Love story Іван та Галина
Тоді я ще була наївною дівчинкою яка не знала слово – кохання. Бродила вулицями міста аж раптом на мій телефон прийшло повідомлення : « Если вдруг станет грустно позвони на етот номер 09552. . . на том т конце телефона тебе ответит человек безумно скучающий по тебе» .
це був незнайомий номер, і звісно я не відповіла зразу, але смс не видаляла (через тиждень ситуація повторилась) що ж, я перезвонила……
«Ти знаєш з ким ти розмовляєш» -питаю я, "Так, з Галиночкою"чую у відповідь. Ну я запитала хто він, виявилось солдат який лежить у госпіталі в Ужгороді, але вечером виписується. . . запросив на побачення_)))
Ввечері я вийшла на вулицю і мене чекало таксі з хлопцем якого я ні разу в житті не бачила, я не боялась, я чомусь вірила йому, сіла в таксі, і ми поїхали в місто до ялинки, гуляли , розмовляли, він навіть пішки провів мене додому , а на прощання поцілував мені руку(що мене дуже здивувало)
Почались дзвінки, довгі розмови, побачення…
В новорічну ніч він прийшов до мене в гуртожиток(але охорона його не пропустила). З коробкою цукерок і шомпанським по пожарній драбині виліз на 3 поверх). З цього часу я більше нікуди його не відпускала
А знайшов він мій номер «В контакті» , і серед мільйони дівчат вибрав саме мене. Пройшло 3 роки, коханий не перестає мене дивувати) Літом одружуємось. . .
Ванька Ти дуже милий і хороший. З тобою весело мені. Я вірю в те, що ти найкращий, Ти наче ангел на землі. Коли не гляну в твої очі. Іскринки щастя бачу я. До тебе дуже сильно хочу. Можливо ти моя судьба. Мені приємно, що ти поруч. Що дариш квіти і любов. Що думаєш про мене завжди Що хочеш бачить знов і знов. Цей вірш написала я сама для нього рівно 3 роки тому….
Ванічка, сонечко, ти найдорожче , що є в моєму житі. . . моє повітря, моє щастя, моє ВСЕ!!! Я КОХАЮ ТЕБЕ. . . понад усе на світі. Дякую, що ти в мене є♥♥♥
Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ ♥