ЛЮДИНА ЇЇ ДУШЕВНИЙ СКЛАД ТВОРЧА ПРАЦЯ І СЛУЖІННЯ

ЛЮДИНА. ЇЇ ДУШЕВНИЙ СКЛАД, ТВОРЧА ПРАЦЯ І СЛУЖІННЯ ПРАВДІ У ПОЛЕМІЧНИХ ТВОРАХ ІВАНА ВИШЕНСЬКОГО Пам'ятник Вишенському в Судовій Вишні

Мета дослідження Вивчення своєрідності полеміки Вишенського, її різкий, гнівний тон і сатиричної загостреності. Письменник сміливо поєднує книжну лексику з простонародною, слова високого стилю з низьким Предметом дослідження стала людина, її душевний стан, творча праця і патріотичні мотиви у творах письменника.

Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань: • описати полемічні твори І. Вишенського • виокремити, що головним засобом розвінчання ворогів народу у Вишенського є суспільно моральні аргументи • з’ясувати тематичну різноманітність посланій письменника публіциста

Матеріалом дослідження стали послання І. Вишенського: “Писание до всѣх обще в Лядской земли живущих” ”Послание до князя Василия Острожского” “Послание к утѣкшим от православное вѣры епископом”

Наукова новизна Досліджено мову і стиль, прогресивні традиції та основні спрямування посланій великого полеміста. Актуальність і практичне значення праці обумовлене тим, що матеріали та результати дослідження можуть бути використані у подальшому вивченні давньої української літератури у школі або іншому навчальному закладі.

Борітеся – поборете. Вам Бог помагає

«ПИСАНИЕ ДО ВСѢХ ОБЩЕ, В ЛЯДСКОЙ ЗЕМЛИ ЖИВУЩИХ» «Где бо нинѣ в Лядской земли вѣра, где надежда, где любов, где правда и справедливост суда? . . »

Петро Скарга «Synod brzeski» «Гнилая сѣть гнилых словесь» «Смрад вонѣ тое нечистое воды»

«ПОСЛАНИЕ ДО КНЯЗЯ ВАСИЛИЯ ОСТРОЖСКОГО» «Проходилемся мыслию, вмѣсто прохажки, — сказано на початку «Послания» , — во отповѣдной книжце, от вас, православных, на со бор выданную книжку противко вас в Берестию через того то помененого дѣеписа…»

«ПОРАДА КАКО ДА СЯ ОЧИСТИТ ЦЕРКОВЬ ХРИСТОВА» «Латинский смрад пѣсней из церкви изжденѣте, — радить автор на початку свого твору, — простою же нашею пѣснию рускою поюще бога благодарѣте» ; «Книги церковные всѣ и уставы словенским языком друкуйте» . Однак, ставлячи ці вимоги, І. Вишенський, як відомо, у своїй власній мовній практиці вдавався до вира жальнихзасобів «простого языка» . «Сло венскийязык» «ест плодоноснѣйший от всѣх языков и богу любимший: понеж без поганских хитростей и руководств»

«ПОСЛАНИЕ К УТЕКШИМ ОТ ПРАВОСЛАВНОЕ ВѢРЫ ЕПИСКОПАМ»

Оцінюючи «Послание…» І. Франко справедливо писав: І. Франко “Ніколи ще до того часу сильні миру цього, світські чи духовні, не чули від простого українця таких рішучих і потрясаюче сильних слів…”

Висновки «Іван Вишенський, — писав академік О. Білецький, — своєю творчістю вгадав наперед той характерний для пізнішої української літератури жанр поетичної інвективи, гострої викривальної художньої мови, жанр, що став дуже характерним і для гнівних поезій Шевченка»

Своєрідність полеміки Вишенського, її різкий, гнівний тон і сатирична загостреність виявились насамперед в особ ливостях лексичного складу та фразеологічних зворотів мови його творів. Письменник сміливо поєднує книжну лек сику з простонародною, слова високого стилю з низькими.

Вишенський, як зазначає Франко, «сміло говорив правду в очі королям, князям і панам, ієрархам і своїм найближчим монахам, братчикам і простому народові» . І, звичайно, силу цієї прямоти і правди не могла побороти ніяка єзуїтська вченість, ніякі богословські викрутаси противників.

Виробляючи принципи й прийоми боротьби проти політичних противників, Вишенський призначав свої твори не тільки для освічених людей, а й для широких кіл читачів.

У його писаннях виразно відчутні живі струмені народної мови. Саме в мові Івана Вишенського уже виступають «прямі передвісники тієї реформи української літературної мови, яку на рубежі XVIII XIX ст. здійснив І. П. Котляревський і в середині XIX ст. завершив Т. Г. Шевченко» .

Дякую за увагу!