Ми бачимо Всесвіт такий бо тільки в

Зарегистрируйтесь, чтобы просмотреть полный документ!

«Ми бачимо Всесвіт такий, бо тільки в такому Всесвіті міг виникнути спостерігач, людина» .

Антропний принцип був запропонований з метою пояснити, з наукової точки зору, чому в нашому Всесвіті має місце ряд нетривіальних співвідношень між фундаментальними фізичними параметрами та філософськими істинами, які необхідні для існування розумного життя.

Що ж стосується життя в нашому Всесвіті, то антропний принцип надає цьому питанню нового ракурсу. Хоч як би до цієї, теорії ставитися, але не можна не погодитись, що з якихось причин наш Всесвіт надзвичайно тонко пристосований до виникнення та існування життя. .

Існують різні формулювання антропного принципу, але найчастіше він використовується у формі двох тверджень (слабкого і сильного), висунутих 1973 року фахівцем з теорії гравітації Брендоном Картером.

«Слабкий» антропний принцип стверджує: «Те, що ми очікуємо спостерігати, має бути обмежене умовами, необхідними для нашого існування як спостерігачів» . • «Сильний» антропний принцип стверджує, що «Всесвіт (і, отже, фундаментальні параметри, від яких він залежить) повинен бути таким, щоб у ньому на деякому етапі еволюції припускалося існування спостерігачів» . Іншими словами, наш світ виявився «улаштованим» так вдало, що в ньому виникли умови, за яких людина могла з'явитися.

Чи дійсно людина постає кінцевою метою всіх процесів та параметрів Всесвіту ?

Очевидно, що у світоглядному плані антропний принцип втілює у собі філософську ідею взаємозв'язку людини й Всесвіту, висунуту ще в античностіі і розвинуту плеядою філософів і натуралістів (Протагор, Анаксагор, Бруно, Ціо лковський, Вернадський, Чижев ський, Тейяр де Шарден, Ф. Крік, Фрімен Дайсон, Ф. Хойл та ін. ).

За та проти Існує концепція, відповідно до якої, якщо у людини взагалі є просторове уявлення, то вона не може в принципі ніяким чином виявити "інший простір", або "світ інший". Бо якщо вже є зв'язок, то від нього ніяк неможливо позбутися. Розділяти можна тільки на уявне і реальне, але позбутися від принципового зв'язку ніяк неможливо. Є думка відповідно до якої в дійсності (у тому числі і в уяві) існує лише світ, в якому присутня якась "свідомість" (самоусвідомлення людини), а світи "інші" знаходяться в області лише можливого.

Дійсність така, як вона є і тому не залежить від нашої думки про неї. Але вона не залежить від нашої думки про неї саме тому, що думка є частиною дійсності, тобто думка міняє частину дійсності. Тому дійсність представляється тільки мислячій людині "спостерігачеві". При цьому, знову ж таки, "спостерігач" не може визначити "спостерігача". Так як "йому" представляється дійсність, а не "він" їй. Виходить, що дійсність видається цілком конкретним чином "світом свідомим" (усвідомленими).

Виходить, що має сенс (значення) тільки усвідомлюване "можливе", те, що безпосередньо відчувається. Якщо, звичайно, ми в майбутньому створимо паралельні реальності, встановимо з ними зв'язок, і якщо вони знайдуть значення (більшу, ніж фантазії) і почнуть усвідомлюватися, відчуватися (не тільки людиною, а й іншими обєктами реальності), то тоді ми зможемо сказати, що можливе стало дійсністю. Дійсність розширить свій кордон. • Очевидна одна річ, світ без людини є уявним. Ми можемо тільки уявити такий світ. Ми вважаємо, що такий світ може бути. У нас є підстави вважати, що такий світ був у минулому. • Якщо вірити в те, що «генерація інформації в формі розуму ніколи не скінчиться» то слід сказати, що будь які процеси які відбуватимутся в Всесвіті не будуть мати ніякого сенсу без існування в них людини тому що саме людина є кінцевою метою цих процесів.

Якщо вірити в те, що «генерація інформації в формі розуму ніколи не скінчиться» то слід сказати, що будь які процеси які відбуваються в Всесвіті не будуть мати ніякого сенсу без існування в них людини тому що саме людина є кінцевою метою цих процесів

Скачать презентацию Ми бачимо Всесвіт такий бо тільки в

антропний принцип.pptx

Количество слайдов: 11