МЕДИКО-СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ ЗДОРОВ Я МАТЕРІ ТА ДИТИНИ РЕПРОДУКТИВНЕ ЗДОРОВ Я

МЕДИКО-СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ ЗДОРОВ’Я МАТЕРІ ТА ДИТИНИ. РЕПРОДУКТИВНЕ ЗДОРОВ’Я. Кафедра сімейної та соціальної медицини Ас. Сміянова О. І.

Охорона здоров’я матері та дитини – це комплекс державних і громадських заходів, спрямованих на: - зміцнення здоров’я жінок і дітей; - покращення демографічної ситуації.

Види державної (соціальної) допомоги матерям та дітям: - по вагітності та пологах; - при народженні дитини; - по догляду за дитиною-інвалідом; - з тимчасової непрацездатності; - в зв'язку дитиною; з доглядом за хворою - на дітей одиноким матерям; - на дітей, які перебувають під опікою, піклуванням.

Медико-соціальне значення системи охорони здоров’я матері та дитини визначається: збереженням здоров’я жінки; та поліпшенням - зниженням материнської смертності; - зниженням смертності немовлят; - вихованням здорового, гармонійно розвиненого покоління.

ОСОБЛИВОСТІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ЖІНКАМ ТА ДІТЯМ: - ґрунтується на загальних принципах організації лікувально-профілактичної допомоги; - проте має більш виражену профілактичну спрямованість і надається поетапно.

ЕТАПИ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ЖІНКАМ ТА ДІТЯМ: І етап – медична допомога майбутній матері та підготовка її до материнства; ІІ етап – комплекс заходів з антенатальної охорони плода -спеціалізовані акушерськогінекологічні заклади, загальна мережа лікувальнопрофілактичних закладів; санаторії для вагітних;

ЕТАПИ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ЖІНКАМ ТА ДІТЯМ: ІІІ етап – інтранатальна охорона плода – забезпечення допомоги при пологах у акушерських відділеннях перинатальних центрів, пологових будинків чи багатопрофільних лікарень або в дільничних лікарнях; ІV етап – лікувальна допомога новонародженим – у відділеннях новонароджених перинатальних центрів, пологових будинків, дитячих лікарень; V етап – охорона здоров’я дітей дошкільного віку; VI етап – охорона здоров’я дітей шкільного віку.

СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я МАТЕРІ ТА ДИТИНИ: - акушерськогінекологічна допомога; - лікувальнопрофілактична допомога дітям.

АКУШЕРСЬКО-ГІНЕКОЛОГІЧНА ДОПОМОГА НАДАЄТЬСЯ: сімейними лікарями, в жіночих консультаціях, пологових будинках, перинатальних центрах, відділеннях лікарень, поліклінік, МСЧ, державних науково-дослідних інститутах та спеціалізованих центрах ( Український консультативнодіагностичний центр матері і дитини, Центр реабілітації репродуктивної функції жінки, НДІ педіатрії, акушерства та гінекології АМН України).

ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНА ДОПОМОГА ДІТЯМ НАДАЄТЬСЯ: дільничними педіатрами, сімейними лікарями, в самостійних дитячих поліклініках і поліклініках у складі дитячих об'єднаних лікарень, дитячих відділеннях лікарень та у дитячих лікарнях.

ЖІНОЧА КОНСУЛЬТАЦІЯ ПРАЦЮЄ ЗА ТЕРИТОРІАЛЬНО ДІЛЬНИЧНИМ ПРИНЦИПОМ ЗАВДАННЯ ЖК: 1. Надання кваліфікованої акушерсько-гінекологічної допомоги на протязі всього життя жінки: - профілактика ускладнень вагітності, пологів, післяпологового періоду; - профілактика, діагностика та лікування гінекологічних захворювань. 2. Впровадження сучасних методів профілактики, діагностики та лікування. 3. Проведення заходів із антенатальної охорони плода, зниження недоношуваності, перинатальної смертності. 4. Надання соціально-правової допомоги.

ОГЛЯД ВАГІТНОЇ В ОБОВЯЗКОВОМУ ПОРЯДКУ ПРОВОДЯТЬ ЛІКАРІ: - Акушер-гінеколог (13 -15 раз) - Терапевт ( 2 рази) - Стоматолог ( 2 рази) - ЛОР ( 1 раз) - Окуліст ( 1 раз)

ПЕРІОДИЧНІСТЬ ВІДВІДУВАНЬ ВАГІТНОЮ ЖІНОЧОЇ КОНСУЛЬТАЦІЇ: 1 РАЗ В МІСЯЦЬ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ВАГІТНОСТІ - 2 РАЗИ В МІСЯЦЬ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ВАГІТНОСТІ - 3 РАЗИ В МІСЯЦЬ ПІСЛЯ 32 ТИЖНІВ ВАГІТНОСТІ

КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ЗДОРОВ’Я ВАГІТНОЇ: - наявність або відсутність акушерської та екстрагенітальної патології; - належність жінки до тієї чи іншої групи ризику перинатальної патології; - фізичний розвиток вагітної; - функціональний стан основних систем її організму; - фізичний і функціональний стан плода.

ГРУПИ ДИНАМІЧНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ВАГІТНИМИ І ГРУПА ( Д 1 – ЗДОРОВІ) – ВАГІТНІ, У ЯКИХ ВІДСУТНІ ЕКСТРАГЕНІТАЛЬНІ ТА ГІНЕКОЛОГІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКІ ДОНОШУЮТЬ ВАГІТНІСТЬ ДО 38 -40 ТИЖНІВ ЗА ВІДСУТНОСТІ ФАКТОРІВ РИЗИКУ ПЕРИНАТАЛЬНОЇ ПАТОЛОГІЇ, БЕЗ УСКЛАДНЕНЬ ПРОТЯГОМ ВСЬОГО ТЕРМІНУ ВАГІТНОСТІ ІІ ГРУПА ( Д 2 - ПРАКТИЧНО ЗДОРОВІ) – ВАГІТНІ БЕЗ ЕКСТРАГЕНІТАЛЬНИХ ТА ГІНЕКОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ, СУМАРНА ОЦІНКА ВИЯВЛЕНИХ ФАКТОРІВ РИЗИКУ ВІДПОВІДАЄ НИЗЬКОМУ СТУПEНЮ МОЖЛИВОГО РОЗВИТКУ ПЕРИНАТАЛЬНОЇ АБО МАТЕРИНСЬКОЇ ПАТОЛОГІЇ, БЕЗ УСКЛАДНЕНЬ ПРОТЯГОМ ВСЬОГО ПЕРІОДУ ВАГІТНОСТІ

ГРУПИ ДИНАМІЧНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ВАГІТНИМИ ІІI ГРУПА ( Д 3 – ХВОРІ) – ВАГІТНІ ІЗ ВСТАНОВЛЕНИМ ДІАГНОЗОМ ЕКСТРАГЕНІТАЛЬНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ АБО АКУШЕРСЬКОЇ ПАТОЛОГІЇ, СУМАРНА ОЦІНКА ВИЯВЛЕНИХ ФАКТОРІВ РИЗИКУ ВІДПОВІДАЄ ВИСОКОМУ ЧИ ВКРАЙ ВИСОКОМУ СТУПЕНЮ МОЖЛИВОГО РОЗВИТКУ ПЕРИНАТАЛЬНОЇ АБО МАТЕРИНСЬКОЇ ПАТОЛОГІЇ

Ускладнення вагітності, пологів та післяпологового періоду на 1000 жінок в Україні складають 40 -49 випадків Серед ускладнень переважають пізні токсикози та кровотечі Серед екстрагенітальних захворювань переважають захворювання системи кровообігу та анемії

Медико-соціальні фактори, що впливають на рівень материнської смертності: - якість медичної допомоги; - робота служб планування сім’ї; - умови праці та побуту вагітної; - екологічна ситуація. Провідні причини материнської смертності в Україні: - акушерська кровотеча; - екстрагенітальні захворювання; - пізні токсикози вагітних; - cепсис Ризик материнської смертності найбільш значний у віковій групі 30 -39 років

РОЗРАХУНОК ПОСАД В ЖК: - 1, 0 посада акушера-гінеколога на 3 300 жінок; - 0, 5 посади дитячого гінеколога на 10 000 дитячого та підліткового населення; - 1, 0 посада терапевта на 60 000 дорослого населення; - 1, 0 посада стоматолога на 100 000 дорослого населення

СТАЦІОНАРНА АКУШЕРСЬКОГІНЕКОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ В : - РАЙОННИХ, ЦЕНТРАЛЬНИХ РАЙОННИХ, МІСЬКИХ, ОБЛАСНИХ ЛІКАРНЯХ; - МІСЬКИХ ПОЛОГОВИХ БУДИНКАХ; - ПЕРИНАТАЛЬНИХ ЦЕНТРАХ; - МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДАХ ВІДОМЧОГО ПІДПОРЯДКУВАННЯ ТА НЕДЕРЖАВНОЇ ФОРМИ ВЛАСНОСТІ; - ІНСТИТУТІ ПЕДИАТРІЇ, АКУШЕРСТВА ТА ГІНЕКОЛОГІЇ НАМН УКРАЇНИ

Основна медична документація Індивідуальна карта вагітної та породіллі – ф. № 111/о Обмінна карта пологового будинку, пологового відділення лікарні( відомості жіночої консультації про вагітну) – ф. № 113/о Історія розвитку дитини – ф. № 112/о Медична карта дитини (для школи, школиінтернату, школи-ліцею, дитячого будинку, дитячого садка) – ф. № 026/о Історія пологів – ф. № 096/о Карта розвитку новонародженого – ф. № 097/о Карта профілактичних щеплень – ф. № 063/о

Розвиток суспільства будь-якої країни значною мірою залежить від демографічних перспектив, які визначаються здатністю населення до простого відтворення або заміщення чисельності покоління батьків чисельністю покоління дітей. Стійка тенденція скорочення чисельності населення внаслідок зниження рівня народжуваності та підвищення рівня загальної смертності ставить під загрозу майбутнє країни. В Україні протягом останнього десятиліття відбувається суттєве скорочення середньої очікуваної тривалості життя за рахунок погіршення здоров'я, в тому числі репродуктивного.

Негативні тенденції у відтворенні населення України обумовили від'ємний приріст населення, що загрожує національній безпеці України. На рівні сім'ї поліпшення репродуктивного здоров'я зменшує імовірність безплідності чи появи небажаної вагітності, які призводять до психологічного дискомфорту сім'ї та дестабілізації шлюбно-сімейних відносин.

Низький рівень народжуваності та високий рівень загальної смертності населення виводять проблему репродуктивного здоров'я і тривалості життя в ранг загальнонаціональних, а збереження репродуктивного здоров'я населення виходить за рамки суто медичного питання і стає загальнодержавною, міжсекторальною проблемою.

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я репродуктивне здоров'я - це стан повного фізичного, розумового і соціального благополуччя, а не просто відсутність хвороб репродуктивної системи або порушення її функцій, тобто репродуктивне здоров'я означає можливість задовільної та безпечної здатності до відтворення. Охорона репродуктивного здоров'я визначена ВООЗ на глобальному рівні, як пріоритетна галузь у відповідності до Резолюції Всесвітньої Асамблеї ООН з охорони здоров'я від 1995 р.

Репродуктивна установка є ніщо інше, як психічний регулятор поведінки, схильність особистості, яка визначає узгодженість різного роду дій, зумовлених позитивним або негативним ставленням до народження певної кількості дітей. Вона складається з трьох компонентів: когнітивного (пізнавального), афективного (емоційного) та поведінкового (спонукального). Сутність репродуктивної установки виявляє себе у взаємодії всіх трьох компонентів. Когнітивний компонент відображає орієнтації на ту чи іншу кількість дітей, на інтервали між їх народженнями, установку на бажану стать дитини, на вагітність та її щасливе завершення. Емоційний компонент репродуктивної установки складають позитивні та негативні почуття, пов’язані з народженням тієї чи тієї кількості дітей. Поведінковий компонент репродуктивної установки характеризує інтенсивність спонук до народження, потужність або слабкість репродуктивної установки.

У зменшенні потреби в дітях величезну роль відіграла економічна незалежність жінок, їх професійна зайнятість, позасімейні орієнтації та інтереси. Проте емансипація жінок супроводжувалася й низкою негативних наслідків, які також прискорили перехід до малодітності. В першу чергу – це перевантаження жінок хатнім господарством і недооцінка у громадській думці соціальної значущості сімейних функцій як жінок, так і чоловіків. Неабияку роль у зниженні народжуваності дітей у сім’ї відіграли слабкий розвиток обслуговування і вкрай складні житлові умови.

У зв'язку з тим, що материнська, перинатальна смертність та смертність немовлят вважаються одними з найчутливіших барометрів соціальноекономічного благополуччя країни, їх виділяють із загальної проблеми смертності та репродуктивного здоров’я. Кожен випадок плодово-малюкових репродуктивних втрат спричиняє для держави і суспільства в цілому непрожите і "непропрацьоване" життя. Рівень смертності немовлят значною мірою визначає і середню очікувану тривалість життя людини. Особливого значення проблема рівня плодово-малюкових втрат набуває в сучасний період, коли природний приріст населення загрозливо зменшується.

Дані соціологічного вивчення стану репродуктивного здоров'я українських жінок (2009 р. ) свідчать, що більшість українських жінок планують мати лише одну дитину, відкласти народження дитини або взагалі відмовитись від нього.

Вже у віці 20 -24 роки 30% жінок не планують народження наступної дитини, а у віці 25 -29 років ця частка збільшується до 46, 4%.

Одним із основних поведінкових чинників розладу репродуктивного здоров'я вважаються інфекції сечостатевих шляхів як у підлітковому, так і в дорослому віці. Зазначені інфекції нерідко стають причиною безплідності, невиношування вагітності, а також пренатального інфікування плода з можливими тяжкими наслідками і навіть вадами розвитку плода. Тривалий перебіг цієї групи хвороб також часто призводить до безплідності, а в подальшому - до онкогінекологічної патології.

Поширеність онкологічної патології репродуктивних органів є однією з провідних причин у жіночій смертності, що також призводить до втрати життів значної кількості молодих жінок, які не реалізували свою репродуктивну функцію. Рівень загальної захворюваності населення в Україні на онкологічну патологію протя останнього десятиріччя підвищився на 3, 1%, а жіночого населення - на 6, 4%. Щорічно помирає понад 1000 жінок працездатного віку (майже співпадає з репродуктивним) до одного року від часу встановлення діагнозу раку статевих органів.

Щорічне виникнення репродуктивних проблем у більш як 11 тис. жінок пов'язано із позаматковою вагітністю, рівень якої значною мірою впливає на репродуктивні процеси та втрати. Доведено, що ризик виникнення позаматкової вагітності після перенесеного запального процесу статевих органів збільшується в 6 -10 разів.

На сьгодні стан здоров’я населення України характеризується ще однією медико-соціальною проблемою: особливістю смертності у працездатному віці є так звана "надсмертність" чоловіків (показник смертності від усіх причин в працездатному віці чоловіків у 3, 6 рази перевищує смертність жінок). Це є надзвичайно загрозливим як для сфери промислового виробництва, так і для відтворення нації. Незворотні втрати життя чоловіків у репродуктивному віці, який практично співпадає з працездатним, деформують статеве співвідношення у суспільстві, обумовлюють значну кількість одиноких жінок, неповних сімей та дітей-сиріт.

Безплідність є одним із важливих показників стану репродуктивного здоров'я і патологією не тільки жінок, а й чоловіків. На сьогодні небажана безплідність стосується 10 -15% українських сімей, що можна розглядати як прямі репродуктивні втрати. Кількість неплідних подружніх пар складає в Україні біля 1 млн. За науковими даними майже у 80% випадків причиною безплідності у жінок є аборт, у 15 -25% - запальні хвороби статевих органів. Вирішення проблеми безплідності є важливим резервом поліпшення демографічної ситуації.

Проблема абортів набула на сьогоднішній день медикосоціального значення з огляду на високі показники безпосередніх та віддалених ускладнень після цієї операції, негативного впливу на сімейні відносини та на репродуктивні втрати як складові демографічних втрат, а також як значні економічні витрати в умовах обмежених економічних ресурсів.

Важливою проблемою сьогодення стала проблема ВІЛ-інфікованих вагітних жінок, що в свою чергу призводить до негативної динаміки збільшення ВІЛ-інфікованих дітей. Щорічне збільшення на 20% кількості ВІЛ-інфікованих вагітних призводить до збільшення кількості ВІЛ-інфікованих дітей. Сучасні технології на світовому рівні дозволяють майже у 100% випадків попередити ВІЛ у новонароджених. Більшість з них запроваджено в Україні, що дало можливість значно знизити рівень вертикальної трансмісії.

За аналітичними даними останніх трьох років невиношуванням закінчується кожна десята вагітність, здебільшого як результат високої розповсюдженості абортів, інфекцій, що передаються статевим шляхом, ендокринної патології та ін. Прямі репродуктивні втрати від невиношування вагітності щорічно складають 36 -40 тис. ненароджених бажаних дітей.

Про репродуктивні втрати свідчить і те, що більше 4050% випадків перинатальної патології та смертності пов'язані або зумовлені передчасними пологами. З кожним роком зростає число маловагових дітей (з масою тіла при народженні менше 1000 грамів), питома вага їх серед новонароджених складає від 5% до 10%, а рання неонатальна смертність цих новонароджених у 18 разів вища, ніж серед доношених дітей.

Здоров'я дитини значною мірою визначається умовами її розвитку в утробі матері, в періоді новонародженості, дитинстві та у підлітковому віці. Відповідно до стратегії охорони здоров'я ВООЗ, здоров'я та виживання дитини характеризується складним взаємним зв'язком із здоров'ям батьків, соціальним благополуччям сім'ї та послугами з репродуктивного здоров'я.

Основними проблемними питаннями репродуктивного здоров'я є: - материнська та малюкова смертність; - високий рівень абортів; - невиношування вагітності; - високий рівень ускладнень вагітності та пологів; - поширеність жіночої та чоловічої безплідності; - захворюваність населення інфекціями, що передаються статевим шляхом, включаючи ВІЛ/СНІД; - онкологічна захворюваність репродуктивної сфери.

Незадовільний стан репродуктивного здоров'я призводить до репродуктивних втрат за рахунок : невиношування (прямі репродуктивні втрати від невиношування вагітності щорічно складають 36 -40 тис. ненароджених бажаних дітей); безплідності (на сьогодні небажана безплідність стосується 10 -15% українських сімей); материнської та малюкової смертності (зниженням за останні десять років рівня материнської смертності на 60% малюкової - на 36% вдалося досягнути орієнтовних показників ВООЗ).

В Декларації Асамблеї Тисячоліття ООН - "Самміту Тисячоліття" (2000) значна увага приділяється збереженню репродуктивного здоров'я.

Серед 40 цілей Тисячоліття 3 мають безпосереднє відношення до вирішення проблем охорони репродуктивного здоров'я: - зменшення до 2015 р. на дві третини смертності дітей віком до п'яти років; - зниження материнської смертності на три чверті; - обмеження поширення ВІЛ/СНІДу.

Головною метою державної політики в Україні є досягнення нової якості життя громадян через запровадження соціальних, економічних та демократичних європейських стандартів життєдіяльності людини і суспільства

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ !