НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ ОДЕСЬКИЙ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ ОДЕСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ Л. М. ТИТАРЕНКО 1 ЕЛІТИ І ЛІДЕРСТВО В УПРАВЛІННІ

ТЕМА № 4. Історичні хвилі формування української політичної еліти 1. Передумови розвитку та характеристика становлення українських еліт. 2. Хвиля козацької демократії (ХVII – XVIII ст. ), 3. „Народницька” генерація (ХІХ – початок ХХ), української еліти (1918 – 1991 рр. ). 2

. . . Суспільству завжди бракує здібності вибрати гідних людей, їй бракує бажання і схильності до того. . . А. Токвіль. (фр. історик, соціолог і політик) q. Становлення українських еліт свою багатовікову історію і зобов’язане своїм виникненням державі. q В наш час постає проблема осмислення процесу функціонування суспільного розвитку і вітчизняного розвитку країни, яка вже на ранніх етапах становлення починається з формування правлячої політичної еліти, верстви яка намагається увічнити своє панівне становище. Поступово формувалась провідна верства, з виділенням аристократії, коло якої вузьке, кількість незначна, однак її могутність зростає у геометричній прогресії. 3

q. Процес формування політичної еліти в Україні складний і дискусійний, він потребує окремого дослідження. Передумовами розвитку вітчизняної еліти можна вважати відомі та глибокі дослідження мислителів різної доби. q Завдяки роботам найвидатніших мислителів, якими були Солон, Сократ, Платон, Аристотель у Стародавній Греції; Конфуцій, Лао-Цзи - в Китаї; Цицерон - у Стародавньому Римі була створена основа: Ø для побудови загальної теорії державної влади; Ø визначено можливі форми держави; Ø обличчя і роль держапарату, його посадових осіб в процесі переходу від патріархально - патерналістської моделі держави до більш високої форми правління (феодального устрою). 4

q. Організація будь-якого суспільства супроводжується виділенням у ньому керуючої й управляючої суспільної групи — політичної еліти; q Проблематиці становленню еліти присвятили наукові погляди вітчизняні вчені: В. Бакуменко, Н. Гончарук. С. Дубенко, Н. Нижник, В. Липинський, Д. Донцов, В. Скуратівський, і ін. 5 5

Визначення тих, кого можна назвати елітою, як у західній соціології так і вітчизняній науці далеко не однозначне: так називають людей, які отримали найвищий індекс у сфері своєї діяльності. Політико-адміністративна еліта відіграє надзвичайно важливу роль у політичному житті суспільства. Еліта політична (від. франц. еlite — найліпше, добірне) — це меншість суспільства, що утворює достатньо самостійну, відносно привілейовану групу, наділену особливими психологічними, соціальними й політичними якостями, яка бере безпосередню участь у затвердженні та здійсненні рішень, пов’язаних із використанням державної влади або впливом на неї 6

q. Передумови розвитку еліти це – важлива складова суспільно-політичного процесу. На запитання, хто є суб’єктом історії, можна дати узагальнену відповідь: народ, . - Проте не всі люди є однаково “суб’єктами”. Хтось проявляє себе справжнім громадяниномдержавотворцем, а хтось пасивний, інший виступає не рушієм, а гальмом соціального прогресу. – Бути взірцем патріотизму, мати високу громадянську позицію покликані усі громадяни. Однак найперше такі риси мають бути притаманні національній еліті. q. Еліта виступає важливим рушієм прогресу, каталізатором нації на її прогресивний розвиток. 7 7

q В наукових працях фахівців розкриті періоди становлення еліти - як складного системного явища. q Діяльність Ел. є специфічною сферою управління, яка окреслює суспільну систему, а саме: потребує певних цінностей, що повязані з функціями, завданнями і пріоритетними напрямками сусп. розвитку. q Проблема еліти тісно пов’язана з проблемою поділу праці в суспільстві, елементом якого є диференціація на керівників і підлеглих. Це до певної міри корелюється з біологічною, психологічною та ін. різницею між людьми. 8

q Передумовами розвитку вітч. Ел. в історичному контексті постала політична думка Київської держави, яка розвивалася під впливом політичної думки Візантії. 9 Великий князь Владимир Всеволодович Мономах. Портрет из Царского титулярника. 1672 год

q. Основні твори на той час, що відображали політичні ідеї були «Слово про закон і благодать» , автором якого був митрополит Іларіон. «Руська Правда» , Я. Мудрого, «Повчання дітям» . В. Мономаха, «Повість минулих літ» літописця Нестора і ін. 10

На той час Русь славилась різноманітними багатствами, зосереджувала в собі безліч торговельних шляхів, слугувала сполучною ланкою між християнством і мусульманством. Разом з тим, через своє багатство Київська Русь була зоною підвищеного ризику. Вже в ті далекі часи численні вороги намагалися захопити, пограбувати, розділити Київську Русь. Саме з «Повісті минулих літ» ми знаємо, що слов’янам не вдалося зберегти досягнути монолітну міць через протиріччя, конфлікти і міжусобиці. 11 11

q Київський митрополит Іларіон вбачав у сильній монархічній владі князя запоруку територіальної цілісності держави. q. На його думку, церква повинна служити державі, охороняти загальнодержавний централізм. Перш за все у людському суспільстві повинна панувати благодать, а потім підкорення закону, бо навіть закон підносить митрополит Іларіон інколи одних і принижує інших. 12

q З точки зору митрополита Іларіона, еліта повинна служити консолідації країни, а церква - державі та володарю. 13

За часів Я. Мудрого (великий князь Київський (1016— 1054). який був другим сином хрестителя Русі князя Володимира Святославича з династії Рюриковичів. «Руська Правда» q. За правління Я. Мудрого поширилося і зміцніло християнство в Київській Русі, а також оформилася організаційна структура і церковна ієрархія. q. Ярослав Мудрий був високоосвіченою людиною, дбав про освіту і культуру свого народу, заснував при Софійському соборі школу і бібліотеку. За його ініціативою перекладалися грецькі та інші книги на церковно-слов`янську мову, було переписано багато книг. Київська Русь за Ярослава Мудрого була великою і могутньою державою Європи, досягнувши на ті часи найвищого розвитку. Щоб зберегти цілість своєї держави, а заразом забезпечити права своїх синів, Ярослав встановив систему наслідування (сеньйорату), згідно з яким старший Ізяслав дістав великокняжий престол у Києві, Святослав — 14 Чернігівщину, Муром — Переяславщину.

q Видатним державним діячем в державі був В. Мономах. дітям» (1096)- Його це князеві-державному бути 1094 — 1113 «Повчання насамперед, діячеві, відповідальним, справедливим, В. Мономах праця здатним настанови який повинен мудрим до та протистояння ворогам, тримати у покорі бояр і удільних князів. В. Мономах християнську прагнув мораль, прищепити людяність дітям та схильність до науки з метою благочестивої поведінки, стриманості 15

Суд повинні і покарання бути у суспільстві справедливими. В. Мономах закликав: » Ні правого, ні винуватого не вбивайте і не веліть убивати його. Якщо навіть людина заслуговуватиме смерті, і то не погубляйте жодного християнина» . Мономах всіляко «керманич-володар підкреслював, що - має бути взірцем досконалості» . В. Мономах закликав князів до примирення, подолання міжусобиць заради єдності Русі. 16

q Отже, вітчизняне становлення управлінської еліти характерне переплітаються з протиріччями, які тісно етапами розвитку держави, починаючи – з часів Київської Русі. В. Мономах У ХІІ ст. відбувся розкол духовної еліти на православних; дві частини: католиків і Київський князь В. Мономах - (1053 -1125 р. ) прагнув до припинення князівських міжусобиць та об'єднання сил для боротьби проти нападниківполовців. В. Мономах здобув популярність організацією спільних успішних походів князів 1103 і 1111 рр. проти половців. В. М. автор видатного давньоруського літературного світського твору вміщеного в Лаврентіївському літопису «Повчання своїм дітям» , засуджує дітям князівські міжусобиці і закликає тогочасну еліту до об'єднання давньоруських земель. З ХІІІ-ХУІ ст - відбувається (розкол еліт) ослаблення етнічної ідентичності українців. 17 17

q. Отже, характерність становлення Ел, має багатовікову історію та зобовязана своїм виникненням державі. В. Великий Звертаючись до теоретичних засад, слід пам’ятати, що співвітчизники і зарубіжні фахівці аналізують: » Звідки пішла земля Руська» ? Хто в Києві почав перший княжити? З яких часів ця земля існує? q Х століть тому Україна була колискою Київської Русі, основою першої великої слов’янської держави. q «Повість минулих літ» є відправною точкою народження давньоруської держави. q Необхідно зазначити, що створення теоретичних засад концепції еліт в Україні нерозривно повязане з наявністю державного права, основи якого закладені в часи Київської Русі і закріплені в документі ХІІ ст. «Руська правда» . 18 Я. Мудрий

Важливе місце у становленні та розвитку еліти, її державно-політичної думки мало (ХІІст), «Слово у необхідності якому о полку Ігоревім» розвинена політичного ідея об’єднання руських земель і припинення міжусобної боротьби. 19

q Протягом своєї історії український народ створив декілька великих державницьких утворень, визнаних у тогочасному світі. Це середньовічна феодальна Державна Київська Русь (ІХ – ХІІ ст); Галицько- Волинська держава ( ХІІ- ХІУст); Українська Козацька республіка - (сер. ХУІІ- ХУІІІ ст); Українська Народна Руспубліка і Українська держава (1917 - 1920 рр). 20

2) ХВИЛЯ КОЗАЦЬКОЇ ДЕМОКРАТІЇ q Відправним пунктом укр. державності і культури вважається середньовічна доба Київської Русі. q З 1648 р. до кінця 18 ст - формувалась КОЗАЦЬКА ЕЛІТА Формування української нації припало на часи Козацької доби під проводом Б. Хмельницького та існування Війська Запорізького. За часів Б. Хмельницьго відбувалося формування еліти шляхом залучення до державницьких питань життєдіяльності країни представників з козацького середовища. (150 р) Козацтво; У 1775 р - крах Гетьманщини (КАТ ІІ) 21

2)Політична думка гетьманську добу. Богдан Хмельницький України у козацько- У період розвитку укр. політ. думки в козацько-гетьманську добу укр. політ. думка представлена полемічною літературою М. Смотрицького, Х. Філалета, І. Вишенського і ін. Появі цієї наукової думки сприяли ідеї реформації, що прокотилися Польщею і викликали появу тенденцій до церковної унії. Крім полемічної, розвивалася культурноосвітня, наукова література, яка була раціоналістичною та критичною за змістом. 22

Внаслідок відновлення після Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького 1648 – 1657 рр. української держави гетьман став її главою. В його руках була зосереджена вся повнота виконавчої, законодавчої та судової влади, він здійснював зв’язки України з іноземними державами, мав значний вплив на церковні справи. Гетьманські укази – універсали, були обов’язковими для всього населення. Ознаками влади гетьмана були бунчук та булава. Після Переяславської ради 1654 р. розпочалося обмеження повноважень гетьмана. Його формально обирали на генеральній військовій раді на невизначений термін за погодженням із царським урядом. У XVIII ст. новообраний гетьман затверджувався 23 в Москві чи Петербурзі й укладав з Росією спеціальний договір (статті).

У тогочасній полемічній літературі виділялися два напрямки: перший був орієнтований на унію православної релігійний П. Скарга та католицької полеміст), другий церков – (П. Скарга- виступав з з антиуніатськими ідеями й за реформу православної церкви (Х. Філалет), який захищав права світських людей на участь у духовних справах. Він виступав представників критичне та «березневі та виборність релігійну духовних терпимість, за реальне сприйняття світської еліти. Політична контексті еліт за думка таких того часу правових статті» , розвивалася документів, «Гадяцький у як трактат» , «Конституція прав і свобод Запорізького Війська» та ін. 24

Визначною пам’яткою козацько-гетьманської гетьманом України Запорозьким укр. доби став П. Орликом «Конституція політ думки договір та прав між Військом і свобод Запорозького Війська» (1710 р). Це перша офіційна угода, укладена новообраним гетьманом зі своїми виборцями, у якій викладені умови, на яких він отримував владу. Конституція базувалася на ідеї розподілу влад. У продовження Конституції традицій фактично йшлося Запорізької Січі про - козацької республіки. У ній передбачався незалежний 25 військовий суд для вирішення конфліктів між загальною Радою та гетьманом.

Розкриваючи передумови розвитку управлінської еліти, вітчизняні фахівці зосереджують увагу на історії державної служби в цілому, а саме: q Україна у складі Росії. Табель про ранги Петра І (1722 р. ): Ø табель про ранги встановлював 14 рангів. Існував форменний одяг, окремим категоріям державних службовців за відповідні досягнення надавалась шпага. 26 26 26

22 січня 1722 р Петром І було утверджено «Табель про ранги всіх чинів» Ø Всі чини перших восьми рангів (1 -й вищий) давали право на спадкове дворянство; Ø замість традиції передавання посад по спадковості та знатності «станових привілеїв» основними умовами попадання на службу стали вітатися заслуги та особисті здібності; 27 27 27

Народницька” генерація управлїнської еліти Сперанський Михайлович - автор плану ліберальних перетворень: Ø реорганізував колегії Петра І в міністерства, завдяки йому з'явився особливий тип цивільного службовця міністерський чиновник; Ø ініціатор створення Держради (1810 г. ), - виконавча влада оголошується виключною прерогативою уряду, але підзвітною законодавчій владі; 28 Ø ввів систему іспитів при вступі на державну службу. 28 28

3) Народницька” генерація (ХІХ – початок ХХ), української еліти Вершиною розвитку політичної думки 1 -ї пол. ХІХ ст. стала політична доктрина Кирило- Мефодієвського М. Куліш товариства. Членами організації М. Костомаров, В. Білозерський, М. Куліш, були О. Маркович, Т. Шевченко, цієї які згуртувалаися довкола ідеї словянського обєднання у формі слов’янської республіканської федерації Тому початок національного відродження припадає на першу половину ХІХст. На той час зростає політична активність громадян. 29

М. Костомаров q. Основні ідеї Кирило-Мефодієвського товариства викладено у «Книзі буття українського народу» Миколи Костомарова. М. К. виступав за ідею об’єднання словянських народів, і ця ідея виступала у співвідношенні зі збереженням національної самобутності українського народу та нац. особливостей. У всіх частинах федерації повинні бути одинакові закони і права, відсутність митниць, рівність усіх перед законом, свобода торгівлі, всезагальне знищення кріпосного права і рабства (в якому б то не було вимірі). 30

q Визначне місце в історії політичної думки другої половини ХІХст. посідає творчість Михайла Драгоманова. філософ, М. Д. - економіст, український публіцист, історик, літературознавець, фольклорист, громадський діяч, який продовжив традиції Кирило. Мефодіївського братства. Його батьки (дрібнопомісні М. Драгоманов 1841 -1895. дворяни, нащадки козацької старшини, були освіченими людьми, поділяли ліберальні для свого часу погляди). «Я надто зобов'язаний своєму батьку, який розвив у мені інтелектуальні інтереси» . q Аналізучи державу М. Драгоманов вважав, що її суть найперше полягає у правах, якими наділені громадяни в державі, в правовому статусу особи. 31

Сьогодні, актуальна наукова спадщина видатного теоретика української державності В’ячеслава Липинського. Історіографічне та соціальне обгрунтування ідеї Української держави, ролі еліти та провідників нації в її створенні є тим потенціалом, що розвиває політичну думку, дає змогу теоретично обгрунтувати шляхи розвитку. Ідеї Липинського визріли на основі глибокого вивчення й дослідження історичних традицій Козацько-гетьманської держави, ментальності українців і географічного розміщення їхніх земель, особливостей становлення європейських націй, а також міждержавних змагань за панування у світі. 32

Відомі українські патріоти, видатні особистості, вчені – пропагували ідеї незалежної України: В. Вінниченко, М. Грушевський, і ін. , підтримуючи докорінні зміни в політичній, соціально - економічній і духовних сферах суспільного життя залишилися вірними ідеї самоствердження свого народу. В. К. Вінниченко (18801951) - видний представник української соціал-демократії 33 М. Грушевський

Михайло Грушевський — видатний громадський і державний діяч, визнаний лідер національно-демократичної революції, був головою Центральної Ради. Він належить до тих політиків, які до кінця залишилися вірними ідеї самоствердження свого народу. Однією з провідних ліній концепції національного державотворення М. Грушевського виступає ідея соборності українських земель. Тривала подвижницька праця Михайла Грушевського у Галичині і Наддніпрянщині, у Львові і Києві стала живим уособленням єднання західних і східних теренів України. Не менш важливе значення для сучасності має всебічно обгрунтована ним ідея суверенності українського народу, або, як казав Михайло Сергійович, «право самому порядкувати на власній землі» . Становлення демократичної, правової Української держави також є одним з лейтмотивів ідейної спадщини 34 Михайла Грушевського.

Він показав, складнощі, що має еволюція людства, тенденцію до попри всі встановлення справедливого демократичного ладу. Влада у державі має належати демократичних особам, засадах, обраних народом працювати на для народу, був глибоко спиратися на волю його більшості. Очоливши переконаний, Центральну що нова Раду, українська він державність має базуватися на принципах демократії і закону. Своєю працею М. Грушевський закладав міцні підвалини української державності. 35

Українська Народна Республіка (1918 – 20 рр. ). У Конституції України, прийнятої Центральною Радою 29 квітня 1918 року держслужба не згадувалася. КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНЬОЇ РЕСПУБЛІКИ (СТАТУТ ПРО ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ, ПРАВА І ВОЛЬНОСТІ УНР): Загальні 1. постанови Відновивши своє державне право, яко Українська Народна Республіка, Україна, для кращої оборони забезпечення свого права краю, і для охорони певнішого вільностей, культури і добробуту своїх громадян, проголосила себе і нині самостійною єсть і ні державою суверенною, від незалежною. кого 2. Суверенне право в Українській Народній Республіці належить народові України, цебто громадянам УНР всім разом. 3. Це своє суверенне право народ здійснює 36 через Всенародні Збори України. 36 36

Павло Петрович Скоропадський - гетьман України (1918 -1919 г). За часів гетьманату П. Скоропадського формується управлінська еліта. Державна служба в її нинішньому розумінні вперше з'явилася в 1918 р. як окремий інститут національної держави. Підбір персоналу на посади в апараті управління визначався за принципом професійності, а не національної або політичної приналежності; Ø було введено прийняття присяги на вірність державі української; Ø був фактично реалізований аналог нинішньої системи категорій і рангів; Ø була введена схема посадових окладів, зарплата держслужбовців встановлювалася законом (що відповідало європейським адміністративним традиціям). 37 1918 рік - рік створення державної служби в Україні. У 2008 році Ø відзначалося її 90 -річчя. 37 37

В Україні завжди існувала політичної еліти, здатної державотворчі завдання у проблема національної розв'язувати конкретній складні історичній ситуації. Такі визначні постаті української політичної думки, як В. Липинський, В. Кучабсъкий, Д. Донцов, пояснювали причини поразок українських національно-визвольних змагань відсутністю національної політичної еліти. Це твердження справедливе, якщо брати до уваги те, що політична еліта може сформуватися в умовах національної держави, коли політика є важливою сферою суспільного життя. Короткочасний період боротьби за українську державу і ще менш тривале існування цієї держави в історичному сенсі були недостатніми, щоб визрівала повноцінна національна політична 38 еліта. 38

Служба на користь суспільства в буквальному розумінні, розпочинається тоді, коли в будьяких взаємозв'язках, відносинах, явищах, процесах присутні свідомі інтерес і знання, цілі і воля, енергія і дія людини. , особливо провідної верстви-еліти. 39 39

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ! 40 40