LOGO ТЕМА Складні випадки української орфографії в текстах

LOGO ТЕМА: Складні випадки української орфографії в текстах ділових паперів

www. themegallery. com Відростив собі животик Знак м’який –м’який, як котик ! Знайте: буква ця німа, В неї голосу нема. Загадковий, хитрий знак Не читається ніяк ! І сам не вимовляється , Хоч часто зустрічається. А потрапивши до слова, Він пом’якшує вимову. Може слово геть змінити ! Отже, треба з ним дружити ! Company Logo

www. themegallery. com 1. Вживання м’якого знака в українських словах. v М'який знак ставиться лише після букв, що позначають зубні (д, т, з, с, ц, л, н), якщо ці приголосні вимовляються м'яко: кінець, поршень, коли небудь, ткацький, близько, просьба, бадьорий, тіньовий, спрацьований. Зокрема м'який знак пишеться: v у суфіксах ськ , цьк , зьк : поліський, волинський, військо, людськість, по товариському, по українському, зайчисько, Луцьк, Донецьк, донецький, криворізький; у суфіксах еньк , оньк , іньк : рученьки, гарненький, голівонька, свіжісінький. v Після р м'який знак пишеться тільки перед о: трьох, чотирьом, забрьоханий; а також у слові Горький (хоч вимовляється [горкий]). v Після інших букв та після р в інших випадках м'який знак не ставиться: голуб, кров, верф, ніч, подорож, тепер, обличчя — облич, десятиріччя — десятиріч, буря — бур, зоря — зір, тюрма, Харків. Company Logo

www. themegallery. com М'який знак не ставиться перед м'якими, пом'якшеними й шиплячими приголосними: цвях, кузня, дзвякнути, кінський (хоч кінь), прип 'ятський (хоч Прип 'ять), бершадський (хоч Бершадь), уманський, Уманщина (хоч Умань), промінчик (хоч промінь), безбатченко (хоч батько), Федченко (хоч Федько), Зінченко (хоч Зінько), менший, тонший. Company Logo

www. themegallery. com Перед м'якими, пом'якшеними й шиплячими приголосни ми м'який знак вживається лише в таких випадках: для позначення м'якого л': їдальня, сільський, пальці, біль ший, Гальченко, Михальчук; у непрямих відмінках та в присвійних прикметниках, якшо м'який знак є в початковій формі: скринька — в скриньці, Кузьма — Кузьмі; кицька — кицьці, кицьчин; нянька — нянь ці, няньчин; Зінька — Зіньці, Зіньчин; Ориська — Орисьці, Орисьчин (але: казка — у казці, землянка — в землянці, Матилинці, маланчин); а також у формах наказового способу дієслів: візьми — візьмімо, візьміть; у дієсловах на ться, а також в інших дієслівних формах перед ся ( сь), якщо м'який знак є у формі без ся: об говорюється, відзначається, звертаються, ставляться, стань — станься, піднось — підносься, підводь — підводься (але: підніс — піднісся, ріс — розрісся); як виняток, у словах тьмяний, різьбяр, няньчити, бриньчати. Company Logo

ОПЕРАЦІЯ ‘М’ЯКИЙ ЗНАК’ Українська абетка, визнана всіма правописами А а. . . Б б. . . В в. . . Г г. . . Ґ ґ. . . Д д. . . Е е. . . Є є. . . Ж ж. . . З з. . . И и www. themegallery. com І і. . . Ї ї. . . Й й. . . К к. . . Л л. . . М м. . . Н н. . . О о. . . П п. . . Р р. . . С с Т т. . . У у. . . Ф ф. . . Х х. . . Ц ц. . . Ч ч. . . Ш ш. . . Щ щ. . . Ю ю. . . Я я. . . Ь ь Company Logo

Абетка Правопису-90 А а. . . Б б. . . В в. . . Г г. . . Ґ ґ. . . Д д. . . Е е. . . Є є. . . Ж ж. . . З з. . . Ии www. themegallery. com І і. . . Ї ї. . . Й й. . . К к. . . Л л. . . М м. . . Н н. . . О о. . . П п. . . Р р. . . С с Т т. . . У у. . . Ф ф. . . Х х. . . Ц ц. . . Ч ч. . . Ш ш. . . Щ щ. . . Ь ь. . . Ю ю. . . Я я Company Logo

www. themegallery. com Казка про вживання апострофа. Казка про Жили собі брати близнюки Апос Трофи Це був довгий дворянський рід. Апос Трофи були родичами Комам, але Коми не мали дворянського титулу, тому Апос Трофи з ними не товаришували, хоча були схожі як дві краплі води. . . Якось зібралися троє з братів піти у світ, бо набридло їм сидіти у палатах та по замку тинятись. Один пішов у місто Іменнівське. Там жили непрості слова: всі графи та імениті лорди. Але на диво заблукав до того міста сільський парубок Лукян. Він був незнатний, небагатий. Ходив ходив собі по місту, але всі його обходили через його звичайність і простоту. Пожалів перший з Апос Трофів бідного парубка і, сівши йому на плече, перетворив незнатного Лукяна у маркіза Лук`яна. Тільки з ним, Лук`яном, товаришував Апос Троф. Зажив тоді маркіз добре, але він ніколи не зазнавався, бо пам`ятав своє минуле. . . Company Logo

www. themegallery. com Другий з братів пішов до селища Губомовного. Там жили веселі друзі літери "б" "п" "в" "м" і "ф". Їх об`єднувало те, що вимовлялись вони саме губами і нізащо не хотіли переїжджати в місто або інше селище. Подружився з ними середній Апос Троф і відтоді стоїть він в українських словах часто після літер "б" "п" "в" "м" "ф". А третій брат був найвідважніший, він пішов у країну Сонориндія. Там був постійний гул, шум, звідусіль чулось "р р р" "л л л л" "й й й й". Просто жах. Мало хто мав відвагу ходити до цієї країни. А молодший Апос Троф пішов. І згодом він став Радником Раджі "Р". І ходив завжди за ним, це надавало Раджі більшої величі. Правда Раджа був неголовним у цій країні, тому, нажаль, вони з Апострофом(який змінив своє ім`я) ходили лише в кінці слів. . . От так і жили три брати Апострофи. Company Logo

www. themegallery. com Апостроф звичайно вказує, що наступні після нього букви я, ю, є, ї позначають відповідно два звуки йа, йу, йе, йі після твердого приголосного. У незапозичених словах апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після губних (м, в, п, б, ф), якщо губні стоять: на початку кореня: в'язати, зв'язок, м'який, розм'яклий, п'ять, вп'ятьох, в'юн, нав'ючений, м'яч, В'ячеслав; після голосного або р: здоров'я, рум'яний, риб'ячий, сім'я, сім'ю, сім'єю, солов'їний, Прокоп'юк, сурм'яний, арф'яр, черв'як Примітка. Апостроф не пишеться, коли перед губним звуком є приголосний (крім р), який належить до кореня: дзвякнути, мавпя чий, свято, тьмяний, цвях, але: верб’я, торф’яний, черв’як. Коли такий приголосний належить до префікса, то апостроф пишеться, як і в тих же словах без префікса: зв’язок, зв’ялити, підв’язати, розм’якшити. Company Logo

www. themegallery. com Після р перед я, ю, є, ї апостроф ставиться лише тоді, коли в літературній вимові далі чується звук й: бур'ян [бурйан], су зір'я, у сузірі, з матір'ю, бар'єр, кар'єра. Якщо такий звук не чується, апостроф не пишеться: ряст [р'аст], порятунок, буря, гарячий, трюк, Рєпін. Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після префіксів та сло вотвірних частин, що закінчуються на приголосний: з'ясува ти, роз'єднати, під'юдити, від'їзд, без'ядерний, між'ярусний, дит'ясла, пів'яблука, пів'їдальні, Мін'юст. Це правило стосується також іншомовних слів: ад'ютант, кон'юнктура, кон'юнктивіт, ін'єкція, пан'європейський. Company Logo

www. themegallery. com Апостроф вживається також: а) для позначення пропущеного в усній мові звука чи складу: мо' (може), все 'дно (все одно), ка 'є (каже); б) в іншомовних прізвищах після часток д та О: д 'Артаньян, д'Анунціо, О'Генрі, Шон О'Кейсі. Company Logo

www. themegallery. com Апостроф у словах іншомовного походження 1. Апостроф у словах іншомовного походження та похідних від них пишеться перед я, ю, є, ї: а) Після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р: б’єф, комп’ютер, п’єдестал, інтерв’ю, прем’єр, торф’яний, к’янті, миш’як, кар’єра; П’ємонт, П’яченца, Рив’єра, Ак’яб, Іх’ямас; Барб’є, Б’єрнсон, Б’юкенен, Женев’єва, Ф’єзоле, Монтеск’є, Руж’є, Фур’є. б) Після кінцевого приголосного в префіксах: ад’юнкт, ад’ютант, ін’єкція, кон’юнктура. Company Logo

www. themegallery. com 2. Апостроф не пишеться: а) Перед йо: курйоз, серйозний. б) Коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного перед а, у: бязь; бюджет, бюро, пюпітр, мюрид, фюзеляж, кювет, рюкзак, рюш; Барбюс, Бюффон, Вюртемберг, Мюллер, Гюго, Кюв’є, Рюдберг. Апостроф у прізвищах Апостроф пишеться після губних, задньоязикових і р перед я, ю, є, ї: Аляб’єв, Ареф’єв, Водоп’янов, В’яльцева, Григор’єв, Захар’їн, Луб’янцев, Лук’янов, Пом’яловський, Прокоф’єв, Рум’янцев, Юр’єв; перед йо апостроф не пишеться: Воробйов, Соловйов. Примітка. Коли я, ю означають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишеться: Бядуля, Пясецький, Рюмін. Company Logo

LOGO