Міністерство освіти і науки Уманьський державний педагогічний університет

Міністерство освіти і науки Уманьський державний педагогічний університет імені Павла Тичини Інститут розвитку дитини Факультет дошкільної і корекційної освіти ІНДЗ на тему: “Соціальні умови здоров’я” Виконала: студентка 31 групи Мельник І. В Умань 2015

Зміст Вступ 1. Основні закони України про охорону й збереження здоров’я нації. 2. Складові духовної культури (освіта, наука, мистецтво, мораль) та їх вплив на здоров’я. 3. Вплив екологічних факторів на здоров’я підростаючого покоління. 4. Екологічні знання в системі валеологічного виховання дошкільників. 5. Природні умови здоров’я. Висновки Список використаних джерел

Вступ Людина не просто частина природи, вона член суспільства. Отже, вона є і природною (біологічною) і суспільною (соціальною) істотою. Людина, насамперед істота суспільна, член певного суспільства. Зміна суспільних відносин приводить і до зміни морального й фізичного розвитку людини. Суспільний спосіб життя створює умови формування та реалізації способу життя особи. Тому здоров'я народу є «візитною карткою» соціально економічної та культурної зрілості суспільства.

1. Основні закони України про охорону й збереження здоров’я нації. 1. Фізична особа має право на охорону її здоров´я. 2. Охорона здоров´я забезпечується системною діяльністю державних та інших організацій, передбаченою Конституцією України та законом. Здоров´я закон визначає як стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів. Під охороною здоров´я розуміють систему законів, спрямованих на забезпечення збереження і розвитку фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності і соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя. Охорона здоров´я забезпечується системною діяльністю державних і інших організацій, завданнями яких є забезпечення потреб населення в сфері охорони здоров´я шляхом надання медико санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів чи послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.

СТАТТЯ 49 Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчопрофілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Коментар статті Конституції: Відповідно до статті 12 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права кожна людина має право на медичну допомогу та медичний догляд у разі хвороби. Це невід'ємне право людини знайшло відображення у частині першій ст. 49 Конституції, яка наголошує, що кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Зміст права громадян на охорону здоров'я визначається ст. 6 Основ законодавства України про охорону здоров'я. Це право, зокрема, передбачає: • життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, яке є необхідним для підтримки здоров'я і людини; • безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище; • безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку; • кваліфіковану медико санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров'я; • правовий захист від будь яких незаконних форм дискримінації, пов'язаних із станом здоров'я;

• відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди та інші права громадян у галузі охорони здоров'я. Слід зауважити, що такими ж правами користуються іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають на. території України, якщо інше не передбачено міжнародним договором чи законодавством України. У комплексі заходів охорони здоров'я особливе місце займає державне забезпечення санітарно епідеміологічного благополуччя. Воно здійснюється шляхом впровадження і забезпечення дотримання санітарно гігієнічних і санітарно протиепідемічних правил та норм, здійснення комплексу спеціальних санітарно гігієнічних і санітарно протиепідемічних заходів іа організації державного санітарного нагляду. Порядок забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення визначається Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24 лютого 1994 р.

2. Складові духовної культури (освіта, наука, мистецтво, мораль) та їх вплив на здоров’я. Духо вна культу ра — складова культури, що охоплює мистецтво та філософію. Концепцію духовної культури підтримують перш за все діячі мистецтва та значна частина філософів, що наполягають на осібній та особливій ролі мистецтва та філософії та почасти заперечують проти включення науки до складу культури. Елементами духовної культури є: звичаї, норми, цінності, знання, інформація, значення. Поняття духовної культури включає всі галузі духовної сфери; показує соціально політичні процеси, що відбуваються в суспільстві. Стародавні греки сформулювали класичну тріаду духовної культури людства: істина, добро, краса. Відповідно були виділені три найважливіших ціннісних абсолюти людської духовності: теоретизм, естетизм.

До неї відносять продукти духовної діяльності людини, які існують переважно в ідеальному вигляді: поняття, уявлення, вірування, почуття і переживання, доступні свідомості і розумінню всіх людей. Духовна культура створює особливий світ цінностей, формує і задовольняє наші інтелектуальні та емоційні потреби. Духовна культура це продукт суспільного розвитку, її основне призначення полягає у продукуванні свідомості. Духовна культура має великий вплив на людину, а особливо її здоров’я. Зокрема вплив мистецтва на життя і здоров’я людини, і не лише душевне, а й фізичне, відомо давно. Звичайно ж, найбільше зустріч з прекрасним діє на наш психологічний стан. Споглядання мистецьких творів допомагає зняти напругу, стрес, вивільнитися від тривоги, позбутися депресії. Справжнє мистецтво гармонізує наш внутрішній світ, допомагає відновити душевну рівновагу. Недаремно психотерапевти в усьому світі все більше застосовують у своїй практиці арт і музикотерапію.

Дослідники з університету Каліфорнії довели на практиці, що мистецтво може позитивно впливати на організм людини, зміцнюючи його імунну систему. Протягом одного дня вчені показували 200 молодим людям арт твори. Далі вони фіксували емоції, які досліджувані відчували від споглядання прекрасного: співчуття, задоволення, любов, радість, гордість тощо. Аналізи зразків тканин ясен і щік учасників експерименту довели, що в цей час в їхньому організмі вироблялися особливі речовині – цитокіни. Саме вони здатні знижувати в організмі вміст хімічних речовин, що викликають діабет, запалення, серцеві напади та інші хвороби. «Емоції захвату від споглядання творів мистецтва підвищують рівень цитокінів в організмі, що доводить: мистецтво справді позитивно впливає на здоров’я людини та тривалість її життя» , – переконаний доктор Дейчер Келтнер з Каліфорнійського Університету в Берклі.

3. Вплив екологічних факторів на здоров’я підростаючого покоління Людина — це біологічна істота, тому всі природні фактори та умови, у яких вона живе, впливають на її здоров'я. Активна трудова діяльність упродовж багатьох тисяч років розвинула й ускладнила взаємозв'язок людини і природи. Лише шляхом пристосування до навколишнього середовища людина залишається жити на Землі. Сьогодні природне середовище, в якому діє людина, змінюється швидше порівняно з адаптивністю людини, що негативно відбивається на ЇЇ здоров'ї. Нині вся сукупність факторів діяльності людини, які негативно впливають на її здоров'я, вимагає іншого підходу до проблеми формування здоров'я. Сьогодні люди живуть у режимі виробничого циклу, однаково в будь яку пору року. Умови життя та праці сучасної людини, безперечно, покращились, але наслідки цього далеко не однозначні.

Забрудненість навколишнього середовища, поряд із токсичними ефектами, таїть у собі небезпеку генетичних змін (на потреби промисловості спалюється 10 млрд. т. палива, у повітря потрапляє біля 20 млрд. т. вуглекислого газу, 300 млн. т. чадного газу, 50 млн. т. окису азоту, сотні млн. т. пилу, велика кількість шкідливих та канцерогенних речовин). Забруднення атмосфери стало великою проблемою для міст. Осідання викидів на крапельках води зумовлює появу димних туманів — смогу. Л. Батонн писав: "Станеться одне з двох, або люди зроблять так, що у повітрі стане менше диму, або дим зробить так, що на Землі стане менше людей". Надходження великої кількості окисів азоту та сірки зумовлює появу кислотних дощів, які забруднюють територію на великих відстанях від джерел їхнього викиду. Такі дощі знищують рослини та тварин, пошкоджують людські споруди та конструкції Промислові викиди в атмосферу фреонів зменшують товщину озонового шару навколо Землі, який захищає живу природу від губної дії ультрафіолетових променів із космосу.

Особливо негативно позначилась на стані здоров'я населення нашої країни аварія на Чорнобильській атомній станції. Конституційне право на безпечне для життя і здоров'я довкілля (право на екологічну безпеку) тісно пов'язане з правом на життя й охорону здоров'я. Екологічна ситуація потребує мобілізації всіх урядових та неурядових організацій, усього суспільства на вирішення існуючих проблем. Основні шляхи для цього: — перехід до матеріало та енергозберігаючих технологій, а в перспективі до замкнутих, безвихідних циклів виробництва; — раціональне природовикористання з урахуванням особливостей окремих регіонів; — розширення природно заповідних територій; — екологічна освіта та виховання населення. Вирішення проблеми здоров'я людини закладено в самій людині, у знанні та розумінні нею низки проблем, а також в умінні дотримуватись правил здорового способу життя.

4. Екологічні знання в системі валеологічного виховання дошкільників. Екологічна культура формується у дошкільному віці, коли діти ознайомлюються з особливостями навколишнього середовища. Враховуючи надзвичайну емоційну чутливість малюків, перевага надається емоційно естетичному сприйманню природи, розвитку естетичних, інтелектуальних, гуманістично спрямованих почуттів у ставленні до природи. Основу екологічної культури становлять елементарні знання про природу: • орієнтування у найближчому природному середовищі; • усвідомлення життєво необхідних потреб живих істот в умовах існування; • ознайомлення з елементарними відомостями про взаємозв'язки живої природи, значення її в житті людини. Пізнання дітьми природи відбувається під час активної діяльності, коли вони оволодівають уміннями бережливого ставлення до її об'єктів, збереження та створення умов для їх нормального співіснування. Отже, вже з дошкільного віку дітям можна і необхідно прищеплю вати любов до навколишнього середовища, вміння оберігати «зелених друзів» та примножувати багатства. Ось чому на перший план виходить така галузь педагогіки, як екологічне виховання взагалі та дошкільників зокрема.

Екологічне виховання — це цілеспрямоване формування у людей різного віку екологічного мислення, екологічних, моральних, правових поглядів на природу і місце в ній людини. Його мета — формування особистості, здатної вільно орієнтуватися в природоохоронній ситуації. Перед педагогами стоїть завдання — виховати підростаюче покоління у традиції гармонійного співіснування з природою, раціонального вико ристання та відтворення її багатств, у психологічній готовності оберігати природні цінності. Екологічне виховання дошкільників, як відомо, ґрунтується на за своєнні дітьми системи знань про природу, про існуючі в ній зв'язки і Залежності, на усвідомленні впливу діяльності людини на природу. Але щоб виховати у дітей гуманне ставлення до природи, важливі не лише знання, а й виховання гуманних почуттів, позитивного досвіду у спілку ванні з природою. В. Сухомлинський наголошував на необхідності вводити малюка в навколишній світ природи так, щоб кожний день він відкривав в ньому для себе щось нове, щоб ріс дослідником, щоб кожен крок його був мандрівкою до живих джерел природи, облагороджував серце і за гартовував волю.

5. Природні умови здоров’я Дитина творіння природи: живої та неживої. Його тіло, зачате матір'ю і батьком, виткане з води, повітря, ультрафіолетових сонячних променів, з глини, заліза, золота, олова і інших елементів. Все це природа, її компоненти життєдіяльні, конструктивні захисні сили. Щоб малюк зростав, фізично розвивався, ставав досконалим, унікальним творінням людиною. Йому потрібні ці сили: сонце, повітря, вода у всіх проявах агрегатного стану: роса, сніг, паморозь. Тому щоденний загартування організму дітей вищезазначеними природними факторами є безцінне і дуже впливова на здоров'я дитини умова. Спеціальне загартовування, максимальне перенесення діяльності малюків у природу є не тільки цінними гігієнічними засобами фізичного виховання, а й першими зв'язками дитини з життєдіяльністю силами природи, які допомагають їй усвідомлювати себе як частину природи і Всесвіту.

Діти, які відчувають природу: дихання рослин, аромати квітів, шелест трав, співу птахів, вже не зможуть знищити цю красу. Навпаки, у них з'являється потреба допомагати жити цим творінням, любити їх, спілкуватися з ними. Встановлення гармонійних відносин з живою і неживою природою, розвиває органи чуття, які є посередниками між навколишнім середовищем і мозком, трансформаторами і ретрансляторами енергій природи в тіло дитини. Наші прадіди були здоровіші ніж сьогоднішнє покоління зокрема завдяки тому, що багато часу перебували на свіжому повітрі, працювали фізично, вели рухливий спосіб життя, мали повноцінне харчування, жили серед природи, яка позитивно впливала на духовність, фізичне і психічне здоров'я. Українська народна оздоровча система будується, як і системи інших, зокрема східних народів, на сповідування єдності п'яти стихій природи: земля вода дерево залізо вогонь. Людина це частина природи, і всі процеси, які відбуваються в навколишньому середовищі, неодмінно і паралельно відбуваються в людському організмі. Отже, для того, щоб стати сильним, як природа, треба жити в єдності з нею, підкорятися її законам.

Безперечно позитивне значення має перебування на свіжому повітрі. Вченими доведено, що певний вплив на організм мають температура, вологість повітря, швидкість руху його потоків, його аеронів. Відомий німецький лікар Х. Гуфеланд писав: "щоденна повітряна ванна корисна для здоров'я. Вона дає тілу гнучкість і силу, душі радісний настрій". У великому шануванні завжди була в нашого народу вода. Є безліч прислів'їв приказок, народних повір'їв, казок про "живу" і "мертвої" воді. Воду називають кров'ю землі. З одного боку це цілюща животворна сила, основа всього живого на землі, з другого грізна, руйнівна, стихія. Воду здавна використовували з лікувальною і оздоровчою метою. Парку в лазні і занурення в холодну воду, припарки і компреси, вологі обгортання для ніг, рук та інші процедури використовувалися здавна для лікування багатьох захворювань. Наші прадіди вірили, що оскільки вода має властивість змивати бруд, то з таким же успіхом вона може очищати людину від хвороб.

Великий оздоровчої силою наділяли і землю. Рідна земля завжди асоціюється з образом матері ("мати земля"). Земля годувала й напувала людину, давала їй силу і ставала останнім притулком в кінці життєвого шляху. Контакт із землею прекрасний засіб загартовування організму, надійний засіб запобігання плоскостопості. На жаль, ми рідко залучаємо до цього наших малюків. А такий спосіб зміцнення здоров'я відомий з давніх часів. Сучасні вчені фізіологи доводять, що підошви ніг належать до найбільш рефлексогенних зон людського організму. Стопи ніг це наш розподільний щит, на якому є 72000 нервових закінчень: через нього можна впливати на будь яку частину тіла. Крім того, на підошвах стоп значно більше, ніж на інших частинах тіла, терморецепторів, які реагують на тепло і холод і до того ж рефлекторно пов'язані з носовою частиною гортані. Саме через босі ноги земля поглинає електричні розряди які накопичуються в організмі внаслідок носіння синтетичного одягу.

Ходіння босоніж це своєрідний точковий масаж, який тонізує організм і підтримує його в робочому стані. Ось чому наші пращури менше скаржилися на хвороби ніг, так як більше ходили босоніж. Важливим засобом оздоровлення завжди було сонце, "коли сонечко пригріє, то й трава зеленіє", "сонце гріє, сонце сяє, вся природа воскресає". Про цілющі властивості сонячних променів говорив ще Гіппократ. Вони дуже корисні: поліпшують обмінні процеси, дихання, кровообіг, тонус нервової системи. Люди повинні жити в активному співтворчості з природою.

Висновки Здоров’я — стан живого організму, при якому всі органи здатні виконувати свої життєві функції. Воно єдине і неповторне, втративши цей скарб, ми вже не зможем повністю його відновити. Саме людина відповідає за власне здоров’я, а особливо її вчинки, які призводять до незворотніх наслідків. Саме людина винна в тому, в якому середовищі ми зарез живемо і яке має помітний вплив на нас. Багато визначних осіб з великою повагою та цінністю відгукувалися про здоров’я: • Здоров'я дорожче за багатство. (Джон Рей) • Існують тисячі хвороб, але здоров'я лише одне. (Карл Людвіг Берне) • Помірність мати хорошого здоров'я. (Максим Валерій) • Здоров'я всьому голова. (М. А. Шолохов)

• Здоров'я набагато більше залежить від наших звичок і харчування, аніж від лікарського мистецтва. (Джон Леббок) • Людина повинна знати, як допомогти собі самій у хворобі, пам’ятаючи, що здоров'я є найбільшим багатством людини. (Гіппократ) • Перший обов'язок того, хто хоче бути здоровим, очистити навколо себе повітря. (Ромен Роллан) • Здоров'я не цінують, доки не приходить хвороба. (Томас Фуллер) • Витонченість і краса не можуть бути відокремлені від здоров'я. (Марк Туллій Цицерон) • Здоров'я ніколи не може втратити своєї ціни в очах людини, тому що і в достатку, і в розкоші погано жити без здоров'я.

Список використаних джерел 1. Амосов Н. М. Роздуми про здоров'я. М. : Фізкультура і спорт, 1987. 64 с. 2. Брехман І. І. Валеологія наука про здоров'я. М. : Фізкультура й спорт, 1990. 208 с. 3. Булич Е. Г. , Муравов І. В. Валеологія. Теоретичні основи валеології. К. : ІЗМН, 1997. 224 с. 4. Войтенко В. П. Здоров'я здорових. Київ: Здоров'я, 1991. 248 с. 5. Мартиненко. А. В. , Валентин Ю. В. , Подлесскій В. А. идр. Формування здорового способу життя (медико соціальні аспекти). М. : Медицина, 1988. 192 с. 6. Паффенбергер Р. , Ольсен Е. Здоровий спосіб життя. К. : Олімпійська література, 1999. 320 с. 7. Петрик О. І. Медико біологічні та психолого педагогічні основи здорового способу життя: курс лекцій. Львів: Світ, 1993. 120 с. 8. Управляти здоров'ям змолоду. К. : Молодь, 1985. 112 с