МІЖНАРОДНІ ОФШОРНІ ЗОНИ. ОФШОРНІ БАНКІВСЬКІ ЦЕНТРИ.
Міжнародні фінансові центри, де кредитні установи здійснюють операції в основному з нерезидентами і в іноземній для даної країни валюті, дістали назву фінансових центрів "офшор". Вони, як правило, служать податковим притулком, оскільки операції, що в них здійснюються, не обкладаються податками і вільні від валютних обмежень. Основні ознаки у визначенні офшорних зон: • Оподаткування. Багато офшорних юрисдикцій стягують податки, проте всі вони або не стягують податок на прибуток взагалі, або стягують його тільки з певних категорій доходу, або стягують податок нижчий, ніж у тій країні, де платники є податковими резидентами. Відсутність податку на прибуток, як правило, є частиною політики залучення іноземного капіталу. У ряді випадків податок на прибуток не вводиться внаслідок бідності значної частини населення. Багато податкових притулків у басейні Карибського моря є невеликими, малорозвиненими країнами з бідним населенням. В цих умовах країна може мати значно більший прибуток при низькому рівні податків і зборів. Важливою особливістю більшості офшорних територій є надання пільгового податкового режиму і виконання вимоги проведення ділових операцій за межами країни, де офіційно зареєстрована офшорна компанія. • Фінансова секретність. Певний рівень секретності також є характерним для офшорних юрисдикцій, як і для інших країн. Проте більшість країн не захищає цю інформацію від розслідування правоохоронними органами іноземної держави, особливо коли розслідування здійснюється відповідно до міжнародного договору. Особливістю офшорних юрисдикцій є наявність надмірно жорстких правил захисту банківської і комерційної таємниці. Вони відмовляють у порушенні своїх бар'єрів секретності навіть тоді, коли є серйозне порушення законів іншої країни. • Валютний контроль. Офшорні юрисдикції мають, як правило, систему подвійного валютного контролю. В її основу поставлена відмінність між резидентами і нерезидентами, а також між національною і іноземною валютами. Загальне правило: резиденти піддаються валютному контролю, а нерезиденти валютному контролю не піддаються. Проте нерезиденти піддаються звичайному контролю відносно місцевої валюти. • Комунікації. Більшість офшорних юрисдикцій мають надійні засоби зв'язку — добрі телефонні, кабельні та телексні послуги зв'язку для з'єднання їх з іншими країнами. Багато хто має також регулярний повітряний зв'язок. • Легкість доступу до зарубіжної банківської системи. Використовування офшорних юридичних осіб дає можливість розміщувати капітал у твердій валюті в надійних банках стабільної країни. Великі секретарські компанії з визнаною міжнародною репутацією мають усталені зв'язки і можливість відкривати для своїх клієнтів рахунки в першокласних зарубіжних банках. Офшорній фірмі може бути відкритий валютний банківський рахунок у зарубіжному банку.
Офшорний банківський (фінансовий) центр - фінансовий центр, де можна проводити операції, які не підпадають під національне регулювання і не вважаються складовою економіки. Основна причина виникнення офшорних фінансових центрів (час їх появи - після Другої світової війни) передусім полягала в існуванні надто високих ставок податків на доходи банків у розвинутих країнах і країнах, що розвиваються. Причинами привабливості офшорних фінансових центрів як для іноземних, так і для місцевих суб'єктів господарювання є: -виконання посередницьких функцій для позичальників і депонентів; -мінімальне офіційне регулювання; -практично відсутні податки і контроль за управлінням портфельними інвестиціями; -діяльність іноземних банків на їх території сприяє збільшенню зайнятості місцевого населення; - підвищення рівня життя в країнах розміщення офшорних банківських центрів завдяки накопиченню коштів від видачі ліцензій, витрат банків та інших платежів. Сумарна вартість активів міжнародного офшорного ринку складала на початку XXI ст. приблизно 6 трлн дол. У середньому 30 % ВВП офшорних фінансових центрів становлять фінансові послуги. Для багатьох країн і територій (наприклад, для Багамських островів), створення офшорних фінансових центрів стало єдиним шляхом розвитку економіки, ураховуючи практично повну відсутність там корисних копалин.
До загальних рис офшорних банківських центрів можна віднести такі: - майже повна відсутність регулювання руху коштів; - міжнародна основа операцій; - високоефективні засоби зв'язку і транспортна інфраструктура; - надійні взаємовідносини з фінансовими органами влади промислово розвинутих країн; - внутрішня політична стабільність; - забезпечення таємниці угод; - ефективне функціонування центральних банків; - основна або альтернативна англійська мова; - розташування в годинних поясах, що перебувають між поясами основних ринків; - висококваліфікована робоча сила. Міжнародний досвідчить, що офшорні банки створюються з метою: - отримання доступу до міжнародної мережі кореспондентських відносин; - забезпечення зовнішньоторговельних операцій материнської компанії й афільованих фінансових і комерційних структур; - розширення спектра банківських послуг національних банків; - використання офшорних банків для роботи на національних ринках; - кредитування національних комерційних і фінансових структур через офшорні банки з метою мінімізації оподаткування у країнах з високими ставками податку на прибуток; - доступу до міжнародних фінансових організацій;
Існують певні види офшорних фінансових центрів, серед яких розрізняють так звані паперові центри, що зберігають документацію, а банківські операції проводять у незначних розмірах або не проводять зовсім, та функціональні центри, що здійснюють депозитні операції і надають позики. Існують три типи офшорних банківських (фінансових) центрів: І тип - нью-йоркська модель - передбачає спеціальні формально встановлені домовленості з такими авторитетними фінансовими центрами, як Нью-Йорк, Токіо, Сінгапур. На цих ринках установлюються спеціальні рахунки окремо від внутрішніх, і ці рахунки вільні від обмежень, які стосуються внутрішнього фінансового ринку (наприклад, резервні вимоги). Існує корпоративне оподаткування; місцевий гербовий збір (на ринку Токіо); може допускатися (Сінгапур), а може не допускатися оподаткування ділових цінних паперів (ринок Нью-Йорка, Токіо). ІІ тип - лондонська модель. У Лондоні, Гонконгу фінансові угоди вільні від обмежень, незалежно від того, резиденти чи нерезиденти є учасниками ринку. У цих містах офшорний ринок - це просто офшорні угоди між нерезидентами, тому що внутрішні і зовнішні угоди об'єднані. На офшорних ринках даної моделі існує корпоративне оподаткування і допускається оподаткування ділових цінних паперів. III тип - "податкове сховище". До даного типу офшорних ринків відносять ринки Багамських та Кайманових островів. На цих ринках угоди укладаються нерезидентами і зовсім не оподатковуються, відсутні корпоративне оподаткування й оподаткування ділових цінних паперів, але існують реєстраційні внески і плата за ліцензії.
Скачать презентацию МІЖНАРОДНІ ОФШОРНІ ЗОНИ ОФШОРНІ БАНКІВСЬКІ ЦЕНТРИ Міжнародні
ofshor.pptx