Місяцелік Народний календар Місяцелік український народний

Місяцелік

Народний календар Місяцелік — український народний календар. Народний календар — це система історично обумовлених дат, подій, спостережень за навколишньою дійсністю, народних свят, інших урочистостей, які в певній послідовності відзначаються протягом року. В основі народного календаря лежить землеробський (аграрний) календар. Крім цього, розрізняють також церковний календар, календар погоди, родинний календар.

БАРВИСТА ОСІНЬ ВЕРЕСЕНЬ Слово «вересень» походить від назви вічнозеленого куща—вересу, який росте тільки на Україні, на Поліссі. Оскільки верес починає массово цвісти восени, то і перший місяць по літі назвали на його честь. Проте були й інші назви. У давньоруській мові вересень спершу звався «роєн» , «ревун» , « харев» . Пізніше його називали «сівцем» -період сівби зернових та « маїком» - од зеленої озимини. ЖОВТЕНЬ Українська назва цього місяця утворена від словосполучення «жовтіє листя» . Осінньою красою спалахує природа, одягнена в золото і багрянець. У народі цей місяць називали «хмурень» , «зазимник» , «листопадень» . Оскільки з жовтня починали справляти весілля, його охрестили і “ весільником”. ЛИСТОПАД У давнину листопад називали “братчини”. Це від давнього обряду , що звався “братчина”. Його справляли в листопаді. Ще були назви “листопадень”, “ падолист”, “напівзимник”, “грудкотрус”.

ЗИМА ГРУДЕНЬ — від слова груддя. Після осінніх дощів розтоптані возами ґрунтівки замерзали. їздити такими дорогами було важко — заважали замерзлі грудки. У давньоруські часи цей місяць називали студень. У народі його звали: лютень, хмурень, стужайло, мостовик, трусим. Назва СІЧЕНЬ походить від слова «січа» . У давнину в цей час починали розчищати ділянки від корчів, щоб весною їх засіяти. Цей промисел називався січа. До цього перший місяць року мав і інші назви: студень, просинець, сніговик, тріскун, вогневик, льодовик, щипун, сніжень, лютовій. Назва ЛЮТИЙ закріпилася за місяцем у кінці минулого століття. Адже він люту вдачу має. Пронизливі сніговії, колючі морози, вітри й перемети — все це лютий. Про це свідчать і попередні назви місяця: крутень, зимобор, криводоріг, казибрід, межинь (межа між зимою та весною).

ВЕСНЯНИЙ РОЗМАЙ БЕРЕЗЕНЬ Перший весняний місяць має кілька назв. У березні починає рухатися сік – тож і кажуть: ” місяць соковик ”. “ Березоль”, бо на березах розпускаються бруньки. “Сухий” – де не де підсихає ґрунт. ” Різнопогодник”, бо березень примхливий : то дощ, то сніг, то мороз. КВІТЕНЬ Цвітуть синьоокі проліски, ніжні фіалки, пахучі конвалії, сади уквітчані білим та рожевим квітом – настав квітень. В ужитку його називають : красне, лукавець, дзюрчальник, водолій, апріль. ТРАВЕНЬ Останній місяць весни став так називатися з XVI століття. До цього він звався май – від імені давньоримської богині весни Майї. У народі його називали : пісенник, місяць – громовик, травник.

ДЗВІНКОГОЛОСЕ ЛІТО ЧЕРВЕНЬ Червень перший місяць літа, його"першоліття". Походять ці назви від старослов'янських. Місяць червень називають так, бо в цей час починають збирати червця комахи, що з неї виготовляли червону фарбу кармін. Були і інші назви: кресень, гездень, червивий місяць, гнилець. ЛИПЕНЬ Широколиста липа повсюди в Україні починає цвісти переважно з кінця червня. Тому наступний місяць називається липень. Були і народні назви. Серед них "косень" і "сінокіс" (час заготівлі сіна), "білень" (якраз вибілювали полотно), "липець" (час викачування липового меду), "елевей" чи "Ілюх" (од свята Іллі), грозовик, дощовик. СЕРПЕНЬ Назва місяця серпень говорить сама за себе, від слова серп. Але були й інші назви. У давнину в наших краях водилися олені. Через те, що тварини перекликалися ревінням, назвали місяць "зарев". Пізніше "копень" від нажатих кіп. Потім "ківень" через те, що коні кивають головами, відганяючи мух. У серпні мухи не дають спокою тваринам. А ще є інші назви: жнивець, барильник, городник, прибериха припасиха, хлібочол, спасівець.

Святий Миколай 19 грудня

Традиція дарувати подарунки В українській культурі «Снігом, снігом та ледами, Гей, здалека йде в наш край, Йде з гостинцями, дарами Св. Миколай…» . Свято Св. Миколая в Україні є особливо бажаним дитячим святом. За традицією, в ніч з 18 на 19 грудня Св. Миколай приносить дітям подарунки і кладе їх під подушку. Серед дітей на західній Україні встановилася традиція писати Св. Миколаєві листа, у якому дитина вказує, що хорошого та поганого вона вчинила протягом року, і просити про подарунки. Обряди На Харківщині існував звичай святкувати триденні Миколині святки, на які варили кутю і узвар, щоб у наступному році забезпечити врожай на жито й плоди. На всій території України влаштовували заздоровні обіди на честь Миколая Угодника з приготуванням ритуального пива й медів. На Поділлі цього дня чекали «полазника» — чоловіка, який першим зайде до хати, що віщувало багатство й щастя протягом року. Але раніше через подвір'я мав пройти хазяїн, дати худобині їсти й привітати її словами: «Дай, Боже, добрий день, щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще й зі своєю дружиною!» . На Київщині хазяїн, прийшовши цього дня із церкви, брав миску зі свяченою водою, паляницю з грудочкою солі, квача з різного зілля, ішов кропити господу, худобу та збіжжя, примовляючи: «Святий Миколай, помилуй та сохрани нас від усякого лиха!» .

Новий рік 1 січня Нови й рік — свято, яке відзначають багато народів відповідно до прийнятого календаря. Свято наступає в момент переходу останнього дня року в перший день наступного року. Це одне з найбільш таємничих, урочистих і «родинних» свят, яке обіцяє здійснення мрій кожному, хто вірить у дива. Очікують дива не тільки діти, але й дорослі, навіть якщо вони зовні серйозні й не подають виду. За стародавньою легендою, Дід Мороз мешкає далеко на півночі Європи, у Фінляндії. Звичний транспорт для Діда Мороза — запряжені в сани олені. Роздавати новорічні подарунки він починає з Лапландії. Легенда дуже красиво описує Лапландію: води там покриті срібним льодом, а на небі замість сонця — прекрасні зорі. Проте це тільки одна з легенд.

Різдво Христове 7 січня

Різдво Христо ве — велике християнське свято, день Народження Ісуса Христа, Спасителя світу і Відкупителя людей з полону гріха (Спасителя від влади гріха). З початком Різдва вже можна було вживати скоромне. Власне до цього свята в кожному господарстві кололи свиней, щоб наготувати різноманітних м'ясних страв. За правило було приходити один до одного в гості, щоправда, до обіду намагалися не відвідувати сусідів, особливо це стосувалося жіночої статі. Якщо жінка чи дівчина першою заходила в хату, то неодмінно «приносила лихо» , а тому, запримітивши «небажаних гостей» , примикали двері; коли ж оселю до обіду відвідував хлопець або чоловік, то його намагалися почастувати. Відтак по полудню старші люди збиралися в гурти, а молодь починала колядувати (в деяких регіонах колядники водили свої ватаги навіть напередодні — пізнього свят вечора).

Колядки Коляд, колядниця, Добра з медом паляниця, А без меду не така, Дайте, тітко, пирога. Як не дасте пирога, Возьму бика за рога, Поведу на торжок, Куплю собі пиріжок. *** Коляда, коляда, Дай, дядьку, пирога! Як не даси пирога, Візьму вола за рога, Та виведу на моріг, Та виломлю правий ріг. У ріг буду трубити, Волом буду робити, Хвостом буду поганять Та на гречку орать. Добривечір!

Старий Новий рік 14 січня Стари й Нови й рік — Новий рік за юліанським календарем ( «старим стилем» ). В XX і XXI століттях припадає на північ між 13 і 14 січня за григоріанським календарем ( «новим стилем» ). Після переходу на новий стиль Старий Новий рік продовжують традиційно неофіційно відзначати в деяких країнах. Вечір напередодні Старого Нового року називається Маланчиним вечором і є традиційно одним з улюблених свят українців. Найважливішою традицією Старого Нового року є посівання [1]. Посівати починають ще з самого ранку до сходу сонця, переважно хлопчики або чоловіки. Є прикмета, що першим в дім цього дня повинен зайти чоловік. Якщо прийде жінка, то це погана прикмета.

Привітання до свята: Старий Новий рік Старий новий рік відзначають тільки слов'янські народи. У цей день зранку посипають Сію, сію, Посіваю, З Новим роком вас вітаю! Зичу щастя, гаразди, Щоб не було в вас біди! Ані вітру на загаті, Ані сварки в вашій хаті! Щоби каші все готові Їли діти все здорові! Щоби вам була з них втіха, А на мені грошей півміха! Сійся, родися Жито пшениця, Та всяка пашниця! Знизу коріниста, Зверху колосиста, А полі мед з житом, А у домі все з добром! Христос ся рождає!

Хрещення Господнє 19 січня

Свято Хрещення Господнього Отже коли Ісус Христос досяг 30 річного віку, він прийняв хрещення в річці Йордан. Вийшов на берег, а з небес почувся голос Бога Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва — Богоявлення. Православні та греко католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець — в голосі, Син Божий — у плоті, Дух Святий — у вигляді голуба. Вірування та обряди Вважається, що на Водохреща, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби. В цей день у всіх містах і селах, де є церкви, святять воду. Віддавна в народі освячену на Водохреще воду вважають своєрідним спасінням від багатьох недуг. Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми, домівки і тварин. Залишається загадкою той факт, що вода з Водохреща не псується, не має запаху і може зберігатися протягом року. Дехто схильний вважати, що цьому сприяє срібло від хреста, який священик занурює в воду під час обряду. Проте ця думка є помилковою, оскільки не завжди у воду занурюють срібний хрест, а використовують дерев'яний чи з будь якого металу, а вода все одно роками не псується.

Святкування масляної 26 лютого

МАСЛЯНА Масляна символізує проводи зими та зустріч із весною. За церковною традицією тиждень називається сирним або м'ясопусним — через набір страв, які прийнято готувати протягом цього періоду. Це свято не закріплене за певним днем на календарі, воно відзначається протягом останнього тижня перед Великим постом. Масляна поділяється на три частини: зустріч у понеділок; широкий четвер; прощальна неділя. Це є останній тиждень напередодні Великого посту. У перший день Масляної традиційно готують холодець зі свинячих ніжок і святкують. Це так звані «ніжкові заговіни» . Молодь після вечері збирає кістки й кидає їх у ворота. За народним повір'ям, якщо людина не докине до воріт кісткою, то не доживе до Великодня. Це свято супроводжують і співи, наприклад, такі: Вип'ємо, родино, Щоб жито родило, І жито, і овес, І зібрався рід увесь.

Стрітення Господнє

Стрітення Господнє— одне з найбільших християнських свят. Відзначають його в пам'ять про те, як Свята Діва Марія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса Христа на 40 й день після Його народження.

Благовіщення Пресвятої Богородиці — християнське свято, що відзначає подію, коли архангел Гавриїл провістив Діві Марії, що вона непорочно зачне від Святого Духа і народить Сина Божого — Ісуса Христа.

Великдень Вели кдень у християнстві також Воскресі ння Христо ве — найдавніше християнське свято; головне свято богослужебного року. Встановлено на честь Воскресіння Ісуса Христа.

День матері

Літні свята

День захисту дітей

28 червня

Івана купала 7 липня

Святкування розпочиналося в заздалегідь домовлених місцях, переважно біля річок. Дівчата плетуть вінки з польових квітів й перед заходом сонця збираються на вигонах біля річок. Часто на свято Купала молодь запрошувала музикантів виконавців на народних інструментах, які на скрипці, цимбалах, сопілці окремо взятих чи в ансамблі разом з бубном супроводжували пісенну мелодію. Купало та Марена Головні атрибути свята — це Купало й Марена (Марена, Марина). Згідно із слов'янським міфом, зимове божество, що морить землю стужею, а людину хворобою і голодом. Але в народі, зокрема на Слобожанщині, вважали її старшою русалкою[3]. Власне святкування починалося з виготовлення опудала головних персонажів свята — Купала і Марени. В одних населених пунктах опудало Купала виготовляють із соломи, прикрашають його стрічками і намистом, в інших — замість солом'яного опудала садовлять дитя, яке виконує роль Івана Купала Взявшись за руки, дівчата ходять навколо Купала й Марени й співають пісень. Основною темою цих хороводів є кохання. Чоловіки й жінки теж сходяться на це видовище, але у співах участі не беруть. Обов'язково розкладається велике вогнище, через яке стрибають дівчата і хлопці поодинці або в парі. Купальське вогнище згідно з переказами має велику міфічну силу. Через купальське вогнище стрибають всі, проходячи таким чином своєрідний ритуал очищення. Так, вважалось, що коли дівчина і хлопець, які кохають один одного, узявшись за руки, стрибають у парі через вогнище і їх руки залишаються з'єднаними, то вони, побравшись, все життя проживуть разом.

Дівочі вінки Після втоплення Марени (інколи топили Купала) дівчата тікають від хлопців до води, щоб ворожити ( «заворожувати вроду» ). Вони дістають свічки, запалюють їх і прилаштувавши до своїх вінків, пускають на воду. Поки вінки пливуть, дівчата ідуть понад річкою й співають: « В гаю зелененькім соловейко щебече, Соловейко щебече; Там дівчина мила віночок пустила З барвіночку, з барвіночку. Плинь, плинь, віночку, гарний з барвіночку, За миленьким, за миленьким. . . » Часто хлопці намагаються зловити вінки дівчат. Пара заздалегідь домовляються про те, яким буде вінок. Кожна дівчина плете його так, щоб можна було впізнати: вплітали яскраву свічку, або велику квітку. Якщо хлопцю вдається зловити вінок коханої, діставшись до нього вплав чи на човні, це вважається доброю прикметою для їх подальшої спільної долі. Згідно з народним повір'ям, якщо вінок пливе добре й гарно горить свічка, то дівчина вийде заміж, а якщо він крутиться на місці, — то ще дівуватиме, а як потоне — заміж не вийде взагалі. Якщо ж вінок відпливе далеко й пристане до якогось берега, то значить, що туди дівчина заміж піде. Пущений на воду вінок переймає наречений дівчини, який із нею хоче одружитися. За народним повір'ям, вінки, в яких дівчата беруть участь у святкуванні купальського свята, наділені цілющою силою. Тому й закидали дівчата їх через голову на дах хати, а інші зберігали на горищі, вірячи, що зілля, з якого сплетений вінок, вилікує від усяких хвороб.

Зелені свята Трійця

Свято відзначають на п'ятдесятий день після Великодня, він має ще одну назву — П'ятидесятниця. Трійця — це день, який символізує сходження Духа Святого до учнів Ісуса Христа. Святкування Дня святої Трійці в наш час не втратило деяких своїх традицій. П'ятидесятниця Обов'язково на Трійцю вчиняється святкова літургія, під час якої згадують про сходження Духа Святого. Православні християни завжди прикрашають свої будинки зеленню, оскільки на Синайській горі, коли з'явився Святий Дух, все цвіло зеленню.

Крім яблук, у цей день на церковну паперть приносять й інші плоди врожаю: горох, картоплю, огірки, жито, ячмінь тощо. Все це священик повинен після обідні благословити і прочитати над ним молитву, за що вдячні прихожани наділяють його так званими начатками — потроху від кожного сорту з принесених плодів. Освячення у цей день винограду і різних фруктів та овочів символізує розквіт і плодючість усього створеного у безкінечному царстві життя. У давнину в день Преображення Господнього існував звичай наділяти плодами бідних та вбогих; звичаю цього дотримувалися так суворо, що коли дізнавалися про когось, хто не зробив цього доброго діла, таку людину вважали невартою уваги і припиняли з нею спілкуватися. Звичай наділяти бідних плодами садів та городів був колись мірою християнської моралі. Колись до того часу правовірні селяни не їли садовини, бо це вважалося за великий гріх. Якщо ж все таки хто небудь не втримається і з'їсть яблучко до Спаса, відспокутувати цей гріх можна було тільки тим, що сорок днів після Спаса не їсти жодного яблука. Особливо суворо дотримувалися цього правила ті, у кого вмерли діти немовлята. Існувало повір'я, що «на тому світі» ростуть срібні дерева з золотими яблучками. Золоте яблучко дають лише тим дітям, чиї батьки дотримувалися звичая не їсти яблук до Другого Спаса.

Маковій

Цього дня у церквах святять воду, квіти й мак. На Маковія кожний мав букет квітів, в якому обов'язково присутні великі достиглі голівки маку. Такий букет називається «маковійчик» або «маковійка» і в ньому можуть бути і чорнобривці, і жоржини, і айстри, і гвоздики, і барвінок, а також різні трави (які в народі називають зіллям, зіллячком): волошки, м'ята, чебрець, любисток, петрові батоги, полин, деревій, будяк пристрітник. «Маковійську квітку» переважно робили з городніх квітів, але добавляли в букет і лісові квіти. Пишний букет складався з чебрецю, чорнобривців, волошок, нагідок, польових сокирок тощо. Додавали інколи й голівку невеличкого соняшника, і все це обв'язували червоною стрічкою. Голівки маку в'язали в окремий букет. До речі, дівки чарівниці святили ще й мак видюк (дикий мак). В народному знахарстві він вживається як засіб проти чародійства: вважалося, що цим маком треба обсипати дім, і тоді всі відьомські хитрощі зникнуть. Кожна квітка в букеті мала своє призначення. Так, м'ята мала оберігати сім'ю від усякої напасті й додавати здоров'я, ласкавці — щоб у родині була ласка, злагода та щирість, сонях уособлювався з небесним світилом, щоб воно було завжди ласкавим і милосердним для людей, тварин та рослин. Після освячення букет квітів та голівки маку кладуть за образи і зберігають до весни. Весною мак розсівали по городу, а засушені квіти на Благовіщення вплітали дівчатам у волосся — «щоб не випадало» . На Маковія готують пісний борщ з грибами. Віруючі намагаються зранку нічого не їсти, аж поки не вип'ють свяченої води. Обрядовою їжею цього дня є «шулики» , або «ломанці» . Готують їх так: печуть пісні коржі на соді, ламають на дрібні шматочки і свіжовикачаним заливають медом з перетертим маком. Цю страву залюбки їдять діти. Всі чоловіки повинні з'являтися на це свято в козацькому одязі.

День незалежності України 24 серпня

Обжинки кінець серпня Обжинки (Дожинки, Перша Пречиста, Велика Богородиця) — стародавній український народний звичай. Обжинки розпочиналися оспівуванням останнього зжатого снопа та «Волосової бороди» (подекуди її називають «Спасовою» ) — трішки недожатого збіжжя, оберненого колоссям до землі. Парубки проповзали попід ним, «щоби їх цілий рік спина не боліла» . Сплетений із останніх колосків вінок накладали на голову найкращій жниці й з останнім снопом ішли на подвір'я господаря, співаючи об рядові пісні. Господар зустрічав на воротях і зап рошував на обжинкову толоку (т. зв. «могорич» ), що завершувалася грою троїстих музик і заба вою.

Осінні свята

День знань — день початку навчального року в Україні та деяких інших країн. Для першокласників це «Свято Першого дзвоника» , для всіх інших — початок нового навчального року. Часто цей день називають просто «перше вересня» чи «день першого вересня» . Традиційно цього дня в школах проходять урочисті лінійки, присвячені початку навчального року. Прийнято в цей день дарувати квіти своїм вчителям. У середніх спеціальних та вищих навчальних закладах, як правило, обходиться без лінійок або влаштовують лінійки лише для першого курсу. У школах проходить перший святковий урок, який кожного року має різні теми, після якого зазвичай вирішуються організаційні питання — іноді видача підручників, для першокласників визначають місця за партами, і на цьому навчальний день закінчується

Здвиження 27 вересня Це одне з головних свят у східній християнській традиції. Походить воно з першої половини IV століття, коли у Єрусалимі було знайдено хрест, на якому розіп’яли Ісуса Христа"На Здвиження земля движиться ближче до зими", а тому від цього часу настають холодні й птахи відлітають до вирію. Вирій, за народними уявленнями, це тепла країна, де ніколи не буває зими і де живуть тільки птахи і змії. Першою до вирію летить зозуля, бо вона є ключницею вирію: "У неї золотий ключ від тієї країни". Також не можна ходити сьогодні до лісу, оскільки до вирію не тільки летять птахи, але й повзуть змії, тому прогулянка може бути небезпечною. У цей день в Україні у кафедральних соборах здійснюють обряд воздвиження хреста. Прикрашений квітами або кольоровими стрічками хрест високо підіймають та опускають до землі. Народні прикмети: Птахи дружно відлетіли у вирій чекати суворої зими. Журавлі полетять на Микити (28 вересня) Покрова (14 жовтня) буде морозна; коли не полетять зима настане пізніше. Павутиння стелиться повсюдно до тепла; мало павутиння на суху осінь. Осіння павутина на ясну і погідливу погоду. Добре вродив щавель на теплу зиму. Гуси летять високо осінь буде тривалою. Гуси свійські тримають дзьоби в пір'ї перед заморозками. Сире літо, а тепла осінь довгою буде зима.

Свято Покрови Пресвятої Богородиці, або Покрова. В побуті Покрова – це свято сватань та весіль. За останні роки громад ський шлюбний обряд став життєвою нормою, сьогодні він віль но співіснує і з церковним обрядом. Працівники культури мають дуже уважно ставитися до збере ження в побуті старик звичаїв обрядових традицій, всіма фор мами і засобами сприяти їх відродженню. Добре було б записати від старих людей, як проводилося те чи інше побутове свято, організувати вивчення обрядових пісень. Крім того, Свята Покрова – покровителька всіх військових. Можна провести родинні вечори сімей, які мають новобранця, тих, у кого хтось служить у армії.

Перевірка знань: Які народні свята ви знаєте? Які державні свята ви знаєте? Чому вони так називаються? Чим відрізняються державні свята від народних? Розташуймо всі свята від початку року й до кінця