Національний фармацевтичний університет Кафедра нутриціології та фармацевтичної броматології Дисципліна «Фармацевтична броматологія»
План: 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. Напої та їх класифікація Алкогольвміщуючі напої Органолептична оцінка якості спирту Фізико-хімічні показники якості спирту Горілки Коньяки Алкогольні напої середньої міцності Аналіз вина Слабоалкогольні напої Взаємодія з ЛП
До напоїв відносяться рідини харчового призначення, які здатні втамовувати відчуття спраги, володіти смаковим і освіжаючим ефектом, а також при необхідності забезпечувати організму специфічну фармакологічну дію (тонізуючу, вітамінну, лікувальну або лікувальнопрофілактичну). Напої ділять за такими ознаками: 1. За вмістом алкоголю: а) безалкогольні напої: - Мінеральні води (природні, штучні, газовані, негазовані, лікувальні, столові, лікувально-столові); - Газовані фруктові напої; - Соки фруктів і овочів; - Тонізуючі напої (чай, кава, напої, кола); - Какао.
б) алкогольвміщуючі напої: - Слабоалкогольні напої - вміст алкоголю від 3 до 7 об. % (Пиво, квас, сидр, морс); - Напої середньої міцності - вміст алкоголю від 8 до 18 об. % (Вино, пунші); - Міцні алкогольні напої - вміст алкоголю від 19 до 97 об. % (Настойки, лікери, горілки, коньяки, питний спирт і т. д. )
2. За призначенням: - Освіжаючі і прохолодні; - Столові (поліпшують травлення); - Лікувальні; - Лікувально-профілактичні; - Фармакологічної дії: (тонізуючі - чай, кава, кола; загальнозміцнюючі - містять екстракти женьшеню, елеутерококу і т. д. );
3. За способом насичення вуглекислотою: - Газовані натуральні (шампанські вина, пиво, пунші, сидр і т. д. ); - Газовані штучно діоксидом вуглецю (газом або рідиною); - Негазовані.
Ø 4. За фармакологічною дією: - Напої, що володіють наркотичною дією за рахунок вмісту алкоголю; - Тонізуючі напої, що містять алкалоїди тонізуючого дії; - Загальнозміцнюючі напої, що містять біостимулятори (екстракти елеутерококу, женьшеню, лимонника, родіоли рожевої та інших рослин); - Напої, що впливають на кислотно-основний баланс і обмін мінеральних речовин в організмі; - Напої, які нормалізують кислотність шлункового соку у разі гіпер- і гипоацидних гастритів; - Напої, що доставляють в організм окремі біомікроелементи і мінеральні речовини; - Вітамінні та вітамінно-мінеральні напої; - Напої для первинної та вторинної профілактики цукрового діабету та його ускладнень (із замінниками цукру); - Напої спеціального призначення, що підвищують опір організму до конкретних шкідливих факторів навколишнього середовища.
Для України дана класифікація не є єдино правильною і, на відміну від інших країн, ця класифікація не носить законодавчого характеру, так як законодавчо не затверджена. Наприклад, у Німеччині законодавчо затверджено, що безалкогольні напої, що містять воду і смакові добавки, виготовлені як з додаванням діоксиду вуглецю, так і без нього, поділяються на такі групи: - соковмісні напої - лимонади - шипучі лимонади.
Соковмісні напої обов'язково містять фруктові соки, концентрати або пюре. У них допускається використання ароматичних та цукристих речовин, фруктози, а також харчових кислот: лимонної, винної, яблучної та молочної. Можливе додавання аскорбінової кислоти та її солей. Лимонади містять арому з натуральними ароматичними речовинами і, як правило, харчові кислоти; цукристі речовини. Якщо при виготовленні лимонаду використовується фруктовий сік, то його повинно міститися не менше половини тієї кількості, яка обов'язково для соковмісних напоїв. Шипучі лимонади - це освіжаючі напої, в яких цукор частково або повністю замінений підсолоджувачами або натуральна арома повністю або частково замінена ідентичними штучними добавками.
Алкогольвміщуючі напої До алкогольвміщуючіх напоїв відносять продукцію, що містить не менше 1, 5% (за європейськими критеріями) етилового спирту з "харчової вуглецьвмісної сировини". Термін "алкоголь" має арабське походження і означає в буквальному сенсі "тонкий порошок" (al-kohl). Алкоголь можна розглядати як рафінований продукт харчування, харчова цінність якого полягає тільки в енергетичній цінності. При окисленні 1 г етанолу виділяється 7 ккал. Незважаючи на відносно високу енергетичну цінність, алкогольні напої не є основними джерелами яких-небудь харчових речовин, тому їх часто називають джерелом "холостих" калорій. Якщо розглядати алкогольні напої в якості продуктів харчування, доцільно говорити не про їх харчову цінність, а про вплив на здоров'я людини і норму споживання. Таким чином, алкоголь можна розглядати як антіаліментарний фактор харчування, що приводить до специфічних порушень обміну речовин.
5. За вмістом алкоголю алкогольні напої можуть бути класифіковані: - міцні (спирт питної, горілка, віскі, джин), - середньої міцності (вина, винні напої) - слабоалкогольні (пиво, слабоалкогольні вина). У цій же групі розглядаються напої, подібні за хімічним складом з алкогольними, але не містять алкоголю (безалкогольні вина і пиво).
Міцні алкогольні напої Етиловий спирт Згідно з нормативними документами прийнята наступна класифікація етанолу: етиловий спирт-сирець (ГОСТ 131 -67), спирт етиловий ректифікований (ГОСТ 5962 -67), спирт етиловий питний 95% (ГОСТ 5963 -67). Етиловий спирт - основна сировина для виробництва горілок, лікеро-горілчаних виробів. Таким чином, від якості спирту в першу чергу залежить характеристика виробленої продукції і його використання. Етиловий спирт, який представляє собою безбарвну прозору рідину з характерним запахом і пекучим смаком, є кінцевим продуктом процесу бродіння. Саме його змістом визначалося призначення будь-якого алкогольного напою. Емпірична формула спирту - Він добре змішується з водою в будь -яких співвідношеннях, має температуру кипіння 78, 3 С, замерзання ─ -117 С, гігроскопічний.
Залежно від виду сировини спирт підрозділяють на харчовий і технічний. Технічний спирт виробляють з деревини або нафтопродуктів шляхом хімічного гідролізу. Його використання для харчових цілей заборонено. Залежно від ступеня очищення випускають харчовий спирт наступних сортів: "Люкс", "Екстра", вищого очищення, 1 -го сорту. Питний етиловий спирт виробляють шляхом розбавлення пом’якшеною водою спирту-ректифікату вищого очищення до міцності 95%. Реалізація такого спирту дозволена тільки в районах Крайньої Півночі Російської Федерації. Для виробництва харчового спирту використовують крохмаловмісну сировину: всі види зернових культур, картопля, а також цукровмісну сировину: бурякоцукрову, очеретяну, сирцеву мелясу (відходи цукрового виробництва з високим вмістом сухих речовин - 74 -84%, до 60% яких становить сахароза), цукор -сирец, в окремих випадках - цукровий буряк, плоди, ягоди, продукти їх переробки. Термін зберігання спирту не обмежений.
Органолептична оцінка якості спирту До цього виду контролю належать такі показники: зовнішній вигляд, колір, прозорість, смак і запах. Проводиться органолептична оцінка якості спирту дегустаційною комісією. За органолептичними показниками усі види гостірованного спирту повинні відповідати вимогам. Органолептичні показники якості спирту (ДСТУ 5964 - 82) Показник Характеристика Зовнішній вигляд Колір Прозорість Смак і запах Прозора рідина без сторонніх часток безбарвна рідина Прозора рідина Характерні для кожного виду етилового спирту, виробленого з відповідної сировини, без присмаку і запаху сторонніх речовин.
Фізико-хімічні показники якості спирту проводять за такими показниками: -Визначення окислюваності. Метод заснований на реакції окислення сторонніх органічних домішок у спирті розчином калію перманганату. Візуально забарвлення випробуваного розчину порівнюють із забарвленням еталону. Час співпадіння забарвлення приймають за закінчення реакції окислення і виражають у хвилинах. -Визначення фурфуролу. Метод заснований на реакції взаємодії фурфуролу з аніліном у присутності соляної кислоти з утворенням забарвлених в червоний колір розчинів: Якщо протягом 10 хв. розчин залишається безбарвним, то він не містить фурфуролу.
-Визначення масової концентрації альдегідів. Метод заснований на появі червонофіолетового забарвлення в результаті взаємодії присутніх у випробуваному спирті альдегідів з фуксінсерністим реактивом - реактив Шиффа (складається з 2 розчинів: розчин А - 220 мл дістірованной води, насиченої сірчаним ангідридом; розчин Б - 0, 1 г фуксину розчиняють в 100 мл води. Розчин А змішують з 3 мл розчину Б): Забарвлення випробовуваного розчину має співпадати з розчином порівняння (оцтового альдегіду) або бути менш інтенсивним.
- Визначення масової частки концентрації сивушного масла. Метод заснований на реакції присутніх у випробуваному спирті вищих спиртів з розчином саліцилового альдегіду у присутності сірчаної кислоти. Забарвлення випробовуваного розчину має співпадати з розчином порівняння або бути менш інтенсивним. - Визначення масової концентрації кислот. Метод заснований на визначенні кислот містяться у випробуваному спирті за кількістю натрію гідроксиду, витраченого на титрування: Розрахунки ведуть за формулою: С - концентрація випробуваного розчину спирту, %.
Горілка У Стародавній Русі не було прийнято називати цей напій "горілкою", а називали "вино". Були відомі наступні сорти горілки: - Вино просте - горілка звичайна; - Вино добре - горілка поліпшена; - Вино боярське - горілка вищої якості. При виробництві горілки особливої використовують спирт вищої очистки. Наприклад: "Українська горілка" готується на спирті вищого очищення з додаванням меду. Міцність 45%. Горілка повинна бути безбарвною і абсолютно прозорою, без осаду на дні або кілець осаду на стінках пляшки. В горілці не допускається домішка метилового спирту, наявність стороннього присмаку і запаху. Сивушних масел може бути не більше 0, 001 - 0, 003%.
Асортимент знову розроблювальних горілок настільки великий, що не представляється можливим привести їх повний перелік. Відмінності в їх якості досягаються внесенням різних інгредієнтів: настоїв ароматичної і неароматичної лікарської сировини, меду, мінеральних солей. Для підвищення якості, зменшення концентрації домішок використовують спирт вищої якості, що отримується невеликими партіями на спиртозаводах за допомогою особливих технологічних режимів, а також використання додаткових технологічних прийомів очищення. Аналіз горілчаних виробів проводять аналогічно спирту етилового.
Горілки інших країн світу Принцип дистиляції, покладений в основу виготовлення традиційної горілки, широко поширений у всьому світі. Однак в зарубіжних країнах застосовується інша сировина, інша технологія виробництва, використовуються натуральні і синтетичні добавки, що визначають органолептичні і фізико-хімічні характеристики напою. Крім того, горілками називають ряд міцних напоїв, одержуваних за традиційними національними рецептами шляхом перегонки (дистиляції): віскі, бренді, джин, ром, сливовиця, аррак. У Польщі горілки традиційно класифікуються на чисті і високосортні. Чисті горілки, не мають вираженого аромату і смаку. Високосортні являють собою ароматизовані напої різного напрямку: від напоїв до лікерів. Польща є лідером за обсягом та асортиментом вироблених горілок. З 1973 р все виробництво горілок зосереджено в рамках державної організації "Полмос", що об'єднує 25 горілчаних заводів. Одна з найпопулярніших на внутрішньому і зовнішньому ринку є горілка "Виборова" (Wyborova).
Національною німецькою горілкою є шнапс (брантвейн), спирт низької міцності, який готується з картоплі, буряка. У 1738 р заснована фірма "Детлефсен", яка виготовляє відому марку горілки "Распутін" (Rasputin) - "класичну" і ароматизовані сорти, а також "Меджик" (Magic) міцністю 37, 5%; "Престиж" (Prestige) міцністю 40 і 70%. Всього в Німеччині виробляється близько 60 марок горілок, в тому числі "Москвич", "Микола", "Президент", "Олександр I", "Князь Ігор", "Петров", "Столипін", "Горілка на здоров'я", "Толстой ", " Батюшка ", " Німеччина ", " Росія ", " Пушкін "та ін. Найвідомішою горілкою Швеції є горілка "Абсолют" (Absolute Rent Branvin, тобто абсолютно чистий спиртний напій). У США найвідомішою є горілка "Смірнофф" (міцність її 50%). Широко відомі в Америці марки "Вайт Ігл" (міцність 40%), "Блек Ігл" (міцність 40%), а також "Вольфшмідт" (міцність 40%), вироблена однією з найбільших компаній "Джейм Бім".
У Голландії з 1888 р фірма "Хігхоуд" випускає пшеничну горілку "Роялті" (Royalty). Ідентифікуючої особливістю цієї горілки є блакитна пляшка і наявність на ній клейма королівського двору. Англійські горілки мають обіг тільки на внутрішньому ринку і за межами країни практично не відомі. Найбільшим попитом користуються: "Коссак" (Cossack) (міцністю 37, 5%), "Селект" (Select) (40%), "Веджін" (Virgin) (37, 5; 40 і 50%), "Хорта" (Borzoi) (37, 5%). У Мексиці користується популярністю горілка "Мецкал", "Текіла" і "Пульке". У Китаї найбільш популярною є рисова горілка - Маотай і пшенична горілка - Ханшіна. Існує кілька варіантів виготовлення Маотай.
Коньяки Коньяк - міцний алкогольний напій з характерним букетом і смаком виноградного напою. Виробляється з виноградного спирту (міцністю 60700), отриманого шляхом перегонки молодих сухих вин з особливих сортів винограду. Залежно від тривалості та способів витримки коньячних спиртів коньяки поділяють на: - ординарні, - марочні - колекційні; за напрямком використання на: - реалізовані в пляшках; - коньяки призначені для відвантаження з метою розливу на інших підприємствах або промпереработки (ГОСТ 13741 -91). В окрему групу виділяють коньяки (бренді), що поставляються на експорт (ГОСТ 1294 -77).
Алкогольні напої середньої міцності Вина - алкогольні напої міцністю 9 -200, їх отримують шляхом спиртового бродіння соку свіжого або злегка зав'яленого винограду (виноградні вина) або соків плодів і ягід (плодовоягідні). Залежно від виду сировини виноградні вина випускають сортові, одержувані з одного сорту винограду, і купажні, приготовлені з декількох сортів винограду. За кольором вина можуть бути білими, рожевими і червоними. Хімічний склад вина дуже складний. З компонентів винного сусла тільки цукри при бродінні іноді майже повністю перетворюються на спирт і вуглекислоту; інші компоненти сусла в тому чи іншому кількості зберігаються у вині.
Вміст спирту етилового (винного) - від 9 до 20%. Він утворюється за рахунок зброджування цукру виноградного сусла, а також може додаватися при виготовленні кріплених вин. Вміст цукру у винах коливається в широких межах: від 0, 1% - у сухому, до 35% - в лікарнях. Органічні кислоти містяться в кількості від 4 г / л до 8 г / л. Вони представлені яблучної, лимонної, бурштинової, молочної і оцтової кислоти. Вміст фенольних сполук у винах - від 0, 02 г / л у столових білих до 5 г / л в червоних. Ці сполуки беруть активну участь у формуванні органолептичних якостей вина. Азотисті речовини представлені у винах протеїнами, пентонами, пептидами, амінокислотами, амідами та іншими речовинами. Кількість загального азоту в винах коливається від 0, 1 до 0, 8 г / л.
Ароматичні речовини беруть участь у створенні аромату і букета вина. Вони потрапляють в нього з винограду у вигляді ефірних масел, утворюються під час бродіння, при обробці, і під час довголітньої витримки утворюється букет вина. Мінеральні речовини містяться у винах в кількості від 1 до 10 г / л. Ферменти відіграють визначальну роль у всіх біохімічних процесах, що протікають у вині. Вітаміни знаходяться в порівняно невеликих кількостях. У винограді тільки вітаміни С, Р і ліозіт можуть забезпечити потребу людини. Вина рідше піддаються фальсифікації, ніж горілчана продукція, однак і для них характерні загальні та специфічні способи фальсифікації.
Аналіз вина У процесі зберігання вина, його реалізації і витримки спостерігається порушення ряду органолептичних та фізико-хімічних показників якості. З фізико-хімічних показників якості особливу увагу слід приділити визначенню альдегідів. Згідно ДСТУ 12280 -75 "Вина, виноматеріали, коньячні і плодові спирти. Метод визначення альдегідів. "Вміст альдегідів у вині має бути не більше 2 мг / л. Метод заснований на зв'язуванні альдегідів бісульфітом, окисленні надлишку бісульфіта йодом, руйнуванні альдегідсерністої сполуки лугом і йодометричним титруванням сульфіту, що виділився. В результаті гідролізу натрію метабісульфіту утворюється натрію гідросульфіт, який утворює альдегідсерністу сполуку. Схематично цей процес можна представити таким чином:
Масову концентрацію альдегідів у вині в перерахунку на оцтовий альдегід в мг / л обчислюють за формулою: 0, 22 - маса оцтового альдегіду, що відповідає 1 мл розчину йоду С (1/2 I 2) = 0, 01 M, мг; V - об'єм розчину йоду С (1/2 I 2) = 0, 01 M, витрачений на титрування, мл; 1000 - коефіцієнт перерахунку на 1 л; V 1 - об'єм вина, взятий для аналізу, мл За результат аналізу приймають середньоарифметичне значення результатів 2 паралельних визначень.
Слабоалкогольні напої Пиво - старовинний напій, являє собою слабоалкогольний пінистий напій з характерним хмельовим ароматом і гіркуватим смаком, насичений двуоксидом вуглецю, що утворився в процесі бродіння. В залежності від сорту пиво містить 2, 8 -6% алкоголю. Крім алкоголю, у складі пива є цукри - мальтоза, глюкоза, декстрини, білкові речовини. Основною сировиною для виробництва пива є солод, пивні дріжджі, хміль і вода. Солодом називається проросле, висушене і подрібнене ячмінне зерно. При пророщування в ньому настає оцукрювання крохмалю, який перетворюється в подальшому в спирт. Згідно ДСТУ 3473 -78 за способом обробки пиво підрозділяється на: - Пастеризоване; - Непастеризоване. Згідно ДСТУ 29018 -91, розрізняють пиво: - Світле; напівтемне; безалкогольне; міцне; оригінальне - світле зі збільшеним терміном доброджування і підвищеної нормою внесення хмелю; - Пастеризоване - з підвищеною біологічною стійкістю, одержуваної шляхом теплової обробки; - Спеціальне - приготоване із застосуванням смакових або ароматичних добавок.
Квас Хлібний квас також слабоалкогольний напій. Слід зазначити, що він є старовинним народним напоєм, що користується великою популярністю. Він містить спирту від 0, 5 до 1, 3%. Хлібний квас отримують з житнього борошна, сухарів або ячмінного солоду шляхом молочнокислого і спиртового бродіння. У складі хлібного квасу, крім спирту, є цукор, молочна кислота, екстрактивні речовини.
Вживання алкогольвміщуючих напоїв: - Погіршує всмоктуваність з їжі поживних речовин; - Порушує ланки обміну речовин: білків, жирів, вуглеводів, мінеральних солей; - Пригнічує функцію багатьох ферментів; - Надає токсичну дію безпосередньо на серцевий м'яз, активізує симпатоадреналову систему, що призводить до викиду катехоламінів, що викликають спазм коронарних судин, порушення ритму серцевих скорочень; - Зменшується функція синтезу білка в печінці, що порушує депонування лікарських речовин; - Змінює або псує фармакологічний ефект лікарських речовин, посилює їх токсичність.
Лікарська речовина Ефект Анальгетики Високий ризик шлунково-кишкових кровотеч, депресія Опіати Депресія Антикоагулянти Зниження Т 1/2 антикоагулянтів Протисудомні препарати Зниження ефективності внаслідок швидкого розпаду Антидепресанти Потенціювання дії на ЦНС Інгібітори МАО Гипертонічний криз внаслідок накопичення тіраміну, потенціювання дії на ЦНС Антигістамінні препарати Потенціювання гнетючої дії на ЦНС Гипотензивні препарати: Гуанетидин, гидралазин, метилдопа, алкалоїди раувольфії Потенціювання гнетючої дії на ЦНС
Протимікробні препарати: Хлорамфенікол, фуразолідон, гризеофульвін, метронідазол Реакція, що нагадує дію антабусу Ізоніазид Підвищення метаболізму Хінокрін Реакція, що нагадує дію антабусу Гіпоглікемічні препарати Потенціювання гіпоглікемічної дії, реакція, що нагадує дію антабусу (хлорпропамід, толбутамід) Етакринова кислота Підвищення уровня алкоголя в крові і потенціювання його дії β-адреноблокатори Реакція, що нагадує дію антабусу Нітрогліцерин Артеріальна гіпотонія
Категорично забороняється вживати спиртні напої, прийомі лікарських препаратів, що впливають на функцію центральної нервової системи. Це снодійні, седативні та інші психотропні препарати, жарознижуючі, протизапальні, анальгетики. Алкоголь не тільки підсилює їх дію, а й активізує процес звикання до ліків. В результаті наступає відповідна реакція організму на повторне введення препарату - знижується чутливість до нього і, щоб досягти терапевтичного ефекту, необхідно збільшити дозу. Це відноситься переважно до барбітуратів, хлоралгідрату, сполукам брому, мепротану (мепробамат), діазепаму, хлордіазепоксіду, оксазепаму, медазепаму, феназепаму, мебікару, триоксазину та ін.
Особливо небезпечні лікарські препарати - похідні бензодіазепіну; протисудомні (клоназепам), снодійні (нітразепам) та інші, які в присутності алкоголю можуть зумовити глибоке пригнічення дихання, аж до коматозного стану, іноді закінчується летальним результатом. Підсилює алкоголь депресивний вплив на центральну нервову систему і антигістамінних препаратів, таких як діфенгідрамін (димедрол), квіфенадін (фенкарол), хлоропирамин (супрастин). Велику небезпеку для здоров'я таїть у собі поєднаний прийом алкоголю і антидепресантів. Причому небезпека зберігається протягом двох тижнів після відміни препаратів. Навіть невеликі кількості пива або вина в цьому випадку можуть стати причиною підвищення артеріального тиску і гіпертонічного кризу.
Література • • • • Барановский А. Ю. Диетология: руководство. – СПб, Издательский дом Питер, 2008. – 1020 с. Боженков Ю. Г. Биологически активные пищевые добавки – связующее звено между фармакологией и диетологией. – М. , 2006. – 32 с. Гараева С. Н. Аминокислоты в живом организме / С. Н. Гараева, Г. В. Редкозубова, Г. В. Постолати: АН Молдовы, Ин-т физиологии и санокреато-логии. – Кишинев: Б. и. , 2006. – 552 с. Гігієна харчування з основами нутриціології: Підручник; У 2 -х кн. – Кн. 1. / Т. І. Аністратенко, Т. М. Білко, О. В. Благодарова та ін. ; За ред. проф. В. І. Ципріяна. – К. : Медицина, 2007. – 528 с. Гурвич М. М. Лечебное питание. Полный справочник / М. М. Гурвич, Ю. Н. Лященко. — М. : Эксмо, 2009. – 800 с. Ковальов В. М. , Павлій О. І. , Ісакова Т. І. Фармакогнозія з основами біохімії рослин – Х. : Прапор, Видавництво НФАУ. – 2000. – 704 с. Морозкина Т. С. Витамины: краткое руководство для врачей и студентов мед. , фармацевт. и биол. специальностей / Т. С. Морозкина, А. Г. Моисеенок. – Минск: ООО «Асар» , 2002. – 112 с. Петровский К. С. Гигиена питания. Изд. 2 -е, перераб. и доп. – М. : «Медицина» , 1975. – 400 с. Пищевая химия / Нечаев А. П. , Траубенберг С. Е. , Кочеткова А. А. и др. Под ред. А. П. Нечаева. Изд. 4 -е, испр. и доп. – СПб: ГИОРД, 2007. – 640 с. Позняковский В. М. Актуальные вопросы современной нутрициологии: термины и определения, классификация продовольственного сырья и пищевых продуктов / Техника и технология пищевых производств. - № 3, 2012. Фізіологія харчування: підручник / Павлоцька Л. Ф. , Дуденко Л. В. , Левітін Є. Я. та ін. – Суми: Університетська книга, 2011. – 473 с. Скальный А. В. Основы здорового питания: пособие по общей нутрициологии / А. В. Скальный, И. А. Рудаков, С. В. Нотова и др. – Оренбург: ГОУ ОГУ, 2005. – 117 с. Лекции по нутрициологии / Авторы-составители: Попова Н. В. , Ковалёв С. В. , Казаков Г. П. , Алфёрова Д. А. , Очкур А. В. – Х. : Изд-во НФа. У, 2014. - 145 с. Нутриціологія: навч. посіб. / під ред. Н. В. Дуденко- Х. : Світ книг, 2013 - 560 с.
Скачать презентацию Національний фармацевтичний університет Кафедра нутриціології та фармацевтичної броматології
23854f31cefaaf21bdf8d9bf4d4820ef.ppt