Можливості інвестування та кредитування інноваційної діяльності в України

Можливості інвестування та кредитування інноваційної діяльності в України

Інноваційна діяльність - це одна з економіко-правових форм інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу з метою досягнення певного соціально-економічного ефекту, випуску і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології, досягнення прогресивних міжгалузевих структурних зрушень, здійснення якісних змін у стані продуктивних сил, поліпшення соціального й екологічного становища, випуску нових конкурентноздатних товарів, послуг та ін.

В Україні держава гарантує суб'єктам інноваційної діяльності: - підтримку інноваційних програм і проектів, спрямованих на реалізацію економічної та соціальної політики держави; - підтримку створення та розвитку суб'єктів інфраструктури інноваційної діяльності; - охорону та захист прав інтелектуальної власності, захист від недобросовісної конкуренції у сфері інноваційної діяльності; - вільний доступ до інформації про пріоритети державної економічної та соціальної політики, про інноваційні потреби та результати науковотехнічної діяльності, крім випадків, передбачених законом; - підтримку щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів у сфері здійснення інноваційної діяльності.

Програмою розвитку інвестиційної діяльності на 2002 -2010 роки (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. № 1801) передбачений комплекс заходів, спрямованих на стимулювання інноваційної діяльності: - створення системи пільгового рефінансування комерційних банків у разі надання ними пільгових кредитів для реалізації інвестиційних проектів з розроблення і впровадження високотехнологічного устаткування та іншої інноваційної продукції; - розширення практики пільгового кредитування під заставу майна суб'єктів господарської діяльності; - створення пайових інвестиційних фондів для реалізації великих інноваційних проектів; - розширення форм кредитування інноваційних підприємств шляхом здійснення лізингових, факторингових та інших операцій.

Найбільшого заохочення з боку держави та суспільства заслуговує інноваційна діяльність з пріоритетних напрямів, що забезпечують науковотехнологічне оновлення виробництва та сфери послуг у країні, наповнення внутрішнього ринку конкурентною наукоємною продукцією та містожливь виходу з нею на світовий ринок. Діяльність банку розвитку має спрямувати ось на підтримку та відкриття фінансування капіталомістких інфраструктурних проектів із тривалим терміном окупності, сприяння створенні великих високотехнологічних виробництв, забезпечення розвитку сучасної інфраструктури

Значний прорив у технологіях та інформаційній сфері спонукає Україну орієнтуватися на нові джерела конкурентних переваг і створювати їх. Основна мета організаційних структур на всіх рівнях господарювання в Україні має бути націлена на забезпечення структурної та технологічної модернізації виробничої бази більшості галузей виробництва, підвищення ділової активності та ефективності виробництва, поліпшення інвестиційного клімату та інноваційної діяльності.

За рахунок централізованих фінансових ресурсів доцільно фінансувати життєво важливі для країни інноваційні проекти. При цьому безповоротне надання бюджетних коштів у вигляді субсидій має розглядатися як виняток з правил, що базується на основних принципах кредитування, зокрема терміновості, поверненості та платності. Для підвищення віддачі від виділених з бюджету коштів, з метою підтримки інноваційної сфери рекомендується керуватися такими принципами: 1) швидкості віддачі, коли кошти вкладаються у вже наявні інноваційні проекти, які перебувають на стадії реалізації, або проекти, які потребують незначного доопрацювання; 2) розподілу з часовим лагом – коли йдеться про інвестування інноваційних проектів, що охоплює усі сфери економіки України.

Слід відзначити досить низьку активність як держави, так і приватного сектору у здійсненні інноваційних інвестицій, відставання України за більшістю показників від розвинених країн, невідповідність основних пропорцій фінансування (співвідношення прикладних і фундаментальних досліджень, державного й приватного фінансування) світовим нормам.

Держава й надалі лишається одним із головних джерел фінансування науково-технічної інноваційної діяльності. Але враховуючи її невеликі фінансові можливості, виникає об’єктивна потреба у перекладанні тягаря значної частини інноваційних витрат на недержавний сектор, особливо в активізації інноваційно орієнтованої інвестиційної діяльності у підприємницькому секторі. Проблема полягає у розробленні ефективних методів та інструментів, придатних для залучення коштів цього сектору у пріоритетні, з погляду суспільного розвитку, напрями науково-технічної інноваційної діяльності.

Дякую за увагу