Милорад Павич Дамаскін Перший письменник третього тисячоліття

Милорад Павич. «Дамаскін» «Перший письменник третього тисячоліття»

Епіграфи до уроку Не знаете ли вы, что вы - Божий храм и Дух Божий в вас пробивается? Тот кто калечит Божий храм, того изуродует Бог, так как храм Божий святой, а храм тот - это вы! Первое послание св. ап. Павла коринтянам 2, 3. Господи, Дамаскин, и где же Йован строит тот третий храм? На небе. Третий храм Йован всегда строит на небе. . . М. Павлич, «Дамаскин» .

Оповідки для комп'ютера та циркуля • Цей підзаголовок новели вказує на оригінальність будови твору. • Кожна оповідка — логічно вивершена і одночасно є складовою усієї новели. • Між оповідками існують "перехрестя" — вказівки для читача як друкованої книги, так і електронної. • У перехрестях вказується, що можна читачеві змінити послідовність оповідок, тобто на свій розсуд вирішити, як зручніше сприймати всю новелу в цілому. • Такий оригінальний прийом досі не зустрічався у літературі. Завдяки йому виникає бажання ще раз повернутися до прочитаного. • Назви оповідок прості і лаконічні, не виокремлюють окремі епізоди і не порушують цілісності новели. Це під силу лише справжньому майстрові.

Композиція Будівничі Обід Перше перехрестя: ┌────┴────┐ Третій храм Палац Друге перехрестя: ┌────┴────┐ Їдальня Спочивальня

Створення інтертекстуального простору: Ми бачимо змішування культур, народів, мов, релігій, Павич створює інтертекстуальний простір: • 1 -й пласт – історичний, життя Сербії між двома імперіями, трьома вірами і безліччю мов. • 2 -й пласт – філософсько-символічний: вічні проблеми розпорошених етносів, які прагнуть духовного відродження. • 3 -й пласт – асоціативний: враження й осмислення тексту читачем відносно свого життєвого досвіду і знань. • 4 -й пласт – поєднання усіх часів та історичних фактів в один світовий час існування людства, так у творі з’являються Йовани Дамаскин та Лествичник.

По преданию, с именем Иоанна связывают возникновение одного из образов Богородицы. Когда в Византии возникла ересь иконоборчества, поддерживаемая императором Львом III Исавром, Иоанн написал три трактата в защиту иконопочитания и направил их императору. Чтобы помешать Иоанну писать труды в защиту икон, император прибег к клевете. От имени Иоанна было составлено подложное письмо, в котором дамасский министр будто бы предлагал императору свою помощь в завоевании сирийской столицы. Это письмо и ответ на него императора были направлены халифу. Иоанн был отстранен от должности и наказан отсечением кисти правой руки, которая была повешена на городской площади. Спустя некоторое время Иоанн получил отсеченную руку обратно и, затворившись у себя, приложил кисть к руке и стал молиться перед Через Богородицы. иконойнекоторое время он заснул, а проснувшись обнаружил, что рука чудесным образом приросла. В благодарность за исцеление Иоанн приложил к иконе сделанную из серебра руку, которая воспроизводится на многих списках иконы, получившей именование «Троеручица» . Также в благодарность об исцелении им было написано песнопение «О Тебе радуется…» .

Божа матір Троєручниця

Йован Дамаскін • У романі Павича Дамаскін — будівничий від Бога. Якось він виконав жіночу мармурову скульптуру і запропонував господареві поставити її у світлиці, а коли той категорично відмовився, майстер узяв молот і відбив скульптурі руку. Потім скульптура таємниче зникла, а наприкінці оповідання з'явилася у саду і допомогла доньці господаря відшукати дорогу до власного храму. • Коли господар через будівничого Лествичника захотів дізнатися, хто він такий — Дамаскін, будівничий пояснив: "Як і святий отець Дамаскін, його тезоіменник, ваш майстер Йован, послуговується небесною математикою, а вона різниться від земної". • Дамаскін у новелі — як святий дух: він є і його немає. Спілкування з Атилією більше відбувається за допомогою знаків, натяків, дороговказів. Він звів їй стіни палацу — неначе любовне листування.

Йован Лествичник • Прототипом Йована Лествичника є видатний діяч православної церкви монах Іоанн, прозваний за його основною працею "Лествичником". • "Лествиця", тобто драбина, — наскрізний символ важкого духовного сходження — "Лествиця, що веде на небеса". • У новелі Павича будівничий Лествичник будує храми на землі й у людських душах. Хіба що не кожна душа для нього підходить. Спершу її слід очистити. )

Милорад Павич не лише добре знав візантійську історію, релігію і культуру, а й сам писав вірші тією «візантійською» мовою, яку використовував історичний Дамаскин: «Я дуже любив писати вірші — літургійну поезію мовою наших древніх церковних переказів, мовою, яку, на жаль, уже ніхто не розуміє» . Це теж позначилося на ідейно-художніх особливостях оповідання «Дамаскин» . Іоанн Мансур Йован Лествичник • (що значить «переможний, саме таким було його успадковане ім'я» ) отримав прізвисько Дамаскин, тому що народився і довго жив у Дамаску, столиці Сирії, яка тоді вже була мусульманською, не залежною від християнської Візантії державою. • це ім'я теж аж ніяк не випадкове. Так звали видатного діяча православної церкви ченця Іоанна, названого за своєю головною працею «Лествичником» . «Лествиця» , тобто «драбина» — наскрізний символ важкого духовного сходження, що проходить через усю книгу.

В оповіданні «Дамаскин» можемо виділити такі лейтмотиви: v Постійні війни двох одвічних суперників: Австрійської й Османської імперій. Так, на самому початку оповідання йшлося про «бойовище, де тільки-но відгриміла війна між Австрією і Туреччиною» . Цей лейтмотив можна тлумачити як суцільну руйнацію, руйнацію звідусіль. v Описи будівництва взагалі і будівництва храмів зокрема. Згаданий лейтмотив також пронизував усю творчість Павича. Бо його народові, сербам, аби вціліти, весь час доводилося щось відбудовувати, піднімати з праху та руїн. В оповіданні «Дамаскин» мотив будівництва не просто присутній, на ньому фактично тримався сюжет, зокрема, головний конфлікт твору ґрунтувався саме на подіях, пов'язаних із будівництвом храму і палацу для Атиллії. v Останнім лейтмотивом стала думка про необхідність самоідентифікації сербського народу, його не розчинення в морі інших етносів як необхідна умова виживання. Ця думка постійно була присутня у творах письменника, про що свідчило постійне вживання числівників та топонімів: «Носячи вуса на стамбульський, віденський чи пейтський кшталт, вони у двох царствах, в Австрії та Туреччині, бралися за неймовірні будівельні задуми. . . Безупинно мурували. Від перевтоми вряди-годи забували все про себе. Бачачи сни п'ятьма мовами й хрестячись на два лади, зводили вони нові православні церкви в Бачевцях, Купинові, Мирковцях, Якові, Михалеві, у Добринцях» .

ТЕМА. В центрі оповідання Милорада Павича «Дамаскин» проблема духовності і «необхідності сходження драбиною» духовного самовдосконалення людини, проблема гріха й спокути за нього. Ці проблеми розкривалися у оповіданні на прикладі головних героїв: пана Николича та його дочки Атиллії. Батько протягом твору так і не змінився, а залишився таким же жорстоким, егоїстичним, самовпевненим. Проте в динаміці показана героїня Атиллія. ІДЕЯ. Показавши внутрішні зміни головної героїні, Милорад Павич підвів читача до думки, що якщо хочеш щасливо жити, будувати й володіти храмом (домом, палацом) на землі, то треба прагнути до моральної чистоти — будувати храм на небі.

Майстерність Милорада Павича: v прагнення нової, «нелінійної літератури» : твори гіпертекстуальні, тобто їх можна читати як з початку, так і з будь-якого фрагмента. Гіпертекст — текст, упорядкований таким чином, що він перетворюється в систему, ієрархію текстів, одночасно складаючи єдність і велику кількість текстів; v оповідь ведеться навколо кількох вузлових тем: історичний час, історична наука, інтерактивна проза; v тема твору звучить на кількох рівнях: структурному (компонування частин), сюжетному (долі героїв); v романи — інтерактивні, які можна читати, як він сам говорив, обираючи свій маршрут і створюючи свій текст, стаючи співавтором; минуле та майбутнє існувало у простороворозділених відгалуженнях теперішнього; v введення у прозу специфічних фактів балканської етнографії, сербських звичаїв і побутових деталей; v використання елементів готичного роману (роману жахів і таємниць) і його близького родича — детективу, Один із найулюбленіших лейтмотивів — лейтмотив будівництва і гри з часом; v майстер специфічного портрету, який поєднував риси імпресіонізму та символізму; v чергування лаконічності викладу із розгорнутими відступами; v непередбачуваність сюжетних ходів; метафорика і смислова парадоксальність; v поєднання традицій візантійського роману із постмодерністським арсеналом художніх засобів: v мистецтво автоцитатного комбінування — один із найулюбленіших методів творчого стилю романіста.

Перенос конкретных вещей в абстрактную плоскость: Комната -. . (вселенная). Потолок — (небо). Предметы -. . . (природа, явления). Хаос -. . . (неразгаданные коды вселенной). Часы -. . . (время и вечность). Компас -. . . (указатель, выбор единственного правильного пути). • Кораблик -. . . (спасение, Иисус). • Море -. . . (жизнь). • • •

Небо, зорі, сонце, місяць • Це знаки, які використовували під час подорожей. • У міфопоетичній уяві багатьох народів, у тому числі українського, символи пов’язані із світобудовою: небо – у багатьох народів означає «число» , «гармонія» , «середина» , «порядок» , «пуп» , «життя» ; сонце – центр світу, джерело життя, небесна духовність (в українському народному мистецтві зображувалося з вінком, у вигляді княгині, панни, матері); місяць – нічне Боже око, «молодик» (на нього замовляли на щастя і добробут); сонце, місяць, зорі вважалися одною родиною (сонце – мати, місяць – батько, зорі – діти).

Ключ. Циркуль. Ріка. • Ключ. Як емблема, відомий з середніх віків. Символізує безпеку; у гербах міг означати підкорення. Атилія закривається ключем у спальні; ключ відкриває її кімнату з розгадками послання Дамаскина. • Циркуль— інструмент для креслення досконалого кола. У середні віки був символом космічного ладу і запланованої дії. Особливе значення йому надавала таємна традиція будівництва соборів. У давніх книгах зображено Творця, який креслить земні кола. У вільних каменярів розведені під прямим кутом ніжки циркуля указують на ідеальний баланс духа й тіла. • Кут над циркулем символізує перевагу матеріального, проникнення або перехрещування – рівновагу духовного та матеріального, • Циркуль над кутом – володіння духовним. • Ріка, яку бачить з вікна спальні Атилія, - новий шлях, новий період у житті.

Собака. Перехрестя доріг. Хрест. • Собака— найдавніша домашня тварина. Символ відданості або сторож (наприклад, Кербер). Собаки також означали «духовного свідка» та попереджали про небезпеки. У Давньому Китаї собака належить до 11 тваринного кола, її символічне значення, перш за все, у вигнанні демонів. Собака охороняє Атилію, навіть батько боїться підчепити його ногою. • Перехрестя доріг – (знак, що далі використано у композиції оповідання; можливо, зорі, які Атилія бачить на небі, утворюють перехрестя або хрест) символ вікритості або магічної небезпеки. На перехрестях ставили каменівказівки, дерева з перехрестя вважали негідними для будування житла. Знак вибору. • Хрест — самий універсальний серед простих символів. Він відображує орієнтацію у просторі, дає точку пересічіння двох напрямків, обєднання багатьох систем в ціле, відповідає людській фігурі з простертими убік руками. Горизонтальна лінія хреста символізує жіноче начало, землю, матерію, вертикальна – чоловіче, творче начало, небо і дух. Горизонталь – це час, вертикаль – вічність, точка, в якій вони перетинаються, є джерелом енергії.

Многозначность символов и кодов гостиной недостроенного дворца Символика чисел: три окна - окно как связь с миром, христианский догмат - троица Тридцать оборотов ключа - тридцать ступенек лестницы Йована к духовному совершенству; Две тишины - «одна маленькая, во дворце, а вторая безграничная на дворе среди ночи» ; пробуждение от солнца ; Символика античной статуи, которая зовет и указывает путь; Символы циркуля и круга с радиусом 30 миль).

Повчальний фінал новели М. Павича "Дамаскін" Священик вручив Атілії дві обручки — подарунок від двох Йованів. А це означає, що матеріальний світ відображає світ духовний, що всі події у житті людини залежать від чистоти її помислів, а шлях до храму лежить через покаяння і спокуту гріхів.