НАЦІОНАЛЬНА СВІДОМІСТЬ ТА САМОСВІДОМІСТЬ НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ

«НАЦІОНАЛЬНА СВІДОМІСТЬ ТА САМОСВІДОМІСТЬ. НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ»

ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ Політична свідомість – система поглядів, оцінок, установок, що сформувались шляхом пізнання політико-владних відносин (законодавчої, виконавчої та судової влад) та політичних інтересів Аспекти політичної свідомості: 1. Політико-психологічний – почуття, настрої, наміри, мотиви, установки, переконання 2. Політико-ідеологічний – цінності, ідеали, ідеї, концепції, теорії 3. Політико-дійовий – свідомість консервативна, ліберальна, реформістська, радикальна та ін.

Види політичної свідомості: n 1. 2. 3. n 1. 2. З точки зору суб’єкта Масова – реально діюча політична свідомість тієї чи іншої масової спільності людей, що бере участь у політичному житті та впливає на нього Групова – узагальнена свідомість складних великих (соціальні групи) та малих (політична еліта), груп, пов’язаних з політикою Індивідуальна – система пізнавальних, мотиваційних і ціннісних компонентів, що забезпечують пізнання особою політики та участь у ній За глибиною відображення дійсності Буденна – на базі повсякденного досвіду людей Науково - теоретична – систематизована, відображається у політичній ідеології

Основні функції політичної свідомості: Пізнавальна – система знань про політичну дійсність 2. Оцінювальна – сприяє орієнтації у політичному житті, оцінці тих чи інших політичних подій 3. Регулятивна – дає орієнтири щодо участі у політичному житті 4. Інтегруюча – сприяє об’єднанню соціальних груп суспільства на базі спільних цінностей та ідей 5. Прогностична – створює основу для передбачення змісту та характеру розвитку політичного процесу 6. Нормативна – створює загальноприйнятий образ майбутнього Громадська думка як форма політичної свідомості відображає ставлення осіб та соціальних груп до політичних програм, дій політичних суб’єктів, політичних лідерів 1.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОЛІТИЧНОЇ ПОВЕДІНКИ Політична свідомість складається не лише з ідеології, а й з психології. Висока емоційна напруга в суспільстві робить психологію безпосереднім чинником, мотивом поведінки і діяльності людей 1968 р. – у Американській асоціації політичних наук – відділення політичної психології (вивчення психологічних компонентів політичної поведінки людини, що дає можливість застосовувати психологічні знання до пояснення політики) Домінуючу роль у політичній психології відіграють почуттєві та емоційні елементи свідомості

Бінарні позиції психологічних властивостей соціумів: n Екстраверсія – інтроверсія Екстраверсія – відкритість, прагнення до діалогу, ініціативність, сміливість, потреба самовираження та прагнення слави Інтроверсія – закритість, орієнтація на власні сили, миролюбність, схильність уникати конфліктів, прагнення змінити себе, а не обставини n Сенсорність – інтуїтивність Сенсорність – схильність до використання апробованих способів розв’язання проблем, прагнення до вдосконалення, а не до винайдення Інтуїтивність – прагнення радикально змінити дійсність без продуманого плану, з опорою на інтуїцію

Екстернальність – інтернальність Екстернальність – пошук причин невдач не в собі, а в інших, бажання звільнитись відповідальності будь-якими способами, нетерпимість Інтернальність – послідовність та індивідуальна відповідальність, толерантність, самокритичність, дисциплінованість n Раціональність – ірраціональність Раціональність – здатність до аналітичного сприйняття реалій, неухильне виконання соціальних норм, настанова на конкретні справи Ірраціональність – перевага емоцій і почуттів над логічним обгрунтуванням, якщо критерії оцінок носять етичний характер (чесно-нечесно) n

Інтенціональність – екзекутивність Інтенціональність – сила волі, самодисципліна, порядок, суворе дотримання соціальних норм Екзекутивність – поміркованість, загадковість, апатичність, наївність, потреба сильного союзника n Сукупність домінуючих установок характеризує соціальну психіку суспільства – менталітет Екстраверсійне суспільство: відкритість, динамізм, прямолінійність, імпульсивність, любов до слави і ризику, зовнішнього самовираження (США) Інтроверсійне суспільство: закритість, самобутність (Великобританія, Китай, Індія, Україна) Натовп – неструктуроване зібрання людей, позбавлених ясно усвідомлених цілей, об’єднаних спільністю емоційного стану і загальним об’єктом уваги. У натовпу – агресія, пошук ворогів

ЕТНІЧНА СВІДОМІСТЬ ТА САМОСВІДОМІСТЬ Самосвідомість – усвідомлення людиною (або спільнотою) самої себе, свого становища у світі, своїх інтересів та перспектив Етнічна самосвідомість – грунт для національної свідомості. Вона поділяється на індивідуальну та колективну: Індивідуальна (етнофора) – здатність ідентифікувати себе з певним етносом, одночасно відокремлюючись від усіх інших Колективна (етнічна ментальність) – спільне світобачення, яке інтегрується свідомістю та визначає особливості характеру народу

Національна свідомість – походить з етнічної і n 1. 2. підноситься до політико-державницької самовизначеності, стаючи активним чинником державотворення. Це – концентрація національного духу в площині саморозвитку та формуванні державницької волі народу. До національної свідомості відносяться теоретичні, масові та елітні, буденні, власне національні та запозичені і асимільовані ідеї, настанови, цілі, здобутки Типи національної свідомості: За характером функціонування на горизонтальних рівнях: Індивідуальний Груповий

n 1. 2. 3. 4. За характером функціонування на вертикальних рівнях: Буденний Теоретичний Державно-політичний За ступенем вияву: Відкрито декларований Латентний За основними носіями: Особи Соціальної групи Політичної партії Нації

За світоглядними параметрами: 1. Соціально-історичний досвід 2. Вияв національної психології n За ціннісними системами: 1. Динамічна система вартостей 2. Універсальна характеристика спільноти 3. Синтетична характеристика політичних цінностей Основні характеристики української національної свідомості: цілісність, універсалізм, системність, інноваційна сприятливість, геополітична врівноваженість, етнокультурний плюралізм, релятивізм ( здобуття знань шляхом поєднання порівняння і протиставлення різних позицій – об’єктивність та неупередженість), консерватизм та енергійність n

Ідентичність – приналежність людини чи групи людей до певної спільноти, ототожнення себе з її нормативними і функціональними характеристиками і готовність стати її репрезентантом Види ідентичності: індивідуальна і колективна, реальна і уявна, постійна і тимчасова В етнічній ідентичності головну роль відіграють раса, мова та менталітет, вона формується несвідомо У національній ідентичності основну роль відіграють суб’єктивні фактори – громадсько-політичні чинники, інтереси та перспективи, вона є свідомим вибором

Національна ідея – акумулятор прогресивних національних програм, політичних ідей, гасел та цінностей, що визначають теоретичні засади національної свідомості Національна меншовартість – втрата гордості за свою націю, глибока зневіра до влади, партій, реформ Фактори національної ідеї: 1. Психологія українського народу (ментальність) 2. Вселюдські потреби (фізіологічні, безпеки, соціальних зв’язків, самоповаги) і вартості (істина, справедливість, любов, свобода думки, вибору та творчості) 3. Прагнення людини до вдосконалення світу 4. Об’єктивна необхідність консолідації народу

Патріотизм (гр. patris – батьківщина, вітчизна) – любов до батьківщини, почуття відповідальності за її долю, готовність і здатність служити її інтересам та сприяння її успіхам у сферах внутрішнього життя і на міжнародній арені Водночас – повага до інших націй і народів, відданість інтересам творення вільного, демократичного суспільства