Михайло Сергійович Грушевський (1866— 1934) народився у м.

Михайло Сергійович Грушевський (1866— 1934) народився у м. Холмі, в родинi учителя гімназії. У 20 років став студентом історико-філологічного факультету Київського університету. Активна діяльність у Київській громаді не перешкодила йому навчатися в університеті й одночасно провадити наукову роботу на кафедрі професора В. Антоновича. У 28 -річному віці він очолив кафедру історії у Львівському університеті. Перебуваючи в Австро-Угорщині, М. Грушевський продовжував громадсько-політичну діяльність і плідно працював над багатотомною «Історією України-Русі» . У 1908 р. він повернувся до Києва і став одним із керівників Товариства українських поступовців. Коли почалася Світова війна, його вислали спочатку в Симбірськ, потім — у Казань і, насамкінець, — у Москву. "Вчити треба тому, що знаходиться в житті"

Соціологічні погляди Михайла Грушевського відображені в його основних працях: Ø "Початки громадян ства (генетична соціологія)"; Ø "На порозі нової України"; Ø "Хто такі українці і чого вони хочуть? ".

Соціологічні погляди Михайла Грушевського в праці “Початки громадянства (генетична соціологія)” Основні питання " генетичної соціології": що таке суспіль ство і завдяки чому воно можливе? У соціологічній концепції розвитку соціальності наявне теоретичне обґрунтування законів трансформації суспільства. Вирішальна роль - зміни людського життя через конкуренцію індивідуалістських і колективістських тенденцій та їх періодичне чергування. Боротьба цих двох тенденцій зу мовлює ритм соціальної еволюції. Розвиток суспільства підпорядковується законам соціаль ного розвитку, тобто внутрішнім зв'язкам, необхідностям, що керують змінами у формах людської спільності. Узяти до уваги всі фактори соціального розвитку неможливо, позаяк усі вони опосередковані свідомим впливом індивідуальної людської волі на суспільний процес.

Основними чинниками історичного процесу є: Ø народ; Ø народна маса; Ø держава. Історична постать є продуктом епохи та середовища, людська воля обмежена й залежить від соціального оточення. Соціологія повинна досліджувати типові для соціального розвитку стани і тенденції еволюції в кожній сфері людського життя.

Тенденції, що набувають характеру закономірних, у суспільстві такі: Ø самоохорона роду; Ø постійна диференціація; Ø виживання найбільш пристосованих; Ø спадковість; Ø наслідування й вибір; Ø залежність попиту та пропозиції; Ø поділ праці. Саме визначення цих законів-тенденцій, що надають загальності та ритму соціальному процесові, роблять соціологію справжньою наукою про загальні тенденції та форми соціального розвитку.

Аналізуючи великий етнологічний та історикокультурний матеріал, М. Грушевський виділяє три стадії розвитку су спільності: 1) початки суспільної організації, що характеризують пере вагу біологічних факторів розвитку досоціальних форм організації, відокремлення людських спільнот від тваринного світу; поява економічних факторів об'єднання людей у рід, плем'я; виникнення морально-регулятивних функцій, звичаїв, традицій; 2) племінно-родова організація та процеси її поступового розпаду, що відбуваються під упливом економічної диферен ціації, розвитку особистої власності та виокремлення родин ної сім'ї з племені; 3) формування класової держави, яке супроводжується на ростанням індивідуалізму проти колективістських засад спільності, нерівності проти егалітарності, егоїзму проти групо вої солідарності. Розвиток класової держави супроводжується появою нових релігій і культів, поділом суспільства на соціальні верстви з монархом на чолі.

Соціологічний аналіз українського етнокультурного матеріалу Учений досліджує такий значний феномен української історії, як козацтво, також визначає передумови, обставини й перспективи розвитку українського суспільства. У традиціях "генетичної соціології" М. Грушевський розглядає питання про організацію етнічної спільності, а саме про організацію первинних форм громадськості. Способом творення первинних форм громадськості є національне самовизначення українського народу, а формою її існування - національнокультурна автономія в межах федеративної Росії. Тривалий час М. Грушевський обстоював ідею перебудови Росії на федеративних засадах, де Україна була б суб'єктом федерації. Пізніше Грушевський відійшов від цієї позиції, вважаючи, що після об'єднання й інтеграції більшості українського суспільства, політичних партій та рухів, завданням є створення власної незалежної демократичної української держави.

Соціальний процес за М. Грушевським Ознаки: Ø ритм; Ø тенденції; Ø форми. Завдання соціології саме в тому і полягає, щоб, відкидаючи мінливе, випадкове, вибирати типове, постійне, те, що становить властиву основу соціального ритму. Також, характерними тенденціями соціального розвитку є диференціація й інтеграція. Чергування цих тенденцій відбувається під впливом комбінації факторів, проте у визначеному соціальному просторі і часі можуть переважати то економічні, то релігійно-психологічні та ін.

Сутність історіософської концепції М. Грушевського ґрунтується в 3 основних поняттях: Ø народ; Ø держава; Ø герой в історії. Народ - це поняття метафізики романтичного періоду, коли як держава – це анархо-соціалістичне поняття, і герой в історії відповідає позитивістській концепції, як метод пізнання.

Михайло Грушевський був видатним українським істориком, соціологом, масштабним громадським і політичним діячем, професором Львівського університету, головою наукових товариств (НТШ та ін. ), фундатором Українського соціологічного інституту (м. Відень), академіком Всеукраїнської Академії наук (ВУАН), АН СРСР, першим Президентом України. Загальне коло його наукової діяльності – в рамках соціологічної науки, – окреслювалося, зокрема: чинниками суспільної еволюції, законами суспільного розвитку, генетичною соціологією.

Виконала: студентка групи П-32 Білотіл Мирослава