Міжнародні стандарти прав людини LOGO www themegallery com

Міжнародні стандарти прав людини LOGO www. themegallery. com

Історія походження стандартів у сфері прав людини Специфіка розвитку міжнародного права полягає в тому, що його норми створюються шляхом погодження позицій з того чи іншого питання багатьма державами світу. Жодна держава, незалежно від її впливу на світову громадськість, розмір території та чисельність населення, не може самостійно створити норми міжнародного права або нав'язати своє законодавство міжнародній спільноті.

Структура МОП У міжнародних відносинах беруть участь держави з різним - суспільним ладом; характером державної влади Рівнем економічного розвитку класовою і національною структурою; історичними традиціями

Кожна держава прагне до того, щоб її інтереси були максимально відображені в нормах права. Часто вирішальне значення при виробленні принципів і норм міжнародного права має саме внутрішнє право держави. Учасники міжнародних відносин, як правило, не можуть піти на укладання угод і прийняття таких норм, які б суперечили їх конституціям і іншим національним основоположним законодавчим актам та закріпленим принципам їх економічного і політичного ладу, правам і свободам громадян.

Ще зовсім недавно, майже до початку XX ст. , права людини регулювалися виключно нормами внутрішньодержавного права. Пояснювалося це тим, що держави - учасниці міжнародних відносин вважали, що ці питання належать до їх внутрішньої юрисдикції. Загальновизнаною нормою вважалося те, що взаємовідносини між державою і її громадянами розглядалися як внутрішні справи кожної держави. Старе міжнародне право не втручалося в цей процес. Але в той же час вважалося правомірним застосуванням сили в «гуманних» цілях, аж до розв'язання війни в односторонньому порядку, для захисту життя і майна своїх громадян, котрі перебувають на території іншої держави, а також інтересів національних та інших меншин.

У період, який передував утворенню Організації Об'єднаних Націй (ООН), між обмеженою групою держав були укладені перші міжнародні угоди, в яких так чи інакше врегульовувалися деякі питання, пов'язані із забезпеченням прав та свобод людей. До них належали договори і конвенції, що містили положення про: Боротьбу з рабством про ліквідацію торгівлі жінками і дітьми ряд прав людини у період збройних конфліктів про захист релігійних , мовних меншин

Метою цих угод було забезпечення деяких прав особи. Відповідно до принципу суверенної рівності права людини в той період розглядались міжнародним співтовариством як такі, що є виключно внутрішньою юрисдикцією держав і які підлягають врегулюванню національним законодавством.

Недоліки міжнародного регулювання прав і свобод людини гостро виявилися в ході Другої світової війни, її результати і досвід яскраво продемонстрували взаємозалежність між підтримкою миру і безпеки у світі та дотриманням основних прав і свобод людини. На порядок денний було поставлене питання про необхідність створення такої світової організації, яка здатна була б не тільки забезпечити підтримку миру та безпеки у всьому світі, а й дотримання прав і свобод людини. Нею стала Організація Об'єднаних Націй, створена 26 червня 1945 р.

Поняття міжнародних стандартів прав людини та загальна декларація прав людини Міжнародні стандарти прав людини являють собою систему прав людини, що розкриває сучасну ідею прав людини, яка закріплена в основних міжнародно-правових документах і, відповідно, визнана в усьому світі. В середині ХХ сторіччя ідея прав людини була піднята на міжнародний рівень у зв'язку з прийняттям і проголошенням 10 грудня 1948 року Загальної декларації прав людини

Зага льна деклара ція прав люди ни — рішення Генеральної Асамблеї ООН, яке є найавторитетнішим джерелом міжнародних норм щодо прав людини. Загальна декларація разом з Міжнародними пактами про права людини іноді позначається як Міжнародний Білль про права людини. «Загальна декларація прав людини» була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. в паризькому палаці Шайо. Її перекладено принаймні 375 мовами й діалектами мов.

Під час Другої світової війни потреба в прийнятті міжнародного білля щодо прав людини. У своєму звертанні до нації 1941 президент США Франклін Рузвельт закликав до захисту того, що він назвав істотними чотирма свободами: свободи слова, свободи совісті, свободи від страху та свободи від злиднів

Коли по Другій світовій війні злочини Нацистської Німеччини стали відомими світовій громадськості, склався консенсус щодо того, що Статут ООН недостатньою чітко визначає права, про які йдеться. Виникла потреба прийняття загальної декларації, яка б уточнила перелік прав людини, щодо яких діяли б положення Статуту ООН.

Щороку 10 грудня святкуємо День прав людини на рівні окремої людини, груп, організацій, урядів країн та ООН. Зазвичай святкування кожної десятої річниці супроводжує кампанія з популяризації знань про людські права й «Декларацію» . 60 -та річниця, що відзначали 2008 проходила під гаслом «Гідність і справедливість для всіх нас»

LOGO www. themegallery. com