Міністерство освіти і науки молоді та спорту Тернопільський

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Тернопільський національний економічний університет кафедра менеджменту та інноваційного підприємництва КПІЗ на тему: “ Канали та засоби комунікацій ” Виконав: студент групи МОА - 21 Паюк М. М. Перевірила: Демків І. О.

Комуніка ція (від лат. communicatio — єдність, передача, з'єднання, повідомлення, пов'язаного з дієсловом лат. communico — роблю спільним, повідомляю, з'єдную, похідним від лат. communis — спільний) — це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами. Крім того, поняття «комунікація» може вживатись у значенні: • телекомунікації або зв'язок за допомогою технічних засобів; • певна система, за допомогою якої забезпечується сполучення між віддаленими об'єктами, наприклад: підземні комунікації, транспортні комунікації, каналізаційні комунікації тощо.

• Канали комунікації (communication channel) - 1) комплекс засобів зв'язку між джерелом і приймачем інформації: телефонних, радіомовних, комп'ютерних і тд. ; 2) це спеціально сформована середу, через якупередається інформація від комуніканта до реципієнта. Таким каналом може бути і рекламний плакат, зміст якого дійшло доодержувача реклами; і мітинг, за допомогою якого передається інформація відйого організаторів до учасників; та відеофільм, через який його творецьпередає певний комплекс відомостей глядачам, і ін У самому загальному виглядіпід каналом комунікації мається на увазі спосіб, яким передаєтьсяповідомлення (лицем до лиця, письмово, на плівці, через технічні засобизв'язку тощо).

• Всі види спілкування можна умовно поділити на вербальне, невербальне та письмове спілкування. Вербальна (лат. verbalis, від verbum — слово) комунікація (лат. communicatio — зв'язок, повідомлення) — процес взаємообміну інформацією за допомогою мови (усної, писемної, внутрішньої), який відбувається за своїми внутрішніми законами, вимагає активної розумової діяльності та ґрунтується на певній системі усталених норм. Неверба льне спілкува ння — вид спілкування, для якого характерне використання невербальної поведінки і невербальних комунікацій як головного засобу передавання інформації, організації взаємодії, формування образу, думки про партнера, здійснення впливу на іншу людину.

Щоб краще розуміти процес обміну інформацією та умови йогоефективності, варто мати уявлення про стадії процесу, в якомуберуть участь двоє або більше число людей. У процесі обміну інформацією можна виділити чотири базових елементи: 1) Відправник, обличчя, що генерує ідеї або збирає інформацію іпередавальне її. 2) Повідомлення, власне інформація, закодована за допомогоюсимволів. 3) Канал, засіб передачі інформації. 4) Одержувач, обличчя, якому призначена інформація і якаінтерпретує її.

• Спілкування стає оптимальним, якщо воно будується на прагненні довзаєморозуміння та ефективному обміну інформацією. Інформація можегубитися і спотворюватися в каналах комунікації, організованих за допомогоютехнічних засобів (систем). У самому широкому розумінні до технічних засобів комунікаціївідносяться всі спеціально створені матеріально-речові елементи, застосовуються при функціонуванні системи комунікації або в процесікомунікації. До технічних засобів комунікації відносяться: телефон, телетайп, телеграф, факсимільний апарат, підсилювальну апаратуру (мікрофони, динаміки), відео-зв'язок (телеконференція), двостороннярадіозв'язок, електронна пошта. Ці технічні засоби комунікаціїздійснюють безпосередню комунікацію мереж комунікації між строгопевними адресатами і дозволяють вести двосторонній зв'язок одночасноабо з деякою рознесенням за часом. Інші засоби не надаютьтакої можливості, тим не менше, забезпечують комунікації між суб'єктомі невизначеним об'єктом. До них належать, наприклад, друк (газети, журнали та інші друковані матеріали), телевізор, радіо-і кіноапаратура.

• У процесі обміну інформацією і при міжособистісної комунікації, і привертикальних і горизонтальних формальних комунікаціях можливі різніспособи взаємин 1. 1): 1) передача, надання інформації; 2) прийняття інформації, або попередній запит необхідноїінформації; 3) приховування, утримання інформації; 4) пропуск інформації, пасивність, незацікавленість; 5) агресивність звинувачення, критика, перевірка інформації; 6) відхилення інформації, відмова від користування, виправдання.

• Форми використання комунікаційних каналів Відправник повинен вибрати канал, сумісний з типом символів, використаних для кодування. До деяких загальновідомих каналів відносятьсяпередача мови і письмових матеріалів, а також електронні засоби зв'язку, включаючи електронну пошту, відеострічку і відеоконференції. Якщо канал непридатний для фізичного втілення символів, передача не можлива. Вибіркошти повідомлення не повинен обмежуватися єдиним каналом. Частобажано використовувати 2 або більше число засобів комунікацій упоєднанні. Коли взаємодіють один з одним комунікаційні канали, утворюються інші змішані канали і кошти, це взаємодією? ?

Форми в яких здійснюються комунікації, залежать від того, що відомо про одержувача інформації, тобто керівник, у виборі коштиповідомлення повинен орієнтуватися на одержувача інформації, а не наджерело. Коли керівник є джерелом інформації, він повинен бутивпевнений не тільки в тому, що говорить однією мовою з одержувачемінформації, але і що правильно підібраний канал для передачі повідомлення. Ефективність комунікації також залежить і від можливостей збереженняінформації на всіх етапах здійснення процесу комунікації та відсутністьїї перекручування у всіх ланках комунікаційної системи

Дякую за увагу Якщо вас зацікавила ця інформація телефонуйте +380988617746