Майстерність педагогічного спілкування Презентацію підготувала студентка 615 групи

Майстерність педагогічного спілкування Презентацію підготувала: студентка 615 групи, ЗФН Книш Т. В.

Педагогічне спілкування як професійно – етичний феномен потребує від учителя спеціальної підготовки не лише для оволодіння технологією взаємодії, а й для набуття морального досвіду, педагогічної мудрості в організації стосунків з учнями. Батьками колегами у різних сферах навчально-виховного процесу.

Професіональне педагогічне спілкування – комунікативна взаємодія педагога з учнями, колегами, спрямована на встановлення сприятливого психологічного клімату, психологічну оптимізацію діяльності і стосунків.

Суб’єкт-об’єктний характер педагогічного спілкування – принцип його ефективної організації, що полягає у рівності психологічних позицій. взаємній гуманістичній установці, активності педагога та учнів, взаємопроникненні їх у світ почуттів і переживань, готовності сприйняти співрозмовника, взаємодіяти з ним.

Головними ознаками на субєктобєктному грунті є:

v особистісна орієнтація співрозмовниківготовність бачити і розуміти співрозмовника; vсамоцінне ставлення до нього.

Діалогічне педагогічне спілкування, його критерії. Педагогічний діалог - дія в педагогічному процесі, яка дає змогу кожному партнерові самовиразитись у спілкуванні.

Педагогічне спілкування має ознаки діалогічності, які відповідають таким критеріям • 1. Визнання рівності особистісних позицій, • • відкритість і довіра між партнерами. 2. Зосередженість педагога на співрозмовникові та взаємовплив їх поглядів. 3. Персоніфікована манера висловлення ( “Я вважаю”, “Я гадаю”, “Я хочу порадитися з вами”). 4. Поліфонія взаємодії. 5. Двоплановість позиції педагога у спілкуванні.

Контакт у педагогічному діалозі, позиції, бар’єри

Рольова структура спілкування вчителя з учнями

3 позиції у спілкуванні:

Вчить, спрямовує, оцінює, засуджує, схильний до нотацій, все знає, все розуміє, не має сумнівів, за все відповідає, від усіх вимагає, схильний до надмірної опіки Тверезо міркує, ретельно зважує, логічно аналізує, вільний від забобонів, догм, стереотипів, не піддається настроям, коректний, стриманий Нестримана, емоційна, протестуюча, творча, нелогічна, вільна від догм, імпульсивна, наївна, залежна.

Стилі педагогічного спілкування

Стиль – це усталена система способів та прийомів, які використовує вчитель взаємодії.

Стилі педагогічного спілкування відповідно до стратегії взаємодії: Ш Авторитарний – стиль диктату, коли підлеглий розглядається тільки як пасивний виконавець і йому фактично відновлено у праві на самостійність та ініціативу. Ш Демократичний – стиль, що грунтується на глибокій повазі до особистості кожного; засадою для нього є довіра й організація на самоорганізацію, самоуправління особистості та колективу. Ш Ліберальний – стиль, що характеризується браком стійкої педагогічної позиції; виявляється в невтручанні, низькому рівнів вимог, формальному розв’язанні проблем.

Основні форми взаємодії: q наказ; q вказівка; q інструкція; q догана.

Конфлікт у педагогічній взаємодії

Конфлікт виникає не одразу, початком його буває інцидент, непорозуміння, коли ще немає відкритого протистояння, наявні лише невдоволення, нестриманість учнів.

• Конфлікт – це така характеристика взаємо дії, в якій дії, що не можуть існувати в незмінному виді, взаємно детермінують і взаємозамінюють одна одну, потребуючи для цього спеціальної організації.

Правила педагогічного спілкування

• 1. Успіх педагогічної діяльності насамперед залежить від культури спілкування. • 2. Моделюйте спілкування не “від себе”, а від дітей, їх потреб та інтересів. • 3. Орієнтуйте своє педагогічне мовлення на конкретного учня, а не на абстрактну групу. • 4. Використовуйте різні види спілкування. • 5. Спілкуйтеся з дітьми на взаємних інтересах, проте не організовуйте спілкування “по вертикалі”, зверху вних. • 6. Постійно враховуйте психологічний стан окремих вихованців і колективу загалом. • 7. Дивіться на себе збоку, постійно аналізуйте свої вчинки й дії. • 8. Умійте слухати дітей, зважайте на їх думку. • 9. Спілкування не повинно призводити до конфліктів, а попереджувати їх. • 11. Не принижуйте людську гідність. • 12. Спілкування має бути систематичним. Не залишайте поза увагою “незручних” для вас дітей. • 13. Будьте ініціативним у спілкуванні. • 14. У процесі спілкування уникайте абстрактної критики, оскільки це породжує опір.

• 15. У процесі спілкування враховуйте стать вихованців. • 16. Уникайте штампів, постійно шукайте нові форми, засоби і методи, прийоми. • 17. Долайте негативні установки стосовно конкретного учня. • 18. Якомога частіше усміхайтеся: це викликає позитивні емоції, спонукає до продуктивного спілкування. • 19. У процесі вашого спілкування частіше висловлюйте схвалення, заохочення. • 20. Відкрито виявляйте в дитячому колективі своє ставлення до вихованців. • 21. Постійно розвивайте свою комунікативну пам’ять, запам’ятовуючи педагогічні ситуації, їх перебіг. • 22. Якщо назріває потреба в індивідуальній бесіді, завчасно розробіть її план. . • • 23. У процесі спілкуванні в центрі уваги має бути особистість учня, його гідність. 24. Враховуйте соціально-психологічне зростання дитини. • 25. Систематично аналізуйте процес спілкування. • 26. Технологія й тактика спілкування можуть бути скеровані на усунення психологічних бар ’єрів між вихователем і вихованцями. • 27. Враховуйте в процесі спілкування індивідуальні особливості , темперамент, характери учнів. • 28. Окремо обдумуйте особливості спілкування з важковиховуваними учнями. • 29. У процесі спілкування не зловживайте своїми перевагами як керівника-вихователя. • 30. Постійно удосконалюйте інструмент спілкування – власне мовлення.