Н. О. Брюханова, д. пед. н. , проф. МОДЕЛЮВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ФАХІВЦЯ для слухачів магістратури спеціальності 8. 18010021 – педагогіка вищої школи
Мета курсу: формування: § уявлення про сутність, рівні, структуру діяльності; § знань принципів застосування діяльнісного підходу в педагогіці; § умінь моделювати професійну діяльність фахівця.
Різні науки про діяльність: Філософія (наука про найбільш загальні принципи розвитку природи, суспільства, мислення): спосіб існування людини у світі і, як наслідок цього, – її функціонування, розвиток, духовне збагачення тощо. Психологія (наука, що вивчає процеси та закономірності психічної діяльності (психіка – сукупність відчуттів, уявлень, почуттів, думок як відбиття у свідомості об'єктивної дійсності; духовний склад людини)): одиниця життя людини або спосіб свідомої та цілеспрямованої взаємодії зі світом, внаслідок чого відбуваються зміни як зі світом, так і з самою людиною. Педагогіка (наука про виховання та навчання): спосіб формування людини.
Види вищої діяльності (діяльності людини) – з очки зору умов суспільного розподілу праці – професійною або загальною; – залежно від цілей, які переслідує суб’єкт – виробничою та споживчою; – за суб’єктно-об’єктними відношеннями: перетворювальною, пізнавальною, комунікативною, ціннісно-орієнтаційною; – за роллю процесів в діяльності – сенсорною, інтелектуальною, моторною;
– за предметом та результатом – зовнішньою та внутрішньою, або практичною й теоретичною (духовною), або матеріальною й духовною, або інтелектуальною, матеріальною й зовнішньомовною; – за ступенем новизни результату – творчою, продуктивною та репродуктивною, механічною; – за функцією – орієнтовною, виконавчою; – за етапами розвитку людини: спілкування, гра, навчання, труд.
Макроструктура діяльності Діяльність сукупність діяльностей Д 1 Д 2 дій д 2 д 1 операцій о 1 о 2 о 3 д 3 Д 3
Підходи до розгляду дії 1 деяке самостійне утворення, що у поєднанні певним чином із собі подібними створюватиме інше, більше за обсягом утворення – діяльність; 2 один з багатьох елементів конкретної діяльності (за умови, що цими елементами є такі ж дії), який певним чином їй підпорядкований, а отже зміст таких її структурних елементів як то: мета, предмет, процес, продукт є частиною змісту відповідних структурних елементів діяльності; 3 певне узагальнене поняття, під яким розуміється як така активність суб’єкта невизначеного обсягу; тоді під дією може розумітися, залежно від умов діяльності, і процес, і операція, і прийом, і рух, і т. ін.
Незалежні характеристики дії: – форма (матеріальна, загальномовна, розумова); – узагальнення (міра виділення суттєвих властивостей предметів); – розгорнутість (кількість виконаних операцій з всіх первинно заявлених); – освоєння (легкість, ступінь автоматизованості, швидкість виконання).
Види дій: – предметно-практичні (пов’язані із зміною форми й розмірів предметів, переміщенням у просторі); а також його – предметно-розумові (обумовлені оперуванням з образом предмету, поданням його в розумі); – знаково-практичні (припускають практичне оперування із знаками й знаковими системами); – знаково-розумові (полягають в оперуванні із знаками й знаковими системами в розумі).
Частини дії: МД: усвідомлення мети й способів її досягнення, поява прагнень до досягнення мети, зацікавленість у процесі та результатах. Вибір типу поведінки. ООД: система умов, які необхідні для здійснення діяльності. Вона включає інформацію про сукупність мети, умов, засобів і способів здійснення діяльності. ВД: забезпечує задані збільшення в об'єкті дії (ідеальні, матеріальні) і включає систему послідовно виконуваних дій у різних формах, спрямованих на досягнення мети. КД: пов'язана з контролем за ходом його виконання й зіставленням отриманих результатів із заданими еталонами. З її допомогою визначається кореляція виконавчої й орієнтовної частини.
Внутрішня структура діяльності З дій складається не вся діяльність у широкому розумінні цього поняття, а її процесуальний компонент. Зміна однієї дії іншою можлива завдяки однаковій їх будові (структурі), яка буде співпадати із будовою (структурою) всієї діяльності. При такому підході ділення діяльності може відбуватися нескінченно з отриманням кожен раз певної більш дрібної одиниці діяльності і розкладенням її на ті ж (за назвою) структурні елементи. А цілеспрямована зміна цих елементів за змістом від першої дії до останньої забезпечить перехід від предмета діяльності до її продукту.
Елементи внутрішньої структури діяльності Філософські дослідження Психологічні дослідження Педагогічні дослідження 1 2 3 -суб’єкт; -об’єкт; -активність; - знаряддя та засоби [1, с. 74] -мотив; -мета; -предмет; -структура (дії та операції); -засоби [2, с. 38] -мотиви, що спонукують суб’єкт до діяльності; -цілі – результати, на досягнення яких діяльність спрямована; -засоби, за допомогою яких діяльність здійснюється [3, с. 169] -суб’єкт; -об’єкт; -енергія [4, с. 45] -мотив; -мета; -об’єкт впливу; -зразок, на який орієнтується діяльність; -характер перебігу процесу; -фіксація результатів; -корекція [5, с. 7] -суб’єкт; -процес; -предмет; -умови; -продукт [2, с. 24] -суб’єкт; -мета; -предмет; -процес [6, с. 114] -мотив; -мета; -завдання; -умови; -дії та операції; -результат, продукт [7, с. 15] -мотив; -мета; -програма дій; -засоби; -результат [8, с. 182] -мета; -засіб; -результат; -процес [9, с. 268] -мотив; -мета; -орієнтовна частина дії; -виконавча частина дії; -контрольна частина дії [10, с. 56] -суб’єкт; -об’єкт (предмет); -засоби; -продукт (результат) [11, с. 182]
1 2 3 мотив; мета; суб’єкт об’єкт (предмет); процес (дії, операції); умови; продукт [12, с. 86] елементи організації: суб’єкт; процес; предмет; умови; продукт; соціально-психологічні елементи: мета; мотив; засобиспособи; результат [13, с. 7] -мета; -мотив; -спосіб; -результат [14, с. 31] -суб’єкт; -об’єкт; -мета; -процес; -результат [15, с. 15] -мотив; -мета; -предмет (об’єкт) -суб’єкт; -процес (складається з операцій) [16, с. 56] -суб’єкт; -мета; -предмет; -об’єкт; -засіб; -результат [17] -мета; -предмет; -зміст; -засіб; -одиниця (дія) [18, с. 37] -мета; -засіб; -результат; -процес [19, с. 38]
Літературні джерела, на які зроблено посилання: 1. 2. Буева Л. П. Человек: деятельность и общение. – М. : Мысль, 1978. – 216 с. Лозниця В. С. Психологія і педагогіка: основні положення. Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К. : Ексо б, 2001. – 304 с. 3. Современный словарь по педагогике / Сост. Рапацевич Е. С. – Мн. : «Современное слово» , 2001. – 928 с. 4. Каган М. С. Человеческая деятельность (Опыт системного анализа). – М. : Политиздат, 1974. – 328 с. 5. Цимбалюк І. М. Підвищення професійної кваліфікації: психологія педагогічної праці. – Науково-методичний посібник для підготовки і підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. – Київ: ТОВ «Видавничий дім «Професіонал» , 2004. – 150 с. 6. Философский словарь / Под ред. И. Т. Фролова. – М. : Политиздат, 1991. – 560 с. 7. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии: В 2 т. Т. 2 – М. : Педагогика, 1989. – 324 с. 8. Реан А. А. , Бордовская Н. В. , Розум С. И. Психология и педагогика. – СПб. : Питер, 203. – 432 с. 9. Юдин Э. Г. Системный подход и принцип деятельности. Методологические проблемы современной науки. – М. : Наука, 1978. – 392 с. 10. Граник Г. Г. Психологическая модель процесса формирования умений // Вопросы психологии. – 1979, № 3. – С. 56 -65. 11. Никитина Н. Н. , Железнякова О. М. , Петухов М. А. Основы профессионально-педагогической деятельности: Учеб. Пособие для студ. Учреждений сред. Проф. Образования. – М. : Мастерство, 2002. – 288 с. 12. Леонтьев А. Н. Деятельность, сознание, личность. – М. : Политиздат, 1975. – 304 с. 13. Козаков В. А. Самостоятельная работа студентов и ее информационно-методическое обеспечение: Учеб. пособие – К. : Выща шк. , 1990. – 248 с. 14. Платонов К. К. Краткий словарь системы психологических понятий. : Учеб. пособие для учеб. заведений профтехобразования. – 2 -е изд. перераб. и доп. – М. : Высш. шк. , 1984. – 174 с. 15. Педагогiчна майстернiсть: пiдручник / І. А. Зязюн, Л. В. Крамущенко, I. Ф. Кривонос та iн. : За ред. I. А. Зязюна. – К. : Вища шк. , 1997. – 349 с. 16. Талызина Н. Ф. Управление процессом усвоения знаний (психологические основы). – М. : Изд-во моск. ун-та, 1984. – 345 с. 17. Гончаренко С. У. Український педагогiчний словник. – К. : Либiдь, 1997. – 376 с. 18. Савельєв В. О. Специфіка помилок у мисливській діяльності // Психологія. – 1977, № 16. – С. 35 -39. 19. Рогинский В. Н. Азбука педагогического труда. – М. : Высш. шк. , 1990. – 112 с.
Суб’єкт діяльності активний елемент, прямуючий свою енергію на конкретний об’єкт дійсності з метою задоволення певних власних потреб особистість, яку (за Є. А. Климовим) характеризують: • спрямованість, мотиви; • відношення до навколишнього, до діяльності, до себе; • саморегуляція (зібраність, організованість, терплячість); • креативність, інтелектуальні риси індивідуальності; • емоційність група
Мотив - спонукання до діяльності, пов'язане із задоволенням потреб суб'єкта Потреба – стан індивіда, створений нестатком в об'єктах, необхідних для його існування й розвитку, і виступаючий джерелом його активності. Мотивація – система внутрішніх факторів, які спонукують і направляють поведінку суб'єкта на досягнення мети. Мотивування – пояснення суб'єктом причин своїх дій з посиланням на обставини, які спонукували його до вибору цих дій.
У вітчизняній психології за основу прийнята класифікація потреб А. Маслоу, основна ідея якої – принцип відносного пріоритету актуалізації потреб, відповідно до якого перш ніж активізуються (і почнуть визначати поводження) потреби вищих рівнів, повинні бать задоволені потреби нижчих рівнів. Потреби (за А. Маслоу) фізіологічні потреби (їсти, пити, спати і т. п. ); потреба в безпеці (фізіологічній і психологічній); потреба в емоційних контактах (потреби в доброму ставленні, в єднанні, в належності до певної групи, потреби в коханні); потреба в самоповазі (у схваленні, визнанні, компетентності, досягненнях); пізнавальні та естетичні потреби; потреба в самоактуалізації (самоактуалізація – прагнення людини якомога повніше виявити, розвинути і реалізувати свої можливості, прагнення особистості бути тим, ким вона може бути).
Мотив на відміну від мотивації - це те, що належить самому суб'єктові, є його стійкою особистісною властивістю, що зсередини спонукає до здійснення певних дій Мотивація – це не тільки мотиви, а й ситуативні фактори (вплив різних людей, специфіка діяльності й ситуації й т. п. ). Види мотивів (за С. С. Занюком) Види мотивації (за С. С. Занюком) –мотив самоствердження; –мотив ідентифікації з іншою людиною; –мотив влади; –процесуально-змістові мотиви; –мотив саморозвитку; –мотив досягнення; –просоціальні (суспільно значущі) мотиви; –мотив афіліації (контакту з іншими людьми); –негативна мотивація (мотив уникнення неприємностей і покарання). –зовнішня та внутрішня (процесуальна) мотивація; Види (за Р. С. Немовим) –органічні (спрямовані на задоволення природних потреб організму); –функціональні (задовольняються за допомогою різного роду культурних форм активності, наприклад, ігор і занять спортом); –матеріальні (спонукують людину до діяльності, спрямованої на створення предметів домашнього побуту, різних речей і інструментів, безпосередньо у вигляді продуктів, що обслуговують природні потреби); –соціальні (породжують різні види діяльності, спрямовані на те, щоб зайняти певне місце в суспільстві, одержати визнання й повагу з боку оточуючих людей), –духовні (лежать в основі тих видів діяльності, які пов'язані із самовдосконаленням людини). –мотивація допомоги; – мотивація агресії; –мотивація влади; –негативна мотивація і покарання; –мотивація досягнення. Види (за Р. С. Немовим) –диспозиційна мотивація (може бути пояснена внутрішніми причинами; у якості вихідного й кінцевого пунктів пояснення виступають психологічні властивості суб'єкта поводження); –ситуаційна мотивація (може бути пояснена зовнішніми причинами; у якості вихідного й кінцевого пунктів пояснення виступають зовнішні умови й обставини його діяльності) Частини мотивації –процесуальний (суб'єкта спонукує сам процес діяльності) –результативний (суб'єкта спонукує результат діяльності)
Приклад: спеціаліста до виконання професійної діяльності спонукує така ієрархія мотивів: üматеріальні (гроші); üсамоствердження; üідентифікація з кумиром; üвлада.
Фактори, що впливають на рівень мотивації: üкількість мотивів, які актуалізуються; üспонукальна сила кожного з цих мотивів; üактуалізація ситуаційних факторів.
Мета ідеальне уявлення людиною-суб’єктом майбутнього результату діяльності, який передує її виконанню, визначаючи характер та способи дій Як мета діяльності виступає її продукт. Він може являти собою реальний фізичний предмет, створюваний людиною, певні знання, уміння й навички, що здобувають у ході діяльності, творчий результат (думка, ідея, теорія, твір мистецтва) Однозначного зв’язку між потребою й способом її задоволення немає. Те, як буде складатися діяльність, яка виходить з якого-небудь мотиву, визначається метою. У зв’язку з одним і тим же мотивом можуть формуватися різні цілі. Отже, мотив виступає як причина (спонука) постановки тих чи інших цілей.
Класифікація цілей за ступенем привласнення окремою людиною – ідеалістичний (цілі визначаються на основі уявлення про надчуттєвий цілепокладаючий початок, що вносить зміст у людське життя, визначає цілі й цінності); – іманентний (цілі визначаються внутрішніми потребами індивідуальності, залежать від індивідуальної природи особистості); - матеріалістичний (цілі виховання залежать від потреб суспільства в людині з певними якостями, від цінностей даного суспільства й відповідають рівню суспільного розвитку й педагогічної системи). за ступенем диференціації (конкретизації) за сферою задоволення потреб – стратегічні (направляючі, вихідні); – тактичні (грубі, конструктивні); – оперативні (тонкі, оперативні). – цілі когнітивної галузі (цілі містять інтелектуальні результати, як наприклад, специфічні факти, поняття, методи та ін. ); – цілі психомоторної галузі (цілі стосуються розвитку моторних здібностей; тут йде мова переважно про навички, киї регулюють рух тіла); - цілі афективної галузі (цілі, які проявляють себе в відчуттях та емоціях; тут йде мова про чутливі цінності, як то радість, зворушливість). – рівень пізнавання; за ступенем компетентності – рівень репродуктивної діяльності; - рівень суб’єктивної продуктивної діяльності; - рівень об’єктивної продуктивної діяльності. – знати; - розуміти; - використовувати; - аналізувати; - синтезувати; - оцінювати.
Об'єкт (предмет) елемент дійсності, на який спрямовано активність суб’єкта з метою задоволення власних потреб таким елементом дійсності може бути будь-що: матеріальні речі, явища, інформація, знання, уміння, навички, інша людина, сам тощо властивість: зміна у часі й просторі від початку діяльності до її завершення Отже, поступово предмет буде змінювати свій стан, характеристики, наближаючись до тих їх значень, які визначатимуть його вже як продукт (результат) діяльності, чіткий опис якого закладений у меті діяльності. Більше того, залежно від обсягу діяльності предмет може бути однорідним (тільки ідеальним чи матеріальним) чи комплексним і мати різні форми свого прояву, може змінювати форми у часі. можливі співвідношення об'єкта і предмета об’єкт і предмет мають різну природу походження (Предмет існує об’єктивно і незалежно від людини. Це, перш за все, «природна предметність» , яка не створюється людиною, а лише трансформується нею. Універсальним предметом діяльності є природа й суспільство [20]. Об’єкт – те на що спрямована діяльність, як правило, виступає у вигляді матеріалу, що підлягає перебудуванню, зміні. об’єкт і предмет тотожні одне одному (положення підтверджується контекстом використання понять); об’єкт включає в себе предмет (у якості об’єкту діяльності можуть виступати і предмети, і суб’єкти; об’єкт – це природний предмет, той або інший соціальний інститут, сама людина, оскільки вона не зводиться ані до природного, ані до соціального буття);
Засіб допоміжний елемент навколишньої дійсності або ідеальне утворення самого суб’єкта у вигляді знань, умінь, навичок, за допомогою яких стає реальним здійснення необхідного впливу на об’єкт (предмет) діяльності з метою отримання необхідного результату Від засобів залежить спосіб оволодіння суб’єкта об’єктом, характер його активності. Функції засобів обумовлені, з однієї сторони, предметом діяльності, з іншої, – метою, потребами й здатностями людини. Можливі ставлення до засобу засіб діяльності може бути предметом так само як і результатом окремих дій (етап підготовки засобів до безпосереднього використання); у якості засобів діяльності можуть розглядатися результат і, відповідно, мета окремих дій. С. Л. Рубінштейн так про це говорить: оскільки кінцева мета діяльності досягається в цілому ряді дій, результат кожного із цих дій, будучи стосовно кінцевої мети засобом, є разом з тим для даної приватної дії метою
Послідовний вибір та залучення суб’єктом діяльності до предмету необхідних засобів у напрямку, встановленому вектором «мотив-мета» , забезпечують поступовість в отриманні результату (продукту) діяльності. Ця поступовість й визначає процесуальний елемент діяльності. Процес діяльності сукупність послідовних, цілеспрямованих дій по задоволенню потреб суб'єкта у напрямку поставленої мети (детально характеристика дій була розглянута в межах аналізу макроструктури діяльності( Процес діяльності завершується отриманням результату або продукту, образ якого на початку діяльності було відбито в її цілі.
Етапами будь-якої діяльності є: аналіз, підготовка, розробка, реалізація, контроль, корекція. аналіз підготовка Суб’єкт збирає та певним чином обробляє всю інформацію, яка може вплинути на хід основної діяльності. Ця інформація включає мету діяльності, відомості стосовно стану предмету діяльності, факторів, які на нього впливали досі і впливатимуть в подальшому, середовища і засобів діяльності, складності процесу діяльності, термінів. Полягає в попередній обробці предмета діяльності, заготовці і доведенні до робочого стану засобів діяльності, середовища. Для діяльності з підготовки кадрів етап аналізу передбачає вивчення професійної діяльності майбутніх фахівців і розробку документації, що регламентує їх підготовку. До такої документації належать кваліфікаційні характеристики, навчальні плани та програми. Таким засобом впливу на учнів з метою їх професійної підготовки є навчальний матеріал, дидактико-технічні засоби. Отже саме їх розробці буде присвячений даний етап. Свої втілення навчальний матеріал знайде в плані викладення теми, тексті та конспекті з теми.
розробка реалізація Передбачає формування чіткої послідовності у здійсненні діяльності чи окремих її дій стосовно вихідних даних та вже отриманих заготовок. В педагогічній діяльності – це вибір технологій навчання, розробка приватних методик взаємодії викладача та учнів на рівні вивчення навчальної теми, розділу. Виконання спроектованих дій. У навчанні реалізація відбувається під час безпосередньої взаємодії викладача та учнів. Порівняння отриманих результатів з метою. На цьому етапі контроль діяльність може і завершитися в разі повної ідентифікації попереднього образу бажаного результату діяльності і отриманого реального результату. корекція Якщо між метою та результатом виникає розбіжність, то позбавитися неї суб’єкт може шляхом залучення додаткових засобів, виконання додаткових дій. В дидактиці такий зв’язок між викладачем та учнем зветься зворотним. Він забезпечує викладачеві інформацію про рівень засвоєння учнем навальної інформації. Вибір та застосування додаткових технологій навчання (контролю).
Продукт (результат) діяльності підсумок діяльності, закладений у меті різниця між продуктом і результатом Продукт і результат тотожні одне одному Продукт діяльності – те, що отримується суб’єктом в результаті реалізації дій над предметом діяльності; продукт діяльності має матеріальну форму, на відміну від результату діяльності. Результат діяльності (дії) – це новотвір в структурі знань, умінь, навичок, поводженні й спрямованості особистості в системі її відносин, тобто деяке збільшення досвіду особистості, що вчиться ефект в педагогіці формування людини і фахівця завершується досвідним здобутком, констатувати наявність якого можна, як правило, шляхом спостереження за поведінкою, вчинками, процесом діяльності та перевірки продукту, що має матеріальну чи матеріалізовану форму (записи, проекти, поставлені досліди, зібрані прилади тощо); дозволяє сформулювати чітку, вичерпну мету навчального процесу і вибрати оптимальні зміст і технології навчання; дозволяє посилити мотиваційний компонент навчання за рахунок розробки та застосування різноманітних комплексів спеціальних вправ, завдань (здійснюватиметься варіювання численними предметами, засобами, продуктами навчальної діяльності).
Умови середовище, засоби, у яких і за допомогою яких здійснюються ті або інші дії Середовище навколишній простір, що оточує здійснювану діяльність, а точніше людину, яка здійснює діяльність Середовище може виражатися як у матеріальній формі в разі прояву дійсності у вигляді реальних предметів, так і ідеальну, наприклад, інформаційне оточення людини. Воно за своїми різноманітними характеристиками може суттєво прискорити чи загальмувати виконання конкретної діяльності.
Складові діяльності (педагогічної) як статичної системи Мотив Мета Суб’єкт Результат (продукт) Предмет (зміст освіти) Об’єкт Умови: засоби та середовище Спосіб Процес: дія 1, … n
Динамічна характеристика системи “педагогічна діяльність” за послідовністю етапів, що виконуються Мв 2 Мотив діяльності Мв! Мт2 Мета діяльності Мт1 Результат, продукт ПР С Суб’єкт діяльності Предмет діяльності Р С О П Об’єкт діяльності Умови діяльності У 2 У 1 Спосіб діяльності Процес діяльності Сп 2 Д 1
«Підхід» сукупність прийомів, способів (у впливі на кого -, що-небудь, у вивченні чого-небудь, у веденні справи)
Сутність діяльнісного підходу розгляд об'єкту дійсності у єдності змісту та структури діяльності людини
Способи застосування діяльнісного підходу в освіті: 1. Діяльнісний підхід до змісту освіти (навчання). 2. Діяльнісний підхід до організації навчання. 3. Діяльнісний підхід до здійснення навчання:
Макроструктура навчальної діяльності Макроструктуру навчальної діяльності становлять дії, операції, рухи. Частини дії. МД. Мотиваційний етап навчальної діяльності включає усвідомлення мети й значення її досягнення для учня. Він відповідає появі мотивів навчальної діяльності, тобто свідомого бажання брати участь у такій діяльності. Цьому сприяє усвідомлення мети й необхідності освоєння навчального матеріалу для майбутнього навчання, для професійної діяльності, інтерес до навчального матеріалу, до проблем, пов'язаним з ним. ООД. Орієнтовний етап спрямований на одержання інформації про майбутню діяльність. В орієнтовній частині навчальної діяльності відбувається вироблення програми дій, орієнтованих на досягнення кінцевого результату, усвідомлення навчального завдання. У структуру ООД входять відомості про такі її компоненти, як: ü об'єкт перетворення (або предмет діяльності) - вихідний матеріал діяльності, наприклад, - умова завдання, заготівлі, матеріали; ü засоби діяльності - те за допомогою чого виконується діяльність; вони можуть бути матеріальними (наприклад, інструменти, пристосування, установки, прилади), матеріалізованими (підручники, довідники й т. д. ) або психологічними (наявні знання й сформовані способи діяльності); ü технологія діяльності, тобто написання процесу діяльності, наприклад, вказівка способу її виконання, послідовності виконання окремих операцій і т. д. ; ü образ кінцевого продукту, тобто уявлення про результат навчальної діяльності: необхідних знаннях і рівні їхнього засвоєння, здатності виконувати дії, зразки виробів і т. д.
ВД. Виконавча частина містить у собі операції, у ході яких реалізується сформована раніше програма засвоєння змісту навчального процесу. На етапі виконавчих дій виділяють такі форми дії, як: дії в зовнішньому матеріальному або матеріалізованому виді, зовнішньомовні дії, дії в розумі, розумові дії. КД. Контрольно-коректувальна частина передбачає оцінювання, контроль і корекцію результатів навчання. Розрізняють рівні засвоєння (виконання) навчальних дій: ü репродуктивний (учень виконує й оцінює дії за зразком, здійснює вибір типових способів дії методом проб і помилок у трохи зміненій ситуації); ü репродуктивно-пошуковий /частково-пошуковий/ (виконання типових вправ без докладної інструкції, пошук раціональних варіантів із запропонованих, самостійні висновки, обґрунтування своїх дій, знаходження й аналіз помилок, збір і підготовка матеріалів для експерименту, доповіді, приведення своїх прикладів, підготовка й проведення досвідів і т. д. ; додатково використаються такі види розумової діяльності, як гіпотеза, уявний експеримент); ü пошуковий /продуктивний, евристичний/ (учень самостійно здійснює пошук інформації, формулює завдання діяльності по кінцевій меті, ставить завдання на основі співвіднесення умов у новій ситуації, розчленовує завдання на частки, шукає нові, нестандартні способи рішення, виконує вправи із самостійним знаходженням алгоритму, самостійно висуває й перевіряє гіпотези, робить висновки й узагальнення та ін. ; учень використає додатково такі розумові дії, як моделювання, експеримент, бере участь у дискусіях, виконує функції планування).
Внутрішня структура навчальної діяльності Структурні елементи діяльності Зміст структурних елементів навчальної діяльності Суб’єкт Той, хто вчиться (учень, студент і т. д. ) Мотив Прагнення якісного засвоєння навчального матеріалу з дисципліни чи в межах всієї підготовки Мета Вибір оптимальних способів здійснення навчальної діяльності, які забезпечать швидке та високоякісне засвоєння й відпрацювання навчального матеріалу Предмет Інформація, яку слід засвоїти учню; завдання організаційного та навчального характеру, які необхідно вирішити учню (студенту) Засоби Матеріальні, матеріалізовані об’єкти дійсності, знання та уміння. Процес Перелік взаємопов’язаних дій, спрямованих на раціональне планування власного часу і засвоєння, відпрацювання навчального матеріалу Продукт Результат Середовище Спосіб Плани здійснення навчальної діяльності та навчальні записи Надбаний досвід зі здійснення навчальної діяльності Аудиторний, бібліотекарський фонд, домашні умови та ін. Полягає у застосуванні відомих алгоритмів діяльності стосовно конкретних умов
Суб'єктом навчальної діяльності є сам учень, особистість якого характеризується психологічною характеристикою, психологічною установкою, соціодемографічною характеристикою навченістю. До основних психологічних характеристик учнів відносяться тип нервової системи, особливості пам'яті й мислення. Приклади запам'ятовування музичних і художніх творів, побачених картин, підлеглих і т. д. Довгострокова пам'ять служить для збереження протягом тривалого часу засвоєних людиною знань, навичок практичної діяльності, мотиваційних установок, принципів вибору вхідної інформації, правил декодування. Її зміст не залишається незмінним, а перетвориться за рахунок сигналів, що надходять із короткочасної пам'яті, і під впливом процесів систематизації, перебудови зв'язків, що постійно відбуваються в ній. Пам'ять – здатність особистості сприймати, засвоювати, структурувати і зберігати інформацію, а також використовувати її в різних ситуаціях для рішення практичних завдань. Короткочасна пам'ять служить для нетривалого зберігання інформації протягом декількох секунд або хвилин. Сенсорна (миттєва) пам'ять служить для прийому й зберігання інформації, що надходить на сенсорний вхід людини протягом часток секунди (0, 05 – 1 с). У цей період здійснюється первинна переробка інформації, її відбір (фільтрація), сканування (зчитування), після чого частина відібраної інформації надходить для подальшої переробки в короткочасну (оперативну) пам'ять і потім - у довгострокову. Оперативна пам'ять служить для уведення й витягу інформації з довгострокової пам'яті. У ній інформація може зберігатися до 10 секунд.
При проходженні певного часу інтенсивність забування збільшується й через певний час обсяг один раз пред'явленої інформації знижується до нуля. Наприклад, через три дні після теоретичного заняття збереженість знань, отриманих на уроці, складе 40%, через п'ять днів - 33%, а через два тижні - 12%. Чотириразове його повторення в різних формах приводить до перекладу в довгострокову пам'ять близько 60 -70% обсягу первісної інформації. У педагогіці навчальна тема вважається засвоєною, якщо в пам'яті учня залишилося більше 70% нової навчальної інформації. Але не слід забувати, що звертання до навчального матеріалу повинні стимулювати мислення. Тому та сама форма пред'явлення навчального матеріалу знижує інтерес до інформації й погіршує запам'ятовування. Варто забезпечити комбінований вплив візуальної й аудіоінформації за рахунок вибору як основних методів навчання - словесних і наочних.
Способи пристосування до невеликої швидкості перекладу інформації в довгострокову пам'ять: шляхом повторного викладу навчального матеріалу; шляхом постійного варіювання навчального матеріалу в різних формах при повторенні (матеріал повинен викладатися з різним акцентом, з різними прикладами, за допомогою різних дидактичних і технічних засобів); проведенням дискусії й ділових ігор, що збільшує час переробки інформації; виключенням непотрібної «марної» інформації з мовлення викладача, структурування й відбору найбільш ємної інформації, виключення факторів, що заважають (зайвих міркувань, непотрібних засобів в аудиторії). уведенням безлічі завдань, пов'язаних з рішенням пропонованих проблем.
Типи темпераментів Холерик Сангвінік Флегматик Меланхолік Швидко збуджується, гаряча, енергійна людина. Її реакція миттєва, блискавична, нерідко перевищує необхідну дію, може швидко перемикатися від одного виду діяльності на інший, швидко включатися в роботу після відпочинку. Доцільно вести заняття у швидкому темпі, оперувати великими блоками інформації, перемикатися з одного виду роботи на іншій. У процесі навчання особистостей такого типу варто йти від стресів, від різких пояснень, протиставлень себе аудиторії. Рухлива, життєрадісна, жива, захоплива людина, що має чітку й раціональну реакцію, здатна активно працювати Для такого типу темпераменту прийнятні будьякі форми й методи організації навчального процесу. Людина зі слабкою активністю, терпляча, холоднокровна. Процес порушення ослаблений, процес гальмування посилений, реакції вповільнені, швидкість такої людини дратує. Дані студенти адаптуються до обстановки сутужніше всього. Для їхньої адаптації в новому курсі потрібні спеціальні міри: роз'яснення цілей і завдань, опис графіка вивчення курсу, теми. Але при цьому даний тип темпераменту сприяє обґрунтованості засвоєння. При правильній організації навчального процесу меланхолік і флегматик можуть ґрунтовно й на тривалий строк засвоїти навчальний матеріал. Людина, схильна до пригнобленого стану, похмурих думок. У неї процеси гальмування й порушення знижені, вона губиться в складних ситуаціях, неохоче приймає відповідальні рішення, швидко утомлюється. Для меланхоліків необхідні розміряний ритм і організація навчального процесу, упорядкування системи їх організації. При цьому доцільно використати традиційні методи й форми навчання, ведення матеріалу неквапливе, ґрунтовне. При цьому можна враховувати, що один раз засвоєний матеріал буде пам'ятатися довго.
Основні рекомендації в роботі із групами, у яких переважають певні типи темпераменту: при організації роботи в групах варто враховувати характер взаємодії різних темпераментів (сангвінік найкраще уживається з холериком, флегматик з меланхоліком, флегматик не уживається з холериком); заняття у швидкому темпі й з відповідною зміною видів діяльності варто вести з холериками й сангвініками, але це неприйнятно з меланхоліками й флегматиками; при роботі із флегматиками й меланхоліками варто подавати навчальний матеріал неквапливо, ґрунтовно.
Основні характеристики всіх видів мислення Типи мислення Теоретичне: понятійне мислення Характеристика Особливості й умови застосування Таке мислення, користуючись яким людина Дане мислення найбільше характерно в процесі рішення завдання звертається до для дослідників, теоретиків, інженерів. понять, виконує дії в розумі, безпосередньо не маючи справи з досвідом, одержуваним за допомогою органів почуттів. При цьому типі мислення матеріалом, що використовує людина для рішення завдання, є не поняття, судження або умовиводи, а образи. Вони або безпосередньо витягаються із пам'яті, або творчо відтворюються уявою. Звичайно переважає в працівників літератури, мистецтва, взагалі людей творчої праці, що мають справу з образами. Практичне: наочнообразне мислення Відмінна риса полягає в тому, що розумовий процес при даному типі мислення безпосередньо пов'язаний зі сприйняттям мислячою людиною навколишньої дійсності й без нього відбуватися не може. Цей вид мислення найбільше повно й розгорнуто представлений у людей, які спостерігають за практичною роботою. Практичне: наочнодіюче мислення Його особливість полягає в тому, що сам процес мислення являє собою практичну перетворювальну діяльність, здійснювану людиною з реальними предметами. Вид мислення широко представлений у людей, зайнятих реальною виробничою працею, результатом якого є створення якого-небудь конкретного матеріального продукту. Теоретичне: образне мислення
Психологічна установка особистості включає професійну спрямованість і схильність до певної професії, а також мотивацію навчальної діяльності, відношення до навчання й навчальних дисциплін. Соціодемографічна характеристика враховує місце й умови проживання, стать, вік, фінансово-економічні умови. Навченість - це сприйнятливість учнів до засвоєння нових знань і нових способів навчальної діяльності, а також готовність до переходу на нові рівні розумового розвитку. Основні параметри, що характеризують навченість: швидкість засвоює або переучується швидко або повільно, легко або важко старанність учиться сумлінно або халатно, ґрунтовно або поверхово мотивація учиться охоче або неохоче, добровільно або по обов'язку, за власним спонуканням або під тиском, старанно, ретельно або недбайливо, ліниво регуляція дії учиться самостійно або не самостійно, планомірно, цілеспрямовано або безцільно, безсистемно, наполегливо, постійно або періодично, хитливо когнітивна організація учиться усвідомлено, з розумінням або механічно, раціонально, ощадливо або нераціонально, неефективно
Мотивація: прагнення якісного засвоєння навчального матеріалу з дисципліни чи в межах всієї підготовки. Виділяються три групи мотивів у ситуації навчання, які відрізняються тим. що лежить в основі мотивації (спонукання або потреба): мотиви, що спонукують безпосередньо мотиви, що спонукують перспективно мотиви, що спонукують пізнавально виникають у студентів за рахунок педагогічної майстерності викладача й формують інтерес до даного предмета, зацікавлюють їх у вивченні матеріалу формуються, якщо викладач пояснює студентам, що пізнавальна діяльність є засобом досягнення мети, яка перебуває поза цією діяльністю; наприклад, він затверджує, що не освоївши дану тему, студент не зможе одержати залік, що дана тема дуже важлива для виконання дипломної роботи або майбутньої професійної діяльності мотиви безкорисливого пошуку знань та істини; інтерес до навчання виникає у зв'язку з пошуком рішення проблем і проблемних завдань, що спонукує учня до розвитку своїх здатностей і можливостей вирішувати такі проблеми
Зовнішня навчальна мотивація орієнтована на нагороду або покарання (це - інформування учнів про ступінь успішності їхньої навчальної діяльності, розробка системи заохочення й осудження), внутрішня орієнтація учнів на процес та результат навчальної діяльності. Способи формування внутрішньої мотивації: оцінка рівня підготовки учнів по заданій темі й приведення у відповідність із цим ступеня складності надаваного матеріалу; це забезпечить у них «переживання успіху» надання учням вільного вибору завдань і виду діяльності, що забезпечить індивідуалізацію навчальної діяльності й приведе до появи інтересу залучення уваги пред'явленні навчального матеріалу, шляхом нестандартності й новизни, використання різних технічних засобів
Мета навчальної діяльності: вибір оптимальних способів здійснення навчальної діяльності, які забезпечать швидке та високоякісне засвоєння й відпрацювання навчального матеріалу. Цілі навчання Цілі учіння задаються учням ззовні визначаються індивідуальними потребами і мотивами, що сформувалися в попередньому досвіді учня Цілі навчання і цілі учіння можуть збігатися лише в ідеальному випадку, коли допускається абсолютне відтворення суспільних потреб і цінностей системи в структурі індивідуальних потреб учнів
Характеристики цілей ясність Ясність мети визначається характером уявлення про остаточний результат діяльності, про об'єктивні й суб'єктивні умови її реалізації, про реальність або нереальність її досягнення. Ясність мети багато в чому визначається тим, чи є вона зовнішньою або внутрішньою для суб'єкта діяльності. Оскільки ціль направляє, регулює діяльність у якості безпосереднього її мотиву, навчальна мета повинна бути ясною не тільки педагогові, але й обґрунтованою, доведеною до свідомості учнів. Це свідчить про надзвичайну важливість не тільки процесу розробки мети (цілеутворення), але й процесу її з'ясування учнями (цілепокладання). ієрархічність Припускає виділення в діяльності головної (стратегічної) мети й підлеглих їй тактичних і оперативних (робочих) цілей. Ієрархічність мети обумовлена структурою дидактичної системи й може бути обґрунтована декомпозицією останньої за обсягом. Вона припускає виділення систем різних рівнів: системи спеціальності або професії, підлеглих їй систем специализації, кожна з яких складається із циклів навчальних дисциплін, що включають окремі розділи й теми, у структурі яких можуть бути виділені окремі заняття й фрагменти. діагностичність Вимірюваність цілей характеризується можливістю представити результат діяльності у вигляді її характеристик (якісних і кількісних).
Об'єктом є зміст навчання, тобто досвід, накопичений людством у певній області знання, і способи діяльності. Предмет: завдання організаційного та навчального характеру, які необхідно вирішити учню (студенту). Виділяють наступні види знань: терміни й поняття; факти; закони науки; теорії. Прийнята структура знань дозволяє віднести їх до одного із двох класів: • знання про систему відомостей, накопичених людством; • знання про досвід здійснення способів діяльності, досвід застосування знань першої групи на практиці. Формою засвоєння умовиводи, теорії. знань є поняття, судження,
Рівні сформованості знань: ознайомчо-орієнтовний (знання забезпечують орієнтовні уявлення про поняття, які вивчаються, учні здатні повторювати формулювання визначень, законів, положень, знають, як виконувати типові дії без зміни ситуації) поняттєво-аналітичний (учні мають чітке уявлення про досліджувані об'єкти, здатні здійснювати значеннєве виділення, пояснювати, проводити аналіз, переносити раніше засвоєні знання в типові ситуації) продуктивно-синтетичний (учні мають глибокі поняття про досліджувані об'єкти, здатні здійснювати синтез, генерувати нові подання, переносити раніше засвоєні знання в нові, нетипові, нестандартні ситуації)
Перелік навчальних дій Напрямок дій Група дій Пояснення 1 2 3 навчальні дії, які спрямованіна засвоєння змісту навчального матеріалу дії з’ясування змісту навчального матеріалу читання і декодування вихідного змісту тексту; переробка і власно з’ясування змісту тексту: виділення тематичного складу тексту на різних рівнях, відновлення тематичної структури тексту, виділення основних положень, віднесення тем тексту до логічних видів змісту; конспектування виділеного і з’ясованого змісту: фіксація систематизованої тематичної структури тексту, плану розподілу змісту в тексті, описове тезисне викладення основних положень тексту дії самостійного виведення змісту конкретного матеріалу із загальних положень дії самостійної побудови конкретних і загальних знань ознайомлення із умовою задачі, визначення типу задачі, аналіз конкретного невідомого і даного у задачі, висунення гіпотез і їх реалізація, уточнення і розробка знайдених знань і принципів
1 2 3 дії відпрацювання і засвоєння навчального матеріалу безпосереднє довільне відпрацювання шляхом повторного сприйняття матеріалу чи використання відпрацьованого матеріалу у вправах; безпосереднє мимовільне відпрацювання паралельно із засвоєнням матеріалу; опосередковане довільне відпрацювання матеріалу за допомогою заходів кодування змісту штучними знаками, схематизацією, графічним та образними поданням змісту; опосередковане мимовільне оволодіння матеріалом за допомогою вже автоматизованих заходів; комплексне безпосереднє та опосередковане оволодіння матеріалом одночасно з його з’ясуванням у діях систематизації, класифікації, групування при ї отриманні чи самостійній побудові регулятивні навчальні дії, які спрямовані на організацію всієї системи навчальної діяльності дії організації часу життя в період навчання смислове планування, поточний контроль порядку вирішуваних задач, імовірнісне прогнозування, виконавчий контроль порядку, швидкості, числа задач дії контролю у складі навчальної діяльності контроль з’ясування змісту навчального матеріалу, контроль безпосереднього довільного відпрацювання матеріалу, контроль опосередкованого довільного відпрацювання матеріалу
Продукт: плани здійснення навчальної діяльності та навчальні записи (конспекти, реферати, рецензії, анотації, рисунки, тези та ін. ). Результат: надбаний досвід зі здійснення навчальної діяльності (знання, уміння, навички з організації та здійснення навчальної діяльності). Класифікація навчальних умінь (за Н. В. Кузьміною) Група умінь гностичні уміння Навчальні уміння – виділяти головне в тексті, повідомленні викладача, використовувати згорнуті записи; – виділяти зв’язки між явищами, що розглядаються, зображувати їх в схемах, рисунках, таблицях, графічних символах; – користуватися бібліографічними довідниками, довідниковою літературою; – застосовувати під час вивчення матеріалу додаткові джерела (спеціальну літературу, документи, спостереження); – користуватися прийомами швидко читання; – формулювати гіпотези, намічати шляхи їх перевірки; – здійснювати аналіз, синтез, узагальнення, переніс центральних у тексті, що вивчається;
проектуваль ні уміння – формулювати цілі свого перебування в інституті та робити самозвіт у вимогах професійної діяльності до його випускників; – формулювати цілі самостійної роботи над різними циклами навчальних дисциплін; – формулювати, до яких результатів і за допомогою яких методів самоосвіти можна до них прийти; – формулювати, до яких результатів і за допомогою яких методів самоосвіти можна прийти до закінчення семестру і навчального року, у найближчі місяці; – формулювати задачі, темп та ритм роботи у найближчий час; конструктив ні уміння – конспектувати коротко, стисло, своїми словами та з елементами цитування; – складати план наступного повідомлення на семінарі, план відповідей в умовах поточного контролю; – складати тези свого повідомлення; – складати доповідь з елементами цитування, анотування, рецензування; – обґрунтовувати правильність вибраної логіки і системи викладення; – самостійно складати схеми, таблиці, креслення, рисунки, аргументувати їх побудову і логіку застосування у повідомленні; – робити висновки та узагальнення на основі чужого та власного викладення;
умінняформулювати питання до викладача чи тексту, що комунікат вивчається; активно сприймати усні повідомлення як своїх товаришів, так і викладачів, аналізувати та оцінювати їх; самому приймати активну ивні участь в роботі семінару, формулювати в усній розповіді своє повідомлення; розповідати своїм знайомим, товаришам про засвоєне, пізнане; будувати логічно завершені повідомлення зі вступом до нього, завершенням та висновками; виказувати власне відношення до фактів та подій, формулювати свої оціночні судження та їх аргументувати; у повідомленні обґрунтовано застосовувати наочні посібники; організатор – організовувати свій час, контролювати пусті витрати часу та ські уміння запобігати їх; – організовувати свою діяльність: робоче місце, необхідні засоби діяльності, стежити за темпом включення у самостійну роботу; – організовувати свою поведінку: контролювати дії, рухи, міміку, емоції; – обмежувати контакти з іншими людьми для досягнення необхідних цілей; – організовувати власну суспільну діяльність, набуваючи в процесі усі знання, уміння, навички, необхідні для майбутньої професійної діяльності; – організовувати власну науково-дослідну роботу, набуваючи в процесі неї якості, необхідні для майбутньої професійної діяльності; – організовувати накопичену у ВНЗ інформацію таким чином, щоб по
Всі елементи професійної діяльності робітників виробничої сфери зберігають свої назви та взаємозв’язки. Дещо іншим стає їхній зміст. Тобто залежно від освітнього та освітньокваліфікаційного рівнів фахівців встановлюються види виконуваної ними професійної діяльності. Якщо це: – кваліфікований робітник, то мова йтиме про технологічну та елементи організаційної діяльності; – молодший спеціаліст, – то про технологічну, організаційну та елементи проектно-конструкторської діяльності; – бакалавр, – то про з наведених видів діяльності – переважно проектно-конструкторську діяльність; – спеціаліст, – то з наведених видів діяльності про технологічну, організаційну, проектно-конструкторську та елементи науково-дослідної діяльності; – магістр – то переважно про науково-дослідну діяльність.
Зміст структурних елементів професійної діяльності фахівця виробничої сфери Структурні елементи Зміст елементів професійної діяльності Подробиці 1 2 3 Суб’єкт Майбутній робітник виробництва (кваліфікований робітник, молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр), особистість якого визначається: – психологічною характеристикою, – психологічною установкою, соціодемографічною характеристикою, – навченістю. Психологічні характеристики: – всі типи нервової системи; – пам'ять переважно: за мнемічною спрямованістю довільна (не стільки завчити матеріал, скільки використати вже на практиці свідомо чи несвідомо здобуті знання, уміння, навички), за предметно-семантичним змістом об'єктів, що запам'ятовуються - образна (запам'ятовування й збереження об'єктів у формі уявлень: зорових, слухових, нюхових, тактильних і т. д. ), словесно-логічна (запам'ятовування й відтворення результатів розумової діяльності: понять, суджень, наукових формулювань, математичних виражень і т. д. ), емоційна (співвіднесення явищ зі своїми вимогами, інтересами, переконаннями), рухова (збереження й відтворення рухів, моторних навичок); за модальністю: зорова, слухова, тактильна, нюхова й т. д. ; за часом: короткочасна, довгострокова; за динамічними аспектами – постійна, оперативна; – мислення залежно від посади і виконуваних обов’язків: словесно-логічне (використання понять, логічних конструкцій); наочно-образне (уявлення ситуацій і змін у них); наочно-діюче (рішення завдання здійснюється шляхом реального, фізичного перетворення ситуації, випробування властивостей об'єктів).
1 2 3 Психологічна установка особистості включає професійну спрямованість і схильність до певної професії, а також мотивацію. Соціодемографічна характеристика враховує місце й умови проживання, стать, вік, фінансово-економічні умови. Навченість – проявлятиметься в ракурсі підвищення кваліфікації. Мотив Прагнення якісного та своєчасного виконання професійних обов’язків. Мотиви: – матеріальні (спонукують людину до діяльності, спрямованої на створення предметів домашнього побуту, різних речей і інструментів, безпосередньо у вигляді продуктів, що обслуговують природні потреби); – соціальні (породжують різні види діяльності, спрямовані на те, щоб зайняти певне місце в суспільстві, одержати визнання й повагу з боку оточуючих людей), . – духовні (лежать в основі тих видів діяльності, які пов'язані із самовдосконаленням людини) Мотивація: – зовнішня та внутрішня мотивація; – диспозиційна мотивація (може бути пояснена внутрішніми причинами; у якості вихідного й кінцевого пунктів пояснення виступають психологічні властивості суб'єкта поводження) та ситуаційна мотивація (може бути пояснена зовнішніми причинами; у якості вихідного й кінцевого пунктів пояснення виступають зовнішні умови й обставини його діяльності) – процесуальна мотивація (суб'єкта спонукує сам процес діяльності) та результативна мотивація (суб'єкта спонукує результат діяльності)
Мета Вибір оптимальних способів здійснення професійної діяльності, які забезпечать швидке та високоякісне отримання необхідного продукту. За сферою задоволення потреб цілі будуть переважати від: – когнітивної галузі (цілі містять інтелектуальні результати, як наприклад, специфічні факти, поняття, методи та ін. ); – психомоторної галузі (цілі стосуються розвитку моторних здібностей; тут йде мова переважно про навички, які регулюють рух тіла); - афективна. За ступенем компетентності фахівця та потребою виробництва переважатимуть цілі рівнів 2 -4: – рівень репродуктивної діяльності, – рівень суб’єктивної продуктивної діяльності, – рівень об’єктивної продуктивної діяльності. Предмет Елемент дійсності чи ідеальне утворення, яке підлягає пізнанню чи перетворенню в процесі професійної діяльності. Матеріальні предмети діяльності: обладнання, заготівлі, пристрої, устаткування – все те, що потребує монтажних, ремонтних, експлуатаційних, контрольних та ін. дій. Матеріалізовані предмети діяльності: креслення, записи та ін. Ідеальні предмети діяльності: теорії, рівняння, підходи тощо. Засоби Досвід людини, а також предмети навколишньої дійсності, що виконують допоміжну функцію при досягненні поставленої мети. У професійній діяльності використовують: – матеріальні засоби (устаткування, прилади, установки, інструменти й т. д. ), – матеріалізовані (креслення, записи та ін. ), – ідеальні (знання, уміння, навички). Процес Перелік взаємопов’язаних дій, спрямованих на ефективне виконання професійної діяльності і отримання бажаного продукту. Кваліфікований робітник (переважає технологічна діяльність): Підготовчий етап: огляд і доведення до необхідного стану робочого місця, одержання завдання і його аналіз, доставка необхідних комплектуючих, інструментів і їхня підготовка до роботи.
1 2 3 Виконавчий етап: огляд, з'єднання деталей, слюсарна обробка, заміна елементів, що вийшли з ладу, регулювання параметрів. Контрольний етап: огляд, встановлення значення параметрів устаткування, доведення їх до номінальних, підключення устаткування. … Магістр (переважає науково-дослідна діяльність): 1. Виявлення проблеми, яка існує у конкретній галузі господарчої діяльності країни. 2. Обґрунтування актуальності дослідження. 3. Формулювання теми науково-дослідної роботи, визначення об’єкту і предмету дослідження. 4. Постановка мети, формулювання гіпотези, визначення завдань. 5. Вибір методів вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези. 6. Здійснення наукового пошуку, який містить проведення теоретичних та експериментальних досліджень: – усестороннє вивчення об’єкту, що досліджується; – розробка теорії наукового обґрунтування методики дослідження;
1 2 3 –вибір відповідної бази для проведення експерименту; –проведення експерименту, який підтверджує розроблені положення; –обробка результатів дослідження; –формулювання висновків про необхідність подальшого дослідження; –формулювання нових наукових положень; –оформлення наукового звіту; –рецензування та обговорення звіту. 7. Впровадження результатів дослідження у виробництво. Продукт (результат) Пізнаний чи трансформований предмет діяльності. Матеріальний продукт: устаткування, прилади, установки, інструменти й т. д. Матеріалізований продукт: креслення, записи та ін. Ідеальний продукт: знання, уміння, навички Середовище Оточуюча дійсність Виробництво: вузол, дільниця, цех, відділ, лабораторія та ін. Комбінація операцій професійної діяльності. Спосіб
Структура педагогічної діяльності Структурні елементи діяльності Зміст структурних елементів навчальної діяльності 1 2 Суб’єкт Педагог (науково-педагогічний працівник) Об’єкт Учень (вихідні характеристики особистості) Мотив Прагнення якісної організації та здійснення навчально-виховного процесу в загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих начальних закладах. Мета Створення умов для становлення та проявлення індивідуальності людини, її неповторного внутрішнього світу, унікального стилю її життєдіяльності; формування у майбутнього фахівця умінь самостійно отримувати та застосовувати способи виконання професійної діяльності Предмет Зміст навчання (виховання) Засоби Матеріальні, матеріалізовані об’єкти дійсності, знання та уміння. Процес Аналіз соціального замовлення та вихідних умов здійснення професійної педагогічної діяльності. Підготовка інформаційних матеріалів. Вибір та розробка технологій навчання (виховання). Реалізація дидактичного (виховного) проекту. Контроль результатів діяльності. Корегування результатів діяльності. Результат (продукт) Середовище Спосіб Проект навчання (виховання). Учень (змінені характеристики особистості) Аудиторний, бібліотекарський фонд та ін. Полягає у застосуванні відомих алгоритмів діяльності стосовно конкретних умов
Суб’єкт педагогічної діяльності: робітник сфери освіти, в обов’язки якого входить організація та здійснення навчально-виховного процесу у певному виховному чи навчальному закладі. Суб’єкт інженерно-педагогічної діяльності: викладач професійно орієнтованих чи спеціальних дисциплін в технічних навчальних закладах: професійно-технічних навчальних закладах, вищих технічних навчальних закладах першого-четвертого рівнів акредитації. О. М. Леонтьєв: «Структура личности представляет собой относительно устойчивую конфигурацию главных, внутри себя иерархизированных, мотивационных линий» .
К. К. Платонов: Динамічна функціональна структура особистості: Краткое название Подструктуры подструктур Соотношение социального и биологического Основные связи с Отражением Сознанием Потребн остью Уровень анализа Виды форми ровани я Активностью Направлен ность личности Убеждения, мировоззрени е, идеалы, стремления, интересы, желания Биологического почти нет Отношение к отражаемому на основе опыта В основном от сознания будущего Через отражен ие социаль ной нужды Через убеждения Социальнопсихологич еский Воспит ание Опыт Привычки, умения, навыки, знания Значительно больше социального Динамика форм отражения Необходимо сть осознания прошлого Через привыч ки Через волевые навыки Психологопедагогичес кий Обучен ие Особеннос ти психическ их процессов Воля, чувства, восприятие, мышление, ощущения, эмоции, память Чаще больше социального Формы психического отражения Достаточно осознания настоящего Через личност ную нужду Через волю и эмоции Индивидуа льнопсихологич еский Упражн ение Тиопсихич еские свойства Темперамент, половые, возрастные свойства Социального почти нет Механизмы психического отражения Только стиль осознания Через биологи ческую нужду Через силу и подвижность нервных процессов Психофизи ологически й, Нейропсихо логический Тренир овка «На перечисленные компоненты происходит наложение подструктуры способностей и характера»
Ледньов В. С. Зміст освіти Основные стороны личности Качества личности, инвариантные предметной специфике деятельности (воспитанность в узком смысле) Компоненты основных сторон личности Направленность Познавательные качества Трудовые качества Коммуникативность Эстетические качества Опыт личнос ти Физические качества Знания Обученность в области видов деятельности, выполняемых всеми людьми, – общее образование Опыт деятельности, дифференцируемый по творческому признаку II Опыт личности, дифференцируемый по психологическому признаку Опыт предметной деятельности, дифференцируемый по степени общности ее видов I Репродуктивная деятельность Функциональные механизмы психики Умения и навыки Обученность в области специальных (профессиональных) видов деятельности – специальное образование Творческая деятельность Восприятие Мышление и речь Память Психомоторика Подсистема управления ( «я» ) III Типологические свойства личности Характер Темперамент Задатки и способности IV Динамика личности Деятельность Развитие Поэтапность развития, ведущие виды деятельности V Индивидуальные качества личности
Педагогічні здібності індивідуальні особливості людини, від яких залежить придбання нею знань, умінь, навичок, а також успішність виконання різних видів діяльності в основі визначення здібностей структура педагогічної діяльності сукупність якостей та умінь, які утворюють поняття педагогічної майстерності – конструктивні (здібності проектувати особистість учня, відбирати та композиційно будувати навчальновиховний матеріал стосовно вікових та індивідуальних особливостей учнів); – організаторські (здібності включати учнів в різні види діяльності та робити колектив інструментом впливу на кожну окрему особистість, робити особистість активною по відношенню до мети виховання); – комунікативні (здібності встановлювати правильні взаємовідношення з учнями та перебудовувати їх у відповідності до цілей та засобів); – гностичні (здібності досліджувати об’єкт, процес та результати власної діяльності та перебудовувати їх на основі цих знань). –педагогічна спостережливість (здатність по незамінних, на перший погляд, явищам та ознакам побачити тенденції розвитку учня, формування його знань, умінь та навичок, волі й характеру, зрозуміти по невловимим змінам в поведінці його стан, зародження в ньому нових потреб та інтересів, надбання нових навичок і звичок або втрату їх, його прогрес чи регрес та ін. ); –педагогічна уява (здатність проектувати майбутні знання учнів, передбачити можливі для них утруднення при сприйнятті навчального матеріалу, і відповідно запобігти цим труднощам вибором певних методів та прийомів викладення та ін. ); –вимогливість як риса характеру (здатність пред’являти суворі вимоги до учні на основі високої вимогливості до самого себе); –педагогічний такт (здатність встановлювати правильні взаємовідношення, відчуття міри в проявленні вимогливості, в формі висунення вимог, особлива чуйність, яка проявляється у всій системі різноманітних відносин з учнем, його батьками, в рішенні надтонких психологічних питань, які виникають в процесі педагогічної діяльності); розподілена увага (здатність поєднувати фронтальну роботу з індивідуальною); організаторські здібності (уміння педагога використовувати колектив як важливий інструмент у вихованні кожної окремої особистості, реалізуючи принцип паралельної дії в роботі з дітьми).
Здібності викладача Крутецький В. А. Група здібностей Характеристика здібностей 1 2 Дидактичні здібності передавати учням навчальний матеріал, роблячи його доступним для дітей, підносити їм матеріал або проблему ясно й зрозуміло, викликати інтерес до предмета, збуджувати в учнів активну самостійну думку. Академічні здібності до відповідної області наук (до математики, фізики, біології, літератури та ін. ) Перцептивні здібності проникати у внутрішній мир учня, вихованця, психологічна спостережливість, пов'язана з тонким розумінням особистості учня і його тимчасових психічних станів Мовні здібності ясно й чітко виражати свої думки й почуття за допомогою мовлення, а також міміки й пантоміміки. Мовлення здатного вчителя на уроці завжди звернене до учнів Організаторські це, по-перше, здібності організувати учнівський колектив, згуртувати його, надихнути на рішення важливих завдань і, по-друге, здібності правильно організувати свою власну роботу. Організація власної роботи припускає вміння правильно планувати й самому контролювати її.
1 2 Авторитарні здібності безпосереднього емоційно-вольового впливу на учнів і вміння на цій основі домагатися в них авторитету (хоча, звичайно, авторитет створюється не тільки на цій основі, а, наприклад, і на основі прекрасного знання предмета, чуйності й такту вчителя й т. д. ). Авторитарні здатності залежать від цілого комплексу особистісних якостей учителя, зокрема його вольових якостей (рішучості, витримки, наполегливості, вимогливості й т. д. ), а також від почуття відповідальності за навчання й виховання школярів, від переконаності вчителя в тому, що він правий, від уміння передати цю переконаність своїм вихованцям. Комунікативні здібності до спілкування з дітьми, уміння знайти правильний підхід до учнів, установити з ними доцільні, з педагогічної точки зору, взаємини, наявність педагогічного такту Педагогічна уява це спеціальна здібність, що виражається в передбаченні наслідків своїх дій, у виховному проектуванні особистості учнів, пов'язаному з уявленням про те, що з учня вийде в майбутньому, в умінні прогнозувати розвиток тих або інших якостей вихованця Здатність до розподілу уваги одночасно між декількома видами діяльності має особливе значення для роботи вчителя. Здатний, досвідчений учитель уважно стежить за змістом і формою викладу матеріалу, за розгортанням свій думки (або думки учня), у той же час тримає в поле уваги всіх учнів, чуйно реагує на ознаки стомлення, неуважності, нерозуміння, зауважує всі випадки порушення дисципліни й, нарешті, стежить за власним поводженням (позою, мімікою й пантомімікою, ходою)
Під якостями визначають розуміються властивості, достоїнство Н. С. Мойсеюк виділяє такі групи ознаки, які людини. якостей: - домінантні (якості, відсутність кожної з яких унеможливлює ефективне здійснення педагогічної діяльності); - периферійні (якості, які не здійснюють вирішального впливу на ефективність педагогічної праці, проте сприяють її успішності); - негативні (якості, що призводять до зниження ефективності педагогічної діяльності); - професійно недопустимі (ті, що ведуть до професійної непридатності вчителя).
1 Домінантні якості: 1. Гуманність - любов до дітей, вміння поважати їхню людську гідність, потреба і здатність надавати кваліфіковану педагогічну допомогу в їхньому особистісному розвитку. 2. Громадянська відповідальність, соціальна активність. 3. Справжня інтелігентність - високий рівень розвитку інтелекту, освіченість у галузі предмета викладання, ерудиція, висока культура поведінки. 4. Правдивість, справедливість, порядність, чесність, гідність, працьовитість, самовідданість. 5. Інноваційний стиль науково-педагогічного мислення, готовність до створення нових цінностей і прийняття творчих рішень. 6. Любов до предмета, який викладається, потреба в знаннях, у систематичній самоосвіті. 7. Здатність до міжособового спілкування, ведення діалогу, переговорів; наявність педагогічного такту, що визначає стиль поведінки учителя, спричиняє упевненість учнів у доброзичливості вчителя, його чуйності, доброті, толерантності 3 2 4 Периферійні якості: 1. Привітність. 2. Почуття гумору. 3. Артистизм. 4. Мудрість (наявність життєвого досвіду). 5. Зовнішня привабливість. Негативні якості: 1. Байдужість до вихованців. 2. Упередженість - виділення із середовища учнів "любимчиків" і "осоружних", прилюдне вираження симпатій і антипатій стосовно вихованців. 3. Зарозумілість - педагогічно недоцільне підкреслення власної вищості над учнем. 4. Мстивість - властивість особистості, яка проявляється у намаганні зводити особисті рахунки з учнем. 5. Неврівноваженість - невміння контролювати свої тимчасові психічні стани, настрій. 6. Байдужість до предмета, який викладається. 7. Розсіяність - забутливість, незібраність. Професійні протипоказання: 1. Наявність шкідливих звичок, соціально небезпечних для суспільства (алкоголізм, наркоманія тощо). 2. Моральна неохайність. 3. Рукоприкладство. 4. Грубість. 5. Некомпетентність у питаннях викладання і виховання. 6. Обмеженість світогляду. 7. Безпринципність. 8. Безвідповідальність.
Системи знань педагога Н. В. Кузьміна, М. В. Кухарєв –знання змісту діяльності (предмету); –знання правил здійснення діяльності (засобів, форм та методів педагогічного впливу); –знання психологічних особливостей оволодіння учнями змістом та методами навчальної діяльності (тією, що є предметом навчання – труд, спілкування, пізнання); –знання індивідуально-психологічних особливостей учнів; –знання переваг та недоліків власної діяльності та особливості.
Знання випускника інженерно-педагогічного навчального закладу Сфера Знання 1 2 спеціальн а інженерн а зміст праці в рамках тієї професії, по якій здійснюється підготовка учнів; кваліфікаційну характеристику випускника ПТЗО й професіограму фахівця, що містять вимоги до професійних знань, умінь і навичок, а також професійно важливих якостей його особистості; відповідну галузь народного господарства, для якої здійснюється підготовка робітників: нові галузеві технології, використовувану в ній техніку, устаткування й інструмент, а також наукові основи їхнього функціонування; основи економіки відповідної галузі народного господарства; правила безпечного виконання робіт у рамках специфіки галузі й конкретний робочої професії, а також правила пожежної безпеки, виробничої санітарії й гігієни; зміст загальтехнічних і спеціальних предметів, досліджуваних у процесі підготовки по певній робочій професії, а також зміст виробничого навчання; перспективи розвитку галузі й професії, по якій здійснюється підготовка; останні досягнення в області професійної діяльності по тій професії, по якій здійснюється підготовка; останні досягнення в галузі науки або наук, що лежать в основі предмета або предметів, що викладаються; навчання психологію навчання й особливості засвоєння професійних (технічних) знань, умінь і навичок: фізіологію й гігієну праці, фізіологічні основи професійного навчання; основи дидактики професійного навчання: принципи формування змісту професійного навчання, зміст професійного навчання на рівні навчального плану й навчальної програми конкретного предмета (предметів), принципи й правові норми організації процесу навчання, форми, методи й засоби професійного навчання; сучасні технології професійного навчання; методику професійного навчання: проведення теоретичних і практичних занять, занять виробничого навчання: зміст, методи, засоби й форми діагностики й контролю ЗУН учнів; методи підвищення якості знань і культури праці учнів;
1 2 виховання мети, завдання й способи здійснення виховної роботи з учнями; основи теорії й сучасні технології професійного виховання: принципи формування змісту професійного виховання, зміст професійного виховання в ПТЗО на всіх етапах навчання професії, принципи й правові норми організації процесу виховання, форми, методи й засоби професійного виховання; методи вивчення особистості учнів і способи фіксування його результатів; методи й методичні прийоми здійснення індивідуальної виховної роботи з учнями; методи й методичні прийоми організації й зімкнення учнівського колективу, формування й розвитку учнівського самоврядування; форми й методи роботи з батьками учнів; критерії й показники рівнів вихованості учнів, а також способи їхньої діагностики. В. А. Сластьонін стверджує, що педагогічна майстерність пов’язана з уміннями: – конструктивними (конструктивно-змістовні, конструктивнооперативні, конструктивно-матеріальні); – організаторськими; – комунікативними; – гностичними.
Групи педагогічних умінь (А. О. Реан, Н. В. Бордовська, С. І. Розум) № Перелік умінь 1 – побачити в педагогічній ситуації проблему й сформулювати її у вигляді педагогічних завдань, при постановці педагогічного завдання орієнтуватися на учня як на активного учасника навчально-виховного процесу; – вивчати й перетворювати педагогічну ситуацію; – конкретизувати педагогічні завдання, приймати оптимальне рішення будь-якої ситуації, що створилася, передбачати близькі й віддалені результати рішення подібних завдань; 2 – робота зі змістом навчального матеріалу; – здатність до педагогічного тлумачення інформації; – формування в школярів навчальних і соціальних умінь і навичок, здійснення міжпредметних зв'язків; – вивчення стану психічних функцій учнів, облік навчальних можливостей школярів, передбачення типових утруднень учнів; – уміння виходити з мотивації учнів при плануванні й організації навчально-виховного процесу; – уміння використовувати сполучення форм навчання й виховання, ураховувати витрату сил і часу учнів і вчителя; 3 – співвідносити утруднення учнів з недоліками у своїй роботі; – уміти створювати плани розвитку своєї педагогічної діяльності; 4 прийоми, що дозволяють поставити різноманітні комунікативні завдання, з яких самі головні — створення умов психологічної безпеки в спілкуванні й реалізація внутрішніх резервів партнера по спілкуванню; 5 прийоми, що сприяють досягненню високого рівня спілкування: – уміння зрозуміти позицію іншого в спілкуванні, виявити цікавість до його особистості, орієнтація на розвиток особистості учня; – здатність витлумачувати й читати його внутрішній стан по нюансах поводження, володіння засобами невербального спілкування (міміка, жести); – уміння встати на точку зору учня й створити атмосферу довіри в спілкуванні з іншою людиною (учень повинен відчувати себе унікальною повноцінною особистістю); – володіння прийомами риторики; – використання організуючих впливів у порівнянні з оцінюючими й особливо дисциплінуючими;
1 2 –перевага демократичного стилю в процесі викладання, уміння з гумором поставитися до окремих аспектів педагогічної ситуації; 6 – уміння втримувати стійку професійну позицію педагога, що розуміє значимість своєї професії, тобто реалізація й розвиток педагогічних здатностей; – уміння керувати своїм емоційним станом, надаючи йому конструктивний, а не руйнівний характер; – усвідомлення власних позитивних можливостей і можливостей учнів, що сприяє зміцненню своєї позитивної Я-концепції; 7 усвідомлення перспективи власного професійного розвитку, визначення індивідуального стилю, максимальне використання природних інтелектуальних даних; 8 – визначення характеристик знань, отриманих учнями в період навчального року; – уміння визначати стан діяльності, умінь і навичок, видів самоконтролю й самооцінки в навчальній діяльності на початку й наприкінці року; – уміння виявити окремі показники навченості; – уміння стимулювати готовність до самонавчання й безперервної освіти; 9 – оцінювання вчителем вихованості школярів; – уміння розпізнавати по поводженню учнів погодженість моральних норм і переконань школярів; – здатність учителя побачити особистість учня в цілому, взаємозв'язок його думок і вчинків, уміння створювати умови для стимуляції слаборозвинених рис особистості. 10 – здатність вчителя оцінити свою працю в цілому; педагогові необхідно переходити від оцінки окремих педагогічних умінь до оцінки свого професіоналізму, результативності своєї діяльності, від частки до цілого.
Предметом діяльності педагога є навчальна інформація (або інформація з виховної роботи). Вона знаходить своє втілення у таких дидактичних матеріалах, як план викладення теми, текст з теми та конспект. Розробка таких документів відбувається з використанням технічних текстів:
Характеристика технічних текстів Технічні тексти: за формою вираження думки – зовнішня письмова; : Технічні тексти за призначенням ÚПідручник ÚАльбом Навчальний посібник Ú за характером взаємодії учасників спілкування монологічна; за функціональним типом – міркування, оповідання, опис, оцінка; Практикум Ú Курси (тексти) лекцій Ú Конспект лекцій Ú Хрестоматія Ú Збірник наукових праць Ú за стилем – наукова, навчально-наукова; Словник Ú Роздавальний матеріал до лекції Ú Пам'ятка Ú Методичні рекомендації і вказівки Ú Інструкція Ú Монографія Ú Практичне керівництво Ú Довідник Ú
Алгоритм проектування дидактичних матеріалів ЗНАЙОМСТВО З ПИТАННЯМИ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ ОТОТОЖНЕННЯ ПИТАНЬ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ З ПЕВНИМ РОЗДІЛОМ НАУКИ, ДИСЦИПЛІНИ ВСТАНОВЛЕННЯ ВИДІВ НАВЧАЛЬНОЇ І НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ, ЩО МІСТЯТЬ ПИТАННЯ ПРОГРАМИ, ВІДБІР НЕОБХІДНИХ ДЖЕРЕЛ АНАЛІЗ ТЕХНІЧНИХ ТЕКСТІВ НА ПРЕДМЕТ ВІДПОВІДНОСТІ ЗМІСТУ І СПОСОБІВ ЙОГО ПОДАННЯ ТЕКСТОУТВОРЕННЯ: – ФУНКЦІЇ МОВИ; – СТИЛЬ; – ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ (СТУПІНЬ КОНКРЕТИЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНИХ ЕЛЕМЕНТІВ, ВРАХУВАННЯ ОБСЯГУ БАЗОВИХ ЗНАНЬ УЧНІВ ВИМОГАМ СПРИЙНЯТТЯ, РОЗУМІННЯ І ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ НОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ УЧНЯМИ ВІДБІР З УСІЄЇ МНОЖИНИ ВИБРАНИХ ДЖЕРЕЛ ТИХ ІЗ НИХ, ЩО МАКСИМАЛЬНО ВІДПОВІДАЮТЬ НЕОБХІДНИМ ВИМОГАМ ВИЯВЛЕННЯ ЗМІСТОВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ З ТЕМИ І ВСТАНОВЛЕННЯ ТИПІВ ЇХ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКІВ (ПОБУДОВА ЛОГІКО-СЕМАНТИЧНОЇ СТРУКТУРИ) Елементи логічної структури: поняття Способи співвіднесення понять: рівнозначність, перетинання, підрядність, протиставлення, протиріччя Елементи семантичної структури: поняття, явища, процеси, об’єкти Способи співвіднесення понять: ціле – частина, множина – елемент, клас – підклас, об’єкт – параметри, процес – властивість, явище – характеристика, причина – наслідок, суть – явище, закон – прояв, мета – засіб досягнення, умова – дія Вимога додержання правил поділу понять, істинності фактичних даних, вірогідності взаємозв’язків ФОРМУЛЮВАННЯ ЗАГОЛОВКІВ ЗМІСТОВНИХ ФРАГМЕНТІВ І ВИЗНАЧЕННЯ СТУПЕНЯ СТКАДНОСТІ ПЛАНУ Використання шаблонів планів, що існують для кожної з категорій однохарактерних тем Вимога супідрядності рубрик Умови, що враховуються при визначенні ступеню складності плану: – особливості сприйняття і розуміння учнями нової інформації; – рівень підготовки учнів ВИЗНАЧЕННЯ ПОСЛІДОВНОСТІ ВИКЛАДЕННЯ ПЛАНУ Умови, що враховуються: – особливості сприйняття, розуміння, запам’ятовування учнями нової інформації; – рівень сформованості базових знань; – вимоги до фахівця ПРОЕКТУВАННЯ ТЕКСТУ З ТЕМИ ШЛЯХОМ ВИБОРУ: – способу зв’язку найменування пункту і змістовних фрагментів, що ним позначені; – способу взаємозв’язку змістовних фрагментів, що відносяться до одного пункту; – способу розкриття змісту поняття; – способу побудови визначення поняття; – послідовності подання розповіді, міркування, опису, оцінки; – способу побудови доказу (спростування) ствердження; – кількості релевантної інформації; – способу побудови речень ПРОЕКТУВАННЯ КОНСПЕКТУ З ТЕМИ – поділ текстової інформації на основну і додаткову; вибір способів подання основної інформації; – визначення ключових положень основної інформації та способів їх подання
Дякую за увагу!
