Мосендз Леонід Маркович (1897 -1948 )
Леонід Мосендз народився 20 вересня 1897 р. у м. Могилеві-Подільському в родині державного урядовця, з українського роду Мосендзи. 1915 р. закінчив у Вінниці учительську семінарію. У роки Першої світової війни перебував у російській армії, потім вступив до війська УНР. Після поразки УНР емігрував.
Леонід Мосендз навчався у Вінниці, емігрував до Польщі, вчився у Чехословаччині, працював на Закарпатті, а потім опинився у Братиславі. Там він одружився з чешкою Магдалиною Паланковою. А коли в них народилася дочка, назвали її Марійкою- на честь Леонідової матері. Згодом він присвятить їй поему “Волинський рік ” і книжечку віршованих казок під назвою “Пригоди котика Кікі”.
Члени Легії українських націоналістів, членом якої був і Мосендз
Його спадщина багата: збірка «Зодіак» (1941), три поеми «Вічний корабель» (1940), «Канітферштан» (1945) і «Волинський рік» (1948), три збірки новел і оповідань «Засів» , «Людина покірна» , «Відплата» і незавершений роман «Останній пророк» (посмертне видання 1960).
Ілюстрація з книги Леоніда Москендза "Останній пророк"
Ще одна ілюстрація з роману "Останній пророк"
У 1946 р. , тяжко хворий на сухоти, переїжджає до Швейцарії. У вересні 1948 року йому зробили операцію: вирізали ззаду п'ять ребер, щоб якось стиснути зогнилі легені й уповільнити туберкульозний процес. 12 жовтня Мосендзові зробили другу операцію, ще важчу й небезпечнішу.
Серце його, змучене надмірними навантаженнями, не втримало. Наступного дня Леонід Мосендз помер. В останню путь провели його двоє земляків, лікарі й санітарки, які полюбили незвичайного хворого. А молитву над могилою прочитав протестантський пастор: від послуг священика Російської православної церкви Леонід Мосендз відмовився ще за життя. 13 жовтня 1948 року перестало битися серце видатного письменника.
Осіння ніч. . . Коротка, як і влітку. . . Ніщо не вдієш, дівчино, прощай! Я буду ждать. Повернешся ти швидко? Я буду вірною!. . Не забувай!. . Був ясний ранок. Злотом старовинним прозорився напроти сходу ліс. Усе здавалось довіку незмінним, як ти сама в спижевій рямці кіс. . . Та я через далеке і прадавнє минув межу твоїх здогадних меж! Чи ж ще ти, Пенельопо-Ярославно, снуєш безплідність килимних мереж?
поет перекладач з англійської, німецької, французької мов критик вчений-хімік Леонід Мосендз прозаїк