Менеджмент управлінська діяльність, орієнтована на одержання у виробництві нової позитивної якості різної властивості (продуктового, технологічного, інформаційного, організаційного, властиво управлінського та ін. ) в результаті розробки й реалізації неординарних управлінських рішень.
Основне завдання менеджменту керування інноваційними процесами на будь-якому рівні за допомогою їх якісної й кількісної зміни в результаті застосування адекватних методів організації та керування, що забезпечують єдність науки, техніки, виробництва й споживання, тобто задоволення суспільних потреб Крім цього одним з найважливіших завдань інноваційного менеджменту є формування середовища, яке б відтворювало й здійснювало цілеспрямований пошук, підготовку й реалізацію нововведень, що забезпечують конкурентоздатність організації.
Нововведення - це перманентна (постійна) рушійна сила розвитку людського суспільства, продуктів його діяльності й прогресу в цілому. Нововведення являє собою заміну старого об'єкта (явища) новим. Нововведення завжди стимулює появу нових ідей, тому що розвиває цікавість людини: «А що буде, якщо. . . ? »
Сутність менеджменту повніше розкривається у виконуваних ним функціях Вони постають як найважливіші елементи управління, а отже, певний вид діяльності окремих менеджерів або підрозділів управлінського апарату, в процесі якої забезпечується цілеспрямований та ефективний вплив на об'єкт управління і розв'язуються поставлені завдання, досягається основна мета.
Виділяють п'ять основних функцій менеджменту: планування, організація, координація, мотивація контроль Проте в цій класифікації не враховано завершальний елемент управлінської діяльності — економічну реалізацію власності капіталістів на засоби виробництва та інші речові елементи продуктивних сил (науку, інформацію та ін. ), а отже, відсутня мета і системна характеристика функцій менеджменту.
Основними видами управління (менеджменту) є організаційний, виробничий, кадровий, інвестиційний, інноваційний
Менеджмент — цілеспрямований вплив власників I менеджерів на потреби та інтереси інших працівників для ефективної організації колективної праці у всіх сферах суспільного відтворення, вдосконалення, розвитку елементів економічної системи на мікрорівні, охорони довкілля з метою привласнення максимального прибутку. У процесі управління органічно поєднуються такі суспільні закони: 1) техніко-економічні, що розкривають сутність технологічного способу виробництва, відображають відносини людини і природи, людини і техніки, а також відносини між різними елементами техніки та засобами виробництва. Цей тип законів також поділяють на закони, властиві розвиткові продуктивних сил, і закони, властиві техніко-економічним відносинам;
2) економічні, властиві розвиткові відносин економічної власності; 3) соціальні, які розкривають сутність відносин між основними класами, соціальними верствами і прошарками в процесі суспільного виробництва, в різних сферах суспільного відтворення; 4) правові, що конкретизуються в різних правових актах і нормах; 5) соціально-психологічні, які відображають біологічну й соціальну (в тому числі економічну) сторони сутності людини, її поведінки в колективі, суспільстві, а також міжособові, міжгрупові та інші відносини у процесі праці, обміну, розподілу та споживання матеріальних і духовних благ.
Скачать презентацию Менеджмент управлінська діяльність, орієнтована на одержання у виробництві
_25cc_~1.ppt