МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ПРИ ПІДГОТОВЦІ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ ЗА ТЕМОЮ “МІСЦЕВА ТА ЗАГАЛЬНА СМЕРТЬ. НЕКРОЗ. АПОПТОЗ. ТЕРМІНАЛЬНІ СТАНИ. ” Київ – 2012 Виконавець: ас. Балабай А. А.

Тема заняття: Некроз, апоптоз, загальна смерть Мета заняття: вивчити структурні основи, механізми та клінікоморфологічну характеристику некрозу, апоптозу та загальної смерті

Конкретні цілі: 1. Вміти діагностувати різні типи смерті. 2. Пояснювати загальні механізми розвитку некрозу та апоптозу. 3. Аналізувати клініко-морфологічні прояви некрозу та його наслідків в залежності від локалізації процесу. 4. Відрізняти морфологічні ознаки некрозу від апоптозу. 5. Трактувати медичну термінологію, що використовується при написанні діагнозів, лікарських заключень та оформленні медичної документації.

Теоретичні питання до заняття: • Принципи класифікації некрозу. • Види некрозу залежно від причини. • Види некрозу залежно від механізмів розвитку. • Клініко-морфологічна класифікація некрозу. • Макро- та мікроморфологія різних видів некрозу. • Наслідки некрозу. • Визначення, класифікація та клінікоморфологічна характеристика гангрени. • Класифікація та механізми загальної смерті. • Клініко-анатомічні ознаки загальної смерті.

Актуальність теми: Смерть – є незворотнім процесом, в основі якого лежать припинення метаболізму та функції живих систем. Вона проявляється на різних рівнях структурної організації, що обумовлює її різновиди (загальна смерть, некроз, апоптоз). Загальна смерть являє собою припинення функції життєво важливих органів, тобто при цьому вмирає весь організм. Місцева смерть - це процес відмирання частини органів (некроз) або окремих клітин (апоптоз) в живому організмі. Ці варіанти характеризуються певними морфологічними ознаками та наслідками. Тому вивчення і знання закономірностей їх розвитку, клінікоморфологічних проявів та наслідків для організму людини має вкрай важливе значення в практичній діяльності майбутнього лікаря.

Апоптоз В морфогенезі апоптозу розрізняють наступні стадії (Серов В. В. , Пальцев М. А. , Ганзен Т. Н. , 1998): 1. Конденсація та маргінація хроматину (найбільш характерна ознака апоптозу) з утворенням грудочок примхливої форми під ядерною оболонкою; ядро утворює глибокі інвагінації, з нерівними контурами, може фрагментуватись. 2. Зморщування клітини в результаті конденсації внутрішньоклітинних органел. 3. Утворення апоптозних тіл, які складаються з фрагмента цитоплазми з щільно упакованими органелами та фрагментами ядра (інколи і без нього). 4. Фагоцитоз апоптозних тіл поруч розташованими нормальними клітинами: паренхіматозними або макрофагами.

Сучасні уявлення про типи клітинної смерті: 1. Типові форми клітинної смерті: - Апоптоз - Некроз - Аутофагія - Ороговіння 2. Атипові форми клітинної смерті: мітотична катастрофа, анойкіс, валлерівська дегенерація, параптоз, піронекроз, ентоз

НЕКРОЗ Морфологічні ознаки некрозу спостерігаються на різних рівнях структурної організації. В клітині характерними є ущільнення ядра (каріопікноз), розпад його на грудочки (каріорексис) або розчиннення (каріолізис). В цитоплазмі спостерігається денатурація та коагуляція білків спочатку тільки в окремих ділянках (фокальний коагуляційний некроз), а пізніше і всієї клітини (тотальний коагуляційний некроз).

Каріопікноз ядра: Електронограма Некроз клітини, каріопікноз. Ядро клітини зменшено у розмірах, каріоплазма високої електронної щільності, цитоплазма клітини містить великі вакуолі, органели цитоплазми дистрофічно змінені

Коагуляційний некроз Електронограма Некроз клітини, коагуляція цитоплазми Ядро клітини зменшено у розмірах, вимивання каріоплазми із ядра, деструкція органел цитоплазми.

В динаміці некротичного процесу має місце зміна процесів коагуляції та коліквації. При цьому можливе переважання кожного з них, що й лежить в основі розвитку сухого (коагуляційного) та вологого (колікваційного) некрозів. При коагуляційному некрозі (сухому) змертвілі тканини макроскопічно сухі, ущільнені, глинисто-жовтого або сірожовтого кольору (ішемічний інфаркт селезінки, нирок, ценкеровський некроз соматичних м’язів при деяких інфекційних захворюваннях, казеозний некроз окремих внутрішніх органів при туберкульозі, фібриноїдний некроз проміжної тканини при ревматичних захворюваннях). При колікваційному некрозі (вологому) має місце розм’якшення тканини. Найчастіше це спостерігається в тканинах багатих на вологу: головний мозок при геморагічному або ішемічному інфаркті, тканини плода при внутрішньоутробній смерті.

Інфаркт міокарду Макропрепарати Мікропрепарат Забарвлення гематоксиліном та еозином

Інфаркт міокарду

Інфаркт легені

Інфаркт селезінки Анемічний інфаркт селезінки, некроз червоної пульпи

Інфаркт головного мозку

Інфаркт нирки

Казеозний некроз (туберкульоз)

Інкапсуляція казеозного некрозу

Некроз пухлини

Організація геморагічного інфаркту Постінфарктний рубець

Стеатонекрози

Суха гангрена, або муміфікація, виникає у тих випадках, коли змертвілі тканини знаходяться на поверхні тіла, завдяки чому віддають вологу у навколишнє середовище, а самі висихають, ущільнюються. На межі зі здоровою тканиною в цих випадках виникає реактивний запальний процес у вигляді відмежувальної лінії (демаркаційна лінія). Волога гангрена виникає в результаті проникнення в змертвілі тканини анаеробної інфекції, внаслідок чого спостерігається гнилісний розпад їх, з характерним неприємним запахом. Це спостерігається на нижніх кінцівках при відморожуванні, в області крижі або великого вертела при пролежнях, в м’яких тканинах щоки при номі. Волога гангрена може зустрічатись також у внутрішніх органах, що мають контакт з навколишнім середовищем (легені, кишечник, матка).

Суха гангрена стопи та кисті

Гангрена кишківника

Пролежні

Кіста головного мозку

Кісти печінки

Кісти нирки

Серед сприятливих наслідків некрозу розрізняють організацію - формування рубця, інкапсуляцію, петрифікацію, осифікацію та формування кісти. Несприятливим наслідком є гнійне розплавлення осередку змертвіння. Таким чином, в розвитку некрозу можна виділити стадії: паранекрозу, некробіозу, смерті клітини та аутолізу. Морфологічні ознаки некрозу з’являються тільки на стадії аутолізу, тобто через декілька годин після моменту виникнення смерті клітини. .

Смерть Загальна смерть - це припинення життєдіяльності організму. Безпосередні причини її бувають різні. Тому розрізняють смерть природну, фізіологічну, або смерть від “старечої дряхлості” та смерть передчасну, патологічну, що, на відміну від попередньої, може наступити в будь-якому віці. Передчасна смерть буває насильницькою (підлягає компетенції судово-медичної експертизи) та від захворювань (є предметом вивчення патологічної анатомії). Залежно від тривалості розвитку смерть може бути повільною або раптовою. Причинами останньої найчастіше бувають припинення функції головного мозку (ішемічний, геморагічний інфаркти) або серця (аритмія, гострий інфаркт міокарда, гостра коронарна недостатність).

Ознаки смерті: Основними і безумовними проявами загальної смерті є припинення кровообігу та дихання. Результатом їх є абсолютні ознаки смерті: охолодження тіла (algor mortis), трупне задубіння (rigor mortis), трупне висихання, перерозподіл крові, трупні плями та розпад тканин трупа. Охолодження тіла виникає в результаті вирівнювання температури його з температурою навколишнього середовища; при деяких захворюваннях (стовбняк, тепловий удар) температура одразу після смерті може деякий час залишатись підвищеною. Трупне задубіння наступає через 6 -10 год. після смерті і характеризується скороченням соматичних м’язів в результаті набухання колоїдів скоротливої субстанції під впливом посмертно утвореної молочної кислоти. Трупні плями виникають в результаті перерозподілу крові в серцево-судинній системі та виходу її за межі судин. В результаті скорочення артерій кров переходить у венозну систему, стікає в нижче розташовані ділянки тіла, а в подальшому виходить за межі судин (трупна імбібіція). У зв’язку з цим розрізняють трупні плями першого порядку (гіпостази) та другого порядку (імбібіція). Розпад тканин трупа пов”язаний з ферментативними процесами в тканинах, а також дією мікроорганізмів.

Трупні плями

Трупний аутоліз

Рекомендована література Основна: А. І. Струков, В. В. Сєров «Патологічна анатомія» : Підручник/Пер. з російської мови 4 -го вид. , стереотипне вид. - Харків: «Факт» , 1999. - С. 363 - 392. В. М. Благодаров та інш. Практикум з патологічної анатомії. - Київ. - 1992. - С. 116 – 120. В. В. Серов, Н. Е. Ярыгин, В. С. Пауков Патологическая анатомия. Атлас. - Москва: Медицина, 1986. - С. 108 -116, 251 – 263. Додаткова: В. М. Благодаров та інш. Патологічна анатомія в рисунках та схемах. - Київ: ЗАТ «Атлант UMC» . - 2001. - С. 136 – 142. Збірник завдань для підготовки до тестового екзамену з природничо-наукових дисциплін “Крок-1. Загальна лікарська підготовка”/ За ред. В. М. Москаленка, О. П. Волосовця, І. Є. Булах, О. П. Яворовського, О. В. Романенка, Л. І. Остапюк. - К. : Медицина. - 2004. - С. Збірник завдань для підготовки до тестового екзамену з природничо-наукових дисциплін “Крок-1. Стоматологія”/ За ред. В. М. Москаленка, О. П. Волосовця, І. Є. Булах, О. П. Яворовського, О. В. Романенка, Л. І. Остапюк. - К. : Медицина. - 2004. - С. Благодаров В. М. , Гавриш О. С. , Вербицький В. В. та інш. Структура діагнозу. Київ, 2000. - 187 с. (задачі №№ 14, 44, 59)

Київ - 2012