Місцеві податки і збори. Участь суб’єктів підприємництва у формуванні фінансових ресурсів місцевих органів влади шляхом сплати місцевих податків і зборів має важливе значення для розвитку місцевої інфраструктури, яка забезпечує реалізацію соціальної та економічної політики держави. У міжнародній термінології місцеві податки і збори визначаються як локальні податки, які є основною статтею доходів місцевих бюджетів у більшості держав.
Зміст теми: 1. Участь суб’єктів підприємництва у формуванні доходів місцевих бюджетів. 2. Обчислення та сплата суб’єктами підприємництва плати за землю. 3. Обчислення та сплата суб’єктами підприємництва податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. 4. Сплата транспортного податку 5. Порядок обчислення і сплати збору за місця для паркування транспортних засобів. 6. Виконання суб’єктом підприємництва функції податкового агента при стягненні до місцевого бюджету туристичного збору.
Загальнодержавні податки та збори 1. податок на прибуток підприємств; 2. податок на доходи фізичних осіб; 3. податок на додану вартість; 4. акцизний податок; 5. екологічний податок; 6. рентна плата; 7. мито. Місцеві ради обов’язково установлюють (крім податку на нерухомість) Необхідно звернути увагу, що Кодексом місцевим радам не надано право встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків і зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків і зборів. Згідно із Кодексом, якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. Місцеві податки: 1. податок на майно; 2. єдиний податок. Місцеві збори: 1. збір за місця для паркування транспортних засобів; 2. туристичний збір.
Джерела сплати податків Загальнодержавні податки та збори Джерело сплати: 1. податок на прибуток підприємств; 1. Прибуток до оподаткування 2. податок на доходи фізичних осіб; 2. Заробітна плата працівника, дохід підприємця 3. податок на додану вартість; 3. Виручка від реалізації 4. акцизний податок; 4. Виручка від реалізації 5. екологічний податок; 5. Витрати (операційні, адміністративні, на збут) 6. рентна плата; 6. Витрати (операційні, адміністративні, на збут) 7. мито. 7. Виручка від реалізації Джерело сплати: Місцеві податки: 1. податок на майно: 1. 1 Прибуток до оподаткування (зменшує суму ПП) 1. 1 податок на нерухоме майно, 1. 2 Витрати (операційні, адміністративні, на збут) відмінне від земельної ділянки; 1. 3 Витрати (операційні, адміністративні, на збут) 1. 2 транспортний податок; 2. Доходи СМП 1. 3 плата за землю 2. 1 Витрати (операційні, адміністративні, на збут) 2. єдиний податок: с/г виробників 2. 1 фіксований сільськогосподарський Джерело сплати: Місцеві збори: 1 Витрати (операційні, адміністративні, на 1. збір за місця для паркування транспортних збут) засобів; 2 Витрати (операційні, адміністративні, на 2. туристичний збір. збут)
Податок на майно розділ 12 ПКУ У тому числі: 1) плата за землю; 2) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки 3) транспортний податок;
Використання землі в Україні є платним. Формами плати за використання землі є земельний податок та орендна плата. Найчастіше плата за використання землі є дуже істотною, що не дає можливості максимально вигідно вести бізнес. З одного боку, платежі за землю, хороший стимул для найбільш вигідного використання землі, але з іншого - завищена й економічно не обґрунтована плата за землю робить неможливим ведення бізнесу в умовах тяжкої економічної ситуації. Земельний податок. З 01 січня 2015 року плата за землю – це місцевий податок, який є однією із складових податку на майно. Порядок обчислення і сплати земельного податку встановлюється Податковим кодексом України. (ст 269 -287) Об'єкт оподаткування: земельні ділянки, частки (паї), які перебувають у власності або користуванні; Платники: І. власники земельних ділянок (та земельних часток (паїв)) – юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно (пп. 14. 1. 34 ПК); ІІ. землекористувачі – юридичні та фізичні особи (резиденти та нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, в тому числі на умовах оренди (пп. 14. 1. 73 ПК). .
Відповідно до п. 287. 1 ст. 287 Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Відповідно до пп. 4 п. 297. 1 ПКУ, платники єдиного податку звільняються від сплати земельного податку щодо тих земельних ділянок, які використовуються у госпдіяльності (ЄП 1 -ї — 3 -ї груп), та ділянок для сільськогосподарського товаровиробництва (ЄП 4 -ї групи). За що сплачує субєкт підприємництва земельний податок: Відповідно до ст. 271 ПКУ, існує два види бази: 1) нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації. Нормативна грошова оцінка земель встановлюється державним земельним кадастром. Оцінка проводиться професійними оцінювачами згідно з Законом України «Про оцінку земель» . Для визначення факту наявності/ відсутності нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки в Центрі державного земельного кадастру можна замовити виписку на конкретну земельну ділянку. До нормативної грошової оцінки застосовується кумулятивний коефіцієнт індексації 2) площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Зверніть увагу: відповідно до п. 286. 6 ПКУ, за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожній із таких осіб.
За що сплачує субєкт підприємництва земельний податок: Актуальну нормативну грошову оцінку має далеко не кожна земельна ділянка. Аби хоч якось узгодити значення нормативної грошової оцінки з умовами сьогодення, цю величину з метою її застосування в оподаткуванні земельним податком потрібно проіндексувати. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно (перемножуються коефіцієнти за кілька років) залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Індекс споживчих цін за 2015 рік становить 143, 3%. З огляду на це коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, розрахований відповідно до п. 289. 2 ПКУ, станом на 1 січня 2016 року становив 1, 433. Однак для сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів), а також земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) розрахований відповідно до п. 289. 2 ПКУ та п. 6 підр. 6 р. ХХ ПКУ коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки станом на 1 січня 2016 року становив 1, 2002.
Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік ЮО – нараховують самостійно і подають декларацію. Сплата щомісяця = 1/12 суми ФО – нарахування проводять контролюючі органи до 01. 05 щороку. Сплата протягом 60 днів з дня вручення ППР (п. 287. 5 ПКУ). Отже, юрособи повинні самостійно обчислити суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 19 лютого (20 лютого — субота) 3 поточного року подати до ДПІ за місцезнаходженням земельної ділянки декларацію з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Якщо подається річна декларація, то це звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій (п. 286. 2 ПКУ). Під час подання першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки (додаток 1 до декларації з плати за землю). Задеклароване ПЗ з плати за землю має сплачуватися щомісяця протягом 30 к. д. , що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Оплата здійснюється за місцезнаходженням земельної ділянки. Тобто, по суті, подаючи декларацію з плати за землю до 19 лютого 2016 року, суб’єкт земельних відносин — юрособа узгоджує ПЗ з плати за землю на весь 2016 рік, а потім протягом 30 к. д. після закінчення звітного місяця має сплатити узгоджені ПЗ (наприклад, за січень — до 1 березня, за лютий — не пізніше 30 березня і т. д. ).
Якщо одна юрособа має кілька земельних ділянок на території різних адміністративних одиниць? В такому разі до ДПІ за місцезнаходженням кожної із ділянок подається окрема декларац ПЗ за кожною з таких декларацій також сплачуються окремо — до різних бюджетів за місцезнаходженням конкретної ділянки. Приклад Юрособа володіє земельною ділянкою сільськогосподарського призначення. Нормативна грошова оцінка на 01. 07. 2007 р. — 80 тис. грн, площа — 20000 м 2. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: за 2008 р. — 1, 152, за 2009 р. — 1, 059, за 2010 р. — 1, 0, за 2011 р. — 1, 0, за 2012 р. — 1, 0, за 2013 р. — 1, 0, за 2014 р. — 1, 249, за 2015 р. — 1, 200. Кумулятивне значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель з 2007 року станом на 1 січня 2016 року становить 1, 152 х 1, 059 х 1, 249 х 1, 2 = 1, 829. Проіндексована нормативна оцінка земельної ділянки становить 80000 х 1, 829 = 146320 грн. За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі податкова декларація подається протягом 20 календарних днів місяця, наступного за звітним. У разі зміни протягом року об'єкта та/ або бази оподаткування, податкова декларація подається протягом 20 календарних днів місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися такі зміни (п. 286. 4 ПК).
Ставки: 1. ставка податку за земельні ділянки, незалежно від їх місцезнаходження, нормативна грошова оцінка яких проведена, встановлюється у розмірі не більше 3 % від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь – не більше 1 % від їх нормативної грошової оцінки (п. 274. 1 ПК); 2. ставка податку за земельні ділянки, незалежно від їх місцезнаходження, нормативна грошова оцінка яких проведена, і які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності), встановлюється в розмірі не більше 12 % від їх нормативної грошової оцінки (п. 274. 2 ПК); 3. ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативно правову оцінку яких не було проведено, встановлюється у розмірі не більше 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АР Крим або по області (п. 277. 1 ПК).
Орендна плата за використання земельних ділянок визначається відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України. При цьому річний розмір орендної плати встановлюється в межах від 3 до 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Зміна річного розміру орендної плати залежить від затвердження нової нормативної грошової оцінки по населеному пункту і від величини коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка (в 2016 році коефіцієнт індексації склав 1, 443 відсотка). У зв'язку з постійним збільшенням розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка постійно збільшується в декілька разів, то виникає ризик не виправдано високої орендної плати. Платники: Платниками орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності є орендарі земельних ділянок (п. 288. 2 ПКУ). Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений і зареєстрований відповідно до законодавства. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових і внесення змін в існуючі договори оренди землі, та їх розірвання до 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. ст. 266 ПКУ Платники: - ФО - ЮО Є резидентами або нерезидентами і є власниками об’єктів (або їх частки) житлової та/або нежитлової нерухомості
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. ст. 266 ПКУ
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. ст. 266 ПКУ - Не є об’єктом оподаткування: об’єкти житлової та нежитлової нерухомості у власності органів державної влади Будівлі дитячих будинків сімейного типу Гуртожитки житлова нерухомість непридатна для проживання будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників будівлі промисловості об’єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб’єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках тощо
Приклад ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у Вінниці
Транспортний податок ст. 267 ПКУ Платники податку є власники легкових автомобілів: - фізичні особи - юридичні особи, в тому числі нерезиденти Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування Об’єкт оподаткування – легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість (встановлюється КМУ) яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Базою оподаткування є легковий автомобіль
Транспортний податок Порядок обчислення та сплати податку Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. до 1 липня У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом звітного року податок обчислюється попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності на цей об’єкт. Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об’єкта оподаткування Строки сплати податку а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення; б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації";
Платники збору – фізичні особи: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов’язанням залишити місце перебування в зазначений строк. Туристичний збір ст. 268 ПКУ КРІМ ФО, які а) постійно проживають, б) особи, які прибули у відрядження; в) інваліди, діти-інваліди д) особи, які прибули за путівками (курсівками) на лікування, тощо е) діти віком до 18 років; є) дитячі лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі та санаторнокурортні заклади. База справляння = вартість усього періоду проживання (крім витрат на харчування, побутові послуги, ін) – ПДВ Податкові агенти справляють збір під час надання послуг сплачується щоквартально за місцезнаходженням податкових агентів Ставка встановлюється у розмірі від 0, 5 до 1 відсотка до бази справляння збору
Збір за місця для паркування транспортних засобів ст. 268 ПКУ Платниками збору є: юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування. Об’єкт оподаткування: земельна ділянка, комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету КРІМ (!) площі земельної ділянки, яка відведена для безоплатного паркування транспортних засобів База оподаткування ― площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів Ставки збору ― за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування у гривнях за 1 кв. метр площі зем. ділянки, у розмірі від 0, 03 до 0, 15 відсотка мінімальної заробітної плати на 01. 01 зв. р. Сплачується щоквартально, у визначений для квартального звітного (податкового) періоду строк, за місцезнаходженням об’єкта оподаткування.
Успіхів у навчанні!
Скачать презентацию Місцеві податки і збори Участь суб єктів підприємництва у
Тема 6 МП 2016.pptx