МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ Навчально-науковій

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ Навчально-науковій інститут підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки, психологічної служби та Національної гвардії України Теза до наукової роботи на тему «Статус арештованого» Виконав: Курсант 3 -го курсу 36 н/г рядовий міліції Кузьома С. С. КИЇВ – 2015

У найбільш загальному вигляді статус арештованих можна визначити як: • засновану на загальному статусі громадян України • закріплену в нормативно-правових актах різних галузей права сукупність прав • законні інтереси і обов'язки, що залежать від призначеного виду кримінального покарання • поведінки в період його відбування

Арешт є основним покаранням, відповідно до якого засуджений на строк, встановлений вироком суду, поміщається в спеціальну установу— арештний дім ( ст. 50 КВК України). Засуджені до арешту військовослужбовці відбувають покарання на військових гауптвахтах.

Статус арештованих визначається законами України, а також КВК України. Зміст статусу, як окремі елементи, складають: 1) суб'єктивні права 2) законні інтереси 3) обов'язки арештованих

Під суб'єктивними правом засудженого у науці кримінально-виконавчого права традиційно розуміється закріплена законом і гарантована державою можливість певної поведінки або користування певними соціальними благами, що забезпечується юридичними обов'язками посадових осіб органів і установ виконання покарань, інших суб'єктів правовідносин, що виникають при цьому. Тобто зміст суб'єктивного права включає в себе: 1) можливість арештованого вільно користуватися соціальними благами у межах, встановлених правом; 2) можливість вимагати виконання кореспондуючих даному праву обов'язків арештних домів чи військовослужбовці - на гауптвахтах 3) можливість звернутися за захистом свого суб'єктивного права

Перелік всіх прав, так само як і їх, обмежень, визначити у законодавстві неможливо. Тому КВК України закріпив лише основні з них. Так, згідно із ч. 3 ст. 51 КВК арештовані мають право: • на щоденну прогулянку тривалістю 1 година; • на восьмигодинний сон у нічний час; • мати при собі і зберігати в камері особисті предмети і речі, перелік яких встановлено Правилами; • одержувати і відправляти листи без обмеження їх кількості; • витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші в сумі до 70% мінімального розміру заробітної плати; • в індивідуальному порядку відправляти релігійні обряди, користуватися релігійною літературою;

• звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами до державних органів, громадських організацій і до службових осіб; • користуватися настільними іграми; • мати побачення з адвокатом в установленому порядку; • користуватися книгами, журналами, газетами з бібліотеки установи.

Законні інтереси арештованих — це закріплені в правових нормах конкретної дії прагнення арештованих до володіння тими чи іншими благами, які задовольняються, як правило, за результатом оцінки посадовими особами органів виконання покарань чи адміністрацією установ виконання покарань, прокуратурою, судом поведінки арештованих під час відбування покарання.

Зміст законного інтересу включає три елементи: 1) прагнення отримати передбачене законом матеріальне чи духовне соціальне благо. Такі блага вказуються у правових нормах у якості мети, для досягнення якої необхідні відповідні юридичні факти та позитивна оцінка поведінки арештованого суб'єктами чи учасниками кримінально-виконавчих відносин;

2) можливість клопотати перед посадовими особами органів виконання покарань чи адміністрацією установ виконання покарань, прокуратурою, судом про їх відповідні дії щодо реалізації законних інтересів; 3) можливість звертатися до компетентних органів за захистом законних інтересів. Таке звернення не означає автоматичного задоволення клопотання, проте означає, що законні інтереси, як і суб'єктивні права, гарантуються державою.

Законні інтереси арештованих можуть бути досить різними. Наприклад, тільки за соціально-політичним призначенням їх можна поділити на: 1) законні інтереси, направлені на отримання заохочення 2) законні інтереси, направлені на отримання пільг 3) законні інтереси, направлені на отримання благ, які за своєю суттю не є для арештованих ні заохоченнями, ні пільгами.

Юридичні обов'язки арештованих — це встановлена в зобов'язуючих і забороняючих нормах права міра необхідної поведінки арештованого під час відбування покарання, яка забезпечує досягнення цілей покарання, підтримання правопорядку під час його відбування, дотримання прав і законних інтересів як самого засудженого, так і інших осіб. 1) необхідність вчинення певних дій 2) необхідність утримання від встановлених законом дій

Зокрема, арештовані зобов'язані: • дотримуватись норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи, правомірних відносин з іншими засудженими, персоналом установи та іншими особами; • дотримуватись санітарно-гігієнічних правил, мати охайний вигляд, постійно підтримувати чистоту в камерах, за графіком чергувати в них; • дбайливо ставитись до інвентарю, обладнання та іншого державного майна; виходячи на прогулянку, дотримуватись встановлених для прогулянки прав поведінки; • при відвідуванні приміщень, де тримаються засуджені, працівниками кримінально-виконавчої системи і іншими посадовими особами вставати і вітатися.

Система покарань дозволяє побудувати найрізноманітніші санкції статей Особливої частини КК, в яких враховується існування десятків і сотень різних за своїм характером та ступенем тяжкості суспільно небезпечних діянь. Встановлення у законі про кримінальну відповідальність видів покарань та визначення їх змісту і меж (обсягу) має суттєве значення для реалізації визначених ст. 1 КК його завдань, а також таких принципів кримінальної відповідальності, як принципи законності, справедливості, гуманізму, особистої і винної відповідальності, індивідуалізації покарання тощо. Значення системи покарань як вичерпного переліку видів покарань полягає також у тому, що суд не може призначити засудженому покарання, яке не входить до цієї системи. Нарешті, система покарань є основою для визначення карально-виправної та профілактичної політики держави як частини її кримінально-правової політики.