МУЗИКА ЯК ВИД МИСТЕЦТВА Місце і роль

МУЗИКА ЯК ВИД МИСТЕЦТВА

Місце і роль музики в суспільстві Музичне мистецтво є дуже багатоманітним у своїх формах, що робить його класифікацію предметом мистецтвознавчих робіт. Існують різні способи класифікації музичного мистецтва. Типи музичного мистецтва: -музика фольклорного типу, що включає спектр явищ від архаїчного фольклору до його адаптацій на професійний лад; -музика розважального типу, що охоплює музичне мистецтво від середньовічних скоморохів та менестрелів до сучасної естради; -мистецтво канонічної імпровізації, що охоплює літургійні співи. -опус-музика (т. зв. академічна музика), одним з основних понять якої є «opus» — оригінальний музичний твір, зафіксований у нотному тексті. Музична діяльність людини підрозділяється на три основні різновиди: композиція, виконавство і сприйняття музики[3]. Їм відповідають три етапи існування музичного твору — його створення, відтворення і слухання. У письмових музичних культурах, зокрема європейській нового часу, композитор фіксує музичний твір за допомогою музичної нотації. Зафіксований музичний твір відтворюється виконавцем, при цьому його зміст і форма може дещо відрізнятися від первісного авторського задуму відповідно до естетичних ідеалів чи досвіду виконавця. Слухачі пропускають сприйнятий твір крізь призму своїх поглядів, смаків, життєвого і музичного досвіду, завдяки чому їх уявлення про музичний твір може різнитися як з авторським, так і з виконавським.

Насамперед потрібно сказати, що музика виконує визначені функції в побуті. Побут – це те, з чого починається наше життя. Це наша повсякденність. Зі зміною умов існування людини побутові функції музики варіюються, але не втра-чають своєї значущості. Головна функція музики в побуті – його естетизація, додання йому більш осмисленого, духовно збагаченого характеру, наповнення повсякденного життя людини красою. Різними можуть бути уявлення і поняття про красу – музичні смаки змінюються в часі, вони несхожі у різних народів, у різних людей. Але загальним залишається прагнення людей прикрасити побут музикою, наповнити своє існування яскравими переживаннями. Кант відносить до «витончених мистецтв» три види мистецтва: словесні, образотворчі і «мистецтво гри відчуттів» ; в основі усіх їх лежить гра тих чи інших духовних сил людини. Зокрема, до третього виду він відносить «музику і мистецтво фарб» , що викликають «задоволення від форми при естетичній оцінці» закладаючи тим самим теоретичний фундамент великому колу художніх явищ, що у ХХ ст. був позначений як формалізм. Вільну гру відчуттів, що доставляє задоволення, Кант поділяє на азартну гру, гру звуків і гру думки. Тільки останні два види він пов’язує з образотворчими мистецтвами, хоча у всіх трьох присутній «естетичний характер різного ступеня інтенсивності» . Цьому не суперечить і інша функція побутової музики – розважальна. «Якщо серйозне мистецтво покликане нести високу етичну місію, то мистецтво легке існує для відпочинку, задоволення, розваги» . Воно допомагає людині відвернутися від повсякденних трудових і побутових турбот, відновити свої духовні сили. Головний засіб, яким при цьому користується музика, – емоційний вплив, пробудження легких і приємних переживань. З впровадженням у побут радіо і телебачення, а пізніше – інтернету, межі музичних явищ, що можуть бути віднесені до сфери побуту, різко розширилися і виявилися розмитими. До сфери повсякденних музичних вражень були втягнуті найрізноманітніші музичні жанри. З іншого боку, музика, що звучить у побуті, набула функції специфічного подразника, що заповнює інформацією ледве не весь вільний час людини.

Музика нерідко стає тлом для інших занять, постійно займає свідомість. Особливо доцільно згадати про сучасне масове мистецтво, що виходить, звичайно, за рамки побуту, але все-таки тісно з ним пов’язане. Створена розгалужена мережа музичнорозважальної індустрії відіграє величезну роль у житті сучасного суспільства, у формуванні духовного світу лю-дини. Джаз, рок- і поп-музика, естрадні музичні жанри відіграють величезну роль у повсякденному житті, заповнюють і організують дозвілля лю-дей. Поряд зі справжніми духовними цінностями в цій сфері створюється і доноситься до слухача велика кількість більш ніж посередньої музичної продукції, що «об’єктивно стає упоперек шляху справді художнього розвитку мас, перешкоджає формуванню їхніх художніх смаків» . Більш того, дослідники нерідко відзначають руйнівний вплив масової музичної культури на психологічний і моральний стан людини. Це тим більш небезпечно, оскільки масові музичні жанри проникли у повсякденне життя людей, стали невід’ємним елементом побуту. До побутового музиціювання належить також використання музики в обрядах і різних суспільних заходах. У стародавності ритуальні дії були спрямовані на заклинання сил природи, виконували функції соціалізації молоді (обряди посвячення юнаків і дівчат, що досягли повноліття). «Імена їм даються не випадково, але визначаються відповідно до особливостей кожного, як це було в звичаї у стародавніх Римлян. Даються ці прізвиська вищою владою і часто супроводжуються покладанням вінків, відповідно до подвигу і майстерності під звуки музики. Вартові змінюються, як і у нас, через кожні три години. Коли заходило сонце, варта розводиться при звуках тімпана і музики» . Яскраві приклади народного обряду – весільний і поховальний ритуали, пов’язані з найважливішими подіями в житті людини. Музика завжди грала в цих обрядах дуже помітну роль, входячи в більш складний художньо-естетичний комплекс, у своєрідні театралізовані дійства, чим, власне кажучи, й були дані обряди. Руйнування споконвічних традицій, що мало місце в останні десятиліття в житті нашої країни, привело до втрати цих елементів суспільного життя, до спрощення, прозаїзації як весілля, так і поховального обряду

Надзвичайно спростилася роль музики в цих колись художньо багатих народних духовно-культурних заходах. Традиційно важливу роль відіграє музика у різного роду святах, пов’язаних з військовими перемогами, з пам’ятними датами національного календаря. Урочисті зустрічі переможців, народні урочистості, великі події політичного життя й у минулому, і в сучасну епоху здобувають, як правило, ритуальну форму, супроводжуються театралізованими виставами, в яких музика займає дуже помітне місце. Нарешті потрібно вказати на винятково важливу роль і надзвичайне багатство церковної музики, що складає дуже істотну частину релігійного культу. У відношенні церковної музики слід зазначити, що вона, по-перше, є однією з найдавніших форм музичного мистецтва взагалі і, по-друге, що зі здійсненням релігійного культу пов’язані найбільш ранні форми музичного професіоналізму Не тільки побут і масові суспільні заходи є сфе-рою застосування музичного мистецтва. Музика може виконувати велику роль і у виробничих процесах. Освячена століттями форма застосування музики в сфері виробництва – народні трудові пісні, що зустрічаються у фольклорі багатьох народів світу. Згадаймо ще одну сферу культури, в якій з давніх-давен застосовувалася музика – про медицину. Музика як психотерапевтичний засіб застосовується і у наш час. З цією метою використовується не тільки пасивне сприйняття музики, але й її активне виконання (групова «вокалотерапія» , хоровий спів, гра на музичних інструментах). Плідними є й інші способи застосування музики у терапевтичних цілях: малювання під музику, синтез музики, руху, драматичного і мовного вираження. Одним з найважливіших аспектів взаємозв’язку музики і суспільства є безпосередня взаємодія музики зі сферами суспільної свідомості: мораллю, релігією, наукою і філософією, з іншими видами художньої діяльності.