МОЗ УКРАЇНИ Івано-Франківський національний медичний університет Кафедра внутрішньої

МОЗ УКРАЇНИ Івано-Франківський національний медичний університет Кафедра внутрішньої медицини стоматологічного факультету КЛІНІЧНА ФАРМАКОЛОГІЯ: ФАРМАКОКІНЕТИКА. ФАРМАКОДИНАМІКА. ВЗАЄМОДІЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ. НЕБАЖАНІ ЯВИЩА. КЛАСИФІКАЦІЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ. Професор, д. мед. н. ОРИНЧАК М. А. , член Європейського товариства кардіологів, член Американського товариства по гіпертензії Лауреат премії “Відомий науковець року 2009” 2013, м. Івано-Франківськ

ПЛАН n n n n Актуальність теми. Основні поняття і терміни клінічної фармакології. Фармакокінетика. Фармакодинаміка. Взаємодія та небажані ефекти лікарських засобів, особливості їх прояву в стоматологічній практиці. Класифікація лікарських засобів. Принципи медикаментозної терапії. Заключення.

Література Клінічна фармакологія. За ред. О. Я. Бабака. – Київ, «Медицина» . – 2008. – 766 с. n Дроговоз С. М. Фармакологія на долонях. - Харьків, 2008. – 80 с. n Чекман І. С. Фармакологія. Вінниця, “Нова книга” - 2010. – 480 с. n

КЛІНІЧНА ФАРМАКОЛОГІЯ n це предмет і наука, яка займається вивченням дії лікарського засобу на здоровий і хворий організм людини. n В більш широкому розумінні це сукупність науково обґрунтованих прин ципів раціонального індивідуального вибору лікарських середників для терапії даного захворювання чи синдрому у конкретного хворого, доповнюючи емпіризм в фармакотерапії, а також сукупність методів контролю терапевтичної ефективності і безпеки медикаментів.

ВООЗ: КЛІНІЧНА ФАРМАКОЛОГІЯ n n вивчає взаємодію лікарських речовин з організмом людини в умовах патології. Академік Б. Е. ВОТЧАЛ: КЛІНІЧНА ФАРМАКОЛОГІЯ - це наука, яка вивчає вплив ліку на організм із врахуванням індивідуальної реактивності орга нізму, етіології та патогенезу захворювання. Це не лише нова дисциплі на, це й новий метод мислення лікаря, який робить його працю більш ефективною і більш цікавою. Професор І. П. ЗАМОТАЄВ: КЛІНІЧНА ФАРМАКОЛОГІЯ є базою навчання і засвоєння "техніки" медикаментозної терапії. Лік – це будь-який продукт або речовина, яка використовується з метою позитивного впливу на фізіологічний чи патологічний стан організму.

За ЛОУРЕНСОМ розрізняють 5 принципів клінічної фармакології: 1. Чи необхідно взагалі втручатися в перебіг захворювання? Акад. Б. Е. ВОТЧАЛ: ЛІКУВАТИ ТРЕБА ЛИШЕ ТОДІ, КОЛИ НЕ МОЖНА НЕ ЛІКУВАТИ. 2. Якої саме зміни в стані пацієнта лікар надіється досягти з допомогою ліку? 3. Чи можливо досягти такої зміни з допомогою даного ліку? 4. Яка побічна дія цього ліку і чи не може вона пошкодити хворому? 5. Чи переважає ймовірність поліпшення стану хворого над ймовірністю і вираженістю побічної дії? Б. Е. ВОТЧАЛ пропагував принцип: ЯК НАЙМЕНШЕ ЛІКІВ, ЛИШЕ ЦІЛКОМ НЕОБХІДНІ ЛІКИ.

РОЗДІЛИ КЛІНІЧНОЇ ФАРМАКОЛОГІЇ фармакокінетика n фармакодинаміка n взаємодія лікарських середників n небажані ефекти лікарських середників, методи їх профілактики n методи клінічної апробації лікарських середників n

КЛІНІЧНА ФАРМАКОКІНЕТИКА n (грец. – pharmakon – лікарський засіб; kinetikos - те, що стосується руху) – це циркуляція лікарського середника в організмі людини. Це наука, яка вивчає процеси надходження, розподілу, перетворення (біотрансформації) та виведення (екскреції, елімінації) лікарських речовин з організму.

Надходження лікарських середників в організм Шляхи введення: n ентеральнрій (оральний, сублінгвальний, ректальний); n парентеральний (довенно, доартеріально, дом'язово, підшкірно); n інгаляційний; n нашкірний; n через слизові оболонки; n субдуральний, субарахноїдальний.

ШЛЯХИ ВВЕДЕННЯ ЛІКУ (1) n n ЕНТЕРАЛЬНИЙ шлях (усередину – введення ліку через різні ділянки травного каналу: під язик (сублінгвально, стоматично), защіщно (суббукально); через рот (per os, перорально), дуоденально (через зонд), у пряму кишку (ректально). ІНГАЛЯЦІЙНИЙ шлях – вдихання газоподібних або дрібнодиспергованих твердих і рідких лікарських речовин (аерозолів) із використанням спеціальних розпилювачів (інгалятори) чи спеціальних апаратів (наркозних, штучної вентиляції легень).

ШЛЯХИ ВВЕДЕННЯ ЛІКУ (2) n n n ПАРЕНТЕРАЛЬНИЙ шлях – введення ліку, минаючи травний канал: нашкірний шлях, у кон’юктивальний мішок, зовнішній слуховий прохід, у порожнину носа, у черевну порожнину під час хірургічного втручання, в порожнини суглобів, плеври, у шкіру, під шкіру, внутрішньом’язово, внутрішньовенно, внтурішньоартеріально, субарахноїдально, субдурально, судакцепітально, внутрішньо кісткове.

МЕХАНІЗМ ЗАСВОЄННЯ (АБСОРБЦІЇ) n АБСОРБЦІЯ (транспорт, всмоктування) лікарської речовини – проникнення крізь біологічні мембрани в кров і тканини до специфічного клітинного рецептора.

ПАСИВНА ДИФУЗІЯ n За рівнянням Фіка, пасивна дифузія відбувається у напрямку від вищої до нижчої концентрації лікарської речовини ( за градієнтом концентрації).

ПОЛЕГШЕНА ДИФУЗІЯ n - це транспорт лікарських речовин крізь біологічні мембрани за участю молекул – специфічних носії, шляхом розчинення в ліпідах клітинної мембрани. Це найбільш важливий шлях, тому що більшість лікарських середників розчинені в ліпідах.

ФІЛЬТРАЦІЯ n – шляхом фільтрації через пори клітинної оболонки. Інтенсивність фільтрації залежить від гідростатичного і осмотичного тиску.

АКТИВНИЙ ТРАНСПОРТ n n спеціальними носіями через мембрани клітин: білки – ферменти, транспортні білки. ПІНОЦИТОЗ (грец. рino – пити, поглинати і cytus – клітина) – поглинання позаклітинних речовин везикулами мембран.

РОЗПРИДІЛЕННЯ n ліки, вжиті досередини будь-яким шляхом, після попадання в системний кровообіг мають розприділитися в організмі. Внаслідок транспортування (абсорбції) речовини потрапляють у кров, а потім до різних органів і тканин. Вміст вільної (незв’язаної) речовини у плазмі крові через певний проміжок часу після її введення відносно початкової дози називають біологічною доступністю лікарської речовини.

БІОТРАНСФОРМАЦІЯ n n n Метаболізм – це біохімічне перетворення ліків в водорозчинні сполуки, які виводяться в основному нирками. Основний орган метаболізму – печінка. Біотрансформація відбувається також у нирках, стінці кишок та ін. Розділяють три основних шляхи біотрансформації лікарських засобів в організмі: Мікросомне окислення. Немікросомне окислення. Реакції кон’югації (утворення парних сполук з метаболітами організму) лікарських засобів.

ЕЛІМІНАЦІЯ ЛІКІВ характеризується кліренсом лікарського середника. Кліренс – це умовний об’єм плазми крові, який повністю очищується від ліку за одиницю часу. n

ВИВЕДЕННЯ ІЗ ОРГАНІЗМУ – ЕКСКРЕЦІЯ n n n в незміненому вигляді, або ж у вигляді метаболітів. Найважливішим шляхом екскреції ліків є виділення із сечею. Рідше лік може виводитись із жовчю, видихуваним повітрям, слиною, потом, молоком, сльозами. Ниркова екскреція залежить від величини зв’язування ліку з білком, швидкості фільтрації в клубочках, інтенсивності реабсорбції в канальцях нефрону.

ВИВЕДЕННЯ

ФАРМАКОДИНАМІКА n n (грец. pharmacon – ліки, отрута, зілля і dynamis – сила) вивчає комплекс змін в організмі під впливом лікарських засобів. ГОЛОВНЕ ЗАВДАННЯ – вивчення механізму дії лікарських речовин, насамперед первинної фармакологічної реакції.

Види дії лікарських середників: 1) основна дія, що визначає очікуваний терапевтичний ефект; 2) побічна дія, тобто ефекти, які не відповідають меті лікування. За фармакотерапевтичним принципом розрізняють: • етіотропну, • патогенетичну • симптоматичну дії.

ВИДИ ДІЇ ЛІКАРСЬКИХ РЕЧОВИН: n Пререзорбтивна (місцева) дія – це комплекс ефектів, що виникають на місці застосування лікарського засобу. n Резорбтивна – дія лікарських речовин після надходження їх у кров.

ДІЯ ЛІКУ (1) n n n ЗАГАЛЬНА (НЕСПИЦЕФІЧНА) ДІЯ – коли лікарська речовина впливає на більшість органів і тканин організму (анаболічні гормональні препарати) ВИБІРКОВА (ПЕРЕВАЖНА) ДІЯ – ефект виявляється з боку певних структур або органів (серцеві глікозиди) ГОЛОВНА ДІЯ – це фармакологічна дія, що зумовлює лікувальний ефект (клофелін – знижує АТ (головна дія), викликає сухість слизової оболонки ротової порожнини (побічна дія).

ДІЯ ЛІКУ (2) n ЗВОРОТНА ДІЯ – це коли функція клітин і тканин відновлюється через певний проміжок часу. n НЕЗВОРОТНА ДІЯ зумовлена деструкцією ферментів, клітин і тканин. n ВИБІРКОВІСТЬ (СЕЛЕКТИВНІСТЬ) ДІЇ – важлива характеристика фармакодинаміки.

КЛАСИФІКАЦІЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ 1. ЗАСОБИ ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА НЕРВОВУ СИСТЕМУ

ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЦЕНТРАЛЬНУ НЕРВОВУ СИСТЕМУ: ПРИГНОБЛЮЮЧІ: Анальгетики (наркотичні, анальгетикиантипіретики, НПВС). Седативні і снодійні. Транквілізатори. Нейролептіки. Протисудомні. Противопаркинсонні. Засоби для наркозу.

ЗБУДЛИВІ: n Стимулятори ЦНС. Аналептіки. Антидепресанти. n Ноотропи. n Адаптогени. n Засоби, що впливають на кровообіг мозку.

ЗАСОБИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ПЕРИФЕРИЧНУ Н. С. На чутливі нервові закінчення n (ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА АФЕРЕНТНУ ІННЕРВАЦІЮ) n Місцевоанестезуючі n Що обволікають n Що адсорбують n Терпкі n Відхаркувальні n Дратівливі n

НА ПЕРИФЕРИЧНІ НЕЙРОМЕДІАТОРНІ ПРОЦЕСИ (ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЕФЕРЕНТНУ ЧАСТИНУ Н. С. ) Холіноміметіки n Антіхолінестеразниє n М холіноблокатори n Гангліоблокатори n Міорелаксанти n Адреноміметіки n о( адреноблокатори n Л адреноблокатори n Симпатолітіки n

2. ЗАСОБИ ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ОРГАНИ І ТКАНИНИ.

n 2. 1. Засоби, що впливають на серцево-судинну систему n Серцеві глікозиди n Антигіпертензивні n Антіангинальниє n Антиаритмічні n Гипохолестерінемічеськие n Спазмолітичні

2. 2 Засоби, що впливають на сечовидільну систему n Діуретики n 2. 3. Засоби, що впливають на кровотворну систему n Що впливають на згортання крові n Що впливають на еритро і лейкопоєз n

До якого рівня необхідно знижувати АТ під час лікування? Відповідь: основна мета лікування АТ нормалізація АТ, тобто його зниження до рівня, нижчого, ніж 140/90 мм рт. ст. У виняткових випадках, якщо при такому тиску у пацієнтів з'являються симптоми гіперфузіі життєвоважливих органів (слабкість, запаморочення, серцебиття) АТ знижується до максимально наближеного значення.

Рекомендовані комбінації (ЄТК/ЄТГ) і 2007 2009 ок ат ор и Тіазидові діуретики БРА βБл БРА α-Б ло ASCOT ADVANCE ACCOMPLISH HYVET ONTARGET АКК ка то ри АКК іАПФ+АКК іАПФ+TД БРА+ АКК БРА+ ТД іАПФ Вплив на різні патогенетичні ланки АГ Виражений антигіпертензивний ефект Доведена с-с протекція, зменшення побічних ефектів Jounal of Hypertension 2009 Оптимальна переносимість.

Діуретики (гипотіазід, хлорталідон, клопамід, індапамід, фуросемід) знижують тиск за рахунок збільшення виділення сечі, тобто води і електролітів, в першу чергу натрію з організму.

Інгібітори ангиотензінперетворюючого ферменту каптопріл, еналапріл, лізінопріл, традолапріл, спірапріл блокують дію ангиотензінперетворюючего ферменту, внаслідок чого зменшується утворення ангиотензіна ії, який володіє значно вираженими судінозвужуючимі, тобто пресорнімі, властивостями. Внаслідок цього значно знижується артеріальний тиск.

Антагоністи ангіотензину знижують артеріальний тиск, блокуючи рецептори до ангіотензину. За клінічною ефективністю ці засоби близькі до інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту.

БЛОКАТОРИ КАЛЬЦІЄВИХ КАНАЛІВ дигідропірідинової групи тривалої дії (леркамен, фелодипін, амлодипін) блокують перехід кальцію через мембрану клітин гладеньких м'язів кровоносних судин. За рахунок цього кровоносні судини розширюються і тиск у них знижується.

Механізм дії АК Лерканідіпін Мембаноконтролююча кінетика Традиційні АК (амлодипін, ніфедіпін) Кінетика контролюється концентрацією в плазмі Лерканідіпін Позакліт. простір Стійке і постійне звязування Внутрішньокліт. простір Позакліт. простір Короткоч. дія на мембрану Внутрішньокліт. простір

Фелодип – нефропротективні властивості Фелодип здатний розширювати як приносні, так і виносні артеріоли клубочку нефрону і діяти на рівні нирок подібно іАПФ. За рахунок цього нормалізується гідростатичний тиск у клубочку і знижується протеїнурія Little WC et al, CV Drug and Therapy 1995 Suppl 9 (5): 657634

Бета-адреноблокатори (метопрол, бісопролол, небіволол, атенолол, ацебутолол) нейтралізують дію нейромедіаторів, тобто хімічних речовин, які беруть участь в передачі нервового сигналу до серця і судин. Відбувається зниження артеріального тиску і зменшення навантаження на серце.

2. 4. Засоби, що впливають на травну систему Анорексигенні n · Гіркота. Засоби замісної терапії n · Антацидні n · Противиразкові n · Гепатопротектори n · Послаблюючі. n · Засоби проти діареї n

2. 5. Засоби, що впливають на обмін речовин Гормональні препарати гіпофіза, щитовидною паращитовидних залоз, статевих залоз, кори надниркових, стероїди анаболізму n Інсуліни і пероральні гіпоглікемічні засоби n Вітаміни, макро і мікроелементи. n Ферменти. Антиферменти n Засоби для трансфузіонної терапії n

3. ЗАСОБИ ХІМІОТЕРАПІЇ n n n Протимікробні, противірусні протипаразитарні Антибіотики Сульфаніламіди Протитуберкульозні Противогельмінні Протигрибкові Противірусні Протималярійні Протисифілітичні Антисептики Дезинфікуючі

4. ПРЕПАРАТИ РІЗНИХ ФАРМАКОЛОГІЧНИХ ГРУП Антибластомні Антиалергічні Антидоти

Фармакотерапія СС захворювань

ЛІКУВАННЯ АТЕРОСКЛЕРОЗУ ДІЄТА – низько жирова, низько калорійна. n Фізичні вправи, швидка ходьба. n Медикаментозні засоби: n а) препарати, що знижують рівень загального холестерину та його фракцій в крові, блокуючи синтез в печінці: n Статини: аторвастатин 10 20 мг/д; симвастатин 10 40 мг/д; n б) препарати, що знижують рівень холестерину в крові, гальмуючи його абсорбцію: аніонообмінні смоли (холестерамін); n в) антитромбоцитарна та антикоагулятна терапія: n аспірин 75 325 мг/д; n тиклопідин (клопідогрель) 75 мг/д n

n n МЕДИКАМЕНТОЗНЕ ЛІКУВАННЯ СТЕНОКАРДІЇ: 1. НІТРАТИ – знижують тонус вен, венозний обсяг, що приводять до зменшення серцевого викиду, роботи лівого шлуночка. Для ЗНЯТТЯ НАПАДУ стенокардії НГ 0, 5 мг для сублінгвального прийому, 1% спиртовий розчин або аерозоль. Для профілактики нападів – нітрати пролонгованої дії – моносан, кардікет, нітронг, олікард. 2. БЕТА-АДРЕНОБЛОКАТОРИ – зменшують ЧСС, систолічний АТ і скоротливість, зменшують потребу міокарда в кисні: атенолол, метопролол, бісопролол, карведілол, невіболол 3. АНТАГОНІСТИ КАЛЬЦІЮ – зменшують діастолічний тиск ЛШ, розширюють периферичні судини, зменшуючи післянавантаження, зменшують потребу міокарда в кисні: групи ніфедипіну, верапамілу і ділтіазему, найчастіше дигідропіридини – амлодипін, норваск, леркамен

ЛІКУВАННЯ СТЕНОКАРДІЇ (ІІ) 4. ІНГІБІТОРИ АПФ – еналаприл, берліприл, лізиноприл, раміприл n ПРЕПАРАТИ ІНШИХ ГРУП – антитромбоцитарні засоби: аспірин 125 мг/д для профілактики і під язик при нападах стенокардії; клопідогрель 75 мг/д МЕТАБОЛІЧНА ТЕРАПІЯ – предуктал (триметазидин) – збільшує продукцію АТФ, n мілдронат (250 мг х 3 р/д) покращує скоротливу здатність міокарда, має високу антиангінальну властивість n ГІПОЛІПІДЕМІЧНІ ЗАСОБИ (статини): аторвастатин, симвастатин n

ЛІКУВАННЯ АГ n n n n ПРЕПАРАТИ ПЕРШОЇ ЛІНІЇ діуретики інгібітори АПФ антагоністи кальцію дигідропіридинового ряду тривалої дії антагоністи рецепторів до ангіотензину ІІ бета адреноблокатори Альтернативою препаратам першої лінії є низькодозові комбінації двох препаратів ПРЕПАРАТИ ДРУГОЇ ЛІНІЇ - альфа 1 адреноблокатори алкалоїди раувольфії центральні альфа 2 агоністи прямі вазодилатотори НОВІ АНТИГІПЕРТЕНЗИВНІ ПРЕПАРАТИ Агоністи імідазолінових рецепторів

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО АГ: ЄТГ/ЄТК (2003): ретельне виявлення і контроль наявності АГ, прогресування ураження органів-мішеней. Американські JNC YII (2003): правила ведення хворих на АГ. * Лікування більш раннє і агресивне * Акцент на систолічному АТ, як первинного фактора ризику с-с уражень * Застосування 2 чи більше антигіпертензивних засобів для досягнення цільового АТ Канадські рекомендації по АГ (2004): рання діагностика і лікування АГ. Українська асоціація кардіологів (2004): Рекомендації з профілактики та лікування АГ – впровадження в Україні єдиної стратегії лікування

АГРЕСИВНА АНТИГІПЕРТЕНЗИВНА ТЕРАПІЯ – АГРЕСИВНЕ ЗНИЖЕННЯ АТ Деякі пацієнти потребують зниження АТ до нижчого рівня порівняно із іншими пацієнтами – хворі на ЦД (метаболічний синдром? ), на хронічні захворювання нирок. n Чим більша інтенсивність зниження АТ, тим довше люди живуть. n При неефективності інгібіторів АПФ бажаний контроль АТ можна досягти на Medscape Cardiology, 2006 основі застосування АК. n

АНТИБІОТИКИ. ФАРМАКОДИНАМІКА. Пригнічення життєдіяльності – бактеріостатична; n Знищення збудника – бактерицидна дія. n

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ АНТИБІОТИКОТЕРАПІЇ: 1. 2. 3. 4. 5. Ідентифікація збудника. Встановлення чутливості мікроорганізму до антибіотика. Враховувати фармакокінетику антибіотика. Враховувати характер запального процесу і його локалізації. Тривалість і кратність його введення: не більше 7 -10 днів, аміноглікозидів – 6 -7 днів.

КЛАСИФІКАЦІЯ АНТИБІОТИКІВ n І. БЕТА ЛАКТАМИ: 1. Пеніциліни 1. 1. Природні (Бензилпеніцилін Na, K); 1. 2. Антистафілококові (Оксацилін ); 1. 3. З розширеним спектром (Ампіцилін, Амоксицілін); 1. 4. Антисиньогнійні (Карбеніцилін, Азлоцилін); 1. 5. П комбіновані із інгібіторами бета лактамаз: Ампіцилін+Сульбактам, Ам+Клавуланова к та (Аугментин), Тикарцилін+Клавуланова к та (Тиментин), Амоксицилін+Метронідазол Хелікоцин); Поєднані: Ампіокс (Ампіцилін +Оксацилін); Вампилокс; моксицилін+Клоксацилін) 2. Цефалоспорини І ІV покоління: І. Цефазолін; ІІ. Цефуроксим (Зіннат), Цефаклор; ІІІ. Цефотаксим (Клафоран), Цефтазидин, Цефтриаксон, Цефіксим; ІV. Цефелім (Мекселім), Цефпіром (Кейтен) 3. Карбапенеми : Імепенем циластатин (Комет, Тієнам) Меропенем (Меронем) Монобактами: Азтреонам (Азактам) n ІІ. ГЛІКОПЕПТИДИ (ванкоміцин, тейкопланін) n ІІІ. ПОЛІМІКСІНИ n ІV. ГРАМІЦИДИН n V. ЦИКЛОСЕРИН VIII. ТЕТРАЦИКЛІНИ n VІ. ПРОТИГРИБКОВІ IX. ЛІНКОЗАМІДИ n n n n VІІ. МАКРОЛІДИ ТА АЗАЛІДИ VІІІ. ТЕТРАЦИКЛІНИ ІХ. ЛІНКОЗАМІДИ Х. ХЛОРАМФЕНІКОЛ ХІ. ФУЗИДИНИ ХІІ. АМІНОГЛІКОЗИДИ І-ІІІ покоління ХІІ. ФТОРХІНОЛОНИ І-ІІІ покоління X. ХЛОРАМФЕНІКОЛ XI. ФУЗІДІНИ XII. АМІНОГЛІКОЗИДИ (I - III пок. ) XIII. ФТОРХИНОЛОНИ (I -III пок. ) ■

КЛАСИФІКАЦІЯ АНТИБІОТИКІВ n n n n n І. БЕТА-ЛАКТАМИ: 1. Пеніциліни 1. 1. Природні (Бензилпеніцилін Na, K) 1. 2. Антистафілококові (Оксацилін) 1. 3. З розширеним спектром (Ампіцилін, Амоксицілін) 1. 4. А нтисиньогнійні (Карбеніцилін, Азлоцилін) 1. 5. П комбіновані із інгібіторами бета лактамаз: Ампіцилін+Сульбактам, Ам+Клавуланова к та (Аугментин), Тикарцилін+Клавуланова к та (Тиментин), Амоксицилін+Метронідазол (Хелікоцин) Поєднані: Ампіокс (Ампіцилін + Оксацилін) Вампилокс (Амоксицилін + Клоксацилін) 2. Цефалоспорини І ІV покоління: І. Цефазолін; ІІ. Цефуроксим (Зіннат), Цефаклор; ІІІ. Цефотаксим (Клафоран), Цефтазидин, Цефтриаксон, Цефіксим; ІV. Цефелім (Мекселім), Цефпіром (Кейтен) 3. Карбапенеми : Імепенем циластатин (Комет, Тієнам) Меропенем (Меронем) Монобактами: Азтреонам (Азактам)

І. БЕТА-ЛАКТАМИ: (пеніциліни) ІІ. ГЛІКОПЕПТИДИ (ванкоміцин, тейкопланін) ІІІ. ПОЛІМІКСІНИ ІV. ГРАМІЦИДИН V. ЦИКЛОСЕРИН VІ. ПРОТИГРИБКОВІ VІІ. МАКРОЛІДИ ТА АЗАЛІДИ VІІІ. ТЕТРАЦИКЛІНИ ІХ. ЛІНКОЗАМІДИ Х. ХЛОРАМФЕНІКОЛ ХІ. ФУЗИДИНИ ХІІ. АМІНОГЛІКОЗИДИ І ІІІ покоління ХІІІ. ФТОРХІНОЛОНИ І ІІІ покоління

КЛАСИФІКАЦІЯ НПЗЗ І. Похідні саліцилової кислоти: ацетилсаліцилова кислота (аспірин, ацелезін КМП); ацетилсаліцилат лізину (аспізоль) ІІ. Похідні арилкарбонової кислоти: кетопрофен (кетонал); тіапрофенова кислота (сургам) ІІІ. Похідні фенілоцтової кислоти: диклофенак натрія (дикфен, ортофен, диклоберл, наклофен) 150 мг на добу; диклофенак калію (вольтарен рапід) фентіазак (норведан) 300 мг х 3 рази на добу лопаназ калію ІІІ. Оксіками і Фенами: мелоксикам (моваліс), піроксикам (фелден) 25 мг на добу, нифлумова кислота (доналгін), мефенамінова кислота ІУ. Похідні піразолона та індолоцтової кислоти: фенілбутазон (бутадіон) 11. клофезон 400 мг двічі на добу І ндометацин (метиндол) 25 мг х 3 4 рази на добу бенетазон, тандерип 25 мг х 4 6 рази на добу азапрозон У. Похідні пропіонової кислоти: 15. флурібупрофен 50 мг х 3 4 рази на добу 16. напроксен (напронакс) УІ. Похідні хіназолонів: 17. прокеазон 300 мг х 3 рази на добу УІІ. Комбіновані та інші препарати: Реопірин новіган артротек форталгін С Етодолак* (ельдерин) кеторолак* диклокаїн аскофен інфлагесик плюс Валькофен

МІСЦЕВІ АНЕСТЕТИКИ СЛКЛАДНІ ЕФІРИ КЛАСИФІКАЦІЯ Препараты и их синонимы Механізм дії Фармаколо гічні ефекти Показання до застосування і Взаємозамін ність Лікар і провізор пам'ятай! ПАРА АМІНОБЕНЗОЙНОЙ БЕНЗОФУРОКАРБОНОВОЇ КИСЛОТЬІ (ПАБК) КИСЛОТИ Прокаин (Новокаин) Бензокаин (Анестезин) Тетракаина г/х (Дикаин) 4. Бензофурокаїн ЗАМІСНІ АМІДИ АЦЕТАНІЛІДУ Артікаїн (Ультракаїн) Лідокаїн (Ксилокаїн) Бупівакаїн (Маркаїн) Тримекаїну г/х Бумекаїна г/х (Піромекаїн) Комбіновані ЗАСОБИ Лідокатон (лідокаїн+зпінефрін) Ультракаїн Д С (артікаїн+зпінефрін) Павестезин (папаверину г/х + анестезин) Знижують проникність мембран для іонів №+ і К+, перешкоджають утворенню потенціалу дії; гальмують вьісвобожденіє нейромедіаторів; змінюють поверхневе натягнення мембранньїх фосфоліпідів. Місцевоанестезуючий (1 12); антиаритмічний (1, 5, 6, 9, 10, 11). гипотензівньїй (1, 5, 6, 10 12); центральній анальгезірующий (4); спазмолітичний (12). Інфільтраційна (1, 4 8, 10, 11), термінальна (2, 3, 6, 9, 10), провідникова (1, 5 8, 10, 11), спинномозкова анестезія (1, 5, 7, 8, 11), люмбальная (5, 11), парацервікальная (7), каудальная (7), зпідуральная (7), міжреберна (7), перідуральная (8). Перитоніт, плеврит, панкреатит, ниркова і печінкова коліки (4). Тахиарітмія (6, 9, 10). Гастралгії, спазмьі гладкою муськулатурьі шлунку і кишечника (12). Місцеві анестетики несумістні з М холіноміметиками, антіхолінзстеразними засобами, сердечними глікозидами судинорозширювальними (папаверин, Теофілін, дібазол), бета адреноблокаторами, хінідином. Новокаїн несумісний з сульфаніламідамі. Не можна змішувати розчин бензофурокаїна з розчином тиопентал натрия і іншими розчинами, що мають лужну реакцію. Сложньїе ефіри ПАБК обережно застосовувати у хворих з алергією на сульфаніламіди. Лідокаїн може викликати артеріальну гіпотонію, брадикардію, при передозуванні можливе психомоторне збудження, судоми. При одночасному застосуванні бупівакаїна з окситоцином або зрготаміном можливо різке повьішеніє ПЕКЛО і розвиток інсульту. При використанні бупівакаїна слідує ізбєгать тривалого контакту з металевими частинами шприца.

Механізми дії НПЗЗ n n У плані вивчення механізмів дії НПЗЗ і на цій основі створення безпечних препаратів останні 10 років були особливо плідними. Багато в чому це пов'язано з відкриттям двох ізоформ циклооксигенази (ЦОГ) ферменту, що регулює утворення простагландинів (ПГ) з арахідонової кислоти. Раніше було показано, що саме ЦОГ є основною молекулярної мішенню для НПЗЗ ЦОГ 1 володіє функціональною активністю структурного ( « housekeeping» ) ферменту, експресується в більшості клітин, регулює продукцію ПГ, що беруть участь в забезпеченні нормальної (фізіологічної) функціональної активності клітин ЦОГ 9 в нормі відсутній в більшості тканин, однак, її експресія суттєво але збільшується на тлі запалення, головним чином, під впливом «прозапальних» цитокінів і пригнічується «антизапальними» медіаторами (кортизолу) і цитокінами (іітерлейкін 4). За сучасними уявленнями позитивні терапевтичні ефекти НПЗЗ (протизапальну, аналгетичний і жаропонижаючу дію) пов'язані з їх здатністю інгібувати ЦОГ 2, в той час як найбільш часто зустрічаються побічні ефекти (ураження шлунково кишкового тракту, нирок, порушення агрегації тромбоцитів) з придушенням активності ЦОГ 1. Дійсно серед «стандартних» НПВП препарати більш селективні у відношенні ЦОГ 2, ніж ЦОГ 1, в 3 4 рази рідше викликають ускладнення з боку шлунково кишкового тракту, ніж менш селективні.

n Гастротоксичність НПЗЗ зв'язана, перш за все, з їх системною дією на синтез простагландинів після всмоктування, а не з місцевою дією на слизову оболонку ШКТ, тому підходи з використанням різних лікарських форм (парентеральний шлях введення, ректальні свічки і ін. ) можуть бути недостатньо ефективні.

СЕРЦЕВІ ГЛІКОЗИДИ І ДІУРЕТИКИ 1. 2. 3. 4. 5. 6. Дігоксин (Яніакор, Ділакор) Дигітоксин (Кардітоксин) Кордигіт Ланатозид (Целанід, Ізоланід) Ацетілдігоксин бета (Новодігая) Метіпдігокєїн

АРИТМІЇ • АРИТМІЇ це порушення частоти, сили і послідовності серцевих скорочень. n • Аритмії це будь який серцевий ритм, який не є регулярним синусовим ритмом нормальної частоти, а також порушення провідності електричного імпульсу по різних ділянках провідної системи серця. n Діагностика аритмій. • 1. ЕКГ; • 2. ВСР; • 3. Електрофізіологічне дослідження (ЕД); • 4. Холтеровське моніторування ЕКГ. n

ЩО УСУВАЮТЬ ТАХІАРИТМІЇ КЛАСИФІКАЦІЯ ПРЕПАРАТИ ТА ЇХ СИНОНІМИ МЕХАНІЗМ ДІЇ Мембраностабілі зувальні 1. Хінідин 2. Прокаїнамід (Новокаїнамід) 3. Праймалін (Нео гілуритмал) 4. Морацизину г/х (Етмозин) 5. Дизопірамід (Палпітин) 6. Лідокаїн (Ксикаїн) 7. Фенітоїн (Дифенін) 8. Пропафенон 9. Етацизин ЩО УСУВАЮТЬ БРАДІАРИТМІЇ β Блокатори Са адреноблокатори 2+ каналів, засоби, що подовжують реполяризацію, препарати К+ М холіноблокатори та 3 адреноміметики 10. Пропранолол (Анаприлін) 11. Метопролол (Кор вітол, Егілок) 12. Соталол (Гілукор) 13. Ацебутолол (Сект раль) 14. Надолол (Коргард) 15. Верапамілу г/х (Лекоптин, Ізоптин, Фіноптин) 16. Аміодарон* (Кордарон, Аритміл, Аміокордил) 17. Калію та магнію аспарагїнат** (Аспаркам, Панан гін) 18. Атропіну сульфат 19. Ізопреналін* (Ізадрин, Ізопротеренол) Пригнічує перенесення кальцію по «повільних» кальцієвих каналах, що уповільнює спонтанну деполяризацію клітин в ектопічних вогнищах (15). Зменшує проникність мембрани кардіоміоцитів для калію, затримує реполяризацію (16). Підвищує вміст іонів К+, Мg 2+ у клітинах (17). Усуває вплив блукаючого нерва на провідну систему серця (18). Збуджує р> і ру адренорецептори та приско рює АV провідність (19). Перешкоджають Блокують (3 адреноре транспорту цептори провідної сис +, Са 2+, СІ" крізь Nа', К мембрани кардіоміоцитів (1 9). теми серця (10 14).

АНТИАНГІНАЛЬНІ ЗАСОБИ КЛАСИФІКА ЦІЯ ЯКІ ЗМЕНШУЮТЬ ПОТРЕБУ МІОКАРДА В КИСНІ ТА ЗБІЛЬШУЮТЬ ДОСТАВКУ КИСНЮ ДО МІОКАРДА Нітровазодилататори: органічні нітрати та похідні сидноніміну* ПРЕПАРАТИ ТА ЇХ СИНОНІМИ МЕХАНІЗМ ДІЇ Блокатори повільних кальцієвих каналів: фенілалкіламіни**, бензотіазепіни***, дигідропіридини*; різні препарати* 1. Гліцерилу тринітрат (Нітрогліцерин, 6. Ніфедипін* (Фенігідин, 11. Галопаміл** Ніт Рет, Сустак) Коринфар) (Прокорум) 2. Ізосорбід динітрат (Ізодиніт, Ізо Мак, 7. Амлодипін* (Стамло) 12. Дилтіазем*** Кардикс) 8. Фелодипін* (Плендил) (Діазем, Ангізем) 3. Ізосорбід мононітрат (Ізомоніт, 9. Нікардипін* (Баризин, 13. Ріодипін* (Форидон) Кардикс Моно) Пердипін) 14. Аміодарон* 4. Лентаеритритилу тетранітрат 10. Верапаміл** (Кордарон, (Ериніт) (Лекоптин) Аритміл) 5. Молсидомін* (Сиднофарм) Зв'язуються з SН групами, Зменшують трансмембранний кальцієвий потік метаболізуються до S нітрозотіолів з всередину клітин непосму вивільненням N 0, що викликає гованої мускулатури і пейсмейкерних клітин активацію гуані внаслідок скорочення часу латциклази та накопичення перебування кальцієвого каналу у відкритому стані внутрішньоклітинного ц. ГМФ, (6 13). Неконкурентно останнє гальмує потік всередину клітин блокує а і р адренорецептори, кальцієві та натрієві і прискорює вихід канали (14). 24 (1 4). Перетворюється в N 0, із них Са не утворює 5 нітрозотіоли (5).

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ЕФЕКТИ Нітровазодилататори: органічні нітрати та похідні сидноніміну* Блокатори повільних кальцієвих каналів: фенілалкіламіни**, бензотіазепіни***, дигідропіридини*; різні препарати* Антиангінальний: розширення вен і Антиангінальний (зменшують силу та артерій; зменшення частоту серцевих скорочень; перед і постнавантаження на зменшують постнавантаження на міокард; зменшення діастолічного міокард; розширюють коронарні артерії) тиску і напруження стінки шлуночка. (6 Покращання 14), розширюють периферичні судини, коронарного і колатерального антигіпертензивний (6 13), кровообігу. Зменшення антиаритмічний (10 12, 14); викликають центральних вазоспастичних рефлекторну тахікардію (6, 8, 9, 13). рефлексів, АТ, агрегації Діуретичний (6 8), антиагрегантний (6, тромбоцитів. Підвищують ВЧТ і ВОТ, 7, 13), кардіопротекторний (7), викликають рефлекторну тахікардію токолітичний (6). (1 5).

АНТИАНГІНАЛЬНІ ЗАСОБИ (2) КЛАСИФІ КАЦІЯ ЯКІ ЗМЕНШУЮТЬ ПОТРЕБУ МІОКАРДА В КИСНІ ТА ЗБІЛЬШУЮТЬ ДОСТАВКУ КИСНЮ ДО МІОКАРДА Нітровазодилататори: органічні нітрати та похідні сидноніміну* Блокатори повільних кальцієвих каналів: фенілалкіламіни**, бензотіазепіни***, дигідропіридини*; різні препарати* 6. Ніфедипін* (Фенігідин, 11. Галопаміл** (Прокорум) Коринфар) 12. Дилтіазем*** (Діазем, 7. Амлодипін* (Стамло) Ангізем) 8. Фелодипін* (Плендил) 13. Ріодипін* (Форидон) 9. Нікардипін* (Баризин, 14. Аміодарон* (Кордарон, Пердипін) Аритміл) 10. Верапаміл** (Лекоптин) ПРЕПАРА ТИ ТА ЇХ СИНОНІМ И 1. Гліцерилу тринітрат (Нітрогліцерин, Ніт Рет, Сустак) 2. Ізосорбід динітрат (Ізодиніт, Ізо Мак, Кардикс) 3. Ізосорбід мононітрат (Ізомоніт, Кардикс Моно) 4. Лентаеритритилу тетранітрат (Ериніт) 5. Молсидомін* (Сиднофарм) МЕХАНІЗ М ДІЇ Зв'язуються з SН групами, метаболізуються до S нітрозотіолів з вивільненням N 0, що викликає активацію гуанілатциклази та накопичення внутрішньоклітинного ц. ГМФ, останнє гальмує потік всередину клітин і прискорює вихід із них Са 24 (1 4). Перетворюється в N 0, не утворює 5 нітрозотіоли (5). Зменшують трансмембранний кальцієвий потік всередину клітин непосмугованої мускулатури і пейсмейкерних клітин внаслідок скорочення часу перебування кальцієвого каналу у відкритому стані (6 13). Неконкурентно блокує а і р адренорецептори, кальцієві та натрієві канали (14). ФАРМАКО ЛО ГІЧНІ ЕФЕКТИ Антиангінальний: розширення вен і артерій; зменшення перед і постнавантаження на міокард; зменшення ДАТ і напруження стінки шлуночка. Покращання коронарного і колатерального кровообігу. Зменшення центральних вазоспастичних рефлексів, АТ, агрегації тромбоцитів. Антиангінальний (зменшують силу та частоту серцевих скорочень; зменшують постнавантаження на міокард; розширюють коронарні артерії) (6 14), розширюють периферичні судини, антигіпертензивний (6 13), антиаритмічний (10 12, 14); викликають рефлекторну тахікардію (6, 8, 9, 13). Діуретичний (6 8), антиагрегантний (6, 7, 13), кардіопротекторний (7), токолітичний (6).

ЗАКЛЮЧЕННЯ Клінічна фармакологія — це наука, яка вивчає вплив ліку на організм з врахуванням індивідуальної реактивності організму, етіології і патогенезу захворювання. n Клінічна фармакологія — це не лише нова дисципліна, але й новий метод мислення лікаря, який робить його працю більш ефективною і цікавішою. n

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ