М. Ю. Лермонтов “Герой нашого часу” Історія

М. Ю. Лермонтов “Герой нашого часу” Історія створення роману М. Ю. Лермонтова “Герой нашого часу”

Авторський задум Із передмови до другого видання роману: «Герой Нашого Часу, <…>, справді-таки, портрет, але не однієї людини: це портрет, складений з пороків усього нашого покоління, в повному їх розвитку» . Із «Передмови» до «Журналу Печоріна» «Історія души людської, хоча б наймілкішої душі, ледве чи не цікавіша й не корисніша історії цілого народу, особливо коли вона – наслідок спостережень розуму дозрілого над самим собою і коли її писано без честолюбного бажання викликати співчуття чи подив» .

Історія створення § Перші найбільш достовірні факти про час безпосередньої роботи Лермонтова над «Героєм нашого часу» присутні у спогадах Шан-Гірея. Він стверджував, що роман був розпочатий після повернення Лермонтова з першого заслання до Петербурга, тобто у 1838 році. Можливо, раніше за інші повісті була написана повість «Тамань» (восени 1837 р. ). § Є підстави вважати, що «Фаталіст» був створений вслід за «Таманню» , і, мабуть, до того, як сформувався задум усього твору. За іншими припущеннями, «Фаталіст» написаний пізніше за «Максима Максимовича» , а «Тамань» є останньою із повістей роману.

Перша редакція роману § В першій редакції роману О першою із складових «Із записок офіцера» Б’ його повістей була Є К «Бела» ; за нею слідували Т «Максимович» і «Бела» В «Княжна Мері» . «Бела» і Н «Максимович» , «Максимович» Е маючі підзаголовок «Із записок офіцера» , С складали першу у «об’єктивно- Б’ експозиційну» частину Є роману, «Княжна Мері» -- «Княжна Мері» К другу, головну його Т В частину, яка включала Н сповідальне Е саморозкриття героя.

Друга редакція роману § В серпні-вересні 1839 року «Один із героїв початку століття» Лермонтов переписав усі «розділи» роману (за виключенням «Бели» , яка на той час була опублікована) з чернеток в особливий зошит, О вносячи у процесі переписування «Бела» Б’ деякі поправки. На цій стадії роботи Є в роман увійшов розділ «Фаталіст» . К У даній редакції роман отримав Т назву «Один із героїв початку «Максимович» В століття» ; тепер він складався з Н Е «Бели» , «Максима Максимовича» , «Фаталіста» , «Княжни Мері» . Як і раніше роман поділявся на дві С частини: перша являла собою «Фаталіст» у записки офіцера-оповідача, друга – Б’ записки героя. З включенням Є К «Фаталіста» друга частина і роман в «Княжна Мері» Т цілому стали глибшими, В завершенішими. Н Е

Третя редакція роману § До кінця 1839 р Лермонтов «Один «Герой нашого часу» із героїв початку століття» створює остаточну редакцію роману, включивши в нього «Тамань» і визначивши «Бела» О остаточно його композицію. Б’ Поставивши в записках Є Печоріна першою «Тамань» , «Максимович» К Лермонтов змістив новелу Т «Фаталіст» в кінець, що в «Передмова» до В більшій мірі відповідало її «Журналу Печоріна» Н підсумковому філософському Е змісту. У цій редакції з’явилася назва записок героя – «Журнал Печоріна» Печоріна» . С § Лермонтов також написав у спеціальну передмову до «Фаталіст» «Тамань» Б’ «Журналу Печоріна» . Таким Є чином, роман збільшився до «Княжна Мері» К шести розділів, до якого Т увійшла і «Передмова» до В «Журналу Печоріна» . Н Е § З’явилася остаточна назва роману – «Герой нашого часу» .

Такий авторський задум, за спостереженням російського критика Б. М. Ейхенбаума, обумовив і послідовність художніх рішень письменника. Якщо роман складатиметься із «циклу повістей» , тобто життя героя і «історія» його души будуть розкриті не у хронологічній послідовності, а фрагментарно, тому необхідно, щоб кожний фрагмент був у повній мірі змістовним, щоб він відкривав у герої ті душевні конфлікти і протиріччя, які потрібно показати як «хворобу століття» . Також необхідно зобразити героя у різних ситуаціях – не тільки у позитивних, а і у негативних. А повісті, які утворюють цикл, повинні бути різними за жанром і за складом героїв.

Таким чином, роман з самого початку був задуманий не як просте поєднання розрізнених частин, а як єдине художнє ціле, внутрішні зв’язки якого визначені логікою розвитку образу центрального персонажа – аристократа, армійського офіцера Печоріна.