Молоді люди в економічній та соціальній сферах 6

Молоді люди в економічній та соціальній сферах 6. 03. 2012

План лекції Професійне самовизначення молоді. Зайнятість. Забезпеченість молодої людини: можливості та перешкоди. Соціальний захист молоді.

Професійне самовизначення молоді. Зайнятість. Демократизація суспільства і нові реалії ринкової економіки розширили можливості молоді у виборі сфер та видів економічної діяльності, терито ріальної та професійної мобільності, значно скоригували її вимоги до робочого місця та загалом трудову ментальність. Разом з тим, внаслідок відмови від напівпримусових форм зайнятості, послаблення державного контролю за працевлаштуванням, зокрема, розподілом молодих спеціалістів, скорочення соціальних програм, підвищилась незахищеність молоді на ринку праці, сут тєво ускладнилась її соціальна інтеграція, загострилися проблеми молодіжного безробіття.

Професійне самовизначення молоді. Зайнятість. Професійне самовизначення слід розглядати як елемент більш широких систем: 1) соціального самовизначення, яка передбачає пошук молодою людиною свого місця в житті, в соціальній структурі суспільства; 2) життєвого самовизначення – специфічної форми суб’єктно об’єктної взаємодії, в якій особистість виступає справжнім суб’єктом життєвого процесу, тобто свідомо включається в хід подій, опосередковуючи його творчим ставленням до життя і беручи на себе відповідальність за свої вчинки та дії як їх автор.

Професійне самовизначення молоді. Зайнятість. Професійне самовизначення – це багатомірний процес, який можна розглядати з різних точок зору: як серію задач, які суспільство ставить перед особистістю, яка формується, і які дана особистість повинна вирішити за певний період часу; як процес поетапного прийняття рішень, за допомогою яких індивід формує баланс між своїми побажаннями та нахилами, з одного боку, і потребами суспільства – з іншого; як процес формування індивідуального стилю життя, частиною якого є професійна діяльність.

Професійне самовизначення молоді. Зайнятість. Завдання професійного самовизначення: 1) сформувати установку на власну активність та самопізнання як основу професійного самовизначення; 2) ознайомити зі світом професій, потребами ринку праці, правилами вибору професії; 3) забезпечити самопізнання та сформувати “образ Я” як суб’єкта майбутньої професійної діяльності; 4) сформувати вміння зіставляти “образ Я” з вимогами професії до особистості та потребами ринку праці, створювати на цій основі професійний план і перевіряти його; 5) сформувати вміння аналізу різних видів професійної діяльності, враховуючи їх спорідненість за психологічними ознаками та схожістю вимог до людини; 6) створювати умови для перевірки можливостей самореалізації в різних видах професійної діяльності шляхом організації професійних проб; 7) забезпечити розвиток професійно важливих якостей; 8) сформувати мотивацію та психологічну готовність до зміни професії і переорієнтації на нову діяльність; 9) виховувати загальнолюдські та загальнопрофесійні якості, розумні потреби.

Професійне самовизначення молоді. Зайнятість. Професійне самовизначення можна поділити на 4 етапи: 1) дитяча гра – виконання певних професійних ролей і окремих елементів пов’язаної з цими ролями поведінки в процесі гри; 2) підліткова фантазія – уявлення себе в мріях представником тієї чи іншої професії; 3) попередній вибір професії – сортування різних видів діяльності та їх оцінка з точки зору інтересів, здібностей, системи цінностей особистості; 4) прийняття остаточного рішення – вибір рівня кваліфікації, об’єму й тривалості професійної підготовки, вибір спеціальності.

Професійне самовизначення молоді. Зайнятість. Мотиви вибору професії можна звести до трьох основних комплексів: 1) Інтерес. Професійні інтереси молоді можна поділити на дві основні групи: – безпосередні інтереси, які виникають на основі привабливості змісту та процесів конкретної діяльності; – опосередковані інтереси, зумовлені деякими організаційними, соціальними та іншими характеристиками професії. Безпосередні професійні інтереси включають: • професійно специфічний інтерес – інтерес до предметів, до процесів праці, що характеризують її основні функції, а також до результатів, виражених у створених продуктах, наданих послугах і т. п. • загальнопрофесійний інтерес виникає на основі привабливості найбільш загальних властивостей професії, з якими особистість має можливість ознайомитись у повсякденному житті. • романтичний інтерес базується на уявленні про незвичайність даної професії. • ситуативний інтерес формується на основі випадкових , нетипових для даної професії ознак і пояснюється вузькістю професійного кругозору учня. Опосередковані професійні інтереси включають: • професійно пізнавальний інтерес базується на прагненні до пізнання певних природних, технічних, гуманітарних та інших процесів і явищ. • інтерес до самовиховання проявляється в прагненні до духовного збагачення і формування суб’єктивно цінних якостей особистості. • престижний інтерес – вибір професії зумовлений перспективами професійного росту, які ця професія забезпечує, престижністю професії в суспільстві. • інтерес супутніх можливостей відображає прагнення молодої людини задовольнити з допомогою вибраної професії певні духовні та життєво побутові запити й потреби (прагнення до спілкування з людьми, потреба в матеріальному забезпеченні тощо). • невизначений інтерес – в його основі лежать невизначений емоційний потяг до певної професії.

Професійне самовизначення молоді. Зайнятість. 2) Обов’язок. Мотивом суспільного обов’язку у виборі професії є усвідомлення учнем реальної суспільної користі від своєї участі в даній сфері діяльності, переживання особистої відповідальності за успішну працю, готовність до подолання можливих моральних та фізичних труднощів. Можна виділити 5 основних груп мотивів обов’язку: – відповідальність по відношенню до повсякденних професійних обов’язків і вимог; – прагнення до вдосконалення майстерності у вибраній справі; – новаторство у праці та її організації; – загальноальтруїстичні прагнення; – загальногромадянські прагнення.

Професійне самовизначення молоді. Зайнятість. 3) Самооцінка професійної придатності. Процес формування самооцінки професійної придатності протікає нерівномірно і це може виражатись у наступному протиріччі: або учневі не вдається співвіднести відомі йому властивості професії зі своїми особистими якостями (дефіцит самопізнання), або він затрудняється визначити професію, яка відповідає його даним (дефіцит професійної інформації). З віком зміст самооцінки поступово збагачується, але ці зміни не являють собою процесу, який розвивається послідовно та інтенсивно.

Професійне самовизначення молоді. Зайнятість. Типи мотивації вибору професії: • І тип мотивації – опорний тип – інтерес до професії гармонійно поєднується з морально зрілою установкою на працю, з об’єктивною оцінкою і практичною перевіркою особистих якостей, готовністю до самовиховання. • ІІ тип мотивації – молодь неясно представляє специфіку обраної професії, обмеження її вибору, зумовлені вимогами до стану здоров’я, фізичних, розумових та інших якостей людини. • ІІІ тип мотивації характеризується неузгодженістю між інтересом до професії та мотивами суспільного обов’язку. • ІV тип мотивації найменш ефективний: при виборі професії молоді люди керуються лише своїми бажаннями, без адекватного усвідомлення як суб’єктивних, так і об’єктивних можливостей та умов їх реалізації.

Професійне самовизначення молоді. Зайнятість. Показники сформованого професійного самовизначення: – інформованість індивіда про структуру народного господарства, потреби ринку праці, зміст і умови праці з обраної професії , навчальні заклади, в яких можна отримати професію; – сформованість професійних інтересів і намірів; – сформованість мотиваційної сфери при виборі професії; – наявність спеціальних здібностей; – наявність практичного досвіду у вибраній сфері діяльності; – узгодженість інтересів, здібностей і нахилів із вимогами професії; – відповідний стан здоров’я, відсутність протипоказань.

Професійне самовизначення молоді. Зайнятість. ЯКІ СУПЕРЕЧНОСТІ ПРИ ПРОФЕСІЙНІЙ САМОВИЗНАЧЕНОСТІ ВИ МОЖЕТЕ НАЗВАТИ? Важливою проблемою на сьогоднішній день є відсутність державною прогнозування потреб економіки у спеціалістах з вищою освітою. Тому й виникають на ринку праці диспропорції попиту й пропозиції дипломованих фахівців. Зокрема, на вакансію юриста претендують дев'ять, менеджера вісім, бухгалтера шість осіб. Та знайти хорошого менеджера, який би міг успішно організувати виробничий процес, дуже непросто.

Професійне самовизначення молоді. Зайнятість. Станом на 1 вересня 2008 р. серед загальної кількості українських безробітних більше 30 % становила молодь у віці до 35 років. Протягом 2006 р. серед осіб, що були клієнтами служби зайнятості чисельність випускників середніх загальноосвітніх шкіл становила 20, 6 тисяч, професійно технічних закладів освіти 22, 0 тисячі, вузів — майже 47 тисяч. Працевлаштовано — 31 тис. випускників усього. Серед них — 7 267 випускників загальноосвітніх шкіл, 8 589 випускників професійно технічних закладів освіти, 14 858 випускників вузів. За даними соціологічного опитування проведеного Державним інститутом розвитку сім´ї та молоді в червні 2006 р. для молодих людей найбільш привабливими є професії юриста (42 %), бізнесмена, підприємця (37 %), банківського працівника (32 %). Одночасно, спеціальності, на які зростає попит на ринку праці мають невисокий рейтинг серед молоді: фермер, фахівець у галузі сільського господарства (5 %), інженер (9 %), працівник торгівлі (11 %), вчитель, викладач (14 %). Відповідно, на думку молоді, ці професії не можуть і забезпечити успіх в житті. Великий відсоток молоді — 30, 4 % вважають привабливою професію лікаря, та лише 23, 3 % вважають, що ця професія приносить успіх. Одночасно, за інформацією Державної служби зайнятості на ринку праці, на ринку праці в Україні не вистачає медичних працівників, учителів, продавців як продовольчих, так і непродовольчих товарів інших. Аналіз глибинних інтерв'ю з керівниками приватних рекрутингових кампаній свідчить, що серед клієнтів з вищою освітою найчастіше до них звертається молодь із юридичними та медичними дипломами.

Професійне самовизначення молоді. Зайнятість. Аналіз галузевої структури молодіжної зайнятості, який здійснений у дослідженні Зайця Т. А. , Кравченко В. Л. говорить про нерівномірний її розподіл по галузях економіки. Якщо в середньому кожний 4 й зайнятий є молодою людиною, то в охороні здоров'я, освіті й науці – кожний третій, у торгівлі – більше 28%. У фінансовій і управлінській сферах іде омолодження кадрів, і тут частка молоді перевершує середні значення. У промисловості й будівництві питома вага молодих працівників, навпаки, на 2 – 3 разів нижче середньої. З найменшим бажанням молодь працевлаштовується на транспорт, у сільське господарство, житлово комунальний сектор і побутове обслуговування (її частка тут найнижча). Фахівці служби зайнятості враховують, що, відповідно до результатів соціологічного моніторингу, серед вихідної на ринок праці молоді кожний четвертий не має професії, а сьомий – професійного досвіду. Із цих причин молоді люди в середньому в 1, 4 рази частіше представників старшої вікової групи одержують відмови в прийомі на роботу.

Професійне самовизначення молоді. Зайнятість. Причини відмов роботодавців у прийомі на роботу: Недостатній рівень освіти, кваліфікації; Недостатній досвід роботи; Відсутність необхідних для роботи вмінь і навичок; Молодий вік; Вимоги до зарплати; Стан здоров'я; Наявність малолітньої дитини; Невміння правильно поводитися в бесіді з роботодавцем.

Професійне самовизначення молоді. Зайнятість. На основі досліджень Кравченко В. Л. виявлено такі новітні тенденції формування і розвитку молодіжного сегменту ринку праці України. На рівні реального ринку праці: спостерігається падіння попиту на послуги праці молоді внаслідок структурної кризи економіки та тривалого падіння рівня суспільного виробництва. На тлі загальноукраїнського скорочення попиту на робочу силу (на 41, 3% за 2000– 2007 рр. ) попит на послуги праці молоді скорочувався більш високими темпами (на 64% за той самий період); відбувається інтенсивне зростання чисельності незайнятих та безробітних серед молоді. За період 2000– 2007 рр. чисельність офіційно зареєстрованої безробітної молоді зросла втричі (відповідно з 118, 7 тис. осіб до 358, 8 тис. осіб). Крім того, майже 20% безробітної молоді – це випускники загальноосвітніх шкіл, вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації. При цьому, державна служба зайнятості працевлаштовує близько 32% випускників навчальних закладів, решта влаштовується самостійно, проходить перекваліфікацію чи поповнює ряди добровільно безробітних; зменшуються обсяги і рівень зайнятості молоді в галузях економіки. За період 2000– 2007 рр. загальна чисельність молоді, зайнятої в усіх сферах економічної діяльності, зменшилась з 2547, 0 тис. осіб у 2000 р. до 2389, 8 тис. осіб у 2007 р. , або на 6, 2%. Ці зміни супроводжувались істотною трансформацією галузевої структури зайнятості молоді.

Професійне самовизначення молоді. Зайнятість. За соціологічними даними частка молодих громадян, які залучені нині до неформальної, тобто офіційно незареєстрованої діяльності, становить близько 30%, а ще приблизно такий же відсоток молоді мають досвід такої діяльності у минулому. поглиблюється диспропорція між пропозицією робочої сили з боку осіб у віці 15– 28 років та попитом на неї. Протягом 2000– 2007 рр. у межах молодіжного сегменту ринку праці значення коефіцієнту навантаження на одне вільне робоче місце (вакансію) збільшилось у 15, 5 разів і на початок 2007 р. становило 31 особу (для національного ринку праці значення аналогічного показника становило 24 особи). На рівні потенційного ринку праці: на тлі істотного зниження попиту на послуги навчання в галузі промисловості, будівництва та сільського господарства зберігається стійка тенденція до збільшення чисельності бажаючих отримувати економічну, юридичну та медичну освіту. В умовах загострення невідповідності професійно кваліфікаційної структури молодих працівників сучасним запитам економіки такі зрушення не сприятимуть формуванню збалансованого ринку праці.

Професійне самовизначення молоді. Зайнятість. Дослідження проведене у Луганську серед випускників шкіл (2008 р. ) вказало на те, що: 1. При виборі професії сучасна молодь орієнтується на такі види діяльності, які є престижними в суспільстві в даний момент. Професійна діяльність для молоді продовжує залишатися однією з головних життєвих цінностей. Для більшості респондентів трудова діяльність є способом досягнення матеріального благополуччя. Здобуття вищої освіти для більшості молоді є важливим аспектом в досягненні життєвих цілей. Динаміка ціннісних трудових орієнтації молоді формується під впливом таких чинників, як вік і рівень освіти респондентів, їх соціальний і матеріальний стан, умови життєдіяльності.

Професійне самовизначення молоді. Зайнятість. Найпрестижнішими професіями для випускників шкіл є: 1– юрист, адвокат; 2 – економіст; 3 – банкір; 4 – менеджер; 5 – бізнесмен; 6 – державний службовець; 7 – лікар стоматолог; 8 – співак, актор; 9 – журналіст; 10 – військовий.

Професійне самовизначення молоді. Зайнятість. Вимоги до роботи, яка могла б влаштувати представників молоді: 1– вимоги до роботи; 2 – неважка; 3 – яка залишає багато часу; 4 – престижна; 5 – з добрими умовами праці; 6 – високооплачувана; 7 – корисна для суспільства; 8 – різноманітна; 9 – можливість професійного росту; 10 – можливість швидкої кар’єри.

Професійне самовизначення молоді. Зайнятість. Українська молодь хоче поїхати за кордон переважно з метою заробітку, на відміну від росіян та азербайджанців, які розглядають закордонні поїздки, як можливість отримати культурний досвід чи здобути освіту. Такими є результати порівняльного аналізу молоді трьох країн, яке в Україні проводили соціологи з Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва. Соціологи кажуть, що українська молодь більше, ніж у Росії чи Азербайджані, незадоволена своїм фінансовим становищем і ситуацією на ринку праці. Серед молодих українців 65% виявили бажання поїхати за кордон саме для працевлаштування, 14% не виключають, що можуть назавжди залишити свою батьківщину, коментує результати опитування науковий співробітник Інституту соціології НАН України Ірина Прибиткова. Але, зауважує вона, тут мова йде про потенційних мігрантів. «Це не означає, що всі ці люди поїдуть. Це йдеться лише про настанови. Рівень життя в Україні та в Росії – зовсім інший. У нас немає нафто доларів, а в Росії і в Азербайджані – є. І тому 75% росіян прагнуть поїхати закордон з культурною метою або на навчання. А переважна більшість нашої молоді їдуть заробляти, бо тут просто немає роботи. У нас безробіття як було, так і залишилося» , акцентувала Ірина Прибиткова. У Львові молоді люди, переважно студенти, виїжджають за кордон за різними програми обміну. Близько 10 15 % молоді там і залишається, незважаючи на нелегальний статус, повідомляє місцева кореспондентка Радіо. Агентство Стар Травел є партнером найбільшого оператора літніх студентських програм, який понад 50 років уже займається культурними обмінами. Зокрема, через це агентство студенти їдуть на 3 4 місяці працювати у США. Молода людина, яка має вільно володіти англійською, покриває усі видатки, на дорогу, страхування, візові послуги агентства. Сума набігає значна до 2 тисяч доларів і дозволити собі таку мандрівку може далеко не кожен українських студент.

Професійне самовизначення молоді. Зайнятість. Світ. Глобальний рівень безробіття серед молоді, який довгий час перевищував ті ж самі показники в інших вікових групах, зазнав свого апогею у 2009 році, коли 75, 8 млн молодих людей в усьому світі залишилися безробітними. У періоди економічних спадів молоді люди часто є останніми, кого хочуть наймати, і першими, кого звільняють. У 2010 році глобальний рівень безробіття серед молоді становив 12, 6%, в той час як цей показник серед дорослих людей становив 4, 8%. (ООН). Безсумнівно, одним із сприятливих факторів для явища Арабської весни став високий рівень безробіття серед молоді на Близькому Сході і в регіоні Північної Африки. Загальний рівень безробіття серед молоді склав 25, 5% на Близькому Сході і 23, 8% у Північній Африці. Особливо вражаючим був рівень безробіття серед жінок: 39, 4% на Близькому Сході і 34, 1% у Північній Африці. Незважаючи на великий прорив в галузі освіти для молодих жінок, рівень їх доходів продовжує відставати від доходів молодих чоловіків. На глобальному рівні у 2010 році зайнятими були 56, 3% молодих чоловіків і 40, 8% молодих жінок. Та якщо навіть жінки і намагаються знайти роботу, то зробити це їм важче, і як результат рівень безробіття серед них вищий, ніж серед чоловіків. Навіть якщо жінка працює, вона частіше замає традиційно жіночі посади, є частково зайнятою або займається низькооплачуваною роботою.

Професійне самовизначення молоді. Зайнятість. Світ. Коли ж все таки молоді люди отримують роботу, вона часто низько оплачується, а умови праці є поганими через велике часове навантаження, брак соціальних гарантій, зокрема в області здоров’я. Такі умови не дозволяють молоді бути незалежною і забезпечувати свою сім’ю. Більше того, хоча деякі молоді люди поділяють позитивні погляди в тому що стосується отримання роботи за допомогою міграції, багато хто з них занепокоєний тим, що навіть для отримання низькокваліфікованої роботи, йому доведеться залишити свою родину. Для збі льшення зайнятості та працевлаштування молоді вживаються заходи на кшталт закону про тимчасовий найом та закріплення за роботодавцем права без попередження звільняти молодих працівників з їхнього першого робочого місця (від якого уряд Франції змушений був відмовитися під тиском студент ських протестів). Кількість молоді, яка отримує роботу у такий спосіб, справді значно зростає, однак скорочується чисельність молоді, яка має постійну роботу. Нині в Італії половина найманих працівників молодших 30 років має лише короткотерміновий (на три чотири місяці) контракт з роботодавцем. Невирішені проблеми працевлаштування молоді призводять до зростання безробіття та зниження рівня життя; поширення пасивних (утриманство), нерегламентованих (тіньова зайнятість) і деструктивних (кримінал) мо делей поведінки; спонукають до зовнішніх трудових міграцій; спричиняють психологічні зміни (втрату мотивації до праці, зміну структури ціннісних орі єнтацій і падіння престижності легальної зайнятості). Молоді люди вважають, що система вищої освіти не враховує реальні потреби ринку праці. Вони зауважили, що їх формальна навчальна програма часто є надмірно теоретичною, що залишає студентів без практичних навичок, потрібних для робочої сили. Деякі студенти постійно відкладають свій вихід на ринок праці, продовжуючи своє навчання, або шукають роботу низького рівня. Таким чином, між навчальними закладами і роботодавцями має бути налагоджений кращий зв`язок. В цілому молоді люди вважають, що стажування і участь у волонтерських проектах також надає можливостей для розвитку навичок і покращення перспектив працевлаштування, і навіть для відкриття свого бізнесу.

Професійне самовизначення молоді. Зайнятість. Методика професійного самовизначення Дж. Голланда

Забезпеченість молодої людини: можливості та перешкоди. Дослідження проводилося 23 31 травня 2010 року, в ході якого було опитано 1600 респондентів. Помилка вибірки складає 2, 8%. Вострих повідомив, що 54, 9% респондентів оцінили матеріальний стан своїх сімей, як середній, 25, 1% вважають матеріальний стан своїх родин поганим, а 5, 8% дуже поганим. В той же час, 11, 2% респондентів вважають, що матеріальний стан їх родин хороший, і лише 1, 6% вважають його дуже хорошим. 1, 5% важко відповісти на це питання. За його словами, краще оцінюють своє фінансове положення жителі західних регіонів, хоча рівень зарплат у них менший. Гірше фінансовий стан своїх сімей оцінюють жителі східного, центрального і південного регіонів. 32, 5% респондентів думають, що через рік їх матеріальний стан буде таким, як і зараз, 29, 6% вважають, що він покращиться, 8, 1% вважають, що через рік їх матеріальний стане значно кращим. В той же час, 2% опитаних чекають погіршення матеріального становища, а 8, 3% вважають, що воно буде набагато гіршим. 19, 5% опитаним важко відповісти на дане питання.

Забезпеченість молодої людини: можливості та перешкоди. Дослідження проводилося методом ''face to face'' у листопаді 2011 року Центром вивчення громадської думки Інституту міста. В опитуванні брали участь мешканців м. Львова з усіх 6 адміністративних районів Львова. Було опитано 800 респондентів, старших 18 років. Похибка репрезентативності вибірки з довірчою ймовірністю 0, 954 не перевищує 3, 5% для показників близьких до 50%, 3% для показників близьких до 25% або 75%, 2, 1% для показників близьких до 10% або 90%, 1, 5% для показників близьких до 5% або 95%, 0, 7% для показників близьких до 1% або 99%.

Забезпеченість молодої людини: можливості та перешкоди. матеріальний стан вікові групи % Змушені заощаджувати на харчуванні 7, 9 Вистачає на харчування. Для купівлі одягу, взуття потрібно н Вистачає на харчування й необхідний одяг, взуття. 18 - 30 років 17, 8 34, 3 Вистачає на харчування й необхідний одяг, взуття, інші покупки 22, 3 Вистачає на харчування й необхідний одяг, взуття, дорогі покупки (побутова техніка, автомобіль). 14, 5 Будь-які необхідні покупки можу зробити в будь-який час 3, 3

Забезпеченість молодої людини: можливості та перешкоди. Соціологічне дослідження “Основні проблеми студенства м. Львова” (квітень 2009 р. ).

Соціальний захист молоді. Права та обов’язки молоді в будь якій країні, незалежно від її місцезнаходження, рівня розвитку або інших ознак, закріплені у Всесвітній декларації прав людини, прийнятій та проголошеній спеціальною резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 10 грудня 1948 року. У ст. 2 даної Декларації написано: «Кожній людині надаються всі права та всі свободи, проголошені даною Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, соціального або станового походження, майнового або іншого стану» . Крім Загальної декларації прав людини, велике значення для формування національних законодавств в окремих країнах мають такі документи, як Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (1966 р. ), Міжнародний пакт про громадські та політичні права (1966 р. ), Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадські права та ін. Важливіші аспекти статусу молоді світу закріплені у Заключному акті Наради з безпеки та співпраці в Європі. Вони наступні: складання угод проведення програми професійної підготовки молоді; складання угод між молодіжними організаціями для розвитку молодіжного співробітництва; організація обміну студентами курсів професійної підготовки для вивчення іноземних мов; розвиток молодіжного туризму та надання із цією метою відповідних пільг.

Соціальний захист молоді. Основними принципами формування законодавства про державну молодіжну політику у сучасній Україні сьогодні є: закріплення взаємодії молоді та суспільства, держави, інших соціальних груп та об’єктів політики на основах рівності, партнерства, співпраці; створення умов, за яких молодь є не стільки споживачем всього, що в соціальному плані може дати їй суспільство, держава, скільки активною дієвою силою, тобто з об’єкта впливу (ідеологічного, виховного) молодь повинна перетворитися в суб’єкт усіх соціально економічних, політичних, духовних процесів, які виникають у суспільстві; забезпечення саморозвитку, самовдосконалення та самореалізації молоді за рахунок інших соціальних груп, а саме за рахунок ініціативи, інноваційної діяльності самої молоді; забезпечення життєвого старту молоді. Завдання держави міститься в тому, щоб створити та надати молоді умови для соціалізації (загальну безкоштовну освіту, професійну підготовку, перше робоче місце, охорону здоров'я, кредити, деякі пільгові умови для підприємницької, господарчо економічної діяльності та ін. ). Обов’язковий мінімум таких послуг надається молоді як деякий аванс з подальшою компенсацією або в процесі їх життя, праці, діяльності в будь якій сфері; створення умов для соціального захисту тієї частини молоді, яка в силу об’єктивних причин не в змозі сама себе забезпечити (дітей сиріт, дітей та підлітків з неповних та великих сімей, інвалідів та ін).

Соціальний захист молоді. Молодіжне законодавство – це система визначених законодавчих актів, положень, норм, які регулюють ті відносини, учасниками яких є молодь. Це може бути конституційне законодавство, загальне молодіжне чи галузеве законодавство, яке регулює відносини молодь з іншими суб’єктами права. Статус, права та обов’язки молоді в суспільстві, їхні гарантії є можливим вивчити за допомогою їх розділення на окремі сфери життєдіяльності молоді або сфери функціонування суспільства: сім'я (усиновлення, опіка, піклування); охорона здоров'я; культура, фізична культура та спорт; праця; житлові права та ін.

Соціальний захист молоді. Центральним законом, в якому сконцентровані та закріплені основні права, обов’язки, пільги, соціальний захист молоді, є Закон України «Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді в Україні» , який прийнятий Верховною Радою України 5 лютого 1993 р. Крім Кодексу законів про працю, питання зайнятості, праці молоді, підтримки її підприємницької ініціативи детально розглядає стаття 7 -8 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 5 лютого 1993 р. Найбільш принциповими є наступні закріплені в Законі положення стосовно праці молоді: гарантії для молоді рівних з іншими громадянами прав на працю у відповідності до отриманої освіти та професії; гарантії надання дієздатній молоді першого робочого місця на термін не менше двох років після закінчення або припинення навчання в середніх загальноосвітніх, професійних навчально виховних та вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки та перепідготовки, а також по закінченню воєнної служби, в тому ж числі й альтернативної (невоєнної). Безпосередню допомогу молоді в працевлаштуванні повинні здійснювати служби зайнятості. В них молодь може отримати необхідну безкоштовну інформацію та професійну консультацію про наявність робочих вакансій, а також, можливостях професійної підготовки, а за необхідності – і перепідготовки.

Соціальний захист молоді. Особливості культурного та фізичного розвитку молоді в Україні визначені Законами України «Основи законодавства України про культуру» від 14 лютого 1992 р. і «Про фізичну культуру та спорт» від 24 грудня 1993 р. Крім того, суттєве значення мали Наказ Президента України від 22 червня 1994 р. «Про державну підтримку розвитку фізичної культури та спорту України» , затверджену Наказом Президента України від 22 червня 1994 р. «Державна програма розвитку фізичної культури та спорту в Україні» та інші документи державного значення.

Соціальний захист молоді. Конституційне право громадян «на свободу об'єднання в політичні партії та громадські організації для здійснення та захисту своїх прав і свобод, задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів» по відношенню до молоді реалізується перш за все завдяки введеному у дію Закону України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» від 1 грудня 1998 р. За останній час в Україні був розроблений проект Закону України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» , ведеться робота над новою редакцією Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» , розробляється проект Декларації «Про основний початок державної політики стосовно сім'ї, та жінок» .

Соціальний захист молоді. Згідно Закону України «Про сприяння соціальному становлення та розвитку молоді в Україні» від 5 лютого 1993 р. соціальні служби в нашій країні створюються Міністерством України у справах молоді та спорту (нині його наступником Міністерством України у справах сім'ї та молоді) згідно з іншими центральними органами виконавчої влади, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та об'єднаннями громадян. Соціальні служби для молоді: надають молодим людям інформаційну, правову, психолого педагогічну, медичну та інші форми соціальної допомоги; реалізують необхідні заходи з метою попередження негативних явищ в молодіжному середовищі (правопорушень, алкоголізму, наркоманії, токсикоманії, проституції і т. п. ) та їх подолання; здійснює соціальне опіку окремих категорій молоді, зокрема інвалідів, дітей сиріт і т. п.

Соціальний захист молоді. Соціальна робота з молоддю має чітко визначену адресність. В даному випадку приймаються до уваги такі фактори: віковий показник громадян, яким надається соціальна допомога та підтримка (14 35 років у відповідності до Закону України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”); основні сфери життєдіяльності молоді (навчальні заклади, місце роботи, проживання, відпочинку); найбільш актуальні та типові соціальні та психологічні проблеми молоді (наприклад, правовий захист юнаків та дівчат, життєве самовизначення, отримання професії, працевлаштування, профілактика девіантної поведінки, сексуальні та психологічні проблеми та ін. ); основні категорії молоді, на які орієнтована соціальна робота (учні шкіл, училищ, службовці, робочі, діти та молодь з багатодітних, неповних та неблагополучних сімей, сироти, інваліди та ін.

Соціальний захист молоді. Центри соціальних служб ведуть різноманітну роботу, яку в цілому можна звести до декількох згрупованих функцій: 1). розробка та реалізація спільно з органами державного управління у справах сім’ї та молоді різних програм соціального обслуговування і соціальної допомоги підліткам та молоді; 2). організація рекламно інформаційної, консультативної допомоги молоді з питань навчання, професійної підготовки, працевлаштування, охорони здоров’я, відпочинку та оздоровлення, а також безпосередньо діяльності соціальних служб; 3). політико правове консультування молоді з питань прав й обов’язків в суспільстві, свого життєвого устрою; 4). створення центрів праці, центрів молоді, бюро добрих послуг, «телефонів довіри» , молодіжних бірж, агентств, проведення соціально психологічного консультування, різних тренінгів, занять з підлітками, молоддю, молодими сім’ями.

Соціальний захист молоді. Аналіз основних напрямків діяльності центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді дає можливість зробити висновки щодо реальних потреб молоді в соціальних послугах, встановити їх ієрархію. По мірі зниження потреби вони виглядають таким чином: консультації фахівців центрів соціальних служб (психологів, юристів, наркологів, сексопатологів) – 81%; допомога у влаштуванні на роботу – 74%; консультування, патронаж і організація допомоги інвалідам, сиротам, колишнім воїнам інтернаціоналістам, іншим категоріям соціально незахищеній молоді – 55%; організація та проведення масових культурних заходів для молоді (виставок, фестивалів, концертів, гулянь і т. п. ) – 50%; створення клубів за інтересами, організація секцій, інших установ культури і об'єднань за інтересами – 48%; створення клубів знайомств – 37%; організація та проведення масових спортивних заходів – 36%; організація та проведення наукових конференцій, семінарів, «круглих столів» та ін. – 27%; спільна діяльність з молодіжними організаціями – 23%.

Соціальний захист молоді. В цілому аналіз різноманітних програм, над реалізацією яких працюють центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді в Україні, дає можливість зробити висновок, що основними з них є наступні: соціально психологічні консультації, інформаційна допомога молоді; «телефони довіри» ; соціальна опіка, допомога дітям сиротам; соціальна підтримка дітей інвалідів, молодих інвалідів; різноманітна робота з підлітками (профілактика правопорушень, організація відпочинку, допомога молодим людям в творчій діяльності, підвищення їх адаптивних можливостей); підтримка та сприяння молодіжному підприємництву; соціально психологічна допомога сім’ї; сприяння молодіжній зайнятості; робота з жіночою молоддю; робота з молодими наркоманами, алкоголіками і їх сім’ями; правове навчання.

Дякую за увагу!