Микола Лисенко (10. 03. 1842 - 06. 10. 1912 с. Гриньки Кременчуцького повіту на Полтавщині) Композитор, основоположник української класичної музики, піаніст, педагог, хоровий диригент, громадський діяч.
Закінчив Київський університет — природознавчий факультет. Захистив кандидатську дисертацію з біології (про розмноження нитчастих водоростей). Йому пророкували блискучу кар’єру вченого, пропонували залишитися викладати, але Лисенко обрав собі інший шлях, пов’язавши своє життя з музикою. Після навчання в Лейпцизькій консерваторії (клас фортепіано) його називали піаністом-віртуозом.
Вчився у Римського- Корсакова в Петербурзькій консерваторії.
• Він — організатор хорів, які пропагують українську музику. Коло інтересів Миколи Віталійовича — величезне. Він створив Товариство любителів музики і співу, працював у Південно. Західному відділенні Російського географічного товариства. Був людиною високої ерудиції, енциклопедистом і багатогранно обдарованою особистістю.
Один із перших інтерпретував «Кобзаря» Шевченка, робив обробки народних пісень, автор 10 опер, вокальних творів, сонат, рапсодій, сюїт, полонезів, ноктюрнів, фундатор музично-драматичної школи. «Тарас Бульба» — вершина української класичної музики. Лисенко також э автором опер: «Енеїда» , «Утоплена» , «Ноктюрн» , «Різдвяна ніч» , «Коза-дереза» , «Пан Коцький» , «Зима і Весна» , які нині рідкісні гості на сцені. Найпопулярніший твір композитора — опера «Наталка Полтавка» , не авторський твір у чистому вигляді. До лисенківської версії існувало кілька варіантів цієї народної оперети. Кілька музичних фрагментів склав сам автор п’єси — Іван Котляревський, використовувалися пісні Марусі Чурай
НА СВЯТІ ВІДКРИТТЯ ПАМ’ЯТНИКА І. КОТЛЯРЕВСЬКОМУ (ПОЛТАВА, 1903 р. ) ЗЛІВА НАПРАВО: ОЛЕНА ПЧІЛКА (ОЛЬГА КОСАЧ), МИХАЙЛО СТАРИЦЬКИЙ, ГНАТ ХОТКЕВИЧ, МАРІЯ СТАРИЦЬКА І МИКОЛА ЛИСЕНКО
• Микола Віталійович мав двох дружин, і обидві на ім’я Ольга. В офіційному шлюбі у Миколи Віталійовича не було спадкоємців. Громадянська дружина композитора Ольга Антонівна подарувала йому щастя батьківства — семеро дітей (п’ятеро вижили).
• Композитор був натхненником «Плеяди» — союзу молодих літераторів, створеного Лесею Українкою. Він був людиною, навколо якої концентрувалася інтелігенція. Разом з Олександром Кошицем організував філармонічне товариство «Боян» . Лисенко був активним членом Літературно-артистичного товариства, фундатором і головою ради старійшин Українського клубу.
• Сьогодні ми називаємо Миколу Лисенка композитором, але його офіційний статус — педагог. Саме М. Лисенко заклав основи професійної мистецької освіти в Україні, відкривши в Києві у 1904 р. свою Музично-драматичну школу, в якій, окрім музичного, були відділення української та російської драми, і перший на теренах Російської імперії клас гри на народних інструментах — клас бандури, який, попри всі складності його організації, дав перший випуск у квітні 1911 р. Зі Школи Лисенка виріс згодом Музичнодраматичний інститут імені М. В. Лисенка — провідний мистецький заклад України у 1918— 34 рр. Випускники Муздраміну імені М. ВЛисенка заклали підвалини мистецьких досягнень України у XX ст.
• Іменем Миколи Лисенка названі провідні мистецькі установи України, такі як Львівська національна музична академія (1903), Харківський академічний оперний театр (1944), Колонний зал Національної філармонії (1962), Київська спеціалізована музична школа (1944), Полтавське державне музичне училище. • Ім'я Лисенка носить також провідний камерний колектив — струнний квартет
• Українським музикантам щорічно присуджується Премія імені Миколи Лисенка. Періодично в Києві проводиться Міжнародний музичний конкурс імені Миколи Лисенка.
Пам'ятник Лисенку біля Київського оперного театру