МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ ХАРКІВСЬКИЙ ТОРОГОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ КНТЕУ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ ХАРКІВСЬКИЙ ТОРОГОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ КНТЕУ Нова економічна політика в Україні: причини, зміст, результати Виконала студентка Групи ГР-13 Головльова Кристина

План 1. Вступ. 2. Зміст нової економічної політики. 3. Згортання і результат діяльності НЕПУ. 4. Висновок.

Вступ • Становище України на початку 20 -х років було надзвичайно важким. Українські землі знову потрапили під іноземне панування. Було створено апарат насильства у вигляді ЧК ("чрезвьічайная комиссия"), будувалися концентраційні табори. Велася безкомпромісна боротьба з "контрреволюцією". • Невдоволення широких верств населення країни, особливо сільського, економічною політикою більшовиків і примусило В. І. Леніна визнати повний крах політики "воєнного комунізм" і перейти до нової економічної політики (непу).

• Невдоволення широких верств населення країни, особливо сільського, економічною політикою більшовиків і примусило В. І. Леніна визнати повний крах політики "воєнного комунізм" і перейти до нової економічної політики (непу). В. І. Ленін

Запровадження непу повинно було врятувати економіку країни від повного розвалу. Головна увага в новій економічній політиці приділялася заходам щодо піднесення продуктивності сільського господарства на основі заінтересованості селянина в своїй праці. З цією метою в країні запроваджувався натуральний податок, значно менший від продрозверстки, розміри якого доводилися до селянина навесні (перед посівною), хоча ці розміри протягом року могли збільшуватися. Всі надлишки зерна після внесення податку залишалися селянинові, якими він міг вільно розпоряджатися.

• 4 грудня 1921 p. було прийнято Декрет про денаціоналізацію дрібних ремісничих майстерень, а також середніх підприємств, їх повернули колишнім власникам. З 1921— 1922 pp. було дозволено оренду засобів виробництва (приміщень та цілих підприємств в торгівлі й промисловості, землі й техніки — в сільському господарстві). Понад третину всієї кількості промислових підприємств (переважно дрібних і середніх) було здано в оренду, з них більшу половину одержали приватні особи (серед них і колишні власники). Частину підприємств, в основному харчової промисловості, взяли в оренду кооперативи. В Україні в оренду організаціям (кооперативам, артілям), приватним особам, не виключаючи і колишніх власників, було здано 5, 2 тис. підприємств — більше половини всієї кількості. Було зроблено спроби залучити іноземний капітал. Виникли концесії (оренда державних підприємств зарубіжними підприємцями). Утворювалися й змішані підприємства із залученням коштів держави та іноземних фірм. Однак слід підкреслити, що значного розвитку ці концесії не одержали. Приватні підприємці (особливо іноземні концесіонери), як правило, не виявляли бажання вкладати кошти у відбудову і розвиток промислових підприємств на території більшовицької Росії, в тому числі України.

Зміст нової економічної політики. • 3 податковою реформою в сільському господарстві запроваджено замість продрозкладки натуральний податок із селянського двору. Він визначався як частина відрахувань від виробленої продукції залежно від урожаю, матеріального становища, чисельності членів сім'ї та інших показників, що характеризували господарство. Обсяг податку встановлювали до сівби і він мав диференційований характер: для бідних селян його зменшували або скасовували. Залишкову продукцію дозволялося реалізовувати в межах безпосереднього обміну на промислові товари. Однак обмін перетворився на торгівлю, що зумовило потребу у визнанні товарногрошових відносин і торгівлі як форми їх реалізації.

• У сільському господарстві Цивільний кодекс (грудень 1922 р. ) закріпив державну власність на землю. Селянські господарства володіли землею на умовах користування, зберігаючи приватну власність на інші засоби виробництва. • Збільшилася кількість радгоспів, у 1925 р. їх налічувалося 1122 із земельною площею 778, 6 тис. га. Держава активно сприяла розвиткові сільськогосподарської кооперації, яка в 1921 р. відокремилася від споживчої. • Було зміцнено державну форму власності та державний сектор економіки. Проведено радикальну перебудову системи управління економікою і сформовано єдину систему соціалістичного планування, яка враховувала ринкові відносини. Вищими господарськими органами були Рада праці та оборони і Державна загально-планова комісія (Держплан). • Щорічні темпи зростання промислового виробництва становили в 1922/1923 г. р. 45 %, у 1924/1925 рр. - 68 %. Однак промисловість України в 1924/1925 г. р. досягла лише 48, 2 % від рівня 1913 р. Функціонували лише 11 металургійних заводів (61 % від довоєнної кількості).

• Відновлено приватну власність та підприємництво в обмеженій формі. У грудні 1921 р. держава припинила одержавлення невеликих підприємств, здійснила часткову денаціоналізацію невеликих і середніх підприємств, зокрема повернула їх колишнім власникам, дозволила приватне підприємництво у виробництві товарів народного споживання та побутових послуг, створила спрощену дозвільну систему. • Відновлено торгівлю, яку вважали засобом налагодження економічних зв'язків між містом і селом, розв'язання продовольчої проблеми та джерелом нагромадження капіталу для розвитку народного господарства. • У 1921 -1923 рр. створено радянську банківсько-кредитну систему. Державний банк СРСР виконував дві основні функції: 1) мобілізації грошових коштів для створення джерел кредитування економіки; 2) надання комерційних кредитів кооперації та іншим організаціям. У 1926 р. у СРСР налічувалось понад 60 банків. їх діяльність контролювали Держбанк і Наркомфін СРСР. • Відновлено грошову систему. Грошова реформа 1922 - 1924 рр. відбувалась у два етапи. Протягом 1922 -1923 рр. діяла система паралельного обігу двох грошових знаків: радзнаків випуску 1922 р. і 1923 р. та банківських білетів (золотих червінців). • Визначено завдання фінансової політики. Створено нову податкову систему, основою якої були прямі та непрямі, загальнодержавні та комунальні податки. Податкова реформа охопила всі сфери господарства. • Відбулися певні зрушення в матеріальному добробуті трудящих. Тверда валюта була основою стабільності заробітної плати. У 1925 р. робітник отримував у середньому 18, 3 руб. , порівняно з 21, 6 руб. у 1913 р. (84, 4 % від довоєнного). Було встановлено 8 -го-динний робочий день, запроваджено страхування на випадок хвороби, допомогу безробітним.

Згортання і результат діяльності НЕПУ. • З жовтня 1928 року почалося здійснення першого п'ятирічного плану розвитку народного господарства. При цьому як план на першу п'ятирічку був прийнятий не проект, розроблений Держпланом СРСР, а завищений варіант, складений ВСНХ не стільки з врахуванням об'єктивних можливостей, скільки під тиском партійних гасел. У червні 1929 року почалася масова колективізація (що суперечила навіть плану ВСНХ) — вона проводилася з широким вживанням примусових заходів. Восени вона доповнилася примусовими хлібозаготівлями. • В результаті цих заходів об'єднання в колгоспи дійсно набуло масового характеру, що дало привід Сталіну в листопаді того ж 1929 років виступити із заявою про те, що середняк пішов в колгоспи. Стаття Сталіна так і називалася — «Великий перелом» . Відразу після цієї статті черговий пленум ЦК схвалив нові, підвищені і прискорені, плани колективізації і індустріалізації.

Висновок • Безперечним успіхом НЕПу було відновлення зруйнованої економіки, причому, якщо врахувати, що після революції Росія втратила багато висококваліфікованих кадрів (економістів, управлінців, виробничників), то успіх нової влади стає ще більшим, стаючи справжньою «перемогою над розрухою» . В той же час, відсутність тих самих висококваліфікованих кадрів стала причиною прорахунків і помилок. • Значні темпи зростання економіки, проте, були досягнуті лише за рахунок повернення в буд довоєнних потужностей, адже Росія лише до 1926— 1927 року досягла економічних показників довоєнних років. Потенціал для подальшого зростання економіки виявився украй низьким. Приватний сектор не допускався на «командні висоти в економіці» , іноземні інвестиції не віталися, та і самі інвестори особливо не квапилися до Росії через нестабільность, що зберігається, і загрози націоналізації капіталів. Держава ж була нездібна лише зі своїх засобів виробляти довгострокові капіталомісткі інвестиції. • Також суперечливою була ситуація і в селі, де явно гнобилися «куркулі» — найбільш дбайливі і ефективні господарі. У них був відсутній стимул працювати краще. Змусити село збільшувати обсяг виробництва можна було лише переклавши її на колективний спосіб господарювання, що підкоряється централізованому плануванню.

Література 1. http: //pidruchniki. ws 2. http: //uk. wikipedia. org 3. https: //sites. google. com

Дякую за увагу!