторів, підвищення стійкості до цих факторів. - вторинна профілактика – раннє виявлення осіб з нервовопсихічною нестійкістю, акцентуацією характеру і проведенням заходів медично-психологічної корекції їх поведінки. - третинна профілактика – лікування захворювань, які супроводжуються порушенням поведінки. 26

ЗА ХАРАКТЕРОМ ЗАХОДІВ: Ш виховні заходи; Ш правові заходи; Ш соціально-психологічні заходи; Ш медичні заходи. ЗА ДЖЕРЕЛОМ ВПЛИВУ (роботу проведену): ь командуванням частини; ь медичною службою частини; ь органами з виховної та соціально-психологічної роботи; ь відповідними прокуратурами, які здійснюють нагляд за додержанням законодавства у воєнній сфері; ь громадськими організаціями. Невірно побудована профілактика девіантної поведінки, через не завжди грамотну інформацію про її небезпеку, а також формальне її проведення приносить шкоду, збуджуючи у окремих військовослужбовців спокусу до випробування тих або інших форм девіантної поведінки. 27

ЗАГАЛЬНА ПРОФІЛАКТИКА ВКЛЮЧАЄ: Ш проведення заходів з забезпечення успішної адаптації молодих солдат до умов військової служби; Ш всебічне ретельне вивчення індивідуально-психологічних якостей особового складу, знання особливостей їх виховання, потреб та запитів; Ш належний рівень організації та проведення індивідуально-виховної роботи; Ш забезпечення статутного порядку в частині, підрозділі; Ш доведення та ретельне роз’яснення особовому складу обов’язків військової служби, особистої відповідальності за виконання військового обов’язку; Ш проведення бесід на правову тематику, доведення кримінальної відповідальності за скоєння злочинів; Ш створення належних соціально-побутових умов; Ш доведення та роз’яснення особовому складу їх прав та свобод; Ш організація бойової та гуманітарної підготовки в частині, підрозділі; Ш підтримання статутних взаємовідносин між військовослужбовцями, начальниками та підлеглими; Ш організація належного рівня відпочинку та дозвілля особового складу; Ш належний рівень всебічного забезпечення відповідно до встановлених норм (грошове, речове, продовольче, медичне, житлове забезпечення). Ш проведення раптових контрольних перевірок (вдень та у ночі), а також в місцях роботи і несення служби, поза пунктом постійної дислокації. 28

СПЕЦІАЛЬНА ПРОФІЛАКТИКА включає проведення проблемно-цільової роботи за конкретно визначеною спрямованістю - профілактика та попередження самовільних залишень військової частини, ухилень від військової служби; випадків травмування та загибелі особового складу; випадків самогубства серед особового складу; нестатутних взаємовідносин між військовослужбовцями; правопорушень корисливої спрямованості; тиждень молодого солдата - мета забезпечення успішної адаптації до умов військової служби. ПРОФІЛАКТИКА ВІДХИЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ МОЖЕ БУТИ РЕАЛІЗОВАНА ЗА ТАКИХ УМОВ: - поєднання зусиль командирів, заступників з виховної роботи, представників служб тилу та медичної служби, громадських організацій); - пріоритетність первинної профілактики відхильної поведінки. УМОВИ УСПІШНОСТІ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ РОБОТИ: Ш комплексність; Ш послідовність; Ш конкретна спрямованість; Ш своєчасність. 29

У ЦЕНТРІ ПРОФІЛАКТИКИ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПОВИННІ БУТИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІ: - з адаптаційними розладами; - схильні до вживання алкоголю та наркотичних речовин; - які перенесли тяжкі травми головного мозку, мають різного роду вади; - виховувались у неблагополучних сім'ях; - фізично ослаблені - допускали систематичні порушення військової дисципліни; - мають негативні показники за методиками вивчення індивідуальнопсихологічних якостей особистості (акцентуації характеру, нервовопсихічна нестійкість, агресивність). мають низький рівень освіти, низька успішність у школі перебували (перебувають) впливом неформальної групи однолітків з асоціальними тенденціями. ь ь ПРИНЦИПИ ПРОФІЛАКТИКИ: індивідуально-особистісний підхід; опора на позитивні сторони особистості; об'єктивність; конфіденційність. 30

Профілактика наркоманії в Збройних Силах являє собою цілісну систему організаційних заходів, спрямованих на запобігання проникнення наркотиків у військо ву частину, розповсюдження і вживання їх особовим складом, на активне виявлення осіб, схильних до вжи вання наркотиків, і прийняття до них заходів адмініст ративного, правового, виховного і медичного характеру. Основними шляхами проникнення наркотиків у війська є: отримання від місцевого населення, пересилка поштою, крадіжки. Найбільш розповсюдженими місцями зберігання наркотичних засобів можуть бути: додаткові потаємні кишені, які пришиваються до обмундирування; футляри для кулькових ручок; матраци, подушки, постільна білизна; брючні паски. Непрямим показником вживання наркотиків можуть бути такі прояви, як: немотивована роздратованість, озлобленість, прагнення до усамітнення, помітне схуднення, погіршення слуху. Особливу увагу потрібно звернути на осіб, що проявляють недисциплінованість, емоційну нестійкість та інші особливості поведінки, серед яких: - необґрунтоване збудження, спалах гніву або веселощів, сміх, голосна мова, жестикулювання, надмірна рухливість, благодушність; - невмотивованість поведінки, раптові вчинки, напади, ненажерливість і спрага; 31 - своєрідний спосіб паління (недопалок тримається в закритих долонях).

Висновки: Профілактика девіантної поведінки військовослужбовців – це сукупність виховних, правових, соціальнопсихологічних та медичних заходів, спрямованих на попередження, усунення та нейтралізацію основних причин та умов, які сприяють виникненню та розвитку різного роду відхилень у поведінці військовослужбовця. Профілактика відхильної поведінки поділяється на: загальну та спеціальну; первинну, вторинну та третину. ПРОФІЛАКТИКА ВІДХИЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ МОЖЕ БУТИ РЕАЛІЗОВАНА ЗА ТАКИХ УМОВ: поєднання зусиль командирів, заступників з виховної роботи, представників служб тилу та медичної служби, громадських організацій); - пріоритетність первинної профілактики відхильної 32 поведінки.

Завдання на самопідготовку: відпрацювати матеріали лекції. Знати: -Особливості девіантно-делінквентної та поведінки в умовах військової служби. -Профілактику девіантно-делінквентної та поведінки військовослужбовців. Наступне заняття: Групове заняття: “Профілактика поведінки військовослужбовців”. аддиктивної суіциідальної 33