Методологічні засади теорії організацій 1 Система наук про

Методологічні засади теорії організацій. 1. Система наук про організацію - 2. 2. Закони організації - 14. 3. Принципи організації – 33. 1

1. Система наук про організацію. § Теорія (гр. theöria – розгляд, дослідження) – система основних ідей у певній галузі знань, форма наукового знання, що створює цілісне уявлення про закономірності та істотні зв’язки дійсності. § Організація (лат. organize – надаю стрункий вигляд, влаштовую) – у соціальному сенсі, визначається як різновид соціальних систем, об’єднання людей, які спільно досягають певної загальної мети та взаємодіють на підґрунті певних принципів. 2

§ Теорія організації – це: - наукова дисципліна, яка формує уявлення про закономірності генезису та істотні зв’язки організації. – система наукових знань, яка узагальнює організаційний досвід і відображає сутність організаційних відносин, їх внутрішнє необхідні зв’язки, закони функціонування та розвитку. - наукова дисципліна, яка формує уявлення про закономірності функціонування 3 соціальних утворень.

§ Тектологія (загальна організаційна наука) – всеосяжна наука про універсальні типи та закономірності структурного перетворення будь-яких систем, загальна теорія організації і дезорганізації. § Система — (гр. systëma – ціле, складене з частин), сукупність взаємопов’язаних об'єктів і відношень між ними, що утворюють єдине ціле в процесі системогенезу. 4

§ Теорія систем (загальна теорія систем) – спеціально-наукова та логікометодологічна концепція дослідження об’єктів, які є системами. § Кібернетика (гр. kybernëtikë – мистецтво управління) – наука про загальні закономірності процесів управління та передачі інформації у машинах, живих організмах та суспільстві. § Управління – цілеспрямоване переведення системи у новий стан. 5

§ Кібернетична система – сукупність (множина) об’єктів, які мають назву елементів системи, здатних сприймати, запам’ятовувати та переробляти інформацію, а також обмінюватися інформацією. § Синергетика (гр. synergeia – сумісна дія) - міждисциплінарний напрямок наукових досліджень, що вивчає процеси самоорганізації різноманітних систем. 6

ЗАГАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЙНА НАУКА Теорія систем Кібернетика Теорія організації (метатеорія) Синергетика (ТЕКТОЛОГІЯ) 7

Теорія організації Теорія організацій Сутність, типи Закони, закономірності, принципи Механізм функціонуванням та розвитку Процеси утворення систем та їх закономірності Чинники утворення систем Сутність організації як суб’єкта суспільства Закономірності функціонування Місія, цілі, середовище Структури, комунікації Координування, узгодження 8

Суб’єкти та об’єкти управління Теорія управління Стимулювання та мотивація Прийняття та реалізація рішень Підготовка та якість керівників Керівництво Лінійне та функціональне управління Теорія систем Різні види та типи систем Сутність цілісності та системності Властивості цілого та його частинок Основні принципи та закономірності поведінки систем Функціонування та розвиток систем 9 Організація як стійкий об’єкт

Психологія Навчання, тренування Мотивація. Оцінювання дій Особистість, сприйняття Задоволення роботою Ставлення до праці Форми поведінки Соціологія Групова динаміка. Норми, ролі Статус, влада. Конфлікти Бюрократія. Соціалізація Організаційна культура 10

Соціальна психологія Зміни поведінки Зміни позиції Групові процеси Юридичні науки Законодавча регламентація Правила та нормативи Відповідальність, санкції Антропологія Порівняльні цінності Порівняльні норми Порівняльні позиції Етнічні особливості 11

Економічні науки Регулювання Ринкові відносини Ефективність Обґрунтування рішень Економічна стратегія Кібернетика Кібернетичні системи Зворотний зв'язок Чорні ящики Управління Комунікація 12

Інформатика Інформаційні потоки Інформаційні технології Телекомунікації Синергетика Самоорганізація Стійкість Динамічний хаос Стан структури Динаміка процесів 13

2. Закони організації. § Закони відображають необхідні, істотні, стійки і таки, що повторюються відносини між явищами в природі та суспільстві. Закони організації відображають необхідні, істотні, стійки і таки, що повторюються відносини між явищами та процесами у функціонуванні та розвитку організацій. 14

§ Закони організації: 1. Утворюють теоретичне підґрунтя 2. Орієнтують пізнання від емпіричного до науково обґрунтованого 3. Сприяють правильному оцінюванню проблем 4. Спрямовують на об’єктивне аналізування проблем, та досвіду 5. Розвивають управлінську культуру 15

§Закони організації: §Загальні §Часткові §Специфічні 16

§ Загальні (універсальні) закони діють у всіх системах (організаціях): § Синергії § Самозбереження § Розвитку § Найменших § Онтогенезу (перетворення) 17

§ Закон синергії: загальний потенціал ресурсів будь-якої системи може бути більше, або менше простої суми усіх потенціалів ресурсів системи: 1+1>, =, <2 18

§ Закон самозбереження: кожна система прагне зберегти себе як ціле, використовуючи для цього весь свій потенціал: ∑ Ri > (∑V 1 i + § § ∑V 2 i), де: ∑ Ri – потенціал (ресурс) організації, який сприяє її розвитку; ∑V 1 i – ресурс зовнішньої руйнівної дії; ∑V 2 i – ресурс внутрішньої руйнівної дії. РС = ((У-Л) / У) х 100%, де: РС – рівень самозбереження; У – енергія утримання; Л – енергія ліквідації. 19

§Закон розвитку: кожна система прагне досягти найбільшого сумарного потенціалу впродовж всіх етапів її життєвого циклу 20

§Закон найменших: структурна стійкість цілого (системи) визначається його найменшою частковою стійкістю (компонентів) 21

§ Закон онтогенезу (гр. on (ontos) – маючий + genesis походження (перетворення): кожна організація проходить у своєму розвитку кілька фаз життєвого циклу: становлення, розцвіт, угасання 22

§ Часткові закони діють у певних сферах функціонування організації: § Безперервності та ритмічності § Змагальності (конкуренції) персоналу § Пріоритету цілого над частиною § Врахування потреб системи § Оптимального завантаження § Інформованості-впорядкованості § Пропорційності та композиції 23

§ Закон безперервності та ритмічності означає забезпечення безперервності та ритмічності у функціонуванні усіх підсистем організації § Закон змагальності (конкуренції) персоналу вимагає відкрите прозоре оцінювання та просування персоналу організації 24

§ Закон пріоритету цілого над частиною: інтереси цілого (системи) в його функціонуванні та розвитку є більш важливими інтересів його частин (елементів) § Закон врахування потреб системи: система розвивається та функціонує успішно, якщо задовольняються її потреби та потреби її частин 25

§ Закон оптимального завантаження: кожен компонент організації повинен мати оптимальний обсяг завантаження § Закон інформованостівпорядкованості: рівень порядку, організованості системи визначається рівнем її інформованості 26

§ Закон пропорційності та композиції полягає у необхідності певного співвідношення між частинами цілого, та їх відповідність 27

§ Специфічні закони діють у певних ситуаціях та видах діяльності: § Єдності аналізу та синтезу § Своєрідності § Соціальної гармонії § Відповідності різноманітності керуючої та керованої систем 28

§ Закон єдності аналізу та синтезу: процеси розподілу, спеціалізації, диференціації необхідно доповнювати протилежними процесами – поєднання, кооперації, інтеграції § Закон своєрідності: кожна організація має властиву тільки їй структуру 29

§ Закон соціальної гармонії: соціальний розвиток організації та соціальна узгодженість збільшують ефективність її функціонування § Закон відповідності різноманітності керуючої системи різноманітності керованої системи: різноманітність (невизначеність) поведінці керованої системи може бути зменшена шляхом відповідного збільшення різноманітності керуючої системи 30

Закони статики Закони динаміки Закон пропорційності та Закон синергії композиції Закон онтогенезу Закон найменших Закон самозбереження Закон розвитку Закон інформованостівпорядкованості Закон єдності аналізу та синтезу 31

3. Принципи організації. § Принципи організації (лат. principium – основа, початок) – загальні правила формування (або самоформування) систем, які забезпечують упорядкованість та доцільність функціонування систем. § Універсальні принципи організації: § § § Ланцюгового зв’язку Інгресії Підбору Рухомої рівноваги Слабкої ланки 32

§ Принцип ланцюгового зв’язку: будь яке з'єднання комплексів (компонентів, елементів) відбувається через загальні ланки, які утворюють ланцюговий зв’язок. § Принцип інгресії (лат. ingression – входження): ланцюговий зв'язок утворюється шляхом входження комплексів (компонентів), які сприяють, або грають роль «посередників» між організовуваними. Тобто, для ланцюгового з'єднання двох комплексів потрібна така їх зміна, щоб в них вийшли загальні елементи, відповідні завданню, яке виконує даний організаційний процес. Це досягається за рахунок так званих організуючих комплексів, які містять загальні елементи з організовуваними і з'єднують їх. § Принцип слабкої ланки: система у необхідної якості відтворюється тільки за умовою, якщо забезпечується стійкість відносно слабкої ланки 33

§ Принцип підбору: будь-яка подія в організації може розглядатися як збереження або збільшення одних елементів, зміцнення або підсилення одних зв’язків, вилучення, зменшення або послаблення інших § Принцип рухомої рівноваги: будь-яке збереження форм розглядається як рухома рівновага, а будь-яка рухома рівновага – як практична відносна рівність асиміляції та дезасиміляції 34

5. Збереження рівноваги організації та її цілісності. §Рівновага організації: § Динамічна § Статична 35

§ Організація існує у статичній рівновазі, якщо її структура з часом не змінюється, тобто вона здійснює певні заходи щоб пристосуватися до зовнішнього середовища. Це – гомеостатична ( гр. homoios – подібний) рівновага. § За динамічною рівновагою структура організації змінюється, вона не тільки пристосовується до вимог зовнішнього середовища, але і надає йому нову інформацію. Це – морфогенетична ( гр. morphέ – форма + genesis рівновага – виникнення, розвиток) рівновага. 36

§ Стійкість організації: § Зовнішня § Внутрішня § Спадкова § Зовнішня стійкість організації досягається завдяки зовнішньому управлінню, наприклад, державному впливу на чинники зовнішнього середовища 37

§ Внутрішня стійкість організації визначається її своєчасним і раціональним реагуванням на зміни зовнішнього середовища § Спадкова стійкість організації формується за рахунок «спадкового управління» , тобто формуванням, збереженням і розвитком її внутрішньої міцності, внутрішнього потенціалу, та його складових § Сумарна стійкість організації визначається як складний результат часткових стійкостей різних її частин (елементів, зв’язків) стосовно 38 спрямованих на них діям