НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК ТА ГРОШОВОКРЕДИТНА ПОЛІТИКА Структура курсу

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК ТА ГРОШОВОКРЕДИТНА ПОЛІТИКА

Структура курсу Лекційні заняття 18 Семінарські заняття 18 Модульна контрольна робота 2 Індивідуальне завдання 1 Підсумковий контроль залік

Основна література n n n Про Національний банк України: ЗУ від України 20. 05. 1999 № 679 -XIV (у ред. з 17. 08. 2012) Про банки і банківську діяльність: ЗУ від діяльність 07. 12. 2000 № 2121 -III (у ред. з 19. 08. 2012) Центральний банк та грошово-кредитна політика: Підручник / Кол. авт. : політика А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна, М. І. Савлук та ін. — К. : КНЕУ, 2005. — 556 с.

НБУ як орган реалізації грошово-кредитної політики Тема 1.

Питання 1. 2. Призначення і створення центральних банків. Основні завдання і напрями діяльності центрального банку.

Питання для самостійної роботи: Створення центрального банку та його роль у грошовому регулюванні економіки n США n n n Японії Япон Великобританії Великобритан Європи

АМЕРИКАНСЬКИЙ БОРГ у картинках

Самая популярная, самая узнаваемая и самая любимая бумажка в мире.

На эту сумму можно хорошо провести отпуск где-нибудь на курорте, или купить подержанную легковушку. Среднему жителю Земли нужно потратить 1 год, на то, чтобы заработать эту сумму.

1 миллион долларов. Выглядит не так уж внушительно, да? Большинство людей на планете не смогут заработать такую сумму за всю свою жизнь

100 миллионов долларов помещаются на типовую паллету, так что их удобно перевозить на тележке. Рядом изображены пачка в 1 млн и 10 тыс. $, для сравнения.

1 миллиард долларов

А вот так выглядит 1 триллион долларов - это сложенные в 2 этажа паллеты, по $100 миллионов в каждой.

1 триллион долларов: Футбольное поле и Боинг для сравнения

15 триллинов долларов: Боинг спрятался за этой кучей, а Cтатуя Cвободы обеспокоена – ведь это ещё не долг США, который составляет: 114, 5 триллинов долларов

Долг США

Україна Валовий зовнішній борг України станом на 1 січня 2012 року перевищив $126, 2 млрд. За 2011 рік борг зріс на $8, 9 млрд.

У ринковій економіці Центральний Банк посідає особливе місце, він є ключовою ланкою, ядром грошової і банківської систем.

ЦБ можуть мати різну форму власності: n n n державну (Німецький федеральний банк, Банк Англії); акціонерну, з участю держави у формуванні капіталу (Банк Японії); акціонерну, без участі держави у формуванні капіталу (федеральні резервні банки у США).

Форма власності ЦБ не має принципового значення для його функціонування, оскільки цільова спрямованість діяльності ЦБ визначається не інтересами його власників, а інтересами всього суспільства.

ЦБ у їх сучасному розумінні були створені у ХХ ст. , що пов’язано з процесом демонетизації золота. Демонетизація золота — золота поступовий процес втрати золотом функцій грошей.

Еволюція світової валютної системи n n система золотого стандарту, або золотого монометалізму (сформувалася у 20 -х рр. XIX ст. , а юридично оформлена на Міжнародній конференції 1867 р. у Парижі); система золотодевізного стандарту (оформлена міжнародною угодою на Генуезькій конференції 1922 р. ); система золотодоларового стандарту, (оформлена в 1944 р. в м. Бреттон-Вудс (США) рішеннями міжнародної валютно-фінансової конференції); система багатовалютного стандарту (оформлена Ямайськими угодами (1976– 1978 рр. ).

Демонетизація золота спричинила: 1. 2. 3. перехід від системи обігу повноцінних грошей до системи обігу неповноцінних грошей, які не мають власної реальної вартості і не обмінюються на повноцінні гроші, зокрема на золото. створення спец. органу державного управління — центрального банку, основним призначенням якого стала не тільки емісія грошових знаків, а й забезпечення регулювання їх обігу; запровадження особливого емісійного механізму (грошово-кредитної політики), який дає можливість узгоджувати емісію грошей зі зміною потреб економіки в платіжних засобах і завдяки якому держава в особі центрального банку має можливість активно впливати не тільки на грошово-кредитну сферу, а й на реальний сектор економіки.

Створення центральних банків відбувалося 2 шляхами: I шлях – еволюційний II шлях – директивний

I шлях(еволюційний): n поступове перетворення емісійного банку країни у центральний банк. Цей шлях характерний для країн, в яких вже існували емісійні банки (Франція, Великобританія, Швеція). Емісійні банки виникли у ХІХ ст. , їх поява пов’язана з необхідністю централізації банкнотної емісії. Децентралізована емісія банкнот, коли практично всі банки мали можливість випускати в обіг власні боргові зобов’язання (банкноти), вступила у суперечність з потребами економіки: по-перше, перешкоджала запровадженню в обіг єдиного універсального купівельного і платіжного засобу, який би обертався на території країни і користувався загальною довірою населення, по-друге, слабо піддавалася контролю і регулюванню з боку держави.

II шлях(директивний) створення центрального банку на основі спеціального закону, який передбачає особливий статус новоствореного банку з моменту його заснування. Цей шлях характерний для розвинутих країн, в яких з тих чи інших причин на початок ХХ ст. не існувало єдиного емісійного банку (наприклад, США), а також для колишніх колоній і постсоціалістичних країн, які у ХХ ст. створювали національні банківські системи за принципом дворівневої побудови. n

Основні положення , що визначають статус ЦБ: n n порядок визначення основних завдань ЦБ; характер взаємовідносин ЦБ з взаємовідносин органами державної влади; рівень економічної незалежності ЦБ; незалежності порядок призначення керівництва ЦБ. керівництва

Основні завдання ЦБ (визначаються на законодавчому рівні, як правило, у спеціальному законі, що регламентує діяльність ЦБ) n n Завдання ЦБ — об’єктивно обумовлені цілі, цілі досягнення яких він повинен постійно прагнути. Основні завдання ЦБ: забезпечення стабільності національної грошової одиниці (цінової стабільності) і таким чином сприяння (опосередковано) стабільному економічному зростанню; сприяння ефективному розвитку банківської системи та її надійності; системи надійності забезпечення безперебійного та ефективного функціонування платіжної системи країни. системи

Взаємовідносини ЦБ з органами державної влади n n У країнах з розвиненою ринковою економікою, як правило, передбачається підзвітність ЦБ законодавчим органам підзвітність державної влади. У більшості таких країн ЦБ мають певну незалежність від виконавчих органів незалежність державної влади.

Взаємовідносини ЦБ з органами державної влади n n Незалежність ЦБ передбачає його самостійність у визначенні та реалізації грошово-кредитної політики При цьому незалежність ЦБ розглядається як гарантія його ефективної діяльності Незалежність ЦБ має відносний характер, тобто ЦБ не може проводити грошово-кредитну політику ізольовано від уряду, адже вона є лише однією зі складових загальнодержавної економічної політики, і для того, щоб грошово-кредитна політика була успішною, ЦБ повинен взаємодіяти з урядом, який визначає фіскальну, бюджетну, цінову, інвестиційну політику тощо.

Рівень економічної незалежності ЦБ n n ЦБ, як правило, є економічно незалежними органами, що мають самостійний бюджет (кошторис). Вони здійснюють свої видатки за (кошторис). рахунок власних доходів, а перевищення доходів над видатками спрямовують до державного бюджету, не сплачуючи при цьому податків. Економічна незалежність підкреслює особливий статус ЦБ порівняно з іншими владними ЦБ структурами, які фінансуються за рахунок бюджетних асигнувань і залежать від виділення їм коштів парламентом та урядом.

Порядок призначення керівництва ЦБ n n n У більшості розвинених країн керівники ЦБ (президент, віце-президент) призначаються на посаду главою держави або обираються законодавчим органом із держави кандидатур, запропонованих главою держави. Важливим аспектом формування керівних органів ЦБ є дотримання принципу інтерналізації, згідно з яким інтерналізації члени керівних органів повинні на постійній основі працювати в ЦБ і не можуть обіймати інші державні посади чи вести підприємницьку діяльність. Строки, на які призначаються керівники ЦБ, зазвичай перевищують строк дії мандата виконавчої влади, що дає можливість, по-перше, усунути в діяльності ЦБ елемент політичної нестабільності у період зміни уряду, а по-друге, проводити грошово-кредитну політику, зорієнтовану на довгострокову перспективу.

Основні напрями діяльності ЦБ: n n n n Емісійний центр держави, Банк банків, Орган банківського регулювання, Банкір і фінансовий агент уряду, Провідник грошово-кредитної політики, Орган валютного регулювання і контролю, Інформаційно-статистичний та аналітичний центр грошової і банківської систем.

Емісійний центр держави n n n ЦБ, як правило, на монопольних засадах здійснює емісію банкнот і монет (грошових знаків). ЦБ регулюють готівковий грошовий оборот. Крім того, вилучають непридатні до обігу та неплатіжні грошові знаки і здійснюють їх утилізацію. ЦБ здійснюють також безготівкову емісію, в результаті якої збільшується обсяг резервів КБ, що є базою для зростання грошової маси. Основні інструменти безготівкової емісії ЦБ: операції з цінними паперами на відкритому ринку, рефінансування КБ тощо.

Банк банків ЦБ забезпечує касове, кредитне і розрахункове обслуговування КБ: n У процесі касового обслуговування КБ він забезпечує їх готівкою в обмін на їхні резерви, що зберігаються на рахунках у ЦБ. n У процесі кредитного обслуговування КБ ЦБ забезпечує їх додатковими резервами з метою підтримання їх ліквідності, отже, виступає в ролі «кредитора останньої інстанції» . n У процесі розрахункового обслуговування КБ ЦБ зазвичай виступає посередником при проведенні міжбанківських розрахунків.

Орган банківського регулюванн n n n Регулятивна діяльність ЦБ зумовлена тим, що одним із основних завдань, визначених, як правило, на законодавчому рівні, є сприяння ефективному розвитку банківської системи та її надійності. Як орган банківського регулювання, ЦБ визначає певні правила і нормативи, що регламентують діяльність КБ. Здійснюючи касове, кредитне і розрахункове обслуговування КБ та нагляд за їхньою діяльністю, ЦБ має можливість відстежувати дотримання банками встановлених вимог. У багатьох країнах у регулюванні банківської діяльності беруть участь не тільки ЦБ, а й створені державою спеціальні регулятивно-наглядові органи.

Банкір і фінансовий агент уряду n n n ЦБ здійснюють розрахунково-касове обслуговування уряду, беруть участь у забезпеченні касового виконання державного бюджету, відіграють помітну роль в управлінні державним боргом, зокрема в розміщенні державних цінних паперів та в їх обслуговуванні за дорученням уряду, виконують функції радника, консультанта уряду з питань грошово-кредитної політики, в деяких країнах вони можуть надавати кредити уряду.

Провідник грошово-кредитної політи n n це найважливіший напрям діяльності ЦБ, оскільки саме в цій діяльності найповніше реалізується призначення ЦБ, а саме: регулювання грошового обороту з метою забезпечення стабільності національної грошової одиниці і сприяння у такий спосіб стабільному економічному розвитку. Проведення грошово-кредитної політики передбачає визначення її стратегії і тактики. Стратегія передбачає вибір ЦБ монетарних цілей, установлення їх ієрархії і визначення параметрів цілей. Тактика полягає у виборі ЦБ монетарних інструментів, які є найкращими для досягнення поставлених цілей.

Орган валютного регулювання і контро n n n ЦБ регламентує валютні відносини економічних суб’єктів та їх діяльність на валютному ринку, проводить курсову політику, спрямовану на підтримання обмінного курсу національної валюти, управляє міжнародними ліквідними резервами (золотовалютними резервами), забезпечує валютну ліквідність держави, здійснює контроль за дотриманням економічними суб’єктами встановлених державою законів, норм і правил проведення валютних операцій.

Інформаційно-статистичний та аналітичний це грошової і банківської систем n n n ЦБ з метою здійснення своєї діяльності проводять аналіз і прогнозування стану економіки країни, і насамперед грошово-кредитних, валютних і цінових відносин. Макроекономічний аналіз і прогнозування дають змогу ЦБ ув’язати грошово-кредитну політику, яку він розробляє, з іншими заходами загальноекономічної політики держави: зі структурною, фіскальною, бюджетною, зовнішньоекономічною політикою тощо. Макроекономічний аналіз та прогнозування неможливо здійснювати без статистичної інформації, тому ЦБ розробляють монетарну і банківську статистику; публікують статистичні дані, аналітичні та інформаційні матеріали.