Микола Рибалко. Актуальність творчості поета-фронтовика в контексті сучасності. Підготувала: учениця 11 -Б класу СШ № 115 м. Донецька Царьова Тетяна
Мета: Ознайомлення з творчістю поета-земляка М. Рибалка, розвиток/виховання почуття подяки та поваги до захисників Вітчизни. Актуальність. Цього року весь світ святкує сімдесятиріччя перемоги над фашизмом. Саме творчість поетів-фронтовиків яскраво висвітлює страшні події Великої Вітчизняної війни, не дає забути подвигів людей, яким ми вдячні своїм життям.
Микола Рибалко. Біографія поета. Народився Микола Рибалко 14 лютого 1922 року в селі Орєхово-Василівка Артемівського району Донецької області. Йому випала нелегка доля – стати на захист рідної землі від німецько-фашистських загарбників. З дев´яти років проживав у Краматорську, закінчив середню школу, вже пробував писати. Вступив на філологічний факультет Дніпропетровського університету.
Після початку війни вирішує йти на фронт, Миколу направляють у Барнаульське військовомінометне училище. Після закінчення отримав звання лейтенанта. У червні 1942 року Микола Рибалко отримав перше поранення під Воронежем, нагороджено орденом Червоної Зірки. Год рождения – двадцать второй. Рассчитайся на первый – второй! «Первый!» … Вместо второго – молчанье. Только ветер берёзы качает. Над звездой над литою звездой. Над плитой, над гранитной плитой. «Год рождения – двадцать второй»
Командував противотанковою батареєю, яка брала участь у битві під Прохорівкою. З боями пройшов усю Україну. Отримав ще дві нагороди – орден Червоного Прапора (за форсування Дніпра) і орден Червоної Зірки (за бій під Бродами). У 1945 отримав тяжке поранення, втратив зір. С глаз снята последняя повязка, Но вокруг по-прежнему темно. Врач сказал мне с горьковатой лаской: «Знать, свершиться чуду не дано» . «Встреча» Після війни Миколу тепло зустріли друзі та рідні. Дочекалася з фронту кохана Ніна, з якою згодом зіграли весілля. Але не усе було так просто, він писав: «Війна назавжди відібрала у мене сонце. » Починає писати вірші, які знаходять своїх прихильників, їх починають публікувати у місцевих газетах.
Творчий шлях поета-фронтовика. «Мужність та суворість почуттів – основна риса поезії Рибалка. Але поруч доброта, ніжність, палкість та м´ягкий гумор. Видимо, в усьому цьому і є так званий «секрет» любові читачів до поета. » О. Плуталов письменник, журналіст
Вірш «Цветы» був одним з найперших, коли поет прогулювався зі своєю донькою, вона побачила багато яскравих квітів. Від захвату дівчинка вигукнула: «Тато, дивись які гарні квіти!» В Миколи Олександровича защемило серце, він не може побачити цієї краси, бо втратив зір аби його донька та інші діти жили у мирі. Цей вірш вийшов у друк 5 жовтня 1954 року ( «Літературна газета» ). Белый свет со мной играет в жмурки, Мне не светят звезды с высоты. Говорит мне ласково дочурка: «Посмотри, какие здесь цветы!» . Знать, она еще не поднимает, Что вернулся я с войны слепой. «Посмотри же, - снова умоляет, Это желтый или голубой? » . Я склонился над дочуркой ниже И подумал, трогая цветы: «Я давно уже цветов не вижу, Чтобы их всегда видала ты» . «Цветы»
М. Рыбалко друкується в міській «Краматорській правді» , в обласних та республіканських газетах і журналах. В 1956 році з´являється його перша збірка «Под огнем Родины» . Ця збірка не залишилася без уваги, автор стає членом Союзу письменників. Займає посаду літературного співробітника. Друком виходять нові збірки «Глазами сердца» (1958), «Солдатская слава» (1959), «Светлое не меркнет» (1960), «Память о солнце» (1961), «Цветы и порох» (1963), «Миг атаки» (1978), «Разговор с жизнью» (1987), «Избранное» (1992) та ін. За збірку «Дорога на высоту» Н. Рыбалко удостоєний Республіканської комсомольської премії им. М. Островского (1968), а за зб. «Незакатная звезда» - Державної премії УССР ім. Т. Г. Шевченко (1985). До бойових нагород приєднуються і нагороди за літературну працю – орден Дружби народів, Жовтневої революції, Червоного Знамені, медалі.
Н. Рибалко – автор багатьох відомих пісень: «Я жил в такие времена…» (муз. О. Білаш, стала лауреатом телеконкурсу «Пісня - 75» ), «Запоминайте их» , «Неизвестный солдат» та ін. Краматорський поет пише про все, що с: про рідне місто, в якому живе; про поміч людей, яку ветеран відчуває; згадує свої шкільні роки, «класс десятый, вторую парту у стены» . Його хвилюють ті зміни, які відбуваються в країні. Н. Рибалко любить донецький край, в якому живе. С теплотою говорить про нього у віршах «В вагоне» , «Край донецкий» , у поемі «Возвращение» . Край донецкий смуглолицый, С золотинкою глаза. Нелегко в тебя влюбиться. Разлюбить тебя нельзя. «Край донецкий»
Широко відома суспільна діяльність Миколи Олександровича. Більше сорока років він очолював літературне угрупування при редакції газети «Краматорська правда» , яке вважалося одним з найкращих в Україні. На базі цього угрупування було виховано чимало талановитих літераторів, серед яких Олег Плуталов, Леонід Горовий, Віктор Пікалов, Анатолій Мироненко, Анатолій Мірошниченко. «Поезія Миколи Рибалка – частина морального ідеалу не тільки тих, хто був учасником воєнних подій, але й тим, хто йде вслід за цим поколінням. » Романько В. І. Доцент СГПУ
Аналіз творчості Багато моральних проблем підіймає у своїй громадській ліриці Н. Рибалко. Але все ж центральною темою його творчості є тема війни. Вона проходить в багатьох віршах, таких, як «Опять пишу я о войне…» , «Слово солдата» , «У вечного огня» , «Если воевал ты…» , «Вновь война проснулась спозаранку…» . Ліричний герой Н. Рибалко несе в собі риси біографії автора. Саме тому часто у віршах розповідь йде першої особи: «Уходил я на фронт с друзьями. . . » , «Я осень чувствую тогда, когда дожди и холода. . . » , але у цих та інших строках можна побачити риси, які характерні для цілого покоління. Більше того, образ ліричного героя має збиране звучання та часто переходить к такій формі звертання, як «ми» .
Дякую за увагу!
Скачать презентацию Микола Рибалко Актуальність творчості поета-фронтовика в контексті сучасності
О.Рибалко.ppt