Національний медичний університет ім О. О. Богомольця Гінекологічні аспекти методі діагностики та лікування захворювань молочно залози Виконали: Студентки 5 -го курсу 24 групи 2 -го медичного факультету Молявчик Ірина, Волотівська
Молочна залоза відноситься до складних альвеолярних залоз. Тіло залози складається з 12 -20 долей , які у свою чергу діляться на дрібні і найдрібніші дольки. Кожна доля має свою вивідну протоку, яка розміщена радіально і відкривається на соску. Вся залоза оточена власною фасцією, від якої відходять міждольові перетинки. Між окремими дольками є жирові та периацинозні прошарки.
КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАХВОРЮВАНЬ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ 1. Вади розвитку • амастія • ателія • аплазія • політелія • полімастія 2. Порушення росту • гіпертрофія • мастоптоз 3. Травми молочної залози 4. Запальні захворювання • гострі мастити • хронічні мастити • Сифіліс • Туберкульоз • актиномікоз 5. Дисгормональнагіперплазія • аденози • Фіброаденози • гінекомастія 6. Пухлини: • доброякісні (аденоми, фіброаденоми, міоми, ангіоми) • злоякісні (рак, саркома, лімфогранулематоз, ретикульоз).
ВРОДЖЕНІ ЗАХВОРЮВАННЯ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ Амастія (аплазія молочної залози) - повна відсутність однієї або двох молочних залоз. Етіологія: Як правило, поєднується з недорозвитком яєчників або з іншими аномаліями. Лікування: При гормональних порушеннях - їх корекція, при відсутності ефекту – пластичні операції (протезування).
• Гіпомастія (гіпоплазія молочної залози) – недорозвиток однієї або двох молочних залоз. • Ателія – вроджена відсутність сосків. Лікування – пластична хірургія.
Політелія – наявність додаткових сосків. Розташовуються також вздовж молочних ліній. Лікування оперативне.
Полімастія – наявність додаткових молочних залоз. Розташовуються по так званих молочних лініях. Часто локалізуються в пахвинних ямках. Як правило, не мають вивідних протоків і не функціонують, але перед місячними і в період лактації набрякають. Лікування оперативне – видалення додаткової молочної залози.
Мастит – запалення молочної залози. Етіологія і патогенез. Збудник – найчaстіше стафілокок. Ворота проникнення інфекції – садна, подряпини, тріщини соска. Можливе гематогенне поширення з ендогенних джерел інфекції. Сприяючі фактори: - лактостаз; - ослаблення реактивності організму. Запальний процес може обмежуватись молочними протоками, при прогресуванні – переходить на залозисту тканину. Спершу вона просякає серозним ексудатом. Далі розвивається дифузна гнійна інфільтрація паренхіми залози, з’являються дрібні вогнища гнійного розплавлення. При їх злитті формуються абсцеси. Обширні тромбози судин сприяють виникненню ділянок некрозу.
Класифікація маститів: I. 1. Лактаційний. У 82%. При цьому 65% жінок першонароджуючі. II. За клінічним перебігом. 1. Гострий: а) стадія серозного запалення; б) інфільтративна (флегмонозна) форма; в) стадія абсцедування; г) гангренозна. 2. Хронічний: - неспецифічний; - специфічний. III. За локалізацією. 1. Субареолярний. 2. Антемамарний (премамарний). 3. Інтрамамарний: - внутрішньодольковий (паренхіматозний); - міждольковий ( інтерстиціальний). 4. Ретромамарний. 5. Панмастит.
ТУБЕРКУЛЬОЗ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ Епідеміологія. Туберкульоз молочної залози зустрічається рідко і складає 0, 5 -1, 5% по відношенню до всіх захворювань молочної залози. Хворіють частіше жінки в віці від 20 до 50 років. Етіологія. Причиною захворювання є паличка туберкульозу, яка попадає в молочну залозу гематогенно при наявності первинного вогнища туберкульозу в легенях або лімфогенно при туберкульозному ураженні ребер, плеври, грудини.
Форми туберкульозу молочної залози • Казеозна форма - в молочній залозі утворюється декілька пухлиноподібних утворів, які поступово зливаються між собою з виникненням казеозного некрозу, розповсюджуються на шкіру з утворенням нориць і виділенням гною з казеозними масами. Грануляції біля нориць в’ялі, нежиттєздатні. • Продуктивна (синонім – склеротична) форма туберкульозу характеризується утворенням великих інфільтратів та розростанням сполучної тканини. Ці інфільтрати деформують залозу, втягують сосок чим дуже нагадують раковий процес. Протікання обох форм туберкульозного маститу в’яле. Рано в процес втягуються лімфатичні вузли. Клінічна картина. Клінічний перебіг слабо виражений. В молочній залозі утворюється один або декілька злегка болючих утворів, які поступово збільшуються і зливаються між собою. В послідуючому процес захоплює шкіру, яка набуває яскравочервоного забарвлення. В цей період визначається розм’якшення інфільтрату, з’являється виразка на шкірі, утворюється нориця. Продуктивні форми викликають значну деформацію залози, втягнутість соска.
ДОБРОЯКІСНІ ПУХЛИНИ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ. Основним їх клінічним проявом є пухлиноподібний утвір в молочній залозі, який потребує диференціальної діагностики із злоякісними пухлинами.
Класифікація: 1. Епітеліальні Аденома Фіброаденома (аденофіброма) Папіломи молочних протоків (хвороба Мінца). 2. Не епітеліальні Фіброма Ліпома Хондрома Остеома Ангіома 3. Кістозні Молочна кіста Мастопатії
Самообстеження молочних залоз Якщо в жінки збережена менструальна функція, самообстеження необхідно проводити раз на місяць через 7 -10 днів після закінчення менструації, коли проходять болючість і набухання грудей. Якщо вже встановилась менопауза або менструальні цикли стали нерегулярними, проводити це необхідно раз на місяць у фіксований день. Жінкам рекомендується проводити самообстеження за наступними правилами.
Під час обстеження МЗ та ведення хворої при виявленні їх патології застосовується правило «семи позицій» : • положення – проводять обстеження жінки спочатку у положенні сидячи, далі – стоячи, після цього – лежачи з піднятими руками; • розміру – звертають увагу на асиметрію розмірів залоз; • пальпації – виконують «за часовою стрілкою» подушечками пальців; • тиску – визначають щільність МЗ, за наявності новоутворення – його щільність та зміщення; • методики обстеження – повинна відповідати алгоритму; • зворотного зв’язку – передбачає узгодженість та наступність дій спеціалістів різного фаху; • диспансерного спостереження.
1. Починати з огляду білизни в тих місцях, де вона торкається до сосків і переконатись у відсутності будь-яких плям, які вказують на виділення з соска. 2. Оглянути соски і ареоли і переконатись, що немає
3. Стати перед дзеркалом, роздягнутись до пояса, підняти руки за голову, оглянути шкіру і звернути увагу на форму молочних залоз, наявність втягнення або випуклості шкіри в окремих частинах молочної залози. Придивитись до кольору шкіри, змін її відтінку, переконатись, що на шкірі немає змін, які нагадують “лимонну кірку”. Асиметрія розмірів і форми грудей не завжди є ознакою захворювання. Дуже часто форма і розміри двох молочних залоз у жінок можуть дещо відрізнятись, проте якщо ці відмінності з’являються і прогресують –
4. Наступний етап – пальпація молочних залоз в лежачому положенні. Права молочна залоза пальпується подушечками і фалангами трьох-чотирьох пальців лівої руки. Пальці кладуться плазом і круговими рухами, сантиметр за сантиметром, рухаються по молочній залозі, промацуючи всі її зони. Пальпувати молочну залозу слід по кругу, вгору і вниз, або по сегментах. Кожен раз слід повторювати процедуру однаково. Це допоможе переконатися в тому, що залоза обстежена до пахвової ділянки і запам’ятати відчуття при пальпації.
5. Пальпація лівої груді здійснюється подушечками пальців правої руки. Важливо це робити, не захоплюючи кінчиками пальців тканину молочної залози, а прикладаючи пальці плазом. 6. Можна провести додаткове самообстеження під душем. Мильні пальці, які ковзають по мокрій шкірі, іноді дозволяють легше виявити патологію в молочних
Пальпація виконується у вертикальному положенні та в положенні пацієнтки на спині. Під плечі можна покласти невелику подушку, а руку відводять на 90º. Передня грудна стінка повністю доступна для пальпації. Обстеження виконуються однією рукою, тоді як інша фіксує молочну залозу. Обов’язково слід пропальпувати ареолу, оскільки під нею локалізується 15 % карцином.
Існує три методики пальпації: – Вертикальна, коли пальпацію проводять по лінії вверх та вниз; – Концентрична – кругові рухи за або проти годинникової стрілки. – Пальпація по секторах, коли кожний сектор залози послідовно обстежують рухами в радіальному напрямку. Обстеження поширюють вгору до ключиці, вниз до реберної дуги, медіально до краю грудини і латерально до середньо-аксилярної лінії. Пальпацію проводять подушечками ІІ-ІV пальців.
Доброякісні дисгормональні дисплазії
Доброякісні дисгормональні дисплазії молочних залоз включають в себе різноманітні патологічні процеси, які різняться між собою клінічними проявами та морфологічною будовою. В основі розвитку більшості дисплазій лежать гормональні порушення. Велика різноманітність клінічних ознак та гістологічних варіантів зумовлюють труднощі не лише в діагностиці, але й в термінології. Так, наприклад, термін "кістозний фіброаденоматоз" має понад 30 синонімів (хвороба Реклю, хвороба Шимельбуша, фіброзно-кістозна мастопатія, полікістоз тощо).
З клінічної точки зору найбільш прийнятною є наступна класифікація дисгормональних дисплазій.
1. Дифузна мастопатія. а) Дифузна мастопатія з переважанням залистого компоненту (аденоз). б) Дифузна мастопатія з переважанням фіброзного компоненту (фіброаденоматоз). в) Дифузна мастопатія з переважанням кістозного компоненту. г). Змішана форма – фіброзно-кістозна мастопатія. 2. Вузлова мастопатія. 3. Доброякісні пухлини. а). Аденома. б). Фіброаденома. в). Листовидна фіброаденома.
Класифікація: Вузлова Дифузна
Ризик виникнення пухлин молочної залози визначається факторами, які зводяться до 4 -х груп: 1. Пов'язані із способом життя, професією (куріння, зловживання алкоголем, вплив радіації, отрутохімікатів, надмірне вживання жирів, копчених страв тощо). 2. Пов'язані із соціальною, репродуктивною і лактаційною функці ями (незадоволення статевим життям, тривалі перерви або відсутність статевих контактів, пізні перші пологи, аборти, на родження першої дитини масою понад 4 кг, пізній клімакс тощо).
3. Супровідні хвороби (ожиріння, гіпер- або гіпотиреоз, цукровий діабет, травми і захворювання молочних залоз, гінекологічні хво роби, захворювання печінки). 4. Обтяжена спадковість (наявність раку молочної залози (РМЗ) у близьких родичів). Генетичні фактори реалізуються лише у 5 - 7 % випадків і не є фатальними.
Мастопатія (за визначенням ВООЗ, 1984) - це фібрознокістозна хвороба, яка характеризується порушенням співвідношень епітеліального і сполучнотканинного компонентів, широким спектром проліферативних і регресивних змін тканин молочної залози.
Важлива роль в етіології та патогенезі фібрознокістозної мастопатії відводиться відносній або абсолютній гіперестрогенії і прогестерондефіцитному стану, тобто порушенню співвідношення між естрогенами і прогестероном. Естрогени викликають проліферацію альвеолярного епітелію протоків і строми, а прогестерон протидіє цим процесам, забезпечує диференціювання епітелію і зупинку мітотичної активності. Прогестерон має властивість знижувати експресію рецепторів естрогенів і зменшувати локальний рівень активних естрогенів, обмежуючи стимуляцію проліферації тканин молочної залози. Гормональний дисбаланс в тканинах молочної залози в бік дефіциту прогестерону супроводжується набряком і гіпертрофією сполучної тканини, а проліферація епітелію протоків призводить до утворення кіст. В ґенезі розвитку патології молочних залоз серед гормонів передньої долі гіпофізу особливе місце
Існує велика кількість класифікацій мастопатій. В клінічній практиці найчастіше використовують клінікорентгенологічний варіант класифікації.
1. Дифузна форма фіброзно-кістозної мастопатії: • дифузна мастопатія з перевагою кістозного компоненту • дифузна мастопатія з перевагою фіброзного компоненту • дифузна мастопатія з перевагою залозистого компоненту • змішана форма дифузної мастопатії • склерозуючий аденоз 2. Вузлова форма фіброзно-кістозної мастопатії.
В залежності від вираження дифузного ураження молочних залоз розрізняють три ступеня, поділ яких носить умовний характер за співвідношенням сполучнотканинного, залозистого компонентів і жирової тканини : 1 ступінь - не різко виражений. Стан, при якому жирова тканина переважає над паренхіматозною. 2 ступінь - середнього вираження. Жирова тканина і щільні структури знаходяться приблизно у рівних співвідношеннях. 3 ступінь - різко виражений. Структура молочних залоз представлена переважно залозистими елементами, жирова тканина представлена мало.
Ризик малігнізації при непроліферативній формі складає 0, 86%, при помірній проліферації - 2, 34%, при різко вираженій проліферації - 31, 4%. За даними гістологічних досліджень операційного матеріалу, рак молочної залози поєднується з фіброзно-
Клініка мастопатії зумовлена її формою. Клінічною ознакою вузлової мастопатії є так званий «вузловий компонент» , який виявляється при пальпації на тлі порівняно однорідної тканини молочної залози. Одним із найчастіших проявів дифузної мастопатії (змішана форма, залозиста, кістозна) є передменструальний синдром, який виникає в другій (лютеїновій) фазі менструального циклу або за декілька днів до менструації. Він включає комплекс фізичних, вегетативних і емоційних симптомів. На перший план виступає біль в молочних залозах, відчуття збільшення їх об'єму, набухання (мастодінія).
Мастодінія часто поєднується з головним мігренеподібним болем, набряками, неприємними відчуттями в області живота (метеоризм, запори, відчуття перенаповнення), підвищеним нервовим збудженням, тривогою. З початком менструації симптоми передменструального синдрому зникають. При інших формах хвороби (фіброзна) головним клінічним проявом є наявність грубих структур у формі тяжів, які часто симулюють вузлові утворення. Деякі випадки мастопатії, особливо інволютивна форма, мають майже безсимптомний клінічний перебіг.
Діагностика захворювань молочної залози ґрунтується на огляді, пальпації, мамографії, УЗД, пункції вузлових утворень, підозрілих ділянок і цитологічному дослідженні пунктату. Пальпацію молочних залоз доцільно здійснювати в 1 -ій фазі циклу - на 57 -й день після закінчення менструації, так як у 2 -ій фазі через набухання залоз існує велика вірогідність діагностичних похибок. Для огляду молочних залоз жінці необхідно роздягтися по пояс і стати обличчям до джерела світла, після чого лікар оцінює зовнішній вигляд залоз, звертаючи увагу на всі прояви асиметрії (контурів, кольору шкіри, розміщення сосків і т. і. ). Потім жінка повинна підняти руки, і залози ще раз оглядають в такому положенні. Після огляду виконується пальпація молочних залоз спочатку в положенні стоячи, а потім лежачи на спині. Одночасно пальпують підпахвові, підключичні і надключичні лімфатичні вузли. Наступним етапом обстеження, в залежності від віку хворої та ступеню патологічних змін, є мамографія і ультразвукове дослідження. У випадку виявлення вузлів або вузла в тому чи іншому відділі молочної залози, показане проведення пункційної біопсії та інших методів обстеження для вирішення питання щодо оперативного лікування. Необхідно пам'ятати, що тільки дифузні форми мастопатії підлягають консервативному лікуванню.
Фіброзно-кістозная мастопатія
Фіброаденома молочної залози - доброякісна пухлина, яка виникає переважно у жінок віком до ЗО років. При пальпації молочної залози пухлина з чіткими контурами, в капсулі, з гладенькою поверхнею, рухома, щільноеластичної консистенції. Шкіра над пухлиною зміщується. Величина пухлини буває різна: від мікроскопічних розмірів до декількох сантиметрів. Діагностика грунтується на клінічних проявах, даних мамографії, пункційної біопсії.
• Фіброаденома - пухлина, яка складається із залозистої і великої кількості сполучної тканини, має капсулу. Фіброаденоми складають основну масу доброякісних пухлин, з’являються в основному в дівчаток і молодих жінок. Консистенція щільніша ніж в аденоми. Пухлина чітко відмежована від навколишньої тканини, рухома, не болюча. Величина різна, частіше 1 -2 см в діаметрі. n. Лікування – секторальна резекція
Гігантська фіброаденома молочної залози в хворої 38 років ( стан при операції ).
Папілома протоки (хвороба Мінца, кровоточивий сосок) -одна із форм мастопатії, в основі якої лежать папіломатозні розростання епітелію кістозно розширених вивідних проток молочної залози. Основна скарга хворої - на виділення крові з соска
Папіломи молочних протоків (хвороба Мінца). Одинокі або множинні папілярні розростання епітелію, які локалізуються частіше в ділянці синуса протоку, мають м’яку консистенцію і малі розміри (0, 5 -0, 6 см). Макропрепарат: внутрішньопротокові папіломи. Протік контрастовано метиленовою синькою.
Оскільки папіломатозні вирости розміщені поверхнево, то вони легко травмуються при стискуванні чи забитті молочної залози, при цьому відбувається відрив папіломи і з'являється мікро-кровотеча. При натисканні на молочну залозу на соску з'являється краплина крові. Лише за допомогою ретельної послідовної пальпації можна виявити ту ділянку, при натисканні на яку з'являється кров. Нерідко уточнити локалізацію папіломи допомагає дуктографія. "Дефекти наповнення" у вивідній протоці. Папілома протоки доволі часто малігнізується, тому її відносять до облігатного передраку. Лікування хірургічне - секторальна резекція молочної залози з терміновим морфологічним дослідженням.
Фіброма Сполучнотканинна пухлина твердої консистенції, округлої форми. Локалізується, як правило, по периферії залози, має чіткі границі, рухома. Зустрічається дуже рідко. Скарги на наявність в молочній залозі пухлино подібного утвору, який жінка виявляє випадково. Утвір округлої форми, часом дольчатої структури, не болючий, більш щільний ніж консистенція здорової молочної залози. Інколи пухлина виявляється під час онкопрофоглядів. Об’єктивно: загальний стан не страждає. При огляді можна виявити лише великі пухлини, розміщені більш поверхнево.
Ліпома Пухлина з жирової тканини. Може локалізуватись біля молочної залози та в ретромамарному просторі. Це м’який дольчатий утвір, що може досягати великих розмірів. Від інших доброякісних пухлин ліпома відрізняється м’якою консистенцією і менш чіткими границями.
Молочна кіста (галактоцеле). Зустрічається рідко. Утворюється в молочній залозі в період лактації по типу ретенційної кісти в результаті обтурації молочного ходу після перенесеного маститу або непомітного запалення його стінки. Галактоцеле росте і збільшується повільно, має округлу або овальну форму, досягає невеликих розмірів (як куряче яйце). Молочна кіста чітко відмежована від оточуючих тканин, має тугоеластичну консистенцію. Вміст її – молокоподібна слизиста рідина. На внутрішній стінці її можуть бути папілярні розростання. . Галактоцеле може нагноюватись і перебігати по типу абсцедуючого маститу.
РАК МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ. Злоякісна епітеліальна пухлина, яка має декілька клінічних форм: а) початкова б) вузлувата в) дифузна г) рак Педжета. В структурі онкологічної захворюваності жінок за період з 1975 по 1994 рік рак молочно залози змістився з 4 -го на 1 -ше місце, а темп щорічного приросту досягнув майже 5%. Серед населення різних країн рак молочної залози поширюється нерівномірно.
Фактори, що сприяють виникнення раку молочної залози: 1. Раннє настання менструацій і пізнє їх припинення. 2. Відсутність статевого життя і вагітностей. 3. Штучне переривання вагітності. 4. Короткочасні лактації або відмова від грудного годування. Захисне значення лактації пояснюється тим, що під час лактації естрогенна функція яєчників гальмується. 5. Застосування гормональних і хімічних контрацептивів, особливо довготривале їх застосування (від 3 до 13 років), а також у віці 13 -19 років до перших пологів. Аналіз епідеміологічних досліджень показав, що серед етнічних груп населення, які традиційно вступають до шлюбу у ранньому віці, народжують багато дітей і тривало годують їх груддю, пухлини молочної залози трапляються рідше. 6. Дисфункція щитовидної залози, гіпофізу, наднирників, яєчників. 7. Значне збільшення маси тіла (понад 80 кг) в жінок менопаузального віку, оскільки в жировій тканині, завдяки ферменту ароматоза, відбувається підвищене утворення естрогену із андростендіола. 8. Запальні процеси статевих органів, пухлини яєчників, матки, захворювання печінки, цукровий діабет, гіпертонічна хвороба. 9. Травма залози, перенесений мастит (рубці). 10. Онкологічно обтяжена спадковість.
Гістологічна класифікація раку молочної залози. (ВООЗ 1969). 1. Внутрішньопротокова та внутрішньодолькова карцинома, що не інфільтрує. 2. Інфільтруюча карцинома I, II, і III ступеня злоякісності: інвазивні аденокарциноми, солідні, змішані, низькодиференційовані форми. 3. Особливі гістологічні варіанти карциноми: - Медулярний рак. - Папілярний рак. - Фіброзний рак. - Слизовий рак. - Плоскоклітинний рак. - Рак Педжета. Класифікація раку молочної залози за стадіями. I стадія – пухлина до 2 см в діаметрі, без метастазів. IIa стадія - пухлина до 5 см в діаметрі, без метастазів. IIб стадія - пухлина до 5 см в діаметрі, з поодинокими метастазами в пахвинні лімфатичні вузли. III стадія – пухлини від 5 до 10 см в діаметрі з множинними метастазами в пахвинні або підключичні лімфатичні вузли. IV стадія – пухлина будь-яких розмірів при наявності віддалених метастазів.
Клінічна симптоматика різних форм раку молочної залози. Початкова. Дана форма є доклінічною стадією розвитку пухлини, діагностика якої базується на застосуванні додаткових спеціальних методів обстеження – мамографії, УЗД, пункційної та ексцизійної біопсії, радіонуклідного обстеження. Реальною можливістю, яка забезпечує збільшення частоти раннього розпізнавання пухлин є систематичне профілактичне обстеження жінок, особливо тих, які входять до групи підвищеного ризику. Вузлувата. Клінічним проявом цієї форми є наявність щільного вузла в тій чи іншій ділянці молочної залози (частіше у верхньозовнішньому квадранті). При пальпації вузол обмежено рухомий, поверхня бугриста. Можуть спостерігатись шкірні симптоми: симптом умбілікації, зморшкуватості. При запущеному процесі з’являється симптом лимонної кірки над пухлинної і за її межами, проростання шкіри пухлиною з утворенням виразок, потовщення, втяжіння і фіксація соска, збільшення регіонарних лімфатичних вузлів.
Дифузний рак об’єднує наступні форми: - Набряково-інфільтративну. - Панцирну. - Маститоподібну. - Бешихоподібну. Набряково-інфільтративна форма зустрічається частіше в молодих жінок, нерідко в період вагітності і лактації. Молочна залоза при даній формі збільшена, шкіра її пастозна і набрякла. Може бути невелика гіперемія. Позитивний симптом лимонної кірки. Пухлинний вузол, як такий, не визначається, а пальпується ущільнення по типу інфільтрату без чітких контурів.
Панцирний рак характеризується пухлинною інфільтрацією як самої тканини залози, так і всієї товщі шкіри та підшкірної клітковини. Залоза зменшена, підтягнута догори, фіксується до передньої грудної стінки. Шкіра стає щільною, пігментованою, нерухомою. На її поверхні з’являються множинні пухлинні вузлики, частина яких вкривається виразками
Маститоподібний рак. Молочна залоза збільшена, щільна, обмежено рухома по відношенню до грудної стінки. Відмічається шкірна гіперемія, підвищення температури шкіри. Пухлина швидко інфільтрує всю тканину залози, поширюючись на шкіру, ретромамарну клітковину, грудні м’язи. Перебіг захворювання швидкий.
Бешихоподібний рак проявляється дифузною пухлинною інфільтрацією молочної залози, при якій відбувається внутрішньошкірне поширення пухлини по лімфатичних судинах. Шкіра залози вкривається рожевими плямами з нерівними, язикоподібними краями, зовні нагадуючи бешиху. Гіперемія може поширюватись на шкіру грудної стінки. Перебіг захворювання гострий з високою температурою.
Рак Педжета – це своєрідна форма раку молочної залози, перебіг якої супроводжується ураженням соска і ареоли. Виникає він з епітелію молочних ходів соска. Процес починається з появи на шкірі соска і ареоли сухих лусочок, кірочок, тріщин, поверхневих ерозій з червоною, зернистою поверхнею. Такий стан може тривати від кількох місяців до 3 -х років і більше. З часом сосок стає плоским, втягується, деформується. В його основі утворюється щільний вузол, який інфільтрує сосок, поширюючись на ареолу і вглиб залози. Основний шлях метастазування раку молочної залози – лімфогенний, тому насамперед уражуються регіонарні лімфатичні вузли. Віддалені метастази найчастіше локалізуються в хребті, кістках тазу, ребрах, печінці, яєчниках, мозку.
МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ ЗАХВОРЮВАНЬ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ: КЛІНІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ 1 -Й ЕТАП • пухлина, виявлена при пальпації; • втягування соска або шкіри соска; • асиметрія соска; • ерозія соска; • біль у МЗ; • аксилярна лімфаденопатія; • набряк верхньої кінцівки; • набряк шкіри МЗ – «лимонна шкірка» ; • біль в аксилярній ділянці.
Інструментальне дослідження 2 -й етап При виявленні патології під час проведення скринінгу здійснюється подальше обстеження стану МЗ з використанням «потрійного тесту» , що включає: • клінічне обстеження МЗ; • білатеральну мамографію; • за наявності об’ємних утворень – тонкоголчасту аспіраційну біопсію під контролем ультразвукового дослідження (УЗД) з наступною цитологією (маніпуляція проводиться досвідченим фахівцем УЗД). Інтерпретація результатів тонкоголчастої аспіраційної біопсії виконується патоморфологом. У жінок віком до 35 років, з метою зниження променевого навантаження на організм, при пальпаторному виявленні об’ємного новоутворення у МЗ для діагностики доцільно використовувати замість мамографії УЗД МЗ. Показання для проведення УЗД: • скринінг МЗ у молодих жінок (до 40 років); • моніторинг стану МЗ у жінок, які застосовують гормональні препарати (гестагени, КОК, ЗГТ); • інтерпретація мамографічних даних щодо визначення структури об’ємних новоутворень; • динамічне спостереження за розмірами об’ємних новоутворень у молодих жінок; • контрольне обстеження після пункційної біопсії та хірургічних втручань на МЗ. Обстеження може проводитись у будь-якій фазі менструального циклу (МЦ), проте необхідно враховувати, що при УЗД недостатня візуалізація ранніх доклінічних форм, невеликих за розміром РМЗ.
Дякуємо за увагу !!!
Скачать презентацию Національний медичний університет ім О О Богомольця Гінекологічні
Prezentatsia_Microsoft_PowerPoint.pptx