Магістерська робота на тему: «Соціальна адаптація та реабілітація сімей вимушених переселенців в Україні» Виконала студентка: Гур’єва А. С. Науковий керівник: Вакуленко С. М.
Об’єкт магістерської роботи: сім’ї вимушених переселенців в Україні. Предмет магістерської роботи: соціальна адаптація та реабілітація сімей вимушених переселенців. Мета магістерської роботи: вивчити процес соціальної адаптації та реабілітації в місцевих громадах та розробити рекомендації щодо вирішення проблем сімей вимушених переселенців в Україні.
Завдання магістерської роботи: 1. Вивчення процесів соціальної адаптації та реабілітації сімей вимушених переселенців. 2. Розглянути принципи соціальної роботи з сім'ями вимушеними переселенцями. 3. Дослідити соціальні проблеми сімей вимушених переселенців. 4. Визначити механізми соціальної допомоги сім'ям вимушеним переселенцям. 5. Розробити рекомендації щодо вирішення соціальних проблем сімей вимушених переселенців.
Метод дослідження: глибинне інтерв’ю Результати дослідження: У ході соціологічного дослідження, здійсненого в рамках даної магістерскої роботи, було проведено 15 глибинних інтерв’ю з вимушеними переселенцями, які проживають в м. Харкові, серед яких 6 чоловіків та 9 жінок.
12 10 осіб 10 8 6 4 Кількість опитаних 3 особи 2 0 До 30 років Від 30 до 40 років Старші 40 років Рис. 3. 2. 1. Розподіл респондентів за віком, осіб
Де не ба ць ль к М цев ак е Кр іїв ин ка ич К н До ом а Ко б у нс ро на та піл нт л ин я Го івк рл а ів к Зу а А їв нт ка р А аци Кр лч т ас евс Св ний ьк ер Л дл уч ов сь к До 3 2 2 1 1 1 1 2 1 1 1 Кількість опитаних 0 Рис. 3. 2. 2. Розподіл респондентів за місцем попереднього проживання, осіб
«Життя до війни» Більшість респондентів говорили про те, що колишне життя до війни їх цілком влаштовувало, абсолютно всі відповіли, що не хотіли би нічого змінювати, якщо б це залежало від них: «Была стабильная работа в родном городе, все устраивало, была квартира…» ; «Все было, все устраивало. Жили в достатке, 3 -х комнатная квартира…» .
2 особи 1 особа Була Не було 1 особа Студентка 9 осіб 2 особи Пенсіонерка Домогосподарка Рис. 3. 2. 3. Розподіл респондентів за ознакою наявності стабільної роботи за попереднім місцем проживання, осіб
рі ве Ел Е льн ек кон ик тр ом оз іс Ко вар т см ни ет к ол о О Юр г х и М ед Б оро ст ич іб не ни ліо ць й те ро ка П біт р од ни с Ст обн к у и До Пен ден к мо сіо тк го не а сп рк Ва ода а нт рк аж а ни к ок П 3 2 2 1 1 1 Кількість опитаних 0 Рис. 3. 2. 4. Розподіл відповідей респондентів за ознакою рід діяльності, осіб
«Обставини від'їзду» Більшість вимушених переселенців покидали своє рідне місто внаслідок бойових дій, що зумовило відносно швидкий переїзд, багато хто не були до цього готові й були змушені зіткнутися з життєвоважливими проблемами: «Моя семья была вынуждена покинуть родной город, так как нас бомбили, обстоятельства непредвиденные, решение об отъезде принималось сразу. У нас не было возможности не уезжать, в тот момент я думал лишь о том, чтобы все было в порядке с моей семьей, что бы все остались целыми и невредимыми…» .
«Ставлення жителів Харкова до переселенців» Три респонденти ідентифікують себе з жителями Харкова, в більшості склалися хороші стосунки з оточуючими, упередженого ставлення з боку місцевих жителів респонденти не відчувають, за винятком двох: «Когда я пытался устроиться охранником в Харькове, некоторые предприятия мне отказывали, когда узнавали что я из Донецкой области. Устроился в магазин грузчиком. Работа тяжелая…» ;
«Плани на майбутнє» Більшість респондентів вірять і хочуть повернутися назад, у зв'язку з важкою життєвою ситуацією довгострокових планів на майбутнє не мають, головним пріоритетом залишається вирішити життєвоважливі проблеми: Ті, хто не планують повертатися, зазначили такі причини: 1) немає перспектив на майбутнє; 2) нікуди повертатися і є проблеми з житлом.
8 осіб Повернуться додому 5 осіб Не повернуться додому Кількість опитаних 2 особи Не визначилися 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 Рис. 3. 2. 5. Розподіл респондентів за відповіддю на питання «Чи є у Вас плани на найближче майбутнє» , осіб
«Соціальна допомога» Переважна більшість опитаних отримували гуманітарну допомогу, допомогу від державних структур, оформляли соціальні та переселенські виплати, отримували допомогу від волонтерів і звичайних громадян: «Получаем переселенческую помощь (880 грн), гуманитарную помощь, одежду, продукты. Ездила на Карла Маркса, там мне дали таблетки. Также ездила на Краснонабережную…» . «Да, предоставляли помощь. Помогали волонтеры, детское пособие, переселенческое пособие. Просто люди тоже помогали, вот недавно одна бабушка помогла продуктами…» .
1 особа 2 особи 7 осіб 5 осіб Управління праці та соціального захисту населення м. Харкова Харківська міська рада Волонтерська ініціатива «Станція Харків» Харківська обласна організація Товариства Червоного Хреста України Рис. 3. 2. 6. Розподіл відповідей респондентів на запитання «Чи надавали Вам допомогу державні та суспільні структури» , осіб
«Пошук та облаштування житла» - 5 респондентів проживають в модульному містечку для вимушених переселенців. - 10 респондентів самостійно займалися пошуком житла, винаймають кімнату або половину будинку. «Есть жилье на данный момент, проживаем в модульном городке. Проживаем в хороших условиях, все новое, все есть, посуда, микроволновка, в общем, вся необходимая техника. При поиске жилья предоставлялась помощь волонтерами, в Горисполкоме подали заявку на проживание в модульном городке, нас приняли. Обустройство происходило вполне нормально, а что стало с нашим жильем в Донецке, я не знаю…»
- Майже половина учасників інтерв'ю не знають, що сталося з їх колишнім місцем проживання, рідним домом: «. . Я не знаю, что стало с жильем в Горловке» . - Друга половина опитаних в курсі, що з житлом у рідному місті, оскільки у них там залишилися родичі, друзі, сусіди, з якими вони контактують у телефонному режимі або за допомогою соціальних мереж.
«Працевлаштування та професійна діяльність» Половина респондентів займалися пошуком роботи самостійно, 4 респонденти зверталися до центру зайнятості, але конкретної допомоги у працевлаштуванні не отримали. Знайшли роботу 6 осіб, вона їх більш-меньш влаштовує. Було виявлено певну кількість осіб, які не шукали роботу (7 осіб).
6 осіб 7 осіб Пошук роботи самостійно Допомога в працевлаштуванні Не працевлаштовані 2 особи Рис. 3. 2. 7. Розподіл відповідей респондентів на запитання: «Як відбувався процес Вашого працевлаштування» , осіб
Решті респондентів не вдалося працевлаштуватися в силу різних причин, в тому числі через те, що не було конкретної допомоги від центру зайнятості. Це може бути пояснено наступними причинами: 1. Негативний вплив місця постійної реєстрації в Донецькій і Луганській областях України. 2. Проблема відсутності в працівника підтверджуючих його кваліфікацію та стаж документів. 3. Негативний вплив відсутності в працівника досвіду роботи в тій чи іншій сфері. 4. Проблема відсутності в працівника постійного місця проживання, у зв’язку з чим роботодавець не впевнений в тривалості його зайнятості.
«Діти» - Половина респондентів зазначили, що їхні діти психологічної допомоги не потребують. 4 людини вказали на те, що їхнім дітям необхідна психологічна допомога. Проблем з облаштуванням дітей в дитячі садки чи школи не було. «У меня 4 детей, переезд перенесли тяжело. Старшая девочка не ела несколько дней, психолог с детьми работал, сейчас успокоились. В школу нас брали везде, с этим проблем не было. Мы очень нуждаемся в одежде и обуви…» .
«Сім'я» Менша частина респондентів здійснювали переїзд спільно з сім'єю, у повному складі. Більшість респондентів в силу різних обставин залишали своє рідне місто окремо, не в повному складі сім'ї. Відбувалося це з таких причин: - Батьки залишилися, бо дуже дорога рідна домівка; - Близькі залишилися, бо не готові прийняти й здійснити переїзд морально й матеріально навіть під час бойових дій; - Переїзд здійснювався не через бойові дії, а з метою пошуку життєвих перспектив;
- Деякі члени родини залишилися в рідному місті, щоб доглянути за своїми літніми батьками; - Через переведення в університет м. Харкова з іншого міста, відповідно переїзд здійснювався самостійно. - Більшість з тих, хто переїхав не разом із сім’єю, це жінки, які переїхали зі своїми дітьми з метою вберегти їх, чоловіки, як правило, залишилися в рідному місті для того, щоб наглядати за будинком і батьками.
«Соціальний капітал» Більшість респондентів: - не мають родичів і знайомих у Харкові, які б допомогли знайти житло й облаштуватися; - обзавелися новими знайомствами, особливо ті, хто перебуває в модульному містечку для переселенців, коло спілкування цих людей поступово розширюється, їх пов'язують схожі проблеми, і спілкуючись один з одним, набагато легше адаптуватися на новому місці.
- Процес адаптації до нового місця проживання протікає успішніше й швидше, якщо вимушені переселенці селяться компактно; - Категорія вимушених переселенців, які не завели нових знайомств, спілкуються тільки в колі родини або з іншими родичами з рідного міста; - Деякі респонденти відзначали, що спілкуються зі знайомими з попереднього місця проживання, але ці зв'язки втрачаються, оскільки немає можливості частіше контактувати з ними.
10 осіб 10 9 8 7 6 5 4 3 особи 2 особи Кількість опитаних 3 2 1 0 Родичі в Харкові Знайомства в Немає Харкові знайомств у Харкові Рис. 3. 2. 8. Розподіл відповідей респондентів на запитання «Чи є у Вас родичі, друзі, знайомі у Харкові» , осіб
«Повсякденність і побут» - Всі респонденти вказали, що за час проживання в Харкові улюблених місць у них не з'явилося, 9 осіб взагалі погано орієнтуються в місті. - 3 респонденти відзначили, що добре знають Харків, оскільки були знайомі з ним раніше - Більшість респондентів весь свій вільний час проводять вдома, з дітьми або на роботі.
- Розпорядок дня, щоденні маршрути вимушених переселенців обмежуються походами до магазину, на роботу, велику кількість часу вони перебувають вдома. - Основними потребами є фінансова допомога, поліпшення житлових умов. - Половина респондентів не задоволені своїм нинішнім становищем. - Інша половина респондентів задоволені своїм нинішнім становищем, основною причиною вказали те, що в м. Харкові не відбуваються бойові дії.
- Повсякденне життя сімей вимушених переселенців при переїзді досить помітно змінилося, порушений побутовий устрій, повсякденні практики, що стає значною перешкодою для процесу успішної адаптації.
Висновки: - більшість респондентів не адаптувалися; - вони все ще потребують більш систематизованого та комплексного нагляду з боку держави й соціальних служб; - на сьогодні все ще є невирішеним питання щодо їх соціальної адаптації. Причини не адаптованості вимушених переселенців: - відсутність бажання нічого змінювати та не готовність до суттєвих змін; - специфічний психологічний стан, що залежить від зовнішніх обставин та впливає на якість задоволення першочергових потреб.
- планування в майбутньому повернутися назад до рідного міста; - відчуття соціальної незахищенності; - прагнення залишитися ненадовго, як наслідок меньше прагнуть до вкорінення в новому місті; - задоволеність не всіх потреб; - недостатні міри для адаптації сімей вимушених переселенців; - відсутність постійного житла; - відсутність стабільної роботи; - обмежене коло спілкування; - порушення побуту; - відсутність будь-якого дозвілля, як наслідок – погіршення соціального самопочуття.
Основна гіпотеза: Рівень адаптації є низьким, тому що більшість вимушених переселенців не ідентифікують себе з мешканцями м. Харкова і не пов’язують з ним своє майбутнє, оскільки планують повернутися на попереднє місце проживання. Додаткові гіпотези: 1. Рівень особистого й сімейного доходу, рівень освіти, відсутність власного житла, відсутність родичів та знайомств у м. Харкові є чинниками, що впливають на успішність адаптації. 2. Наявність постійної роботи, що відповідає фаховій підготовці та рівню кваліфікації є вирішальним чинником для успішної адаптації для сім’ї вимушених переселенців.
Заходи для підвищення ефективності роботи із соціальної адаптації сімей вимушених переселенців: 1. Необхідним надається створення громадських рад та координаційних центрів при державних органах, які займаються тільки проблемами переселенців, а також центрів соціальної адаптації переселенців у місцевих громадах. 2. Створення тимчасових державних соціальних служб з офіційним статусом на базі мереж взаємодопомоги ВПО та волонтерів.
3. Посилення роботи із доведення до відома вимушених переселенців інформації про послуги, які надає Державна служба зайнятості України, зокрема права та пільги цих осіб у даній сфері, збільшити кількість робочих місць. 4. Створення єдиної бази вакансій та пошукачів роботи з числа ВПО в Харківській області, яка буде постійно оновлюватись та буде доступна в мережі Інтернет. 5. На державному рівні необхідно ставити питання про подальше проживання вимушених переселенців, які не зможуть повернутися до місць свого колишнього проживання, слід розробити програми зі створення житла для вимушених переселенців з використанням гуртожитків і старого житлового фонду.
6. Вдосконалення загальнодержавної інформаційної бази (реєстру) даних щодо наявних можливостей розміщення, працевлаштування та перенавчання вимушено переміщених осіб. 7. Надаючи гуманітарну допомогу сім’ям вимушених переселенців, її видачу необхідно систематизувати в залежності від кількості членів сім’ї та їх приналежності до різних вразливих груп, серед потребуючих треба проводити інформування за допомогою соціальних служб про її наявність.
Дякую за увагу!
Скачать презентацию Магістерська робота на тему Соціальна адаптація та реабілітація
ПРЕЗЕНТАЦИЯ ДИПЛОМА.pptx