Львівський державний університет внутрішніх справ

Львівський державний університет внутрішніх справ СОЦІАЛЬНА БЕЗПЕКА ДЕРЖАВИ ЖИВКО ЗІНАЇДА БОГДАНІВНА Професор кафедри менеджменту, к. е. н. , доцент м. Львів, 2012 рік

правове забезпечення соціальної безпеки НЕБЕЗПЕКА - об’єктивно існуюча можливість негативного впливу на якесь явище, систему, механізм, соціальний організм, внаслідок чого йому може бути заподіяна шкода, що призведе до занепаду, кризового стану тощо. БЕЗПЕКА – ступень (рівень) захищеності від негативного впливу якихось внутрішніх та (або) зовнішніх чинників. ЗАГРОЗА – конкретна і безпосередня форма небезпеки або сукупність негативних чинників чи умов. ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА – це такий стан національної економіки, який дозволяє зберігати економічну стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз і здатний задовольнити потреби особи, суспільства, держави. СОЦІАЛЬНА БЕЗПЕКА: -це стан та можливості реалізації соціальних інтересів особистості, суспільства та держави, рівень їх захищеності від загроз і небезпек руйнування та розвитку людського потенціалу.

Соціальні інтереси - це усвідомлені соціальні потреби, прагнення особистості, мотиви діяльності соціальних інститутів суспільства та спроможність держави щодо забезпечення безпечної життєдіяльності та сталого розвитку людини. Соціальні загрози – це чинники, які руйнують людський потенціал та перешкоджають його розвитку, обумовлюють значні соціальні диспропорції у суспільному розвитку. .

ЗМЕНШЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ ПІДНЕСЕННЯ МІЖНАРОДНОГО АВТОРИТЕТУ УКРАЇНИ ПІДВИЩЕННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ Уряду ДЕРЖАВА ДОСЯГНЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ ЖИТТЯ РОЗВИНУТА ДЕМОКРАТИЧНА ПРАВОВА РОЗВИТОК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ТА КУЛЬТУРНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СПРИЯННЯ ЕКОНОМІЧНОМУ ЗРОСТАННЮ НАЦІЇ ПІДВИЩЕННЮ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЕКОНОМІКИ Система пріоритетів діяльності ЄДНАННЯ УКРАЇНИ 4

ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ Реформування економічної сфери та становлення ринкових відносин в Україні супроводжуються значними соціальними втратами. Накопичені соціальні проблеми за своєю гостротою та вагомістю наслідків набувають характеру загроз національній безпеці в соціальній сфері. Стан соціальної безпеки України обумовлений поглибленням демографічної

Відсутнє просте відтворення населення, скорочується тривалість життя, зростає смертність та знижується народжуваність, виникає загроза вимирання нації.

Визначення соціальної безпеки як самостійної сфери національної безпеки не знайшло відповідного розвитку в системі державного та регіонального управління. Дослідження проблем соціальної безпеки не набуло системного характеру, не дістав подальшого розвитку понятійний апарат соціальної безпеки, остаточно не визначено її місце в системі державного та регіонального управління.

Вкрай низький рівень розробленості має регіональний аспект соціальної безпеки. В умовах децентралізації соціальної політики та значних міжрегіональних соціально-економічних диспропорцій невизначеність теоретичної та науково -методичної бази соціальної безпеки не дає можливості враховувати особливості соціально-економічного розвитку регіонів країни в контексті соціальної безпеки.

Недостатність теоретичних розробок з проблем забезпечення соціальної безпеки знижує ефективність та якість державного і регіонального соціального управління. Констатується накопичення загроз соціальній безпеці через регіональні чинники та надмірну диференціацію соціально-економічного розвитку регіонів України.

Відсутність цілісного механізму управління соціальною безпекою обумовлена невизначеністю концептуальної та правової бази державної регіональної політики в контексті національної безпеки в соціальній сфері нествореністю умов для ефективної децентралізації слабкою урегульованістю попередження та ліквідації міжрегіональних диспропорцій соціального розвитку

недосконалістю розподілу повноважень, компетенції та відповідальності між центром та регіонами за стан соціальної безпеки нормативно-правова регламентація соціальної безпеки є нерозвиненою сама сфера соціальної безпеки в системі національної не дістала необхідного розвитку

У законодавстві України про національну безпеку основні складові соціальної безпеки (соціальні інтереси, загрози соціальній безпеці та напрями її забезпечення) подані не систематизовано, без відповідного збалансованого структурного наповнення. Значна кількість соціальних інтересів та вагомість соціальних загроз законодавством про національну безпеку не враховується взагалі.

Обмеженим є також перелік напрямів забезпечення соціальної безпеки. Всі складові соціальної безпеки не повною мірою співвідносяться одна з одною, через це прийнята правова система соціальної безпеки не є збалансованою. Соціальні інтереси, загрози соціальній безпеці, напрями державної політики національної безпеки у соціальній сфері не враховують особливостей регіонального соціального управління та не визначають соціальних загроз

2. Оцінка стану соціальної безпеки і можливостей державного та регіонального управління щодо її забезпечення. Стан і тенденції соціально-економічного розвитку України та її регіонів характеризуються наявністю загроз соціальній безпеці. Загострення соціально- демографічної кризи визначається показником умовної депопуляції населення України, який перевищує пороговий рівень, прийнятий у світовій практиці для визначення загроз соціальній безпеці, більше ніж у 2 рази.

Найбільш інтенсивними темпами скорочення населення відбувається в Донецькій, Луганській, Дніпропетровській та Харківській областях; Середня очікувана тривалість життя населення України є найнижчою серед країн Європи. Нижчою, ніж у середньому по країні, очікувана тривалість життя є в Донецькій, Миколаївській, Одеській та Харківській областях. Негативні демографічні тенденції в Україні посилюються зовнішньою міграцією.

Безробіття протягом останніх п’яти років найбільш поширеним було у Волинській, Житомирській, Миколаївській, Сумській, Тернопільській та Хмельницькій областях, де його рівень з урахуванням прихованого, перевищував критичне порогове значення показника більш ніж у 2 -3 рази. Залишається низьким життєвий рівень громадян України. Кількість бідних за офіційними даними становить близько 30% всього населення, а за самооцінками населення коливається в межах 60 - 70%.

Низькою є вартість національної робочої сили. У більшості регіонів України рівень середньомісячної номінальної заробітної плати працюючих протягом тривалого періоду не перевищував межі бідності. Наслідками низького рівня життя в країні є значне погіршення кількості та якості харчування більшості населення. Більше 40% населення зазначають недостатність свого доходу для задоволення потреб у продуктах харчування.

Якість життя в Україні Місце Рейтинг 69 місце з 169 країн Рейтинг рівня людського розвитку 2010 року ООН 69 місце з 192 країн разом з ПАР, Рейтинг якості життя 2011 року Домініканською республікою, Мороко, International Living Намібією, Ботсваною, Тринідад і Тобаго та Тунісом 69 місце з 110 країн Рейтинг рівня добробуту 2010 року Legatum Institute 53 місце з 63 країн Рейтинг якості життя 2009 року МЦПД

Складові якості життя на регіональному рівні Державні Середовище Добробут послуги для життя § Освіта § Суспільство § Економічний -громадська -охоплення розвиток -якість безпека - доходи -суспільна § Охорона - зайнятість нерівність здоров’я § Інноваційний § Довкілля -стан здоров’я потенціал -викиди -захворюваність -забезпеченість -якість кадрами повітря -спосіб життя -якість води

Якість життя в регіонах України Порівняння якості життя у містах Києві та Севастополі і решті регіонів можливе, адже різниця між рівнем урбанізації Севастополя та Донецької області становить 3%, а Донецької та Закарпатської областей – 54%. Прямого зв’язку між рівнем урбанізації та якістю життя немає. Київ та Севастополь – лідери рейтингу регіонів (І та ІІІ місце) та міст (ІІ та VІ місце). Їх слабке місце – суспільство, що типово для всіх високоурбанізованих регіонів. Харківська – область з найвищою якістю життя та одним з найвищих рівнів урбанізації, єдина східна область у першій половині рейтингу. Кращій якості життя вона завдячує своєму центру – місту Харкову, що посіло І місце у рейтингу міст.

Якість життя в регіонах України Донецька та Дніпропетровська – аутсайдери рейтингу та найбільш урбанізовані області України. Їх слабкі місця – довкілля та охорона здоров’я, типові для більшості східних областей. Межа між Сходом і Заходом за рік стала більш помітною: західні області переважають на початку рейтингу, а східні – в кінці. Криза позбавила високоурбанізовані та промислово розвинені східні області основної переваги – вищого рівня добробуту, та змінила співвідношення якості життя в регіонах України на користь західних областей.

Кращі міста України Рейтинг українського аналітичного видання

Три моделі регіонального розвитку Модель сталого розвитку: n Характеризується вищим рівнем добробуту , що дозволяє забезпечити кращу якість державних послуг. Економічний розвиток значною мірою сконцентрований у сфері послуг, що є менш шкідливою для довкілля, порівняно із промисловістю. Проблемний стан суспільства , зокрема загального рівня безпеки населення – негативна екстерналія цієї моделі. n Типова модель розвитку постіндустріальних суспільств. Виявилась найбільш ефективною для досягнення вищої якості життя – реалізована лідерами рейтингу регіонів України: містами Київ і Севастополь, та Харківською областю.

Добробут в регіонах України Київ має значно вищий рівень добробуту, ніж інші регіони України. Це особливо помітно за рівнем ВВП на особу: n у Дніпропетровській області – ІІ місце за рівнем ВВП на особу, він вдвічі менший n у Тернопільській області, що має найнижчий рівень ВВП на особу в Україні, він менший у шість разів Донецька та Дніпропетровська області, що посіли останнє місце у рейтингу якості життя, мають найвищий рівень ВВП на особу. У західних областях реальний рівень добробуту може бути вищим, ніж за даними офіційної статистки, через велику кількість трудових мігрантів, надходження від яких переважно лишаються у тіні. Це підтверджується рівнем економічної активності населення, що є значно вищим на Сході. Україна за часткою інтернет-користувачів дещо випереджає Польщу, але їх розподіл між регіонами дуже нерівномірний: n Київ – на рівні Нідерландів n Рівненська область – на рівні Афганістану

Освіта в регіонах України Київ та Севастополь значно випереджують решту регіонів України за рівнем освіти, оскільки єдині демонструють високі результати, як за рівнем охоплення населення освітою, так і за її якістю. Харківська, Одеська та Дніпропетровська – найбільш освічені області України, мають низькі результати за середнім балом зовнішнього оцінювання. Західні області демонструють переважно вищі результати за середнім балом зовнішнього оцінювання, але традиційно мають нижчий рівень охоплення дітей дошкільними навчальними закладами АР Крим, Одеська та Харківська області мають найвищу частку іноземних студентів, що зумовлено зв’язками , збереженими з радянських часів. Частка іноземних студентів в регіонах України не перевищує 3%. Це вказує на низьку конкурентоспроможність української освіти в світі. Робоча сила із вищою освітою розподілена між регіонами відносно рівномірно: її частка варіюється від 59% у Севастополі до 46% у Київській області.

Індекс освіти відносні зміни за рік

Три моделі регіонального розвитку Модель сталого розвитку: n Характеризується вищим рівнем добробуту , що дозволяє забезпечити кращу якість державних послуг. Економічний розвиток значною мірою сконцентрований у сфері послуг, що є менш шкідливою для довкілля, порівняно із промисловістю. Проблемний стан суспільства , зокрема загального рівня безпеки населення – негативна екстерналія цієї моделі. n Типова модель розвитку постіндустріальних суспільств. Виявилась найбільш ефективною для досягнення вищої якості життя – реалізована лідерами рейтингу регіонів України: містами Київ і Севастополь, та Харківською областю.

Три моделі регіонального розвитку Модель інтенсивного розвитку: n Характеризується відносно високим рівнем добробуту та освіти населення за проблемного стану суспільства, довкілля та охорони здоров ’ я. Локомотивом економічного розвитку є важка та видобувна промисловість, що характерно для індустріальних суспільств. n Модель типова для високоурбанізованих східних регіонів України. Може бути ефективною для досягнення високої динаміки економічного зростання, але не спроможна забезпечити сталий розвиток. Економічна криза довела неефективність цієї моделі для досягнення вищої якості життя.

Три моделі регіонального розвитку Модель екстенсивного розвитку: n Характеризується нижчим рівнем добробуту та освіти за збереження незабрудненого довкілля, традиційного суспільства та досить високого рівня здоров ’ я населення. Нижчий рівень економічного розвитку означає нижчий рівень зайнятості, що створює умови для трудової еміграції. n Модель типова для аграрних суспільств та низькоурбанізованих західних регіонів України. Вона виявилась достатньо ефективною для підтримання вищої якості життя в період економічної кризи.

3. Поняття соціального захисту і соціальної безпеки В Україні поняття "соціальний захист" почали широко вживати лише на етапі переходу до ринку і як його атрибут, хоча в тій чи іншій формі соціальний захист завжди був притаманний українському суспільству. Формуванню сучасних систем соціального захисту у світі сприяло усвідомлення необхідності створення соціальних амортизаторів ринкових ризиків.

Соціальний захист передбачає комплекс заходів, спрямованих на створення безпечного соціального середовища людини у ст. 46 Конституції України проголошується, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також: у старості та інших випадках, передбачених законом.

Соціальний захист це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства в конкретних економічних умовах. Організаційно-правові заходи передбачають створення інститутів соціального захисту і законів, які повинні керувати їх діяльністю, економічні — формування механізмів перерозподілу доходів, тобто стягнення податків та інших платежів і трансфертів.

З позицій економіки соціальний захист це правила перерозподілу суспільного багатства на користь людей, які тимчасово чи постійно потребують особливої підтримки з боку суспільства: від багатих до бідних, від здорових до хворих, від молодих до літніх.

Соціальний захист і соціальна безпека Результатом цих заходів є стан захищеності (або безпека) людини, особи. Зазвичай розглядають соціальну безпеку не лише окремої особи, а й суспільства загалом. Вона є складовою національної безпеки, що визначає стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства й держави від внутрішніх і зовнішніх загроз, а також від загрози соціальним інтересам.

Дякую за увагу!