Молодь у системі освіти 13. 03. 2012
План лекції Специфіка учнівської молоді в українському суспільстві. Особливості студентської молоді. Порівняльна характеристика середньої та вищої освіти в Україні. Болонський процес: переваги і недоліки.
Специфіка учнівської молоді в українському суспільстві. Осві та — цілеспрямована пізнавальна діяльність людей з отримання знань, умінь, або щодо їх вдосконалення. Освіта призначена, щоб дати новому поколінню початкові знання культури, формуючи поведінку у дорослому житті і допомагаючи у виборі можливої ролі в суспільстві. У широкому сенсі слова, освіта — процес або продукт "…формування розуму, характеру або фізичних здібностей особистості… У технічному сенсі утворення — це процес, за допомогою якого суспільство через школи, коледжі, університети та інші інститути цілеспрямовано передає свою культурну спадщину — накопичене знання, цінності та навички — від одного покоління іншому «між поколіннями» .
Специфіка учнівської молоді в українському суспільстві. Право на освіту в Україні гарантоване Конституцією. Незаконна відмова у прийнятті до навчального закладу будь-якої форми власності, а також незаконна вимога оплати за навчання у державних чи комунальних навчальних закладах передбачають кримінальну відповідальність. Право на освіту в наш час підтверджено національними та міжнародними правовими актами, наприклад, Європейською конвенцією про захист прав людини та основних свобод і Міжнародним пактом про економічні, соціальні та культурні права, прийнятим ООН в 1966 році. Усвідомлення можливостей використання обов'язкової освіти як засобу знеособлення людини викликало в демократичному суспільстві розвиток руху за недержавну і навіть сімейну освіту, за велику частку курсів за індивідуальним вибором учня (за участю батьків і педагогів) в програмі середніх загальноосвітніх шкіл (тобто після закінчення початкової школи), підтримку самоосвіти, безперервної освіти протягом всієї діяльної життя людини (у міру виникнення освітньої потреби), позашкільної, дистанційної та додаткової освіти тощо.
Специфіка учнівської молоді в українському суспільстві. СИСТЕМА ОСВІТНІХ УСТАНОВ Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2000 року № 1717 у 2001 році розпочався поступовий перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12 -річний термін навчання, який передбачає розвантаження учнів протягом кожного навчального року, створення умов для зміцнення здоров'я школярів; оновлення змісту освіти; перехід на компетентнісний підхід до організації навчального процесу. У напрямі формування мережі загальноосвітніх закладів держава гарантує конституційне право для кожного громадянина на доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти.
Специфіка учнівської молоді в українському суспільстві. Мережа загальноосвітніх навчальних закладів формується за такими принципами: доступність для кожного громадянина всіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою; рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку; відкритий характер освіти, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей, інтересів громадянина; інтеграція внутрішня і зовнішня; соціальний захист дітей.
Специфіка учнівської молоді в українському суспільстві. Структура. Мережа загальноосвітніх навчальних закладів формується з урахуванням демографічної, етнічної та соціально-економічної ситуації за освітніми рівнями. Відповідно до освітнього рівня функціонують загальноосвітні навчальні заклади І ступеня (початкова школа); II ступеня (основна школа); III ступеня (старша школа). Загальноосвітні навчальні заклади всіх трьох ступенів можуть функціонувати інтегровано або самостійно. Для розвитку здібностей, обдарувань і талантів дітей функціонують спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, а також різні типи навчально-виховних комплексів, об'єднань. Для дітей які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку створені навчальні заклади компенсуючого типу (санаторні та спеціальні). Громадяни, які не мають можливості навчатися у школах з денною формою навчання здобувають загальну середню освіту у вечірніх (змінних) школах. Створено сектор загальноосвітніх навчальних закладів приватної форми власності. До системи загальної середньої освіти належать також позашкільні навчальні заклади, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, професійно-технічні навчальні заклади, вищі навчальні заклади І-II рівнів акредитації, які забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти. Створено умови для реалізації принципів наступності та неперервності освіти. Загальноосвітні навчальні заклади інтегруються з вищими навчальними закладами шляхом створення навчально-виховних комплексів (зовнішня інтеграція) та дошкільними й позашкільними навчальними закладами у навчальновиховні об'єднання (внутрішня інтеграція).
Специфіка учнівської молоді в українському суспільстві. На початок 2008/2009 навчального року в 20047 денних загальноосвітніх навчальних закладах системи Міністерства освіти і науки України (без спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів) навчалося 4438 тис. учнів, що на 233 тис. менше ніж минулого року. Аналіз стану демографічної ситуації засвідчує, що, починаючи з 2003 року, простежується тенденція щодо збільшення народжуваності. Якщо цей процес набуде незворотного характеру, то, починаючи з 2009 року, набір учнів до 1 -х класів розпочне збільшуватися, відповідно й зростатимуть учнівські контингенти.
Специфіка учнівської молоді в українському суспільстві. В системі освіти функціонує: 317 (75, 7 тис. учнів) загальноосвітніх шкіл-інтернатів в тому числі: 53 (9, 1 тис. учнів) для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування; 62 (14, 0 тис. учнів) загальноосвітніх санаторних шкіл-інтернатів; 14 шкіл та училищ (460 вихованців) соціальної реабілітації; 385 (48, 5 тис. учнів) загальноосвітніх навчальних закладів (школи, школиінтернати) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, з яких для розумово відсталих — 226 (27, 7 тис. учнів); для сліпих — 6 (0, 8 тис. учнів); для дітей зі зниженим зором — 28 (4, 2 тис. учнів); для глухих — 30 (2, 9 тис. учнів); для дітей зі зниженим слухом — 26 (3, 0 тис. учнів); для дітей з порушенням опорно-рухового апарату — 20 (2, 3 тис. учнів); для дітей з тяжким порушенням мовлення — 16 (2, 9 тис. учнів); для дітей, які потребують інтенсивної педагогічної корекції — 33 (4, 7 тис. учнів). Крім того, в системі Міністерства освіти і науки України функціонує 115 дитячих будинків, в яких утримується 5, 9 тис. дітей дошкільного та шкільного віку.
Специфіка учнівської молоді в українському суспільстві. Альтернативна освіта, також відома як нетрадиційна освіти або освітня альтернатива, це широке поняття, яке може бути використане для позначення всіх форм навчання за межами традиційної освіти (для всіх вікових груп і рівнів освіти). Може включати в себе не тільки форми навчання призначені для студентів з особливими потребами (від підліткової вагітності до розумового розвитку), а й форми навчання призначені для широкої аудиторії і використання альтернативних освітніх філософій і методів. Альтернативи останнього типу часто є результатом реформи освіти і йдуть корінням в різні філософії, які зазвичай принципово відрізняються від традиційної обов'язкової освіти. Хоча деякі з них сильно політично, науково або філософсько орієнтовані, інші більш неформальні об'єднання викладачів і студентів незадоволені деякими аспектами традиційної освіти. Ці альтернативи, в тому числі чартерні школи, альтернативні школи, приватні школи, домашнє навчання бувають різними, але часто підкреслюють значення малого розміру класу, близькі відносини між студентами та викладачами, і почуття спільності. Все частіше, включення корінних моделей освіти (методи і зміст) в якості альтернативи в рамках формальної і неформальної освітньої системи, представлено важливим чинником, який зумовив успіх цих громад корінних народів, які обирають для освітнього доступу ці системи, як студентів/учнів та вчителів-інструкторів.
Специфіка учнівської молоді в українському суспільстві. Форми освіти: за ступенем: Початкова школа, Початкова освіта середня школа, середня освіта Вища школа, Вища освіта за видом: очна заочна вечірня суботня екстернат, інтернат Дистанційна
Специфіка учнівської молоді в українському суспільстві. Рівні освіти: Дошкільна освіта Загальна освіта Початкова загальна освіта Основне загальну освіту Середня загальна освіта Додаткова освіта дітей Професійна освіта Початкова професійна освіта Середня професійна освіта Вища професійна освіта Бакалаврат Підготовка фахівців Магістратура Фундаментальна наукова, професійна освітуа Аспірантура Докторантура Підвищення кваліфікації Друга вища освіта Перепідготовка Професійна підготовка
Специфіка учнівської молоді в українському суспільстві. У вересні 2000 року глави держав та урядів 189 країн (у тому числі й України) прийняли Декларацію тисячоліття ООН, у якій визначено глобальні Цілі розвитку тисячоліття (ЦРТ) до 2015 року. Серед восьми визначених цілей другою названо забезпечення освітою. Другу ціль Україна сформулювала так: «Забезпечення якісної освіти впродовж життя» , з визначенням двох завдань та шести індикаторів. Безумовно, виконання задекларованих перед людством завдань в галузі освіти потребуватиме залучення значних людських, матеріальних та фінансових ресурсів. У 20 -му, ювілейному, виданні Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН) — Доповідь про розвиток людини 2010 «Реальне багатство народів: шлях до розвитку людини» Україна за індексом освіти посідає 18 -те місце (0, 795), випереджаючи, зокрема, такі країни, як Іспанія (22 -ге місце з індексом освіти 0, 781), Велика Британія (24 -те місце, 0, 766), Франція (27 -ме 0, 751), Польща (30 -те 0, 728 ), Італія (32 -ге 0, 706), Білорусія (35 -те 0, 683), Португалія (41 -ше 0, 670), Російська Федерація (53 -тє місце, 0, 631). Індекс освіти у світі — 0, 436, тобто Україна його перевищує в 1, 8 разу.
Специфіка учнівської молоді в українському суспільстві. Деякі основні показники, що характеризують діяльність освітньої галузі в Україні: Кількість осіб, які навчались у навчальних закладах на початок 2009/10 навчального року, становила 7 млн. 518 тис. , з них 4 млн. 495 тис. — у школах, 424 тис. — у ПТНЗ, 2 млн. 599 тис. — у ВНЗ. Порівняно з 2000/01 навчальним роком, загальна кількість осіб, які навчались у навчальних закладах, зменшилася на 18, 1%, з них у школах — зменшилася на 33, 5%, у ПТНЗ — на 19, 3%, а у ВНЗ — зросла на 34, 6%. Середньорічна кількість найманих працівників в освіті у 2009 році становила 1 млн. 646 тис. , збільшившись, порівняно з 2004 роком, на три відсотки. Це одна з небагатьох галузей, яка, на тлі загального зменшення кількості працюючих по Україні на 5, 9%, поповнилася працівниками, притому що осіб, для котрих здійснювалась освітня діяльність, стало менше! До цього слід додати: працівників освіти у загальній структурі зайнятих в Україні — 15, 5%, тоді як у Російській Федерації — 9, 7%, у Німеччині — 5, 9%, Польщі — 7, 4%, Великій Британії — 9, 1%, США — 9, 1%, Франції — 6, 4%, тобто в Україні працівників освіти майже вдвічі більше, а співвідношення «учень—учитель» (кількість учнів на одного вчителя) в Україні становить 8, 6, тоді як у Німеччині — 18, 0, у Польщі — 11, 0, Великій Британії — 20, 1, США — 14, 3, Франції — 20, 3, Японії — 18, 8, тобто в Україні навантаження на працівника освіти майже вдвічі менше, ніж у перелічених країнах.
Специфіка учнівської молоді в українському суспільстві. Порівняльний аналіз найважливішого кількісного параметру — тривалості навчання, проведений українськими дослідниками К. Корсаком та О. Зубрицькою, свідчить, що в переважній більшості країн — членів Європейського Союзу — відбувається помітне подовження тривалості середньої освіти (12— 13 років з обсягом 9— 11 тис. астрономічних годин). В Україні повна тривалість середньої освіти перебуває у межах 7000— 7600 астрономічних годин, або в середньому на 30% менше. На думку європейських експертів з питань розвитку освіти, головна вада української загальноосвітньої школи — мала тривалість навчання, що, своєю чергою, є однією з основних причин невизнання в Європі шкільних атестатів українського походження. Державні видатки на освіту в Україні у 2000— 2007 роках становили 5, 3% від ВВП, тоді як у Німеччині — 4, 4, Японії — 3, 4, Іспанії — 4, 4, Італії — 4, 3, США — 5, 5, Франції і Великій Британії — 5, 6%. Тобто державне фінансування освітньої діяльності в Україні перебуває на рівні найбільш розвинених країн світу, а то й перевищує його. При цьому у переважній більшості розвинених країн державні видатки на освіту (у відсотках до ВВП) у 2000— 2007 роках були меншими, ніж державні видатки на охорону здоров’я (так, у Німеччині 4, 4 проти 8, 0; в Японії — 3, 4 проти 6, 5; у Франції — 5, 6 проти 8, 7; в Іспанії — 4, 4 проти 6, 1; в Італії — 4, 3 проти 6, 7; у Великій Британії — 5, 6 проти 6, 9; у США — 5, 5 проти 7, 1; в Канаді — 4, 9 проти 7, 1), тоді як в Україні це співвідношення становило 5, 3% від ВВП на освіту — проти 4, 0% на охорону здоров’я. Є підстави вважати, що в Україні зазначене співвідношення наближатиметься до європейських показників, і не шляхом прискореного збільшення обсягів бюджетних коштів на охорону здоров’я, а шляхом певного перерозподілу.
Специфіка учнівської молоді в українському суспільстві. Цікаві й такі дані. Кількість задоволених системою освіти в Україні (частка у відсотках респондентів, котрі відповідали «так» на запитання Всесвітнього опитування Геллапа «Задоволені Ви якістю системи освіти і школами у місті чи районі, в якому Ви живете? » , становила лише 38% — при 57 у Білорусі, 42 — Російській Федерації, 70 — США, 71 — Канаді, 59 — Німеччині, 53 — Японії, 70 — Франції, 70 — Великій Британії, 66 — Польщі. Певним підтвердженням незадовільного становища з якістю освіти може слугувати і той факт, що жоден український ВНЗ не входить до 500 найкращих університетів світу.
Специфіка учнівської молоді в українському суспільстві. Стан інформатизації середньої освіти на 2010 рік 2010 року компанія «Майкрософт Україна» за підтримки Міністерства освіти і науки України в рамках проекту «Партнерство у навчанні» провела перше щорічне онлайн-дослідження «Інновації в навчанні» (Innovative Teaching and Learning, ITL). В опитуванні взяли участь 3864 українських педагогів. За результатами дослідження, 83% респондентів вважають недостатню кількість комп'ютерів головною перешкодою на шляху поширення інформаційних технологій у навчальному процесі, хоча офіційна статистика говорить про понад 93% комп'ютеризацію українських шкіл. (сільські школи - 97, 8%, школи у містах – 93, 4%. ) При цьому на початку 2010/2011 навчального року в Україні на 1 персональний комп'ютер приходилось 28 учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Для порівняння, в Європі та США в середньому аналогічний показник становить 5 -7 учнів на 1 ПК. Відповіді вчителів свідчать про те, що хоча комп'ютери у школах і наявні, але часто вони є застарілими і не відповідають сучасним вимогам. Крім того, існує проблема слабкої інтеграції інформаційних технологій в навчальний процес.
Специфіка учнівської молоді в українському суспільстві. Відповідно до наказу обласного управління освіти і науки від 26. 08. 2009 р. № 355 «Про проведення моніторингових досліджень у 2009 -2010 н. р. » було проведено соціологічне опитування старшокласників шкіл Запорізької області щодо світоглядних орієнтацій учнівської молоді. Перший блок анкети присвячений визначенню самооцінки учнів своєї успішності у навчанні, а також визначенню системи ціннісних орієнтацій, як складових якості освіти. Питання анкети на визначення самооцінки були сформульовані наступним чином: «Як ви оцінюєте власний рівень набутих знань порівняно зі своїми колегами? » , «Які риси характеризують вас як особистість? » . Були отримані такі результати: лише 12, 96% старшокласників зі всієї вибірки оцінюють свої результати на високому рівні, 36, 37% - вище середнього, 44, 54% - на середньому, близько 6% - нижче середнього та незадовільному рівнях. Це досить низька самооцінка і цей факт не може позитивно впливати на якість навчання. Можливо, це занижена самооцінка та недооцінка своїх здібностей, що декілька знижують саме навчальну працю, а можливо це є об’єктивна оцінка своїх можливостей. Серед характерних рис в учнів на першому місці виступає гордість, на другому – щирість, на третьому – співчуття, потім – правдивість, милосердя, активність, працелюбність, ініціативність, впевненість в собі. Не характерними для себе рисами, які мають вплив на особистість, школярі відзначають досконале володіння професійними знаннями (31, 36%), художній смак (26, 06%), дисциплінованість (18, 45%), впевненість в собі (15, 12%)
Специфіка учнівської молоді в українському суспільстві. Для визначення ціннісних орієнтацій респондентам було запропоновано вибрати з чотирнадцяти життєвих цінностей найбільш важливіші для них. Результати показали, що найбільш значимими для учнів стали такі: Створити сім'ю та зробити кар'єру 86 % виборів; Мати хороших і надійних друзів – 36, 86%; Знайти кохання – 30, 58%; Здобути цікаву професію – 29, 36%; Мати міцне здоров'я – 27, 2%. На останньому місці в старшокласників віра в Бога та виховання в собі волі і сильного характеру (3, 65%).
Специфіка учнівської молоді в українському суспільстві. Аналіз результатів опитування щодо дозвілля показав наступне: займаються спортом у вільний час – 54% респондентів; читають літературу, відвідують кіно, театри – 68%, займаються самоосвітою – 48%, вимушені працювати, щоб мати гроші – 36%. Переважна більшість старшокласників переглядають телепередачі, слухають музику у вільний час – 91%, спілкуються з друзями – 92%. Третій блок нашого моніторингу досліджує життєві перспективи учнів та проблеми, які їх турбують. Серед чинників, які мають найбільший вплив на формування світогляду - старшокласники обрали: сім'я – 53, 93% виборів; школа – 21, 76%; друзі – 17, 16% Серед проблем, які турбують майбутніх випускників, на перший план вийшли наступні: професійна перспектива – 54, 97% виборів; навчання – 51, 21%; матеріальне становище – 41, 47%; здоров'я – 34, 8%; особисте життя – 33, 67%.
Специфіка учнівської молоді в українському суспільстві. СВІТ. За результатами дослідження, яке здійснювала у різних країнах, включаючи Австралію, Німеччину, США, компанія „Deloite", покоління „Навіщо? ", до якого зараховують тих, хто народився між 1981 та 1993 роками, формулюють і шукають відповіді на запитання, що не виникали у їх ровесників у попередні роки, а саме: „Навіщо працювати? ", „Навіщо накопичувати гроші, якщо можна не накопичувати? ", „Навіщо вибудовувати кар′єру, якщо у житті є маса цікавого? ". На відміну від покоління бебібумерів, які конкурували між собою на ринку праці, добре знаючи і відчуваючи на власному досвіді, що таке безробіття, покоління „Навіщо? " зовсім не налаштовано на жертви в ім′я роботи. Цьому є пояснення: демографічна криза, зниження питомої ваги молодих, особливо у країнах європейського Заходу дозволяє молодим орієнтуватися не просто на роботу, а на цікаву роботу, що має супроводом комфортні умови, просування по кар′єрній драбині. На відміну від представників покоління бебібумерів, які зазнали нестатків, були налаштовані на накопичення грошей на пенсію, освіту дітей, власний дім, „важкі часи", покоління „Навіщо? ", що виросло зовсім в інших умовах, хоче отримати всі задоволення життя відразу. Нові молоді зовсім не вважають, що робота має бути основним життєвим пріоритетом. Представники нового покоління добре працюють у команді, вони вміють гарно спілкуватися, полюбляють ситуації, що пов′язані з викликами, але їм бракує суто професійних навичок, витриманості, терпіння, наполегливості. У них, як правило, сформоване почуття власної гідності, і вони цінують повагу до себе у вигляді гнучкого офісного розпису чи відсутності суворих правил стосовно манери одягатися.
Специфіка учнівської молоді в українському суспільстві. СВІТ. Але дуже багато практиків – вчителів, викладачів – зовсім не в захваті від своїх вихованців. Вони відзначають їх прагматичне ставлення до навчання, орієнтацію не на фундаментальність знань, а на високі оцінки. Чисельні представники учнівської молоді не відчувають захоплення ні гуманітарними, ні точними науками. Вони вимагають отримання освіти, тому що їхні батьки (чи вони самі) заплатили за навчання і зовсім не налаштовані на кропітку серйозну працю, на докладання зусиль для оволодіння знаннями, в очікуванні легкого успіху на кшталт розваги. З дитинства перебуваючи у середовищі, де співіснують різноманітні моделі поведінки, стилі життя, юні навчаються прагматизму, адаптації до всіляких умов та вимог, шляхом соціальної мімікрії, зовсім не переймаючись реакцією оточуючих. Багато із них зосереджені тільки на власних інтересах, чому сприяло й підкорення сімейного життя дитині, її потребам та бажанням. Споживацькі настрої, егоїзм, невміння керувати своїми бажаннями, неспроможність планувати майбутнє, мають наслідками не тільки ексцентричну поведінку, потяг до екстріму, небезпечне експериментування зі своїми і чужими почуттями, здоров′ям, але нездатність до налагодження міцних і довготривалих стосунків, моральну інфляцію, цинізм, життєву короткозорість.
Особливості студентської молоді. Станом на 2009 р. в Україні налічувалось 951 вищих навчальних закладів: університетів, академій, інститутів, консерваторій, коледжів, технікумів, вищих професійних училищ та ін. Суспільні відносини в галузі навчання, професійної підготовки громадян України регулюються Законом України «Про вищу освіту» (прийнятий 17. 01. 2002 в редакції від 10. 02. 2010). У цьому Законі термін вища освіта вживається у такому значенні: «Вища освіта — рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який грунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації» .
Особливості студентської молоді. Сектор державної форми власності (вищі навчальні заклади, шо засновані державою, фінансуються з державного бюджету і підпорядковуються відповідному центральному органу виконавчої влади) включає 232 вузи III—IV рівнів акредитації і I—II рівнів — 517. Серед них 141 університет, 52 академії, 39 інститутів і консерваторій, 128 коледжів, 231 технікум і 158 училищ. Сектор приватної форми власності (вищий навчальний заклад, заснований на приватній власності і підпорядкований власнику (власникам)) налічує 126 вузів III—IV рівнів акредитації і 76 — I—II рівнів. У тому числі 35 університетів, 9 академій, 82 інститути, 55 коледжів, 18 технікумів і 3 училища. За роки незалежності України чисельність студентів на 10 тис. населення збільшилася з 310 до 578 осіб. Середній вік студента в 1993 році становив 20 років, в 2010 — 19. Вища школа України готує фахівців із 76 напрямів і 584 спеціальностей, що дозволяє задовольняти потреби всіх сфер суспільного життя країни.
Особливості студентської молоді. Контингент студентів за джерелами фінансування розподіляється так: - у вузах I—II рівнів акредитації: 51, 3% студентів навчаються на кошти державного бюджету, 35, 5% — на кошти фізичних і юридичних осіб, 11, 7% — на кошти місцевого бюджету, 1, 5% — на галузеві кошти; - у вузах III—IV рівнів акредитації: 54, 9% студентів навчаються на кошти державного бюджету, 43, 0% — на кошти фізичних і юридичних осіб, 0, 4% — на кошти місцевого бюджету, 1, 7% — на кошти зацікавленої галузі. Тобто кожен другий студент є інвестором системи вищої освіти.
Особливості студентської молоді. Студентська молодь - це суспільно диференційована соціально- демографічна спільнота, якій притаманні специфічні фізіологічні, психологічні, пізнавальні, культурно-освітні і властивості та інші властивості. Студентська молодь тому і є специфічною спільнотою, що її суттєві характеристики і риси на відміну від представників старших поколінь і вікових груп перебувають у стані формування і становлення. Студентство одночасно сполучає в собі особливості (риси) як “дитячості”, так і “дорослості” у поведінці. З одного боку, у більшості студентів менша, ніж в інших вікових категоріях обтяженість життєвими Умовами; відсутній життєвий досвід, що робить представників старших поколінь більше обачними, а найчастіше і більше консервативними в думках і вчинках; у студентства, безсумнівно, більша відкритість і схильність до сприйняття свіжих ідей, і разом з тим - висока (іноді завищена) самооцінка. Викладачі вищих навчальних закладів, батьки нерідко підкреслюють, що студенти - майбутня еліта країни, її надія й перспектива. І вони звикають розглядати себе із цих позицій.
Особливості студентської молоді. З іншого боку, відсутні предметні навички самостійної соціально відповідальної поведінки й твердих життєвих позицій, регламентація діяльності студентської молоді (державна й батьківська опіка) через різні види залежності (фінансово-економічна, морально-психологічна, статусна). Іншими словами сьогодні у вузи найчастіше приходять “улюблені діти улюблених батьків”, до того ж абсолютна більшість з них не мають стажу роботи. І це, безумовно, накладає свій відбиток на характер студентського середовища, підсилюючи докази тих, хто говорить про панування інфантильних настроїв серед студентства. Про те, що багато студентів інертні, не готові до серйозних “дорослих” вчинків соціологи заговорили вже давно. Ще двадцять років тому харківські дослідники на підставі даних всеукраїнських опитувань відзначали певну недооцінку студентами 80 х у порівнянні зі студентами 20 -х і 30 -х років значення розвитку вольових якостей; В ієрархії якостей вольові зусилля посіли тоді одне з останніх місць. Висновок був відповідний – “студенти не орієнтовані на подолання труднощів, на розвиток соціальної активності”. Також, у цьому віці вже розуміють, що вибір професії означає визначення свого майбутнього місця в суспільстві. Формуються цінності, які відображають соціальне значення тієї або іншої професійної діяльності. Виникають і життєві цілі, з якими зв'язується майбутнє. Але основою вибору виступають тут переважно суб'єктивні критерії і у виборі бачать засіб втілення в життя своїх бажань.
Особливості студентської молоді. Другий період юності (від 17 до 25 років) пов'язаний з початком навчання у вищому навчальному закладі. Для 17— 18 років характерною є певна зрілість у розумовому, моральному та соціальносуспільному плані: підсилюються свідомі мотиви поведінки. Студентський вік поділяється на стандартний (17— 22 роки) та нестандартний (23— 27 років). В науковій літературі виділяють наступні етапи соціалізації студентської молоді: 1. Етап загальної соціалізації - формування і закріплення основних соціальних і психологічних цінностей (трудових, моральних, естетичних, політичних, правових, екологічних, сімейних). Система ціннісних орієнтацій посідає важливе місце у структурі професійного потенціалу студента. Саме ціннісні орієнтації лежать в основі мотивів діяльності і тісно пов'язані з бажаннями, емоціями, інтересами, почуттями індивіда. Ціннісні орієнтації є основою формування ставлення до себе, до інших людей, до оточуючого світу. Цінності забезпечують вибіркове ставлення особистості до матеріальних і духовних благ, ідеалів, чинять вплив на визначення місця особистості в суспільстві, а також на вибір референтної групи. Несформованість ціннісних орієнтацій породжує внутрішні протиріччя, конфлікти, наслідком чого є невизначеність життєвої позиції, непослідовність дій у процесі досягнення мети. 2. Етап професійної соціалізації - засвоєння людиною тої чи іншої професії, здобуття специфічного рольового знання, коли роль пов'язана з розподілом праці.
Особливості студентської молоді. Основними психологічними критеріями соціалізованої особистості студента є наступні: 1. Зміст сформованих установок, стереотипів, цінностей, картин світу - формування і закріплення основних соціальних і психологічних цінностей людини (етап загальної соціалізації). 2. Адаптованість студента, його нормативні пріоритети, типова поведінка, спосіб життя.
Особливості студентської молоді. Соціально-психологічна адаптація виконує в житті молодої людини наступні функції: 1. Засіб захисту, з допомогою якого ослаблюється і знімається внутрішнє напруження у процесі взаємодії з іншими людьми; 2. Досягнення оптимальної рівноваги в динамічній системі “особистість - середовище”; 3. Максимальний прояв і розвиток творчих можливостей і здібностей особистості, регулювання спілкування і взаємодії; 4. Формування емоційно-комфортного самопочуття; 5. Самореалізація особистості; 6. Самопізнання і самокорекція; 7. Підвищення ефективності діяльності особистості і колективу (студентської групи); 8. Підвищення стабільності і згуртованості соціального середовища; 9. Збереження психологічного здоров'я студентів. Процес соціалізації студентів здійснюється через процеси адаптації, соціального виховання, інтеграції, саморозвитку та самореалізації.
Особливості студентської молоді. Студентське самоврядування — це діяльність, за допомогою якої максимально виявляються і реалізуються творчі здібності студентів, формуються моральні якості, ініціатива, підвищується відповідальність кожного за результатами своєї праці. Положення передбачає зростання ролі студентського колективу в процесі управління навчальним закладом.
Особливості студентської молоді. WORLD RANK UNIVERSITY SIZE VISIBILITY RICH FILES SCHOLAR 957 National Technical University of Ukraine Kiev Polytechnic Institute 929 3, 154 940 561 1248 Lviv Polytechnic National University 1, 861 4, 263 1, 236 781 1747 National Pedagogical University MP Dragomanova 79 1, 519 3, 443 2, 375 1922 National Aviation University (Kiev International University of Civil Aviation) (1) 2, 979 1, 615 4, 064 2, 176 1934 National Taras Shevchenko University of Kyiv 725 11, 925 657 874 2105 Ivan Franko National University of Lviv (1) 6, 986 8, 684 2, 155 1, 146
Особливості студентської молоді. Українські ВНЗ у рейтингу "Вебометрика" на січень 2011 р. Топ-50 українських університетів згідно з рейтингом "Вебометрика" (Webometrics) та їхнє місце у світовому рейтингу станом на січень 2011 року: Нац. рейт. Назва університету Міжн. Рейт. 1 Львівський національний університет ім. І. Франка 1443 2 Київський національний університет ім. Т. Шевченка 1576 3 Національний університет "Києво-Могилянська академія“ 1608 4 Донецький національний технічний університет 1634 5 Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна 1745
Порівняльна характеристика середньої та вищої освіти в Україні. інституціональні особливості (формальні декларативні вимоги до учнів/студентів від соціальних інститутів освіти, де вони навчаються); психологічно-вікові особливості; педагогічні особливості (специфіка викладання та навчання: школа – процес навчання; ВНЗ – процес учіння).
Порівняльна характеристика середньої та вищої освіти в Україні. Групове завдання: “Визначення переваг й недоліків вищої та середньої освіти в Україні”.
Болонський процес: переваги і недоліки. Боло нський процес — процес структурного реформування національних систем вищої освіти країн Європи, зміни освітніх програм і потрібних інституційних перетворень у вищих навчальних закладах Європи. Його метою є створення до 2010 року європейського наукового та освітнього простору задля підвищення спроможності випускників вищих навчальних закладів до працевлаштування, поліпшення мобільності громадян на європейському ринку праці, підняття конкурентоспроможності європейської вищої школи. На сьогодні 46 європейських країн, включно з Україною, є його учасниками. У 2005 міністр освіти Станіслав Ніколаєнко в Бергені підписав Болонську декларацію від імені України.
Болонський процес: переваги і недоліки. Країни приєднуються до Болонського процесу на добровільних засадах через підписання відповідної декларації. При цьому вони беруть на себе певні зобов'язання, деякі з яких обмежені термінами: З 2005 року почати безкоштовно видавати усім випускникам вузів країн-учасників Болонського процесу європейські програми єдиного зразка до дипломів бакалавра та магістра; До 2010 року реформувати національні системи освіти відповідно до основних положень Болонської декларації. Не є учасниками: Монако, Республіка Білорусь та Сан. Марино.
Болонський процес: переваги і недоліки. Болонська конвенція закріпила 6 основних принципів навчального процесу: Введення двоциклового навчання: додипломного та післядипломного. Додипломний цикл передбачає одержання 1 -го академічного ступеня (бакалавр). При цьому тривалість навчання на додипломному циклі має бути не менше 3 і не більше 4 років. Успішне завершення 1 -го циклу відкриває доступ до 2 -го циклу — післядипломного. Навчання впродовж 2 -го циклу може передбачати отримання ступеня магістра (через 1 -2 роки навчання після одержання 1 -го ступеня) і/або докторського ступеня (за умови загальної тривалості навчання 7 -8 років). Запровадження системи кредитів на основі Європейської системи трансферу оцінок (ECTS). ECTS обумовлює кредитно-модульну організацію навчального процесу, яка базується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (кредитів). Зменшує навантаження на студентів, оскільки за умов її впровадження відсутні сесії. Система не передбачає обов'язкового семестрового екзамену для всіх студентів. Протягом навчального семестру студенти складають два модульні контролі під час тижнів, вільних від аудиторних занять, а їх знання оцінюються за 100 -бальною шкалою. Студенти, які за результатами модульних контролів здобули з конкретних навчальних дисциплін не менше від встановленої мінімальної кількості балів, атестуються з цих дисциплін із виставленням їм державної семестрової оцінки ( «відмінно» , «добре» , «задовільно» , «незадовільно» ) відповідно до шкали переведення. Студенти, атестовані з оцінкою «незадовільно» , зобов'язані складати семестрові іспити. Семестрові іспити можуть також складати студенти, які бажають покращити оцінку, отриману за результатами модульних контролів. Оцінювання знань на іспитах здійснюється у 100 -бальній шкалі з наступним переведенням у державну оцінку.
Болонський процес: переваги і недоліки. Контроль якості освіти передбачається здійснювати акредитаційними агенствами, незалежними від національних урядів і міжнародних організацій. Оцінка буде ґрунтуватися не на тривалості або змісті навчання, а на тих знаннях, уміннях і навичках, що їх отримали випускники. Одночасно будуть встановлені стандарти транснаціональної освіти. Розширення мобільності студентів, викладацького складу та іншого персоналу для взаємного збагачення європейським досвідом. Передбачається зміна національних законодавчих актів у сфері працевлаштування іноземців. Забезпечення працевлаштування випускників. Усі академічні ступені й інші кваліфікації мають бути затребувані європейським ринком праці, а професійне визнання кваліфікацій має бути спрощене. Для забезпечення визнання кваліфікацій планується повсюдне використання Додатка до диплома, рекомендованого ЮНЕСКО. Забезпечення привабливості європейської системи освіти. Одним із головних завдань, що має бути вирішене в рамках Болонського процесу, є залучення в Європу більшої кількості студентів з інших регіонів світу. Вважається, що введення загальноєвропейської системи гарантії якості освіти, кредитної системи накопичення, легко доступних кваліфікацій тощо сприятиме підвищенню інтересу європейських та інших громадян до вищої освіти.
Болонський процес: переваги і недоліки. Практичне здійснення навчального процесу за кредитно-модульною системою дало можливість з’ясувати переваги та недоліки цієї системи: до переваг відносять: мобільність, тобто можливість членів освітянського простору продовжувати навчання в інших країнах, можливість завдяки стандартизації дипломів працевлаштовуватись в інших країнах; вільний вибір предметів студентами; збільшення ролі студентського самоврядування; переорієнтацію на роботу студента протягом всього семестру, а не на іспитовій сесії. Своєю чергою, до недоліків відносять те, що практично неможливо реалізувати принцип мобільності, відсутня фактична можливість вільного вибору студентами предметів, студентам важко перевірити кількість отриманих балів протягом семестру, важко отримати необхідну навчальну літературу та матеріали для самопідготовки, зменшується доступність освіти, спостерігається погіршення її якості, значно збільшується навантаження на викладачів.
Болонський процес: переваги і недоліки. Обмін серед студентів на всіх рівнях також відіграє все більш важливу роль. У Європі, наприклад, Програми Сократ-Еразмус стимулюють обмін між європейськими університетами. Крім того, Фонд Сороса надає багато можливостей для студентів з Центральної Азії та Східної Європи. Такі програми, як International Baccalaureate сприяли інтернаціоналізації освіти. Деякі вчені стверджують, що незалежно від того, чи є одна система краще або гірше іншої, різні шляхи отримання освіти часто можна вважати найбільш важливим, збагачуючим елементом міжнародного навчання.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!