Михайло Петрович Старицький 1840 -1904 Михайло Петрович

Михайло Петрович Старицький (1840 -1904)

Михайло Петрович Старицький народився 14 грудня 1840 р. у родинi дрiбного помiщика-дворянина, вiдставного ротмiстра в с Клiщинцi на Полтавщинi. Батько, Петро Іванович помер, коли хлопчикові було вісім років. Виховували маленького Михайла мати Анастасія Захарівна та бабуня Єлизавета. В маєтку дядька по матері Олександра Захаровича Лисенка була чудова бібліотека, та й сам він був людиною широко освіченою і обдарованою. Він не тільки дав Михайлові початкову освіту, а й виховав у хлопчика любов до народу, інтерес до його історії та народної творчості. Мати померла, коли хлопчикові було 12 років. Приїхавши до свого опікуна, Віталія Романовича Лисенка, Михайло вперше познайомився зі своїм десятирічним троюрідним братом Миколою Лисенком. Відтоді їхнє життєве і творче побратимство тривало до смерті Старицького і принесло українській культурі чимало визначних творів і мистецьких здобутків. Вчився Михайло Старицький із 1851 р. в Полтавській гімназії, у 1859 р. вступив до Харківського університету на фізико-математичний, згодом — на юридичний факультет. У 1860 p. , після студентських заворушень, Старицький і Лисенко терміново переводяться до Київського університету, де потрапляють у коло прогресивного українського й польського студентства, що складало так звану "Київську (Стару) громаду".

Напровесні 1861 -го Старицький, виїхавши на Полтавщину, вступає у володіння батьковою спадщиною і одружується з молодшою сестрою Лисенка — Софією Віталіївною. До Києва він повертається лише у 1864 р. Скінчивши навчання в університеті у 1865 p. , Старицький купує невеличкий маєток на Поділлі — Карпівку, куди переїздить із родиною в 1868 р. На деякий час його поглинає ідилія сімейного життя: чарівна кохана дружина (якій було на час їхнього одруження лише 14 років), народження дітей, упорядкування маєтків, зосереджена літературна праця. У 1871 р. Старицький знову повертається до Києва й захоплено віддається літературній та громадськокультурницькій діяльності, робить перші перекладацькі спроби, публікує перші власні вірші (під псевдонімом Гетьманець) у львівських виданнях "Правда" і "Нива".

Старицький бере активну участь у діяльності "Старої громади", переважно у справах перекладу українською мовою творів європейської літератури. В цей час, незважаючи на цензурні заборони, у його перекладах виходять українською мовою "Казки Андерсена" (1873), "Байки Крилова" (1874), "Пісня про купця Калашникова" М. Лермонтова (1876). Результатом подорожі Старицького на Балкани стає видання "Сербські народні думи та пісні" (1876). Разом із М. Лисенком та родиною Ліндфорсів він береться за організацію першого аматорського гуртка, силами якого було поставлено спочатку їхню першу оперету "Чорноморці", а у 1874 -му — оперету "Різдвяна ніч", від прем'єри якої починається відлік історії українського театру, зокрема оперного. Тим часом Емським указом 1876 р. було підтверджено заборону перекладати і друкувати твори українською мовою, а також ставити українські п'єси. Репресії викликають у відповідь бурхливий потік літературних і драматичних українських творів. У 1876 p. Старицький перекладає Шекспірового "Гамлета", у 1878 -му ставить фрагменти з нього в домашній виставі і сам грає головну роль.

На початку 80 -х років Старицький добивається відкриття літературно-художнього журналу. Розуміючи, що сцена — "могутній орудок до розвиття самопізнання народного", Михайло Старицький, відмовившись від мрій про кар'єру артистичну, не лише свій талант режисера й театрального педагога та організаторську енергію віддає театральній справі, а й підпорядковує їй життя всієї родини. Продавши маєток у Карпівці, всі статки він віддає на театр: створює прекрасні декорації, костюми й реквізит, набирає досить великий хор і оркестр, поліпшує умови життя всіх працівників. У 1893 р. Старицький, лишившись фактично без здоров'я (він мав серйозну хворобу серця ще зі студентських років) і без грошей, залишає трупу й цілком віддається літературній творчості. У 1903 р. Старицький почав готувати видання альманаху "Нова рада", але вже не зміг цей задум завершити. Життя його обірвалося 27 квітня 1904 р. Він похований у Києві на Байковому кладовищі.

Першу свою повість «Облога Буші» Михайло написав у 1891 р. , у період розквіту прози в українській літературі. Ідейно-тематичний зміст. Темою повісті «Облога Буші» є зображення реальної історичної події — героїчної оборони містечкафортеці Буші, що на Поділлі, під час Національновизвольної війни в листопаді 1654 р. Ця героїчна оборона мала на меті затримати просування на схід польської армії й дати можливість війську Богдана Хмельницького дочекатися підмоги. Повість пройнята ідеєю гуманізму, засудження братовбивчої війни; автор утверджує такі основоположні цінності, як любов до рідного краю, вірність своїй вітчизні, засудження зради.