Математическая статистика в медицине Подготовила презентацию Анна Манзюк

Математическая статистика в медицине Подготовила презентацию Анна Манзюк

Развитие статистики в медицине n Статистика розвивалась одночасно з розвитком суспільства та є результатом його розвитку. Існує інформація про наявність статистичного обліку населення в Китаї за дві тисячі років до нашої ери, в Древньому Римі. Вперше реєстрація смертних випадків була проведена в Англії у ХVІ сторіччі. Проте збір числових даних носив недосконалий, а часто і вибірковий характер. Одним з перших прикладів використання статистичного методу в медицині можна вважати наукову працю Санторіо (1561 -1636) "О статистической медицине" (1614), яка мала описовий характер. Він вперше пробує винайти вимірювальні прилади та встановити норму і патологію розвитку організму.

Формування мат. статистики n Формування статистики як науки розпочалось у другій половині XVII сторіччя. Вперше запровадив термін "статистика" німецький вчений Г. Авенхаль (1719 -1772 рр. ), який з 1746 року вперше почав викладати нову дисципліну, що мала назву "Статистика" в Марбурзькому та Геттінгенському університетах. Термін "статистика" пов’язувався з цифровим матеріалом про стан держави, її території, населення, господарську діяльність, культуру та інше. Об’єм та наукова цінність статистики, як і інших галузей знань, змінювались у різні соціально-економічні епохи, відображаючи їх особливості.

n Найближче до сучасного розуміння статистики стояла "школа політичних арифметиків", засновниками якої були Джон Граунт (1620 -1674 рр. ) та Вільям Петті(1711 -1785 рр. ). В їх працях розкрито два основних напрямки: демографічні з перевагою питань страхування життя у Д. Граунта (вперше зробив спробу побудувати таблиці смертності стаціонарного населення) та соціально-економічні у В. Петті. Розвитку теорії статистики сприяли відкриття Я. Бернуллі (1654 -1705 рр. ), А. Кетле, Ф. Гальтона (18221911 рр. ), К. Пірсона (1857 -1936 рр. ). Ф. Гальтон, родич Ч. Дарвіна, серйозно цікавився проблемами спадковості, для аналізу якої використовував статистичні методики. Ним вперше для позначення кількісних методів, що використовуються в біології, було введено поняття "біометрія" (1889). Ф. Гальтон та К. Пірсон внесли значний вклад в розвиток теорії кореляції.

n n Г. Дункер (1899 рік) запропонував термін "варіаційна статистика", який відображав сукупність математико-статистичних методів у біологічних дослідженнях. В подальшому дослідники пробували ввести в практику інші назви предмета, які б відображали його суть: "статистичні методи в біології" (Бейлі, 1959), "біологічна статистика" (Рокицький, 1964), "біометричні методи" (Урбах, 1964) та інші. Всі статистичні методики біологічних досліджень знайшли своє використання і в медицині. n n Видатним вченим ХХ століття в галузі статистики був Р. Фішер (1890 -1962 рр. ). Біля витоків вітчизняної статистики стояли В. Н. Татищев, І. Кириллов, які були представниками російської описової школи та багато працювали в цій галузі. Одним із засновників наукової статистики в Росії можна вважати М. В. Ломоносова (1711 -1765 рр. ). В його трактаті “О размножении и сохранени и российскогонарода” зроблено глибокий аналіз обставин, від яких залежить приріст народжуваності та зменшення смертності населення.

Що э мед. статистикою n n n Людина є соціальною істотою, а здоров’я населення соціально обумовленим, суспільною категорією. Тому можна сказати, що змістом медичної статистики є кількісне вивчення процесів здоров¢я населення та діяльності системи охорони здоров¢я. Вона часто ґрунтується на даних про взаємозв’язок явищ та процесів, які відносяться до біологічних особливостей нашого організму. Це розглядається у безпосередньому зв’язку з чинниками навколишнього середовища при провідному значенні соціальних факторів. Медична статистика вивчає: ·здоров’я всього населення та окремих його груп шляхом дослідження даних про його чисельність та склад, природний рух, фізичний розвиток, захворюваність та інше; ·виявляє взаємозв’язки показників здоров¢я з різними чинниками середовища; ·вивчає дані про структуру, діяльність та кадри лікувальнопрофілактичних, санітарно-протиепідемічних закладів; ·організацію та проведення лабораторно-клінічних досліджень з оцінкою вірогідності результатів спостережень.

n n n В медичній статистиці можна виділити наступні розділи: · статистика здоров’я населення, яка вивчає дані про його чисельність та склад, природний рух, фізичний розвиток, поширеність захворювань та інше, зв’язок цих явищ з різними чинниками середовища та організацію медичної допомоги; · статистика системи охорони здоров’я – дані про мережу та діяльність медичних закладів; · статистика організації та проведення клінічних та експериментальних досліджень, оцінка медико-біологічних даних. Метою будь-якого наукового дослідження є розкриття суті масових явищ, процесів, закономірностей. Визначені закономірності хоч і базуються на індивідуальних характеристиках кожної одиниці спостереження, проте дають характеристику не кожної одиниці, а стосуються всієї їх сукупності. Отже, в основі визначення статистичних закономірностей лежить так званий “закон великих чисел”. У найбільш загальному вигляді закон великих чисел може бути сформульований так: “Закон великих чисел – це загальний принцип, в силу якого сукупна дія великого числа випадкових чинників призводить, при деяких загальних умовах, до результату, який не залежить від випадку”.

Використання мед. статистики в Україні n n Відповідно до діючих положень структуру служби медичної статистики та її взаємодію з органами державної статистики можна представити таким чином. Загальна організація медичної та державної статистики в Україні. Державний комітет статистики України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує функціонування загальнодержавної системи статистичної інформації. Держкомстат в установленому порядку забезпечує МОЗ України статистичною, економічною та аналітичною інформацією. Разом з тим, він узгоджує обсяги відомчої статистичної звітності. В межах системи охорони здоров’я статистична та аналітична інформація формується від районного, міського до обласного та загальнодержавного рівнів відповідними закладами медичної статистики – районними, міськими та обласними інформаційно-аналітичними відділами та центрами медичної статистики.