Модерн у європейському мистецтві Моде рн —

Модерн у європейському мистецтві

Моде рн - стильовий напрям у європейському та американському мистецтві (переважно в архітектурі, образотворчому й декоративно-ужитковому мистецтві) кінця 19 — початку 20 століть. Основними його елементами є використання синусоїдальних ліній, стилізованих квітів, язиків полум'я. Модерн відомий також під іншими назвами: Art nouveau (у Франції), Sezessionstil (в Австрії), Tiffany (в США), Jugendstil (в Німеччині), Nieuwe Kunst (в Нідерландах), Stile Liberty (в Італії), Modernismo (в Іспанії), Style sapin (в Швейцарії), Modern Style (у Великобританії) та модерн (в Росії).

Прагнучи створити новий стиль, представники модерну відмовлялися від історичних запозичень, використовували умисно примхливі, мінливі форми, вигадливі лінії, принципи асиметрії і вільного планування, нові технічні од конструктивні засоби для створеня незвичайних, підкреслено індивідуалізованих будівель, де всі рішення підпорядковані єдиному образно-символічному задумові й орнаментальному ритмові.

Головні представники Австрія: картини Густава Клімта Англія: ілюстрації Обрі Бердслі Іспанія: архітектура Антоніо Ґауді Франція: архітектура Гектора Жимара, скло Рене Лалі Бельгія: дизайн будинків і магазинів Віктора Хорта Росія: архітектура Федора Шехтеля, Петра Бойцова. Україна: архітектура Владислава Городецького Чехія: ілюстрації Альфонса Мухи Швейцарія: картини Фердинанда Годлера Шотландія: дизайн інтер'єрів і екстер'єрів Чарльза Маккінтоша.

Художники доби модерн

П’єр Сесіль Пюві де Шаванн (14 грудня 1824, Ліон — 24 жовтня 1898, Париж) — французький художник. Більшої частини навчився самостійно, також навчався у Делакруа та інших художників. В основному тематика його робіт — це стилізація під античність, декоративний і монументальний живопис у дусі італійських живописців XV століття.

Твори Пюві де Шаванна: “Надія” (1872) “Біла круча” (1869 -1872) “Сновидіння” “Магдалина, що кається” “Смерть та дівчата” (1872) “Дівчата на березі моря” (1879) “Сон” (1870 -ті) “Поштовий голуб” (1871) “Розмірковування” (1867) “Літо” (1890)

“Надія” (1872)

“Біла круча” (1869 -1872)

“Сновидіння”

“Магдалина, що кається”

“Смерть та дівчата” (1872)

“Дівчата на березі моря” (1879)

“Сон” (1870 -ті)

“Поштовий голуб” (1871)

“Розмірковування” (1867)

“Літо” (1890)

Густав Клімт (14 липня 1862, Баумгартен — 6 лютого 1918, Відень) — австрійський художник, основоположник модерну в австрійському живописі. Головним предметом його живопису було жіноче тіло, і більшість його робіт відрізняє відвертий еротизм.

Роботи Клімта: “Гола правда” “Поцілунок” “Юдиф І” “Афіна Паллада” “Золоті рибки” “Водяні змії І” “Даная” “Подруги” “Адам і Єва”

“Гола правда”

“Поцілунок”

“Юдиф І”

“Афіна Паллада”

“Золоті рибки”

“Водяні змії І”

“Даная”

“Подруги”

“Адам і Єва”

Мікал оюс Чюрль оніс 22 вересня 1875 – 10 квітня 1911 ) – литовський художник і композитор. Написав близько 300 творів, в дусі модерна і ар нуво що поєднують вплив символізму з елементами народного декоративноприкладного мистецтва, цитатами і ремінісценціями з японської, єгипетської, індійської культур.

Твори Чюрльоніса: Цикл “Соната весни” “Минуле” “Корабель. Хмарки. ” “Хрести Жемайтії”

Цикл “Соната весни” Аллегро Анданте Скерцо Фінале

“Минуле”

“Корабель. Хмарки. ”

“Хрести Жемайтії”

Э двард Мунк двард (12 грудня 1863 — 23 січня 1944, Екелі, поблизу Осло) — норвезький живописець і графік, експресіоніст. Навчався в Осло в Королівській школі малювання (1881 -1886) і в майстерні Крога (1882 -1883). У кінці 1880 -1900 Мунк працював у Франції, де на нього вплинули П. Гоген, А. де Тулуз-Лотрек, В. Ван. Гог, у Німеччині та Італії. Світогляд Мунка формувався під впливом Х. Х. Йегера, А. Стріндберга, К. Гамсуна та інших скандинавських письменників-символістів.

Твори Мунка: “Мадонна” (1895) “Попіл” (1894) “Вампір” (1897) “Зоряна ніч” (1893) “Голгофа” (1900) “Розлучення” (1896) “Жінка у синьому” (1921) “Танок життя” (1899 -1900) “Поцілунок” (1897) “Німфа” (1896)

“Мадонна” (1895)

“Попіл” (1894)

“Вампір” (1897)

“Зоряна ніч” (1893)

“Голгофа” (1900)

“Розлучення” (1896)

“Жінка у синьому” (1921)

“Танок життя” (1899 -1900)

“Поцілунок” (1897)

“Німфа” (1896)

ДЕНІ Моріс (1870 -1943) —французький живописець, графік, теоретик мистецтва, участник групи «Набі» . Навчався в академії Жуліана (1887) та в Школі витончених мистецтв у Парижі (1888). Свою живописну манеру М. Дені називав неотрадиціоналізмом. На початку творчого шляху зазнав впливу П. Гогена, потім захопився творчістю Н. Пуссена, Рафаеля, Фра Анжеліко та поступово дійшов до академізму.

Твори Дені: “Сходження на Голгофу” (1889) “Пейзаж із зеленими деревами” (1893) “Відвідування Христом Марфи та Марії” (1896) “Відвідування Марією Єлизавети” “Туалет дитини” (1899) “Святе джерело в Гіделі” (1905) “Квітень” (1892) “Весінній пейзаж із фігурами” “Свята діброва”

“Пейзаж із зеленими деревами” (1893)

“Святе джерело в Гіделі” (1905)

“Відвідування Марією Єлизавети”

“Квітень” (1892)

“Весінній пейзаж із фігурами”

“Свята діброва”

Моро Гюстав (1826 -1898), французький живописець і графік. З 1849 року Моро починає виставляти свої роботи в Салоні - виставці живопису, скульптури та гравюри, яка щорічно проводилась з сер XVII століття в Великому салоні Лувра. Критики називають Моро спасителем жанру історичного живопису. Протягом всього життя Моро писав фантастично пишні, майстерно виконані в дусі символизму, композиції на мифологічні, релігійні та алегоричні сюжети.

Твори Моро: “Химера” (1862) “Прометей” (1868) “Мандрівник Едип” “Осінь” (1872 -1873) “Геракл і лірнейська гідра” (1876) “Галатея” (1880) “Клеопатра” (1883) “Венера, народжена із піни” (1886) “Гесіод і муза”(1891) “Смерть Сафо” (1894)

“Химера” (1862)

“Прометей” (1868)

“Мандрівник Едип” (1888)

“Осінь” (1872 -1873)

“Геракл і лірнейська гідра” (1876)

“Галатея” (1880)

“Клеопатра” (1883)

“Венера, народжена із піни” (1886)

“Гесіод і муза”(1891)

“Смерть Сафо” (1894)

Одилон Редон (22 квітня 1840, Бордо — 6 липня 1916, Париж) — французький живописець і один із засновників «Спілки незалежних художників» . В «чорний» період Редон, захоплений людським підсвідомим з його страхами і кошмарами, створював нав’язливі і часом моторошні картини вуглем і печатну графіку. У другому периоді творчості Редон покінчив з чорними тонами і став писати наповнені кольором картини з елементами ідеалізації антики й природи.

Твори Редона: “Повітряна куля з оком” (1898) “Ворон” (1882) “Павук, що плаче” (1881) “Циклоп” (1914) “Раковина” (1912) “Народження Венери” (1912) “Бірюзова ваза” (1911) “Violette Heymann” (1909) “Муза на Пегасі” (1900) “Sita” (1839)

“Повітряна куля з оком” (1898)

“Ворон” (1882)

“Павук, що плаче” (1881)

“Циклоп” (1914)

“Раковина” (1912)

“Народження Венери” (1912)

“Бірюзова ваза” (1911)

“Violette Heymann” (1909)

“Муза на Пегасі” (1900)

“Sita” (1839)

Джеймс Еббот Макніл Уістлер (1834— 1903) — англо-американський художник, майстер живописного портрету на повний зріст, а також офорту і літографії. Один із ключових передтеч імпрессіонізму й символізму. На початку своєї кар’єри Уістлер дивував сучасників площинністю і орнаментальністю зображень. Розділяючи бодлерівське вчення про синестезію, Уістлер за аналогією з музики називав свої портрети «симфоніями» і «імпровізаціями» .

Твори Уістлера: “Портрет леді Мьо” “Портрет Теодора Дюре” “Композиція в чорному і білому” “Портрет міс Рози Кордер” “Гармонія у жовтому і золотому” “Автопортрет” “Сніг у Челсі” “За піаніно” “Музична кімната” “Портрет матері”

“Портрет леді Мьо”

“Портрет Теодора Дюре”

“Композиція в чорному і білому”

“Портрет міс Рози Кордер”

“Гармонія у жовтому і золотому”

“Автопортрет”

“Сніг у Челсі”

“За піаніно”

“Музична кімната”

“Портрет матері”

Художники-графіки

Обрі Вінсент Бердслі (21 серпня 1872 — 16 березня 1898) — англійський художник, графік, ілюстратор, декоратор, поет, представник стилю модерн. Малювати він почав з чотирьох років, під впливом матері рано захопився англійською і французької літературі, дякуючи ії урокам музики він усвідомим свій неординарний талант.

Твори Бердслі: “Ілюстрація до “Соломії” (1894 -1896) “Платонічне оплакування” (1894) “Дама з камеліями” “Мерлін і Німуе” “Танець живота” “Савой” “Поцілунок Юди” “Дотепність” “Плітки” “Спідниця павліна”

“Ілюстрація до “Соломії” (1894 -1896)

“Платонічне оплакування” (1894)

“Дама з камеліями”

“Мерлін і Німуе”

“Танець живота”

“Савой”

“Поцілунок Юди”

“Дотепність”

“Плітки”

“Спідниця павліна”

Олександр Миколайович Бенуа ( 21 квітня 1870, Санкт-Петербург— 9 лютого 1960, Париж) — російський та французький художник, історик мистецтва, художній критик, один із засновників об'єднання «Мир Мистецтва» . Син архітектора М. Л. Бенуа. У 1916 -1918 роках художником були створені ілюстрації до поеми О. С. Пушкіна «Мідний вершник» . У 1918 році Бенуа очолив Картинну галерею Ермітажу, видав її новий каталог. У 1926 році Бенуа залишив СРСР, не повернувшись із зарубіжного відрядження.

Твори Бенуа: Ескіз костюма Сніжинки до балету “Лускунчик” Автопортрет (1896; папір, туш, перо) Кладовище (1896 -1897) Ілюстрація до поеми Пушкіна “Мідний вершник” (1904) Портрети

Ескіз костюма Сніжинки до балету “Лускунчик”

Автопортрет (1896; папір, туш, перо)

Кладовище (1896 -1897)

Ілюстрація до поеми Пушкіна “Мідний вершник” (1904)

Гео ргій (Ю рій) ргій рій Іва нович На рбут нович рбут (25 лютого 1886, Нарбутівка — † 23 травня 1920, Київ) — український художник-графік, один з засновників і ректор Української Академії Мистецтв. Будучи добрим знавцем українського стародавнього мистецтва і геральдики, Нарбут виконав безліч гербів, ілюстрував або оформлював Малоросійський Гербовник (В. Лукомського і В. Модзалевського, 1914), «Герби гетьманів Малоросії» (1915), «Старовинна архітектура Галичини» (Ю. Лукомського, 1905), «Стародавні садиби Харківської губернії» (1917) та ін.

Твори Нарбута: Українська символіка “Поезія” (1919; туш, перо) Автопортрет (бесіда Нарбута з Грабуздовим, 1919)

Українська символіка: Проект герба Української Держави

“Поезія” (1919; туш, перо)

Автопортрет (бесіда Нарбута з Грабуздовим, 1919)

Архітектура доби модерн

Архітектура модерну – архітектурний стиль, що був поширений в Європі у 1890 -1910 рр у рамках художнього напряму МОДЕРН. Архітектуру модерну відрізняє відмова від прямих ліній та кутів на користь більш натуральних, “природних” ліній, використання нових технологій (метал, скло). Як і ряд інших стилів, архітектуру модерну відрізняє також прагнення до створення одночасно і естетично красивих, і функціональних будівель. Велика увага приділялась не тільки зовнішньому вигляду будівель, але й інтер’єру, який пильно пропрацьовувався. Всі конструктивні елементи: сходи, двері, стовпи, балкони – художньо оброблялись.

Архітектори: Віктор Орта, Поль Анкар, Анрі ван де Вельде (Бельгія) Эдон Лехнер (Угорщина) Петер Беренс (Німеччина) Хендрік Берлаге (Голандія) Ектор Гімар, Анрі Соваж (Франція) Антоні Гауді (Іспанія) Йозеф Фанта (Чехія) Чарльз Ренні Макінтош і група «Четвірка» (ВБ) Еліель Саарінен (Фінляндія) Ейжен Лаубе, Михайло Ейзенштейн (Латвія) Генрік Петрус Берлаге (Нідерланди) Отто Вагнер, Йозеф Марія Ольбріх (Австрія) Бондаренко, Вірріх, Васильєв, Валькот, Вернер, Зеленко, Кузнецов, Лидваль, Машков, Мельцер, Шехтель(Росія) Городецький, Жук, Бойчук, Богомазов, Кричевський, Вербицький, Альошин(Україна)

Віктор Орта

Анрі ван де Вельде

Едон Лехнер

Петер Беренс

Хендрік Берлаге

Ектор Гімар

Антоні Гауді

Чарльз Ренні Макінтош

Еліель Саарінен

Ейжен Лаубе

Михайло Ейзенштейн

Отто Вагнер

Йозеф Марія Ольбріх

Бондаренко

Вірріх

Васильєв

Валькот

Зеленко

Кузнецов

Лидваль

Машков

Мельцер

Шехтель

Городецький

Жук

Вербицький

Альошин

Архітектура Києва доби модерн

В минулому – Перше комерційне училище 1897 р Вул. Воровського За проектом архітектора Шлейфера

Будівля НАНУ (в минулому – Ольжинська гімназія) 1914 -27 рр Вул. Володимирська За проектом архітектора Альошина

Будинок вчителя 1911 -1913 рр Вул. Володимирська, 57 За проектом архітектора Альошина

“Будинок з химерами” 1902 -1903 рр Вул. Банкова, 10 Архітектор: Городецький

Будинок Септера 1909 р Вул. Воровського За проектом німецького архітектора Мартіна Клуга

Будівля телеграфу (в минулому – Земельний банк) 1903 р Вул. Володимирська, 10 За проектом архітектора Кобелєва

Готель Чернецького 1879 р Вул. Володимирська, 16 Архітектор: В. Н. Ніколаєв

Караїмська кенаса (зараз – Будинок Актора) 1900 р Вул. Ярославів Вал, 7 Архітектор: Городецький

Будівля Київського Нацбанку 1901 р Вул. Інститутська, 9 За проектом архітекторів Вербицького та Кобелєва

Костел Святого Миколая 1899 -1909 рр. Вул. Велика Васильківська, 75 За проектом архітектора Городецького

Національний художній музей України 1897 -1899 рр Вул. Грушевського, 6 Архітектор: Городецький

Особняк Ковалевського 1911 -1913 рр Вул. П. Орлика 1/15 За проектом архітектора Альошина

Прибутковий будинок 1912 -1914 рр Вул. Академіка Богомольця За проектом архітектора Альошина

Прибутковий дім 1901 р За проектом архітектора Городецького

Прибутковий будинок Нарлинського 1907 р Вул. Ярославів Вал, 4

Прибутковий будинок Вул. Ярославів Вал, 14 -а

Будинок кавалериста Родзянко та його дружини А. Бельштейн 1908 р Вул. Ярославів Вал, 14 -б

Будівля театрального інституту ім. Карпенка-Карого Вул. Ярославів Вал, 40

Будівля, де розташовано театр “Сузір’я”

Будівля Бессарабського ринку

Будівля Центрального залізничного вокзалу 1928 -1933 рр За проектом архітектора Вербицького