Методологічні основи планування. Кожний процес управління

Методологічні основи планування.

Кожний процес управління являє собою єдність п'яти функцій: планування, організація, контроль, мотивація, координація. Але планування це не тільки одна з найважливіших функцій управління підприємством, а й наука, що базується на певних методологічних принципах (правилах). Вперше основні принципи планування сформулював французький вчений, засновник класичної адміністративної школи управління А. Файоль. До них він відніс наступні: єдність, гнучкість, точність, безперервність, необхідність. Один з ключових принципів планування принцип участі пізніше обгрунтував американський економіст Р. Акофф.

Принципи планування: Необхідність Гнучкість Точність Безперервність Єдність

Розглянемо суть цих та інших принципів, а також їх роль в плануванні діяльності підприємства Принцип єдності передбачає, що всі окремі плани підприємства (план виробництва та реалізації продукції, план витрат, фінансовий план та інші), а також плани його окремих підрозділів повинні бути тісно пов'язані один з одним та із загальним комплексним планом соціально економічного розвитку підприємства. Принцип єдності ґрунтується на тому, що підприємство це взаємозалежна система, для якої є характерним: наявність сукупності окремих елементів (підрозділів); взаємозв'язок між елементами (взаємодії підрозділів підприємства на горизонтальному та вертикальному рівнях); єдиний напрямок їх розвитку, що орієнтований на загальні економічні цілі згідно обраній підприємством стратегії.

Горизонтальний рівень елементів системи (підприємства) може бути представлений функціональними підрозділами одного рівня: відділ маркетингу, виробничий цех, фінансовий відділ, відділ постачання, відділ комп'ютерних технологій

Вертикальний рівень складається зі структурних одиниць різних рівней згідно управлінської ієрархії підприємства. Взаємозв'язок підрозділів на горизонтальному рівні здійснюється на основі координації.

Координація передбачає, що основою планування діяльності об'єктів одного рівня є взаємозв'язок та одночасність. Зміни в планах одного з підрозділів повинні відразу ж враховуватися в планах інших підрозділів. Проблеми, що виникають в одному з них, повинні вирішуватися всіма підрозділами підприємства даного рівня. Від такої взаємоузгодженності залежить ефективність як окремих планів підрозділів, так і плану діяльності підприємства в цілому. Взаємозв'язок підрозділів на вертикальному рівні, тобто між підрозділами різних ієрархічних рівней здійснюється на основі інтеграції.

Інтеграція передбачає, що план кожного підрозділу є частиною плану підрозділу вищого рівня й підприємства в цілому. Певні планові заходи одного рівня можуть спричинити виникнення проблем для інших рівней. їх вирішення може призвести до корегування загальної стратегії підприємства. Принцип безперервності передбачає, що процес планування повинен здійснюватися постійно та безупинно в межах виробничо господарського циклу. Принцип гнучкості полягає в плануванні певних резервів, що дозволять корегувати планові завдання при виникненні непередбачених обставин під впливом змін внутрішніх та зовнішніх умов. Так, в умовах ринку можливі значні коливання попиту та цін, що призводить до відповідних корегувань планових показників. Зміни в технології та організації виробництва можуть сприяти зменшенню витрат виробничих ресурсів, що вимагає уточнення плану.

Принцип точності безпосередньо пов'язаний із принципом гнучкості. Плани мають бути максимально наближені до існуючих виробничих можливостей. За цієї умови можна говорити про ефективну планову діяльність. Принцип участі передбачає активну участь усього персоналу в плановій діяльності підприємства. Планування, засноване на принципі участі, називають партисипативним. Принцип необхідності передбачає обов'язкову розробку планів при здійсненні будь якої діяльності, що дозволить підприємству використати майбутні сприятливі умови та запобігти можливим перешкодам; покращити координацію дій персоналу та окремих підрозділів; забезпечити досягнення бажаних результатів, раціонально розподілити ресурси та здійснювати контроль за роботою підприємства.

Принцип альтернативності передбачає здійснення декількох альтернативних планових розробок, з яких у подальшому обирається найкращий варіант. Принцип цілеспрямованість вимагає спрямованості планування на досягнення певної мети. Принцип пріоритетності передбачає вибір пріоритетних напрямів при плануванні, що обумовлено обмеженістю ресурсів та невідкладністю рішення найважливіших проблем у першу чергу. Принцип комплексності вимагає, щоб був розглянутий всебічно не тільки об'єкт планування, а також його зв'язки з іншими процесами та явищами. Принцип науковості означає, що при розробці планів необхідно дотримуватися вимог об'єктивних законів розвитку суспільства, використовувати науковий інструментарій та світовий досвід.

Принцип оптимальності передбачає вибір найкращого варіанту плану з декількох альтернативних, який сприяє підвищенню ефективності виробництва, максимальному задоволенню потреб споживачів на основі раціонального використання наявних ресурсів. Принцип збалансованості передбачає встановлення необхідної відповідності між взаємопов'язаними розділами й показниками плану, між потребами в ресурсах та їх наявністю. Принцип адекватності об'єктивним закономірностям розвитку це виявлення та оцінка стійких тенденцій розвитку об'єкта планування та його взаємозв'язків. Принцип ефективності передбачає розробку такого варіанту плану, який при використанні обмежених ресурсів забезпечив би отримання найбільшого економічного ефекту.

Планування може відноситися до того чи іншого типу в залежності від часової орієнтації, Реактивне Інактивне тобто спрямованості основних ідей планування в минуле, сьогодення або майбутнє. За класифікацією Р. Акоффа розглядають Преактивне Інтерактивне чотири таких типів планування:

Реактивне планування в значній ступені орієнтоване на використання досвіду минулого, старих Недоліки реактивного планування: організаційних форм та традицій, що виробничі проблеми підприємства вже давно склалися на підприємстві. розглядаються окремо, а не як Прихильники такого підходу система. Як наслідок, не виключають можливість правильного враховується взаємодія цілого передбачення майбутніх подій і (підприємства) та окремих частин схильні перебільшувати минулі (підрозділів), через що втрачається досягнення. Причину виникнення позитивний ефект від цієї будь якої проблеми вони шукають в взаємодії; минулому та досліджують її з не враховуються реальні обставини врахуванням попереднього розвитку. сьогодення та майбутні зміни; Прихильники реактивного основну роль в процесі планування помилково вважають, що відіграє тільки вище керівництво; для розв'язання проблеми достатньо в до планових структур входять лише минулому знайти причину її працівники з великим стажем виникнення та ліквідувати, внаслідок роботи, а потенціал та ініціатива чого проблема зникне. На їх думку, моло дих працівників не відмова від непотрібного дасть змогу використовується. отримати бажаний результат.

Позитивні сторони реактивного планування : використання минулого досвіду, а відповідно запобігання при плануванні минулих помилок; обережність в прийнятті рішень утримує від різких і необдуманих змін; наслідування традиціям сприяє розвитку в персоналу підприємства почуття стабільності та безпеки.

Інактивне планування орієнтується на нинішній Недоліки інактивного планування: стан підприємства, на повне нездатність пристосовуватися до задоволення сьогоденням. змін, що необмінно відбуваються в Інактивісти не вважають за зовнішньому та внутрішньому потрібне використовувати середовищі діяльності підприємства; минулий досвід, а також практично не використовується щось кардинально творчий потенціал співробітників фірми, обмежується їх ініціатива та змінювати у майбутньому. самостійність. Вони прагнуть максимально зберегти існуючі умови та методи ухвалення рі шення, Позитивні сторони інактивного свій «стиль» . Один з планування: головних принципів цього обережність та обачливість у типу планування: мінімум плануванні, що зазвичай не може втручання в природний хід привести до раптових катастрофічних наслідків; подій, і все налагодиться детальне вивчення теперішнього само собою. стану підприємства.

Преактивне планування орієнтоване в основному на майбутнє, на здійснення безперервних змін в різних напрямах діяльності підприємства. Для прихильників цього типу важливо вгадати ймовірні напрями змін, щоб скоріше досягти своєї мети. Преактивне планування спрямоване на пошук оптимального рішення, вибір альтернатив розвитку. Недоліки преактивного планування: практично не використовується Позитивні сторони накопичений досвід; преактивного планування: не достатньо уваги прагнення врахувати в приділяється процесі планування вплив повсякденним потребам зовнішнього середовища; підприємства; використання нових ретельний підхід до методів планування формулювання стратегії вважається гарантом підприємства та головних успішного результату цілей його діяльності підприємства

Інтерактивне планування в закордонній практиці прийнято називати ідеальним. Воно передбачає проектування такого прообразу майбутнього, параметри якого будуть ідеальними для підприємства, а також пошук шляхів для його побудови. Недоліки інтерактивного Позитивні сторони інтерактивного планування: прагнення побудувати широке використання ідеальну модель принципу участі та творчих здібностей персоналу; майбутнього застосування нових підприємства; методів планування; припущення того, що ретельний аналіз умов внутрішнього та майбутнє підвладно зовнішнього середовища; контролю і значною підвищення рівня мірою залежить від індивідуального, творчих дій та організаційного та суспільного розвитку правильного планування. підприємства.

В нинішніх умовах господарювання всі учасники ринкових відносин самостійно здійснюють планування своєї діяльності на основі ринкового попиту, раціонального використання наявних ресурсів, прагнення отримати максимальну величину прибутку. При цьому в практичній діяльності підприємство використовує різні види планів.

За об’єктами дослідження розрізняють наступні види планів: • План виробництва; • План товарообороту; • План продажу; • Фінансовий план; • План з праці та персоналу; • План матеріально технічного забезпечення; • План витрат

В залежності від тривалості планового періоду:

За змістом планових рішень: Стратегічні Тактичні Оперативно календарні Бізнес плани

Сутність та особливості планової роботи на підприємстві.

з'ясовується теперішній стан підприємства, можливості та загрози з боку зовнішнього середовища, слабкі та сильні сторони щодо виробництва, маркетингу, ресурсів; визначаються можливі напрями розвитку (цілі) із врахуванням його можливостей та умов зовнішнього середовища; вирішується, які засоби забезпечать досягнення цілей та розглядаються можливі перешкоди для їх досягнення.

Можливості щодо Невизначеністю здійснення ринкового середовища; процесу планування Витратами, пов’язаними мають певні з плануванням; обмеження, які обумовлені Обсягами(масштабами) частіше всього: діяльності підприємства;

Об’єктом планування на підприємстві є всі напрями його діяльності: Маркетингова; Інноваційна; Комерційна; Економічна; Соціальна; Виробнича.

дослідження ринків збуту науково технічні та чинників виробництва дослідження та розробки; (сировини, матеріалів, проектно технологічну технологій); підготовка виробництва; рекламу та стимулювання покупців; запровадження дослідження конкурентної нововведень; позиції підприємства на формування інвестиційної ринку; політики. вивчення попиту та методів його формування; дослідження рівня конкурентоспроможності продукції та цін.

організації самого процесу розробку та застосування планування; мотиваційного механізму; обліку та звітності; кадрову політику ціноутворення; (підготовку та ресурсного забезпечення; перепідготовку, кар'єрне зростання, добір фінансів; персоналу); зовнішніх відносин ефективність підприємства використання персоналу.

Виробнича діяльність передбачає організацію та виробництво продукції Комерційна діяльність (послуг, робіт): передбачає: визначення номенклатури планування організації та асортименту відповідно збуту готової продукції до потреб ринку та постачання необхідних виробничих можливостей ресурсів для її підприємства; виробництва(ГП). збалансування плану випуску та виробничих потужностей; забезпечення якості.

Успішна робота підприємства в значній мірі залежить від забезпеченності його необхідними ресурсами та ефективності їх використання. Здійснення цього можливе на основі планування, тож предметом планування на підприємстві є його ресурси.

В процесі планування встановлюється їх: При плануванні розглядають наступні необхідність; групи ресурсів: оптимальна кількість; персонал; напрями та терміни використання; виробничі фонди; режим споживання; інвестиції; засоби поповнення. інформація; час.

Персонал підприємства це Необхідність планування сукупність постійних персоналу особливо працівників різних підсилюється в сучасних професійно кваліфікаційних умовах господарювання через: груп, що входять до спискового складу підприємства, вкладають зростання наукомісткості та свій труд, знання та навички ускладнення технологій; в проведення господарсько необхідність впровадження фінансової діяльності нової техніки та технологій підприємства. виготовлення продукції; зростання колективізму праці; посилення конкуренції.

З огляду на це основними напрямками планування персоналу на підприємстві повинні бути: чисельність та структура; стабільність кадрового продуктивність праці складу; (виробіток та ефективність трудомісткість); стимулювання. оплата праці; норми часу та виробітку; підготовка, перепідготовка * Такий підхід до планування кадрів; персоналу забезпечить підвищення кваліфікації та підприємству максимально кар'єрне зростання; позитивний результат.

Виробничі фонди Необхідність планування основних виробничих фондів, що фактично складають матеріально технічну базу підприємства, пояснюється їх значимістю в забезпеченні досягнення підприємством своїх стратегічних і тактичних цілей. Від цих фондів залежить виробнича потужність підприємства та технічна озброєність персоналу, якість продукції, конкурентоспроможність підприємства.

При плануванні основних Важливе місце займає й виробничих фондів визначається планування оборотних їх оптимальна величина, склад та фондів підприємства, під структура, крім того плануються: час якого визначаються: заходи для підвищення номенклатура та величина інтенсивного та екстенсивного запасів матеріально використання фондів; технічних ресурсів; показники ефективності номенклатура і величина використання (фондовіддача, запасів незавершеного фондоміскість); виробництва та напівфабрикатів власного заходи щодо капітального виробництва; ремонту та модернізації; норми витрати товаро виробнича потужність матеріальних цінностей на підприємства в цілому та окремих виготовлення виробів та їх підрозділів; окремих елементів; введення в дію нових виробничих ефективність використання потужностей; матеріальних ресурсів; режими роботи та ремонту потреба в оборотних коштах обладнання й т. ін. та джерела їх надходження.

Інвестиції це фінансові, матеріальні ресурси, а також інші види цінностей, які вкладені в об'єкти підприємницького й інших видів діяльності з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту. Планування інвестицій передбачає визначення майбутніх обсягів та напрямів інвестування власних коштів з метою: придбання нових підприємств або об'єктів; придбання акцій інших підприємств; створення спільних підприємств; започаткування нового напряму діяльності; розвитку своєї матеріально технічної бази.

Найчастіше при плануванні інвестицій розглядаються наступні об'єкти: Планом передбачаються основні фонди (нові та ті, заходи для залучення що підлягають або запозичення модернізації); інвестиційних коштів цінні папери, з тими ж самими цілями. інтелектуальні цінності; науково технічні дослідження; земля.

Інформація Протягом останніх десятиліть інформація визнана у світі найважливішим державним стратегічним ресурсом. Неоціненим є її значення для підприємства прийнятті управлінських рішень, особливо на стадії стратегічного планування. Інформація може розглядатися як сукупність знань наукового, технічного, виробничого, управлінського, економічного, комерційного та іншого характеру, що має свою технологію формування, обробки, зберігання та захисту. Своєчасне отримання та використання повної достовірної інформації є важливим чинником розвитку виробництва, який сприятиме досягненню підприємством запланованої мети при значно менших витратах матеріальних, енергетичних і трудових ресурсів. Інформаційні технології можуть бути більш важливим фактором розвитку виробництва, ніж залучення у виробництво додаткових ресурсів (праці, сировини, обладнання). У планах передбачаються: джерела та засоби отримання інформації; засоби обробки інформації (відповідна техніка та технології); інформаційні потоки.

ЧАС Всі процеси на підприємстві пов'язані з часом, тобто відбуваються у певний проміжок часу, з орієнтацією виконання на визначену дату й т. п. Фактор часу присутній у всіх показниках, що характеризують діяльність підприємства, а також враховується при оцінці підприємницьких проектів. Планування будь яких заходів пов'язане з визначенням часу на їх виконання, дати початку та закінчення. Втрата часу може призвести до зменшення доходів підприємства (зниження обсягів виробництва через невідпрацьований час, що вимірюється у людино годинах) або неможливості досягнення певної мети. Економія часу свідчить про ефективне використання його як будь якого ресурсу підприємства. Діяльність підприємства визначається стратегією, для реалізації якої складається стратегічний план. На основі стратегічного плану формуються тактичні (поточні) плани підприємства. їх підгрунтям є план обсягу продажу, тому що виробництво продукції (послуг) орієнтується в першу чергу на те, що буде мати попит на ринку. Обсяг продажу визначає обсяг виробництва або виробничу програму, яка є основою для планування потреби у персоналі, матеріально технічних ресурсах. Це є передумовою необхідності планування витрат підприємства та розробки