Міністерство освіти науки молоді та спорту України Тернопільський

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка «Моя творчість ішла у парі з моїм життям, моїми переконаннями» (Степан Васильченко) Індивідуально-дослідне завдання студентки УФ-31 Рудан Мар'яни

План 1. Вступне слово 2. "Сюжети для своїх творів я беру з сільських та хутірських глибин « 3. "Співучий край, Ічня здавна славилася голосами « 4. З оптимізмом у серці. 5. "Сільський учитель - се загнаний, зморений чоловік, забитий нуждою « 6. З теплотою і гумором про дітей. 7. Висновки 8. Список використаних джерел

"Талант мужності, талант співчуття, без яких не буває справжнього письменника, вищою мірою був притаманний цій людині, виявляючись у творчості Васильченка, в його життєвих вчинках. . . Шляхетність, інтелігентність, відданість обов'язкові - все це було у Васильченка, все це він. . . проніс крізь роки десятиліття. Ще було в ньому якесь по-юнацькому загострене почуття прекрасного, той вроджений оптимізм, життєрадісність міцної народної натури, що надавали світлого, стверджуваного характеру навіть тим його творам, в яких відбивалися похмурі картини минулого". Олесь Гончар

Сюжети для своїх творів я беру з сільських та хутірських глибин. Переважну більшість своїх тем Васильченко черпав з українського терену, з життя українського селянства та інтеліґенції. До всього написаного підходив з перспективи суворої правди - не ідеалізуючи дійсності і не прикрашуючи її. Ставив перед собою мету: показати найбільш близьке і знане читачу життя так, щоб повернути його лицем до власного життя, до близьки йому людей, до рідного народу. Демонструє нову стильову манеру в удожньому відтворенні селянського життя - відмінну від народницької. Основні тематичні цикли - селянське життя, народна вчительська інтеліґенція, школа, діти.

"Співучий край, Ічня здавна славилася голосами" 1. оповідання "У панів"(1910) 2. етюд "На хуторі"(1915) 3. новела "На розкоші"(1914) У своєму щоденнику Васильченко пише про вокальну обдарованість своїх земляків. Був упевнений: співаків лише з Ічні вистачить для будь-якої опери. З пісенної стихії Ічні виріс сам письменник. Через багато років, ставши визнаним і відомим, Степан Васильченко з теплим почуттям згадуватиме зоряні, співучі ночі своєї Ічні, вірних товаришів, і мрії тих літ, і лукавий блиск дівочих очей. . .

З оптимізмом у серці. Цей оптимізм особливо виразно проявився у творах, що підносять тему народни зворушень 1902 -1904 рр. Участь селян у революції 1905 -1907 рр. засвідчили пробудження села, його розум і життєву енергію. Цій темі присвячено кращі новели Васильченка: 1. "Мужицька арихметика"; 2. "Осінній ескіз"; 3. "Чайка"; 4. "Фіалки"; 5. "На калиновім мості".

"Сільський учитель - се загнаний, зморений чоловік, забитий нуждою". ……такого висновку дійшов Васильченко в перші роки свого вчителювання. Як справжній художник, довіряє переконливій силі образу; як знавець дитячої душі, він відкриває в ній дедалі нові якості. Першою художньою спробою С. Васильченка стали "Записки вчителів" (1898 -1905), де в нарисовій, щоденниковій формі, з документальною точністю зафіксовано конкретні спостереження, роздуми автора над долею сільського вчительства, відбито характерні факти власного життя. Учитель за фахом, за покликанням, Васильченко на собі відчув повний побутовий дискомфорт, політичне переслідування властей і поліції; деградацію і фарисейство своїх колег, повністю адаптовних до рабського стану.

З теплотою і гумором про дітей. Васильченко завжди писав для дорослих, але його твори, потрапляючи в коло юних, ставали здобутками дитячої літератури. У його доробку - чимало справжніх перлин про долю сільської дитини, зокрема школяра. В оповіданнях Васидьченко завжди звертає увагу на: щирість; природність дій; вчинки дітей; чистоту й шляхетність їніх помислів, бажань, поривань. У змалюванні дитячих персонажів письменник виявив багато теплоти і спостережливості, його маленькі герої допитливі, наполегливі, життєрадісні, тому привабливі.

Висновки Для письменників-реалістів, що виступали в літературу 20 -х роках, високохудожня і демократична творчість Васильченка була надійним орієнтиром. Чи не тому академік О. Білецький знаходив барви Васильченкової палітри у творчості молодого П. Тичини? чи не тому Максим Рильский, який називав Васильченка поетом української природи, залюбленим у слово і в пісню народу, відчув його вплив у пейзажних зарисовках Остапа Вишні і в пісенному ритмі новел Г. Косинки? що ж до літератури для дітей і юнацтва, то тут і Головка, і Копиленка, і Донченка, і багатьох інших єднає з Васильченком безпосередній спадкоємний зв’язок. Талант Степана Васильченка неповторний, невмирущій. Його твори озвучують в людських серцях найпотаємніші ліричні струни, оживляють веселі усмішки, утверджують високі пориви до краси і гуманізму.

Список використаної літератури 1. Деркач Б. А. Васильченко Степан Васильович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К. , 1988. — С. 278— 279. 2. Історія української літератури кінець ХІХ - початок ХХ ст. за ред. проф. О. Д. Гнідан. - Київ, 2006. 3. Талант: Оповідання та повісті. — К. , 1986. 4. Шевчук В. Теплий талант Степана Васильченка // Наука і культура. Україна: Щорічник. — Випуск 22. — К. , 1989. — С. 418 -428.

Дякую за увагу !