
1728104e6f277ca5f105631c84120f37.ppt
- Количество слайдов: 26
Миколаївська обласна бібліотека для дітей ім. В. Лягіна Укладач: З. М. Рущак Редактор: О. К. Карпенко
40 02. 19 8. 6— 0 7. 12. 18 24 01. 186 1 — 1 3. 0 3. 1 927
Спиридон Феодосійович Черкасенко народився 24 грудня 1876 року в м. Новий Буг Катеринославсько го повіту Херсонської губернії (тепер це Миколаївська область) у
Закінчив двокласну школу, потім Новобузьку учительську семінарію. З 1895 року працював учителем народних шкіл Катеринославщини та Донеччини. Перша добірка віршів була опублікована в журналі “Літературнонауковий вісник” 1904 року З 1910 року писав фейлетони, оповідання та статті до газети “Рада”, в якій також вів рубрики “З газет і журналів” і “З сучасних настроїв”.
Редакція газети "РАДА". Рік 1908. Зліва направо: сидять – Ю. Квасницький, С. Черкасенко, Л. Пахаревський, Є. Чикаленко, Г. Шерстюк, С. Єфремов, Ф. Матушевський; стоять - П. Понятенко, М. Вороний, М. Павловський, М. Гаянко,
Для письменника Спиридона Черкасенка на першому місці завжди були гуманність, людяність, благородство, безмежна віра в людину.
До видання увійшли твори для дітей із збірок: “Маленький горбань та інші оповідання”; “На шахті”; “Діткам”; “Поезії для молоді”; “В царстві праці”; “До верховин”; “На весняний мотив” та інших.
В 1919 році Черкасенко емігрує до Відня, де укладав і редагував українські книжки. Не знайшовши спільної мови з тодішньою українською політичною еміграцією, переїхав до Праги, а у 1923 році – до м. Ужгород (на той час Спиридон це місто входило до складу Феодосійович Чехословацької республіки). Черкасенко – автор 30 збірок поезій, оповідань, драм, романів, численних нотаток і рецензій, літературознавчих студій, значної епістолярної спадщини ( «Твори» - поезія в трьох томах, 1920 -1922 рр. ; збірка оповідань «На шахті» , 1909 р. та «Вони перемогли» ,
Могила Спиридона Черкасенка в Чехії Спиридон Феодосійович був свідком боротьби за українську державність на Карпатській Україні у 1939 р. , у цій боротьбі втратив єдиного сина, пережив початок Другої світової війни, яка принесла стільки страждань і втрат його рідному народу. Одержавши у березні 1939 р. звістку про загибель сина, Спиридон Черкасенко тяжко захворів. Доглядали його ченці. 8 лютого 1940 р.
На слова Спиридона Черкасенка написані знані в Україні пісні. За мотивами роману Спиридона Черкасенка «Пригоди молодого лицаря» український кінорежисер Сергій Омельчук відзняв художній фільм «Дорога на Січ»
Тихо над річкою, ніченька темная, Спить зачарований ліс. Ніжно шепоче він казку таємную, Сумно зітха верболіз. Нічка розсипала зіроньки яснії Он вони в річці на дні. Плачуть берези по той бік сріблястії В темряві, наче у сні. Що їм приснилося? – Щастя улюблене В хвилях бурхливих життя, – Личенько дівчини ніжно голублене, Щирі її почуття. Місяць опівночі сходить над Жду Тебе, вірная, зіронько срібная, Серце в коханні тремтить. Ти ж не лякайся, що хтось нам зустрінеться, – Все навкруги уже спить. Ніченька літняя дуже короткая, Ось вже цілується з днем. Ти лиш пригорнешся до мого серденька, Й знову до праці підем.
Дніпрова Чайка – це псевдонім Людмили Олексіївни БерезіноїВасилевської. Народилася 1 листопада 1861 року у родині священика у с. Карлівка Херсонської губернії (нині це с. Зелений Яр Доманівського району Миколаївської області). Писати вірші російською та українською мовами Людмила Березіна почала ще навчаючись у гімназії. Вона робила переклади поезії українською мовою таких видатних письменників як Пушкін, Лермонтов, Байрон. Згодом в українській літературі з’явилося нове ім’я – Дніпрова Чайка.
Для дітей Дніпрова Чайка писала казки, вірші, оповідання, п’єси, лібрето дитячих опер. Її твори для дітей виховують у юних читачів ідею перемоги добра над злом. Саме на лібрето Дніпрової Чайки композитор М. В. Лисенко написав опери для дітей: Життя Дніпрової Чайки «Коза-дереза» , «Пан Коцький» , «Зима і склалось так, що їй весна» . довелось жити в багатьох місцях України. На півдні це – Карлівка, Збур’ївка, Мала Маячка, Гола Пристань, Олешки, Бахмут (нині Артемівськ), Туркенівка (біля Гуляй-Поля). На Київщині – Королівка, Ржищів, Хоцьки, Германівка. З числа міст це Одеса, Херсон, Київ,
До видання увійшли легенди, поезії про природу, оповідання і казки, драматичні твори, сповнені любові до рідного краю, пройняті ідеєю добра й милосердя, вірою в торжество справедливості.
Дніпрова Чайка (праворуч) зі своєю дочкою Оксаною (ліворуч). Фото 1915 р. Батько Дніпрової Чайки Олексій Березін був сільським священиком.
В будинку по вул. Гімназичній (нині – Червоностудентська) № 2 десь в 1895 – 1908 роках мешкала Дніпрова Чайка.
В будинку по вул. Грецькій (нині – Леніна) № 15 десь в 1895 – 1908 роках мешкала Дніпрова Чайка.
В будинку по вул. Гімназичній (нині – Червоностудентська) № 12 десь в 1895 – 1908 роках мешкала Дніпрова Чайка.
У 1879 р. Дніпрова Чайка закінчила Одеську гімназію і працювала як вчитель. 1885 р. вона переїхала до Херсону, вийшла заміж за представника української інтелігенції Василевського 1885 р. Феофана Олександровича, з в одеському українському альманасі яким виховала двох доньок «Нива» були опубліковані її і сина. перші твори. В подальшому вона друкувала свої твори у Галичині (в альманасі «Перший вінок» , журналах «Правда» , «Зоря» , «Дзвінок» ). Серед її В 1889 р. влада заборонила творів – поезії, драми, Ф. Василевському проживати в казки, оповідання, родина переїхала Херсоні, всяпереклади. у с. Королівка (нині Фастівського району Київської області), де жила до
Велика творча дружба поєднувала Дніпрову Чайку з Миколою Лисенком. Для нього вона написала лібретто трьох дитячих опер ( «Коза-дереза» , «Пан Коцький» , «Зима і весна» ), з її голосу Лисенко записував Померла народні пісні. письменниця 13 березня 1927 в с. Германівка (нині Обухівського району Київської обл. ). Похована у Києві на Байковому кладовищі. Могила Дніпрової Чайки
Літературна спадщина Дніпрової Чайки не має сучасного наукового видання. За життя письменниці в 1919 – 1920 рр. в Києві було видано двохтомник її творів; в 1931 р. в Харкові видавництво «Рух» випустило двохтомне зібрання, яке невдовзі було заборонено, оскільки його укладачі були заарештовані злочинною більшовицькою владою. Фото на могилi письменниці на Байковому цвинтарі Києва
Реве вітер серед плавні, Верболіз ламає, По Дніпрові, наче вівці, Хвилі наганяє, Наче вівці білорунки В ревучій отарі; Сивий місяць, наче чабан, Виглядає з хмари. …Реве вітер, аж до хвилі Верби нахиляє, Бідну вербу люте горе Додолу згинає. З поезії Дніпрової Стогне вітер, чайка Чайки "Буря"
Дніпрова Чайка - автор збірок оповідань: “Писанка” (1891), “Хрестонос” (1896), “Чудний” (1904); п’єс “Казка про Сонце та його сина”(1891), “Коза – дереза” (1895), “Зима й весна, або Снігова краля” (1913); творів у 2 т. (1919 - 1920), “Вибраних творів” (1929). На лібретто Дніпрової Чайки композитор М. В. Лисенко написав опери для дітей. Померла 13 березня 1927 року.
25 жовтня 2011 року введено в обіг ювілейну срібну монету номіналом 5 гривень. Вона належить до серії «Видатні особистості України» . Монета випущена Національним банком України, присвячена 150 річчю від дня Монета НБУ присвячена народження 150 -річчю від дня української народження Дніпрової письменниці — Дніпрової Чайки (Людмили Олексіївни Василевської), яка написала чимало оповідань і віршів, створила лібрето
У презентації використані матеріали із сайтів: http: //uk. wikipedia. org/wiki/Черкасенко_Спиридон_Феодосійович http: //www. ukrtvory. com. ua/cher. html http: //uk. wikipedia. org/wiki/Дніпрова_Чайка http: //www. myslenedrevo. com. ua/uk/Lit/D/Dniprova. Chajka. html http: //library. donntu. edu. ua/exhib/chayka. html
1728104e6f277ca5f105631c84120f37.ppt