*
* Мико ла Єго рович Жуко вський (*5 (17) січня 1847, с. Орєхово (нині Владимирської області) — † 17 березня 1921, Москва) — видатний російський науковець, творець аеродинаміки як науки, основоположник сучасної гідро- і аеромеханіки, член-кореспондент Петербурзької АН з 1894 року. *
* Реактивний рух — рух, що виникає за рахунок відкидання частини маси тіла із * * * * певною швидкістю. За законом збереження імпульсу, при відокремленні від тіла масою M маси m із швидкістю v, тіло набуває швидкості V, яку можна розрахувати за формулою (M-m)V + mv = 0 , , а, отже, V = - frac{mv}{M-m} Швидкість V направлена у напрямку, протилежному руху відкинутого тіла. Вона тим більша, чим більша маса відкинутого тіла та його швидкість. В реальних випадках реактивний рух виникає за рахунок сталого викидання газів, які утворюються при спалюванні палива. При цьому маса тіла змінюється неперервно. Спалювання забезпечує високу швидкість витоку газу. У загальному випадку, коли від тіла безперервно відділяється і приєднується певна маса, реактивний рух описується рівнянням Мещерського. *
* Початок робіт з ракетної техніки в Московії належать до 1690 року, * * * коли було збудовано спеціальний заклад за активної участі Петра І для виробництва порохових ракет, які набагато раніше були використані в стародавньому Китаї. Порохові ракети зразка 1717 року завдяки своїм високим на той час якостями використовувалися майже без змін протягом близько ста років. Перші спроби створення авіаційного реактивного двигуна належать до 1849 року, коли військовий інженер І. М. Третеській запропонував для пересування аеростата використовувати силу реактивного струменя стисненого газу. 1881 Кибальчич розробив проект літального апарата важче повітря з реактивним двигуном. Це були перші спроби використовувати силу реактивного струменя для літальних апаратів. М. Є. Жуковський вперше розробив основні питання теорії реактивного руху, і є основоположником цієї теорії. Праці російських і радянських вчених і конструкторів разом з працями М. Є. Жуковського, К. Е. Ціолковського, В. В. Уварова, В. П. Мішина і багатьох інших є основою сучасної реактивної техніки, що дозволило створити високошвидкісні винищувачі, важкі транспортні літаки типу Руслан, надзвуковий лайнер Ту-144, ракету-носій Енергія і орбітальну станцію Мир, тощо. *
* У сучасній цивільній та військовій авіації, в космічній техніці широко застосовуються реактивні двигуни, в основу створення яких покладено принцип отримання тяги за рахунок сили реакції, що виникає при відкинутій від двигуна деякої маси (робочого тіла), а напрямок тяги і руху відкидається від робочого тіла протилежно. При цьому тяга пропорційна добутку маси робочого тіла на швидкість. Так спрощено можна описати роботу реактивного двигуна, а справжня наукова теорія сучасних реактивних двигунів розроблялася кілька десятків років. *
*
*